Ухвала

від 21.12.2016 по справі 805/1060/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №805/1060/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/1060/16-а (головуючий І інстанції Кірієнко В.О.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2015 року за №0000304000/2266/10/28-03-40, №0000314000/2267/10/28-03-40, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2015 року за №0000304000/2266/10/28-03-40, №0000314000/2267/10/28-03-40.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 26 жовтня 2016 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000304000/2266/10/28-03-40 від 04.03.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 653 564,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000304000/2267/10/28-03-40 від 04.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість в розмірі 365 356,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України. Податковий орган вважає, що обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених позивачем товарів над фактичного ціною їх постачання, не формує вартості експортованого товару, а тому нульова ставка до такого обсягу не застосовується. Відповідач також зазначив, що неможливо зробити висновок, що ПАТ «ЕМСС» у грудні 2015 року отримувало визначені в податкових накладних товарно-матеріальні цінності від ПП «БРИЗ». Відповідач вважає, що необхідною умовою для відображення операцій у складі податкових зобов'язань та податкового кредиту є факт реалізації/придбання товарів та послуг.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на податковому обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та суми залишку від'ємного значення попередніх звітних податкових періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2015року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.02.2016р. за №41/28-03-40/00210602 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015року за №0000304000/2266/10/28-03-40, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 653 564грн. та від 04.03.2015року за №0000314000/2267/10/28-03-40, яким збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними санкціями з податку на додану вартість в розмірі 365 356,40 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання поточного звітного (податкового) періоду на 3476 785,34грн., завищено суми податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 176 778,48грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 3 653 564грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 3 653 564 грн.

При здійсненні перевірки встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у грудні 2015року позивач здійснював експортні операції товарів власного виробництва за ціною нижчою собівартості.

В акті перевірки зазначено, що пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 року №957, передбачено, що у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартість самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто собівартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною та зазначається тип причини «17» - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Враховуючи те, що обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання, не формує вартості експортованого товару нульова ставка до такого обсягу не застосовується, а тому в податковій з типом причини «17» визначається сума ПДВ за основною ставкою.

Наведений висновок податкового органу колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: - а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; - б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; - в) ввезення товарів на митну територію України; - г) вивезення товарів за межі митної території України; - е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Тобто, вивезення товарів у митному режимі експорту є окремим об'єктом оподаткування, встановленим поряд з постачанням товарів і послуг з місцем постачання на митній території України.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України вивезення товарів за межі митної території України оподатковується за нульовою ставкою ПДВ.

У відповідності до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 Податкового кодексу України, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, яка є основною.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що при здійснені експорту товарів мова йде про одну операцію і про один об'єкт оподаткування, який згідно положень п. 195.1.1. ч. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою.

Застосування до однієї операції з постачання товарів двух різних ставок податковим кодексом не передбачено.

Особливості заповнення податкових накладних, складених на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання регулюється пунктами 9, 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957, (далі Порядок №957) згідно з пунктом 9 якого податкові накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 12, 13, 20 цього Порядку, реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних та не видаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг.

У верхній лівій частині такої податкової накладної робиться відповідна помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема, причина 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

За приписами пункту 20 Порядку у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (01 - Складена на суму перевищення звичайної ціни над фактичною (у разі здійснення контрольованих операцій); 15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання; 16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Порядку №957 позивачем у грудні 2015року були виписані та зареєстровані податкові накладні на перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання .

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку, відбувається лише одна операція по вивезенню товарів за межі митної території України, ніяких інших операцій не відбувається, а тому податкові зобов'язання за цими податковими накладними дорівнюють нулю. За таких обставин, висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2015року на суму 3 476 785грн. є помилковим.

При здійсненні перевірки також було встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2015 року в розмірі 176778,48 грн. за податковими накладними, складеними ПП «БРИЗ».

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Автоматизованої інформаційні системи податкового органу - Система «Податковий блок» - підсистеми: «Аналітична система перегляд результатів співставлення ПЗ та ПК» постачальником ПАТ «ЕМСС» у грудні 2015 року був ПП»БРИЗ» (код ЄДРПОУ 32540284), яким було продано ПАТ «ЕМСС» ферохром ФХ025А-6, ферованадій ФВд-80, феромолібден ФМО-60 на загальну суму 1 060 671 грн. в т.ч. ПДВ 176 778,5 грн. Постачальником ПП «БРИЗ» є ТОВ «Євпроінтертранс». Постачальник ТОВ «ЄВРОІНТЕРТРАНС» - Селянське фермерське господарство ОСОБА_3

Згідно АС «Податковий блок» у ТОВ «ЄВРОІНТЕРТРАНС» у грудні господарські операції відбувались лише з Селянським фермерським господарством ОСОБА_3 - Харківська ОДПІ ДФС у Харківській області, стан платника 0 (платник за основним місцем) основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур, насіння олійних культур; продаж металевих сплавів та виробів не відповідає дозволу видам діяльності Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3: реєстрація в ДПА від 20.09.1993 року №402, статутний капітал - 0 грн. Номенклатура продукту - соняшник. Тобто, встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів ланцюгу: контрагенти - постачальники за період грудень 2015 року.

Згідно п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та Приватним підприємством «Бріз» 04.08.2015року було укладено договір поставки №204580, за умовами якого постачальник (ПП «Бріз») передає у власність покупця (позивач), а покупець приймає та оплачує товар (феррохром, марганець металевий, ферромолібден, нікель, феррованадій, ферроніобій), загальна кількість, одниниця вимиру, ціна за одиницю вимиру та загальна ціна, виробник за яким, визначається сторонами договору у специфікаціях, що є невідємною частиною договору.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано відповідні документи бухгалтерського обліку, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки.

Факт оплати отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Транспортування товару підтверджується наданими позивачем товарно- транспортними наладними.

Подальше використання придбаного у ПП «Бріз» товару підтверджується наданими позивачем бухгалтерськими довідками приходними ордерами, рапортами про витрати шихтових матеріалів, актами-сертифікатами, інфойсами, вантажно митними деклараціями.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, а тому судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставним, оскільки при здійснені експорту товарів мова йде про одну операцію і про один об'єкт оподаткування, який згідно положень п. 195.1.1. ч. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою.

Колегія суддів також вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з ПП «БРИЗ». Невідповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу контрагента - постачальника позивача ПП «Бріз» - ТОВ «Євроінтертранс» - Селянське фермерське господарство ОСОБА_3, яка грунтуються на даних інформаційних податкових баз, не є підставою для корегування податкового кредиту позивача, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного від 26 жовтня 2016 року у справі № 805/1060/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного від 26 жовтня 2016 року у справі №805/1060/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А.Блохін

ОСОБА_2