Ухвала

від 20.12.2016 по справі 812/322/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року справа №812/322/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

при секретареві судового засідання Томах О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. у справі № 812/322/16 за позовом Луганської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління державної фіскальної служби у Луганській області до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення від 10.12.2015 року № 315/12-14-17-03/21, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року у справі № 812/322/16 адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Луганська головного управління державної фіскальної служби у Луганській області до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області про скасування рішення від 10.12.2015 № 315/12-14-17-03/21 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області від 10.12.2015 № 315/12-14-17-03/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

(арк.справи 157-161)

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. (арк.справи 184-189)

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39889599), зареєстрована як новоутворена юридична особа 10.07.2015 року, створена на виконання Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 981 В«Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів УкраїниВ» на підставі реорганізації ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області шляхом її приєднання, та відповідно є правонаступником всіх прав та обов'язків останньої (арк.справи 50).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 року у даній справі здійснено процесуальне правонаступництво позивача, а саме - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області на Луганську об'єднану державну податкову інспекцію головного управління державної фіскальної служби у Луганській області.

Позивач знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС України у Луганській області (арк.справи 99-100) та відповідно до Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

24.07.2014 року наказом Державної фіскальної служби України № 8 у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Луганської області встановлений простій в роботі позивача з дня видання наказу (арк.справи 15-17).

07.11.2014 року наказом Державної фіскальної служби України № 256 визнано закінченим простій в роботі територіальних органів Міністерства доходів і зборів та Державної фіскальної служби України (арк.справи 18-23), та покладено виконання функціональних обов'язків позивача на ДПІ у м. Сєвєродонецьку.

30.04.2015 року наказом Державної фіскальної служби України поновлено позивачу функціональні обов'язки з обслуговування платників податків (арк.справи 26).

25.12.2014 року позивачем надано звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - звіт) за липень 2014 року на суму 253018,18 грн, серпень 2014 року на суму 199593,36 грн, за вересень 2014 року на суму 209955,82 грн, за жовтень 2014 року на суму 195242,94 грн (арк.справи 83-90).

19.01.2015 позивачем надано звіт за листопад 2014 року на суму 120581,77 грн (арк.справи 91-92), 20.01.2015 року - звіт за грудень 2014 року у сумі 59353,30 грн (арк.справи 93-94), звіт за січень 2015 року у сумі 36259,92 грн подано 20.02.2015 року (арк.справи 95-96), звіт за лютий 2015 року в сумі 45029,5 грн. надано 20.03.2015 року (арк.справи 97-98).

Єдиний внесок за вересень 2014 року сплачено за платіжними дорученнями від 24.10.2014 року №№ 236, 237, 239 (арк.справи 27-29), за жовтень 2014 року - платіжними дорученнями від 31.10.2014 року №№ 241, 242, 245 (арк.справи 30-32). Оплата за зазначеними платіжними дорученнями проведена державною казначейською службою 28.11.2014 року.

Єдиний внесок за листопад 2014 року сплачено платіжними дорученнями від 19.12.2014 року № 247, 248, 251, за грудень 2014 року - платіжними дорученнями від 22.12.2014 року № 253, 254, 257, оплата за зазначеними платіжними дорученнями проведена управлінням державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Луганська 24.12.2014 року (арк.справи 33-38).

10 грудня 2015 року відповідачем прийнято спірне рішення № 315/12-14-17-03/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф за період з 21.08.2014 року по 23.01.2015 року у розмірі 61845,23 грн, за період з 23.01.2015 року по 30.03.2015 року - в розмірі 22107,18 грн та пеню у розмірі 44060,46 грн (арк.справи 13).

Між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття рішення від 10.12.2015 року № 315/12-14-17-03/21 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України В«Про оплату праціВ» , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятою статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Частина десята статті 25 Закону № 2464 передбачає, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у позивача існувала заборгованість по виплаті заробітної плати за липень 2014 року на суму 253018,18 грн та за серпень 2014 року на суму 199593,36 грн, яка була сплачена 11.09.2014 року; за вересень 2014 року на суму 209955,82 грн та за жовтень 2014 року на суму 195242,94 грн, яка була оплачена 23.10.2014 року; за листопад 2014 року на суму 120581,77 грн та за грудень 2014 року у сумі 59353,30 грн, яка була оплачена 22.12.2015 року (арк.справи 83-94).

Єдиний внесок за вересень 2014 року сплачено за платіжними дорученнями від 24.10.2014 №№ 236, 237, 239 (арк.справи 27-29), за жовтень 2014 року - платіжними дорученнями від 31.10.2014 року №№ 241, 242, 245 (арк.справи 30-32). Оплата за зазначеними платіжними дорученнями проведена державною казначейською службою 28.11.2014 року.

Єдиний внесок за листопад 2014 року сплачено платіжними дорученнями від 19.12.2014 року № 247, 248, 251, за грудень 2014 року - платіжними дорученнями від 22.12.2014 року № 253, 254, 257, оплата за зазначеними платіжними дорученнями проведена управлінням державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Луганська 24.12.2014 року (арк.справи 33-38).

Таким чином, разом з отриманням фінансування на виплату заробітної плати Позивачем було здійснено фінансування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідні місяці.

При прийнятті рішення, колегією суддів враховано, що сума недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2014 року станом на 20.08.2014 року складала 45878,95 грн була погашена 11.09.2014 року, за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року була погашена в повному обсязі 23.01.2016 року, січень 2015 року станом на 20.02.2015 року склала 26591,32 грн та була погашена 02.03.2015 року, за лютий 2015 року станом на 20.03.2015 склала 24591,32 грн та була погашена 30.03.2015 року, що підтверджується інформацією, зазначеною в обліковій картці позивача (арк.справи 62-82).

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення прийнято Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1669).

Відповідно до статті 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону № 1669 передбачено внесення змін до деяких законів України.

Зокрема, частиною четвертою статті 11 Закону № 1669 передбачено внесення змін до Закону № 2464, а саме розділ VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» доповнено пунктом 9.3 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргуВ» .

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми, позивач звільнявся від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення сформоване 10 грудня 2015 року з посиланням на статтю 25 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» , яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є виконавчим документом.

Наявність заборони (в силу закону) щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 1669 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 15 вересня 2014 року по 1 січня 2016 року, унеможливлює складання Відповідачем та направлення Позивачу спірного рішення на момент його складання, а саме станом на 10 грудня 2015 року.

Таким чином, спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним на момент його формування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що пункт 9.4 розділу VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Пункт 9.4 розділу VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України № 2464 пов'язує звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю двох умов:

- перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , де проводилася антитерористична операція ;

- штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України В«Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р до зазначених населених пунктів належать м. Луганськ та м. Сєвєродонецьк (підпункти 1, 13 пункту 1).

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» .

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р та від 05.11.2014 № 1079-р.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати пункт 9 4 розділу VIII Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» .

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, що застосування до спірних відносин положень Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» не є можливим, оскільки позивач не звертався до контролюючого органу із заявою про звільнення від виконання своїх обов'язків визначених Законом № 2464, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України не надавався. Колегія суддів зазначає, що у позивача є всі наявні підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки пункту 9.4 розділу VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України № 2464 не передбачає надання платником єдиного внеску окремих документів: заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо.

Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9.4 Закону № 2464), а не Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» , який щодо спірних відносин є загальними. Аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства України, з урахуванням наявності у позивача заборгованості по виплаті заробітної плати за період з липня 2014 року по лютий 2015 року, оскільки у відповідності до положень Закону № 2464 зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу), позивачем було правомірно здійснено сплату єдиного внеску за вказаний період разом з виплатою заробітної плати.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до суду апеляційної інстанції позивачем надані сертифікат Луганської торгово-промислової палати від 30.05.2016 року №25.12-154 та заява від 24.06.2016 року №1183/12-34.

За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача при формуванні рішення від 10.12.2015 №315/12-14-17-03/21, та наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195,196, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку головного управління державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. у справі № 812/322/16 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 р. у справі № 812/322/16 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 грудня 2016 року. Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів протягом п'яти днів.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Гайдар

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2