Рішення

від 15.12.2016 по справі 909/937/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2016 р. Справа № 909/937/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанинафтогаз", вул. Хмельницького, 15, смт. Богородчани,Богородчанський район, Івано-Франківська область,77701

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" вул. Данила Галицького,1, м. Рогатин,Івано-Франківська область,77001

про стягнення 1327448,80грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 92 від 11.11.16

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 86 від 18.10.16

від відповідача представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Богородчанинафтогаз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" про стягнення заборгованості у сумі 1327448,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про постачання природного газу №3 ПГ від 31.12.15 та обґрунтовано приписами ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного та 173, 175, 193, 216, 232 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, представники позивача підтримали вимоги, викладені у заяві про забезпечення позову б/н та б/д (вх.№11487/16 від 10.11.16), в якій просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Розглянувши дане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (ст.67 ГПК України).

Таким чином, зі змісту ст. 66 ГПК України вбачається, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд, відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Позивачем не обґрунтовано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не доведено належними доказами, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи наведене, судом відмовлено в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (вх. номер повідомлення 12298/16 від 25.11.16, вручено ухвалу від 15.11.16 Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак", дата вручення 23.11.16; вх. номер повідомлення 13098/16 від 12.12.16, вручено ухвалу від 01.12.16 Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак", дата вручення 09.12.16), відзив на позов не подав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

З огляду на те, що будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача, суд встановив наступне.

31.12.15 між товариством з обмеженою відповідальністю В«БогородчанинафтогазВ» (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю В«Скло-ПакВ» (відповідачем) укладено договір №3 ПГ про постачання природного газу. Термін дії договору у відповідності до п.10.1 даного договору - до 31.12.16, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Згідно п. 1. договору постачальник (позивач) зобов'язався передати покупцю (відповідачу) природний газ видобутку України, а покупець (відповідач), у свою чергу, - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору.

Згідно п. 2.1. договору постачальник передає покупцеві з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року газ обсягом 1млн.440 тис. куб.м.

Відповідно до п.3.1. договору ціна за 1000 куб.м природного газу до сплати відповідачем становить 7550,00грн.

Пунктом 4.1.2 даного договору сторони погодили обовВ»язок постачальника щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати покупцю довсторонній акт прийому-передачі із зазначенням обВ»ємів та вартості газу, спожитому у звітному місяці, який кореспондується погодженим у п.4.2.2 даного договору обовВ»язком покупця до 3-го числа місяця, наступного за звітним, надати постачальнику підписані оригінали трьохсторонніх актів прийому-передачі природного газу між покупцем, постачальником і газотранспортною організацією, які підтверджують фактичний обВ»єм споживання природного газу.

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у наступному порядку: 35% вартості - до 5-го числа місяця поставки газу; 35% - до 15 числа місяця поставки газу; 30%- до 25 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При невиконанні термінів оплати покупець платить постачальникові, крім суми заборгованості, пеню розміром 0,5% від суми простроченої плати за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період, за який нараховується пеня(п.7.3 договору).

На виконання умов договору позивачем протягом липня - серпня 2016 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 2720729,40грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0731002 від 31.07.16 та №РН-0831001 від 31.08.16 та актами приймання - передачі природного газу за вказаний період, підписаними відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Як встановлено судом, вартість отриманого природного газу відповідачем сплачено частково, на суму 500000,00грн. у серпні 2016 року, 880000,00грн. у вересні 2016 року та 150000,00грн. у жовтні 2016 року, всього на загальну суму 1530000,00грн.Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у спірному періоді становить 1190729,40грн.

У звВ»язку з порушенням відповідачем договірних зобовВ»язань, на підставі умов даного договору та чинного законодавства позивачем нараховано відповідачу 108138,23грн. пені, 17796,64грн. іфнляційних втрат та 10784,53грн. 3% річних.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

З метою досудового врегулювання спору, у відповідності до п.9.1 спірного договору, яким передбачено, що всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів, позивачем 09.09.16 за №76 направлено відповідачу претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, відповіді на яку позивачем не отримано. Факт надсилання зазначеної претензії та її отримання відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з актів цивільного законодавства.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону та спірного договору виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору поставки, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також, зазначеною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у наступному порядку: 355 вартості - до 5-го числа місяця поставки газу; 35% - до 15 числа місяця поставки газу; 30%- до 25 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов"язань, відтак позовні вимоги щодо стягнення 1190729,40грн. за поставлений природний газ у період липень-серпень 2016 року обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі(ст.547 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що при невиконанні термінів оплати покупець платить постачальникові, крім суми заборгованості, пеню розміром 0,5% від суми простроченої плати за кожний прострочений день, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив зобов'язання з оплати за природний газ, поставлений протягом липня-серпня 2016 року позивачем згідно з п. 7.3 договору нараховано пеню в сумі 108138,23грн., 17796,64грн. іфнляційних втрат та 10784,53грн. 3% річних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування відповідних сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, на підставі ст.55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем відповідачу інфляційних втрат та 3% річних та дійшов висновку, що в розрахунку суду розмір пені та 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак з врахуванням позовних вимог у цій частині судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних за розрахунком позивача - відповідно у розмірі 108138,23грн. та 10784,53грн. Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача щодо інфляційних втрат є арифметично вірним, відтак позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати у справі у відповідності до ст.49 ГПК України покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 547, 549, 610, 611, 612, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 216, 230, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 66, 67, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанинафтогаз" до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак" про стягнення заборгованості у сумі 1327448,80 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Скло-Пак"(Івано-Франківська область, Рогатинський район, м.Рогатин, вул.Д.Галицького, буд.1, код ЄДРПОУ 31021654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Богородчанинафтогаз"( Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт.Богородчани, вул.Б.Хмельницького, буд.15, код ЄДРПОУ 38285759) 1190729,40(один мільйон сто дев"яносто тисяч сімсот двадцять дев"ять гривень сорок копійок) основного боргу, 108138,23 (сто вісім тисяч сто тридцять вісім гривень двадцять три копійки) пені, 17796,64(сімнадцять тисяч сімсот дев"яносто шість гривень шістдесят чотири копійки) іфнляційних втрат та 10784,53(десять тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні п"ятдесят три копійки) 3% річних та 19911,73(дев"ятнадцять тисяч дев"ятсот одинадцять гривень сімдесят три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.16

Суддя Матуляк П. Я.