Ухвала

від 19.12.2016 по справі 813/2143/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

19 грудня 2016 року К/800/30209/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Борисенко І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015

у справі № 813/2143/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Спортс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 у справі № 813/2143/15.

До касаційної скарги відповідачем було додано клопотання про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 касаційну скаргу залишено без руху, зокрема, на підставі ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржник, порушуючи питання про поновлення процесуального строку на подачу касаційної скарги, не наводить поважних причин пропуску встановленого строку на касаційне оскарження, а лише зазначає, що, оскільки у його кошторисі на 2015 рік не було передбачено коштів на сплату судового збору, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2015 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто касаційну скаргу. Однак, будь-яких належних доказів щодо неможливості звернення до суду касаційної інстанції із вказаною касаційною скаргою з січня по листопад 2016 року та доказів відсутності відповідного фінансування відповідачем не зазначено та не подано.

У зв'язку з цим, ухвалою про залишення касаційної скарги без руху запропоновано скаржнику протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали навести суду касаційної інстанції поважні підстави та надати належні докази, якими б підтверджувалась поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження, а також надати документ про доплату судового збору в повному обсязі.

Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 направлена на адресу скаржника та отримана ним 15.11.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 відповідачем 01.12.2016 надіслано клопотання, до якого додано документ про доплату судового збору та в якості поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження у клопотанні зазначені ті самі причини несвоєчасного подання касаційної скарги, що і в першому клопотанні. Щодо вимоги суду надати належні докази неможливості подання касаційної скарги з січня по листопад 2016 року скаржник вказує, що відповідно до пункту 2 наказу Головного управління ДФС у Львівській області від 23.03.2016 № 275 «Про порядок організації бюджетного процесу» скаржнику заборонено проводити будь-які банківські операції. Скаржник також просить врахувати, що протягом вересня-грудня 2015 року йому повернуто значну кількість касаційних скарг через несплату судового збору. У зв'язку з наявністю коштів на сплату судового збору та обов'язком повторного подання усіх касаційних скарг, повернутих через зазначену причину, повторне звернення до суду касаційної інстанції у 2016 році здійснюється у порядку черговості.

Вказані скаржником обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому, усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який необмежений після сплину строку касаційного оскарження час реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи наведене, вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами неможливості своєчасного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.

При цьому, суддя-доповідач враховує, що оскаржуване судове рішення набрало законної сили

у жовтні 2015, а касаційна скарга подана в жовтні 2016, тобто, з часу набрання законної сили судовими рішеннями і до часу їх оскарження практично минув рік.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суддя-доповідач зазначає, що у даному випадку зазначені відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

З огляду на те, що причини пропуску строку, зазначені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у клопотанні про поновлення строку, визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження має бути відмовлено на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись абз. 2 ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити у суді касаційної інстанції.

3. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного

суду України І.В. Борисенко