Ухвала

від 23.02.2017 по справі 810/2673/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2673/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Екоклін про стягнення адміністративно-господарської пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Екоклін про стягнення адміністративно-господарської пені. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році виник обов`язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 148059,80 грн. Враховуючи, що вказані грошові кошти відповідачем у строк, визначений цим Законом, добровільно на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не перераховано, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій у наведеному вище розмірі, а також пені за порушення термінів їх сплати у сумі 8661,51 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Екоклін зареєстроване як юридична особа 13.05.2010 року, що підтверджується відомостями, наведеними в Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач є працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні зобов`язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У січні 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Екоклін подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік форми № 10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2015 році становила 214 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 2 особи (а.с. 6).

Розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті позивачем визначено у сумі 148057,00 грн.

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення Товариством з обмеженою відповідальністю Екоклін працевлаштування 7 інвалідів у 2015 році, оскільки на його підприємстві в силу вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні повинно бути створено 9 робочих місць, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працювало лише 2 особи.

Відтак, позивач прийшов до висновку про те, що відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 148059,80 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2015 році та 7 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих ними (4526400 грн. (фонд оплати праці штатних працівників) : 214 х 7 = 148059,80 грн.).

У зв`язку з порушенням відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, позивачем на підставі приписів частини другої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачу нараховано пеню у загальному розмірі 8661,51 грн. (а.с. 7).

Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем добровільно не сплачено, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 17 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інвалідів.

Частиною третьою статті 18 вказаного Закону України встановлено обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини друга та п`ята статті 19 Закону).

Згідно з приписами пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Цим же Порядком визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" від 31.05.2013 року № 316, який набрав чинності 12.07.2013 року, затверджено певний перелік форм звітності, зокрема, форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Вказана форма звітності використовуються для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як таких, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Крім того, зазначена у наведеній вище формі звітності інформація про наявність на підприємстві вільних робочих місць (вакантних посад) сприяє у працевлаштуванні громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у тому числі інвалідів.

Таким чином, за своїм змістом вказана звітність є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

У свою чергу, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, в силу приписів частини першої статті 18 цього Закону здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань (частина третя статті 18 Закону).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Штатного розпису ТОВ Екоклін на 2015 рік, який затверджений Наказом від 01.01.2015 року № 2 та від 01.03.2015 року № 9 на ТОВ Екоклін впродовж 2015 року (крім грудня 2015 року) передбачалось 10 посад робітників з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями для працевлаштування інвалідів.

Також судом першої інстанції було встановлено, що в 2015 році відповідачем подавалась звітність по формі 3-ПН (вакансії для осіб з обмеженими фізичними можливостями), а саме: 14.01.2015 року, 14.02.2015 року, 18.03.2015 року, 20.04.2015 року, 21.05.2015 року, 22.06.2015 року, 23.07.2015 року, 25.08.2015 року, 25.09.2015 року, 26.10.2015 року.

Так, відповідно до змісту звітності за вказані періоди, позивачем в кожній з них наводились дані про 8 вакантних посад робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями, однак відповідно до змісту листа білоцерківського міського центру зайнятості від 17.05.2016 року № 546-05 про надання інформації ТОВ Екоклін , направлені центром для працевлаштування особи з обмеженими можливостями відмовились від працевлаштування.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до наказу директора ТОВ Екоклін від 01.11.2015 року № 30 Про внесення змін до штатного розпису, було виведено з штатного розпису ТОВ Екоклін з 23.11.2015 на ступні посади: Майстер в кількості 9 штатних одиниць, Інженер з охорони праці в кількості 0,5 штатних одиниць, Електрогазозварник 5р. в кількості 8 штатних одиниць, Слюсар-сантехнік 4р. в кількості 72 штатні одиниці, Маляр 4р. в кількості 2 штатних одиниць, Покрівельник в кількості 1 штатної одиниці, Водій автотранспортних засобів 3кл. в кількості 1 штатної одиниці, Робітник з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями в кількості 178 штатних одиниць.

Наказами директора ТОВ Екоклін від 23.11.2015 року № 350-к та № 351-к особи, що займали вказані посади, були звільнені.

Наказом директора ТОВ Екоклін від 01.11.2015 року № 31, затверджено штатний розпис ТОВ Екоклін , який введено в дію 23.11.2015 року та згідно якого кількісний склад штатних одиниць на підприємстві складає 10,5 (осіб/окладів).

Крім того, наказом директора ТОВ Екоклін від 30.11.2015 року № 32 Про внесення змін до штатного розпису було у зв'язку з виробничею необхідністю було виведено з штатного розпису ТОВ Екоклін з 30.11.2015 року на ступні посади: 1-й заступник директора в кількості 1 штатної одиниці, Заступник директора в кількості 1 штатної одиниці, Бухгалтер в кількості 1 штатної одиниці, Економіст в кількості 1 штатної одиниці, Інспектор з кадрів в кількості 0,5 штатної одиниці, Комірник в кількості 1 штатної одиниці,

Наказом директора ТОВ Екоклін від 30.11.2015 року № 352-к особи, що займали вказані посади, були звільнені.

Відповідно до наказу директора ТОВ Екоклін від 30.11.2015 року № 33, затверджено штатний розпис ТОВ Екоклін , який введено в дію 30.11.2015 року та згідно якого кількісний склад штатних одиниць на підприємстві скаладає 5 (осіб/окладів).

Враховуючи викладене, судом пергшої інстанції було встановлено, що ТОВ Екоклін впродовж 2015 року (крім листопада - грудня) до позивача подавалась звітність форми № 3-ПН з проханням направити на підприємство осіб з обмеженими можливостями у кількості 8 осіб. У вказаних звітах підприємством відображено інформацію про характеристики вакантних місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та основні вимоги до претендентів на вакансії.

Стосовно листопада - грудня 2015 року, судом першої інстанції було встановлено, що кількість робочих місць на підприємстві та зайняті посади не створювали для відповідача обов'язку подавати звіт форми № 3-ПН та додатково створювати робочі місця для осіб з обмеженими можливостями.

Доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у спірний період.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було виконано вимоги статті 18 Закону щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оцінюючи доводи позивача про наявність у відповідача обов`язку сплачувати адміністративно - господарські санкції внаслідок невиконання ним визначеного статтею 19 зазначеного вище Закону нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 році, колегія суддіввважає, що судом першої інстанції було вірно враховано те, що адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає нормативу, не можуть застосовуватись до суб`єкта господарювання у разі, якщо такий суб`єкт вжив усіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях немає складу правопорушення.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постановах Верховного Суду України від 22.12.2009 року по справі № 21-2151во009 та від 16.04.2013 року у справі № 21-81а13.

В силу приписів абзацу другого частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи приписи наведених вище правових норм та зважаючи на те, що відповідач вжив у 2015 році усіх залежних від нього заходів, направлених на працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів стосовно наявності у відповідача обов`язку сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у визначеному позивачем розмірі є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, позов є таким,що задоволенню не підлягає.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 23.02.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.