Ухвала

від 14.12.2016 по справі 6/201 (2-а-14741/08)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року К/800/38331/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 у справі№ 6/201 (2-а-14741/08) за позовомПриватного підприємства «Дюран» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання недійсними рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Дюран» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати частково недійсними податкові повідомлення-рішення №0000942350/1 від 19.11.2008 на суму 1 128 757,5 грн. (з яких 752 505 грн. - основний платіж та 376 252,5 грн. - штрафні санкції), №0000952350/1 від 19.11.2008 на суму 9 412,5 грн. (з яких 6 275 грн. - основний платіж та 3 137,5 грн. - штрафні санкції) та № 00003472340, №00003482340 від 03.09.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2009 скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення № 0000942350/1 від 19.11.2008 з податку на додану вартість на загальну суму 1 128 757 грн. 50 коп., з них 752 505 грн. основного платежу, 376 252,50 грн. - штрафні санкції; в іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №138/23-504-30058505 від 22.08.2008;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 1 037 533 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000942350/1 від 19.11.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 138 437 грн. (з яких: основний платіж - 758 958 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 379 479 грн.).

Підставою для визначення позивачу спірної суми податкових зобов'язань є висновок відповідача про неправомірне формування позивачем суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», свідоцтво платника податку на додану вартість якого рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07.07.2006 визнано недійсним з моменту його видачі.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що видані позивачу податкові накладні є належно оформленими, на момент здійснення спірних операцій контрагент позивача ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання та взятий на облік платником податків, факт здійснення спірних операцій підтверджується наданими позивачем доказами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову в цій частині, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Досліджуючи правомірність формування позивачем спірних сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» в період, який підлягав перевірці, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними № 147 від 31.08.2005, №151 від 30.09.2005, №152 від 30.09.2005, №153 від 30.09.2005, №160 від 30.10.2005, №170 від 30.11.2005, №173 від 31.12.2005, №172 від 31.12.2005, ПН№1 від 31.01.2006, №5 від 28.02.2006, №13 від 31.03.2006, №4 від 30.04.2006, №6 від 31.05.2006, №9 від 30.06.2006.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази (банківські виписки, платіжні дорученнями, приймально-здавальні акти), дійшов обґрунтованого висновку, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксують факт здійснення господарської операції.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних операцій контрагент позивача ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання та платник податку на додану вартість.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається факт прийняття податковим органом у період здійснення спірних операцій з позивачем рішення про анулювання реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість в порядку, передбаченому пунктом 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Доводи касаційної скарги усього вищенаведеного не спростовують.

З огляду на викладене та за встановлених обставин даної справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних даних податкового обліку, у той час як відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013 в частині часткового задоволення позову - залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіГ.К. Голубєва В.П. Юрченко