Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/18364/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/18364/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" До Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" Простягнення 270 000,00 доларів США, що еквівалентно 6 992 541,00 грн. Суддя Андреїшина І.О.

Представники:

Від позивачаАндрієць Г.О. - представник за довіреністю від 04.08.2015 Від відповідача Домашенко О.Б. - представник за довіреністю від 29.11.2016 № 5015, Ворожбит О.Б. - представник за довіреністю від 29.11.2016 № 5015 Від третьої особине з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" заборгованості за договором оренди від 21.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2016 за вказаними вимогами було порушено провадження у справі № 910/18364/16, яку призначено до розгляду на 16.11.2016 та зобов'язано сторін надати суду певні документи.

16.11.2016 у судове засідання з'явився представник позивача, який повідомив суд про свою непідготовленість до судового засідання. Відповідач уповноваженого представника не направив, витребувані судом документи не подав.

Згідно з ухвалою від 16.11.2016 розгляд справи було відкладено на 30.11.2016 у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

30.11.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 06.12.2016 для надання відповідачеві можливості реалізації права на ознайомлення з матеріалами справи та належної підготовки до розгляду справи.

У судовому засіданні, що відбулося 06.12.2016, судом було отримано від представників сторін додаткові документи для залучення до матеріалів справи, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи і продовження строку вирішення спору у зв'язку з переговорами сторін щодо укладення мирової угоди, клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Перейшовши до розгляду спору по суті, заслухавши пояснення сторін та розглянувши заявлені клопотання, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 14.12.2016, продовжити строк вирішення спору у справі відповідно до приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, залучити до участі у в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", зобов'язати сторін та третю особу подати суду документи і докази у справі.

14.12.2016 у судове засідання з'явилися представники сторін.

Третя особа уповноваженого представника до суду не направила, про причини його неявки суд не повідомила, письмових пояснень до суду не подала. Зважаючи на обмеженість процесуальних строків вирішення спору, належне повідомлення представника про дату, час і місце розгляду справи (розписка представника Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в матеріалах справи), суд вважає за можливе провести судове засідання 14.12.2016 за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, що містять достатньо документів щодо правовідносин сторін і встановлення істини у спорі.

Представником відповідача було подано суду відзив на позовну заяву з додатками і заявлено клопотання про витребування доказів (оригіналу листа, який за твердженнями позивача був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А" 18.10.2013).

Задовольнивши зазначене клопотання як обґрунтоване, суд оглянув в оригіналі і дослідив заявлений до витребування письмовий доказ, що був поданий представником позивача в судовому засіданні, а також надав його представнику відповідача для ознайомлення.

В ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити, посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов'язань, що виникли з договору від 21.02.2011. На думку позивача, укладений сторонами договір є змішаним правочином, що містить елементи договору оренди і договору підряду, який передбачав внесення орендарем як орендних платежів (основна орендна плата), так і відшкодування вартості удосконалення переданих в найм приміщень (додаткова орендна плата), що являла собою оплату проведених на замовлення відповідача підрядних робіт.

За твердженнями позивача, відповідач порушив договірні зобов'язання, оскільки сплатив не всю обумовлену договором вартість проведених орендодавцем на його вимогу робіт з удосконалення приміщень, заборгувавши 270 000,00 доларів США з погодженої сторонами суми в розмірі 801 716,64 доларів США.

Представник відповідача заявлені вимоги заперечував, посилаючись на їх безпідставність. Згідно з відзивом на позовну заяву і поясненнями представника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" вважає, що у позивача відсутнє право вимоги, а розрахунок ціни позову не відповідає нормам закону та умовам договору. Крім того, на переконання відповідача, укладений сторонами правочин не містив ознак договору підряду і Товариство з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" не має невиконаних грошових зобов'язань за ним перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А".

Обставини можливої наявності між сторонами згоди щодо мирного врегулювання спору, на що посилався представник відповідача 06.12.2016 у судовому засіданні, не підтвердилися.

14.12.2016 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А" в якості орендодавця та Представництво "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" в Україні, що діє від імені Компанії "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" в якості орендаря уклали договір оренди, що був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за № 339, 340.

Вказаний договір був викладений на українській та англійській мовах у вигляді тексту з 17 пунктами (по тексту договору - статтями, а саме: 1 - приміщення, 2 - терміни, 3 - відступлення, суборенда, передача, 4 - будівельні роботи за завершення обладнання приміщень, 5 - орендна плата, витрати, порядок користування приміщеннями, 8 - технічне обслуговування, реконструкція та огляд приміщень, 9 - невиконання договірних зобов'язань; засоби правового захисту, 10 - втрат або конфіскація, 11 - страхування та компенсація збитків, 12 - норми та правила, 13 - заяви та гарантії, 14 - інші положення, 15 - конфіденційність, 16 - набрання чинності, 17 - повнота договору) та містив в собі 9 додатків, що становили його невід'ємну частину (1 - план поверху, де знаходяться приміщення та допоміжні приміщення, 2 - роботи, які має виконати орендодавець, 3 - будівельні роботи, які мають бути виконані відповідно до стандартних технічних вимог, 4 - роботи, визначені орендарем, 5 - норми та правила, 6 - додаткові роботи з удосконалення, 7 - анкета для третіх осіб на перевірку дотримання закону США про протидію корупції за кордоном, 8 - визнання принципів, 9 - антикорупційні принципи).

За умовами вказаного договору, орендодавець зобов'язався передати орендареві належні йому на праві власності нежитлові приміщення бізнес-центру з місцями загального користування по вул. Амосова, 12 у м. Києві загальною площею 1 746 кв м (873 кв м на 12-му поверсі (офіс 12D) та 873 на 13-му поверсі будівлі (офіс 13D), а також 50 кв м допоміжних приміщень, розташованих на мінус першому поверсі (ст.ст. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4).

У ст. 2 названої угоди сторони визначили, що договір укладається ними на початковий термін, тривалістю п'ять років, який починається з дати початку оренди, визначеної у ст. 4.1, і, якщо його не буде припинено раніше, він закінчується в день напередодні п'ятої річниці дати початку оренди (дати закінчення) або в іншу пізнішу дату, залежно від ситуації. При цьому, сторонами було погоджено право припинення та право продовження строків оренди та порядок визначення орендної плати в такому разі.

Датою початку оренди за умовами ст. 4.1 договору було визначено або дату , коли орендодавець в основному завершить роботи, які має виконати за умовами додатку № 2 до договору, будівельні роботи, що вимагаються стандартними технічними вимогами орендаря, вказаними в додатку № 3 до договору і додаткові роботи з удосконалення відповідно до додатку № 6 та передасть приміщення у володіння орендарю, або 01.06.2011.

У дату початку оренди орендодавець та орендар мають оформити акт приймання-передачі, де зазначається, що роботи, які має виконати орендодавець, будівельні роботи, що вимагаються стандартними технічними вимогами орендаря та додаткові роботи з вдосконалення в основному завершенні згідно з додатками № 2, 3, 6 і приміщення та допоміжні приміщення передані орендодавцем орендарю і готові до робіт, визначених орендарем (відповідно до додатку № 4), у разі їх виконання. У зазначеному акті також має бути наведено точні розміри приміщень та допоміжних приміщень, відсоткову частку орендаря, очевидні недоліки у виконаних роботах, які має виконати орендодавець, будівельних роботах, які мають бути виконані відповідно до стандартних технічних вимог орендаря та додаткових роботах з удосконалення у разі їх наявності, і перелічено невиконані роботи (ст. 4.3).

Порядок визначення, нарахування та внесення платежів за договором було обумовлено в ст. 5 та ст. 6, де передбачалося внесення основної орендної плати за користування переданим у найм майном, додаткової орендної плати та відшкодування експлуатаційних витрат.

Додатком № 6 до договору сторони визначили, що орендодавець виконає додаткові удосконалення приміщень (додаткові роботи з удосконалення) виключно за рахунок і кошт орендаря, що має становити в українських гривнях еквівалент 668 097,22 доларів США плюс податок на додану вартість, тобто 801 716,64 долари США і ця сума має бути сплачена як додаткова орендна плата наступним чином:

- в українських гривнях в сумі еквівалентній 293 097,20 доларів США з податком на додану вартість впродовж п'яти робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі;

- в українських гривнях еквівалент 18 750,00 доларів США з податком на додану вартість щоквартально протягом 20-ти кварталів відповідно до ст.ст. 5.1 і 5.5 цього договору. У такому випадку, орендар змінює обсяг додаткових робіт з удосконалення, що тягне зміну вартості додаткового удосконалення, під час або до виконання робіт, і така різниця у ціні має бути зарахована (вирахувана) як додаткова орендна плата протягом 10-ти робочих днів з дати початку оренди.

У додатку № 4 до договору сторонами було узгоджено, що загальна сума витрат, понесених орендодавцем при виконанні додаткових робіт з удосконалення на прохання орендаря має амортизуватися протягом початкового терміну оренди і повинна бути відшкодована орендарем орендодавцю як додаткова орендна плата (орендна плата за вдосконалення).

Орендна плата за вдосконалення має сплачуватися орендарем орендодавцю у такий же спосіб і в той же час, як визначено в ст. 5.1 для основної орендної плати. При цьому, у разі припинення дії договору оренди з будь-якої причини орендна плата за вдосконалення підлягає негайній сплаті останній абзац додатку № 4 до договору).

Відповідно до ст. 5.1 договору протягом терміну дії оренди орендар сплачує орендодавцю річну основну орендну плату в українських гривнях в сумі 481 896,00 доларів США на рік (з додаванням податку на додану вартість).

Основна орендна плата за перший квартал терміну оренди в українській гривні в сумі, що дорівнює 120 474,00 долари США, має бути сплачена протягом 10-ти робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі. Решта, що належить до сплати за перший рік оренди сплачується щоквартально наперед, починаючи не пізніше першого дня другого кварталу початкового терміну відповідно до ст. 5.5 договору (ст. 5.1.2).

Основна орендна плата за шість місяців терміну має бути сплачена в українських гривнях наперед як аванс основної орендної плати та гарантійний платіж в сумі, що складає еквівалент 240 948,00 доларів США одним платежем протягом 10-ти робочих днів після підписання цього договору (ст. 5.1.3).

Будь-які суми, які орендар має сплачувати за цим договором орендодавцю і які не належать до основної орендної плати вважаються додатковою орендної платою і сплачуються щоквартально відповідно до процедури, викладеної у ст. 5.1.2 та ст. 5.5.

Згідно з ст. 5.5 договору усі суми основної орендної плати, гарантійного платежу (авансу основної орендної плати) та всі інші платежі, що мають сплачуватися за цим договором, сплачуються без заліків зарахування зустрічних вимог, знижок чи відрахувань безготівковим переказом на рахунок орендодавця. Усі суми основної орендної плати, додаткової орендної плати та будь-які інші виплати, що мають здійснюватися за цим договором, крім першого кварталу терміну та періоду грошового забезпечення/авансування основної орендної плати, повинні сплачуватися раз на календарний квартал, не пізніше 10-го робочого дня кожного календарного кварталу. Орендодавець погоджується надавати орендарю рахунки з зазначенням суми основної орендної плати та додаткової орендної плати за відповідний період.

Наведений у додатку № 6 до договору опис додаткових робіт з удосконалення включав значний перелік оздоблювальних робіт; робіт з удосконалення систем електропостачання та скс, системи контролю доступу, телебачення; адоптацію систем вентиляції та кондиціонування; адаптацію систем пожежної сигналізації та спринклерної системи; робіт з покриття підлоги; монтаж трубопроводів водогону, каналізації та підключення кухні, а також містив ряд чітких вимог до матеріалів, що повинні бути використані, стандартів, технічних умов тощо.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином грошове зобов'язання за договором в частині оплати додаткових робіт з удосконалення. Так, позивач вказує, що оплата мала бути здійснена відповідачем 07.10.2013 в момент дострокового припинення дії договору, що відповідає умовам додатку № 4 до нього, в сумі 270 000,00 доларів США, адже на той час сплачено було 531 716,64 доларів США, і необхідних 801 716,64 доларів США. Оскільки про факт припинення договору сторін позивач дізнався 18.10.2013, отримавши письмове повідомлення відповідача, строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення 270 000,00 доларів США Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А" відраховує з 18.10.2013.

На думку позивача, підтвердженням проведення ним спірних робіт є акт приймання-передачі приміщень, а умови договору від 21.02.2011, що стосуються виконання орендодавцем додаткових робіт з удосконалення та їх оплати орендарем, відносять договір сторін в цій частині до договорів підряду, а вцілому договір є змішаним.

Відповідач заперечує позовні вимоги повністю, вказуючи на наступне:

- при укладенні договору приміщення було непридатне до використання під офіс та потребувало необхідного облаштування та обладнання і сторони домовилися, що позивач передасть відповідачеві орендне майно, попередньо підготовивши його, а відповідач погодився сплатити за це підвищену орендну плату з метою відшкодування витрат позивача, а тому сторони домовилися відобразити ці платежі в договорі як додаткову орендну плату;

- 01.04.2013 у договорі оренди відбулася заміна сторони - позивач втратив право власності на будівлю, в якій знаходилося орендоване приміщення, на підставі судового рішення і новим власником й орендодавцем стало Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк". У результаті заміни сторони, позивач позбувся всіх без виключення прав та обов'язків сторони у договорі, але, незважаючи на це залишив у своїй власності, без належних правових підстав, платіж відповідача за основну та додаткову орендну плату за 2-й квартал 2013 року, а також передбачений договором оренди гарантійний платіж;

- укладений договір не є змішаним та не містить ознак договору підряду, оскільки не описує всіх чотирьох обов'язкових "легальних" ознак договорів підряду: завдання замовника, ризики підрядника, передачу результатів роботи замовнику, прийняття замовником робіт та їх оплата з переходом до замовника права власності на результати робіт;

- позивач не подав суду доказів передачі робіт замовникові, тоді як акт приймання-передачі таких обставин не доводить і свідчить лише про реальний намір сторін - передати і прийняти приміщення та підтверджує задовільний стан предмету найму;

- відповідач не ставив та не має на своєму балансі нібито виконаних позивачем робіт;

- позивач не виставив відповідачеві рахунок на оплату спірної суми, що суперечить умовам договору;

- позивач протиправно утримав гарантійний платіж за договором у розмірі 240 948,00 доларів США, дія якого розповсюджувалася на додаткову орендну плату, у зв'язку з чим її розмір має становити 29 052,00 доларів США, а не 270 000,00 доларів США;

- визначення ціни позову в еквіваленті 6 992 541,00 грн. за курсом Національного банку України до долара США станом на 06.10.2016 (дата звернення позивача до суду) не відповідає приписам ст. 533 Цивільного кодексу України та ст. 5.5 договору.

Ґрунтовно вивчивши правові позиції сторін у спорі, розглянувши його по суті, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог та наявність достатніх правових підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.06.2011 позивач та Представництво "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" в Україні, що діє від імені Комапнії "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" підписали акт приймання-передачі нежилих приміщень за договором оренди від 21.02.2011 з наступним змістом:

1. Орендодавець передав в оренду орендарю нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ. вул. Амосова, 12,

а) 873 кв м орендної площі, розташовані на 12-му поверсі будинку, позначені як офіс 12D, що займають приблизно 5,49 % загальної орендної площі будинку;

б) 873 кв м орендної площі, розташовані на 13-му поверсі будинку, позначені як офіс 13D, що займають приблизно 5,49 % загальної орендної площі будинку;

що загалом складає 1 746 кв м орендної площі, що займають приблизно 10,98 % загальної орендної площі будинку.

2. Цей акт приймання-передачі є невід'ємною частиною договору оренди від 21.02.2011 між сторонами і підтверджує факт передання орендарю зазначеного нежилого приміщення у користування;

3. Стан приміщень задовільний. Роботи, які мав виконати орендодавець згідно з вимогами договору оренд від 21.02.2011 завершено. Претензій та зауважень до стану переданих приміщень орендар не має;

4. Датою початку оренди є 16.06.2011.

Також, 16.06.2011 вказаними особами документально оформлено приймання-передачі допоміжних приміщень, про що було складено відповідний акт, згідно з яким орендодавець передав в оренду орендарю допоміжні приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 п'ятдесят квадратних метрів орендної площі, розташовані на мінус першому поверсі будинку.

30.08.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-А" в якості орендодавця, Представництво "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" в Україні, що діє від імені Компанії "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" в якості орендаря та Товариство з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" в якості нового орендаря уклали договір про внесення змін до договору оренди від 21.02.2011, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем та зареєстрований у реєстрі за №№ 2981, 2982.

За умовами договору про внесення змін орендар передав новому орендареві всі свої права, як дійсні, так і ті, що можуть виникнути у майбутньому та перевів всі зобов'язання за договором оренди від 21.02.2011 новому орендарю, а новий орендар прийняв на себе такі права та зобов'язання та зобов'язався належним чином їх реалізовувати і виконувати відповідно до умов договору оренди.

У п. 2 договору про внесення змін зазначено, що сторони погоджуються і підтверджують, що внаслідок відступлення всі зобов'язання орендаря перед орендодавцем припиняються, натомість новий орендар стає зобов'язаним перед новим орендодавцем, а орендодавець - перед новим орендарем відповідно до умов договору оренди.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 3 договору про внесення змін відступлення набирає чинності та відбувається з дати набрання чинності цим договором.

Отже, внаслідок укладення договору про внесення змін від 30.08.2012, до відповідача у справі перейшли права та обов'язки орендаря за договором від 21.02.2011, що відповідає діючому законодавству.

Пунктом 7 договору про внесення змін закріплено, що оскільки орендар сплатив орендодавцю орендну плату, аванс основної орендної плати, додаткову орендну плату (вартість додаткового вдосконалення), оренду плату за допоміжні приміщення за період з 01.07.2012 по 30.09.2012 відповідно до ст. 5.1.2, 5.1.3, додатку № 6, ст. 1.4 договору, орендодавець зобов'язується повернути йому частину невикористаних платежів протягом 10-ти робочих днів після отримання платежу від нового орендаря, а саме: 422 304,24 грн. основної орендної плати, 133 822,45 грн. додаткової орендної плати з відшкодування експлуатаційних витрат, 5 104,89 грн. орендної плати за допоміжні приміщення, 63 811,10 грн. додаткової орендної плати (вартість додаткового удосконалення), 2 295 781,46 грн. гарантійного платежу, всього 2 920 824,13 грн.

У свою чергу, новий орендар, зобов'язався сплатити орендодавцеві описані суми за період з 30.08.2012 по 30.09.2012 протягом 10-ти робочих днів з дати набуття чинності договором про внесення змін (п. 8 договору про внесення змін).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 у справі № 5011-66/7999-2012 за позовом до Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" за участю Публічного акціонерного товариства "Фінексбанк" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача позовні вимоги було задоволено, а саме: в рахунок часткового погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Спільне підприємство "Ен Ес Ай Констракшн" перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" розмірі 458 796 000,00 грн. за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 18/062-КН від 13.06.2007 звернуто стягнення на предмети іпотеки згідно з іпотечним договором від 24.01.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 17, та іпотечним договором від 13.06.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1423 - адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70 кв.м. розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (Літера А); нежитловий будинок загальною площею 18 405,0 кв.м. розташований за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12 (Літера С); нежитловий будинок загальною площею 20 372,9 кв.м. розташований за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3 388,4 кв.м. розташований за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,70 кв.м.. розташовану за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12 (Літера А), нежитловий будинок загальною площею 18 405,0 кв.м. розташований за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12 (Літера С); нежитловий будинок загальною площею 20 372,9 кв.м. розташований за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3 388,4 кв.м. розташований за адресою: м. Київ., вул. Амосова, 12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 рішення місцевого господарського суду у справі № 5011-66/7999-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 26.02.2013 вказані судові рішення судів першої та другої інстанції у справі № 5011-66/7999-2012 залишено без змін.

05.04.2013 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно зареєстровано право власності Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на будівлю загальною площею 18 405 кв.м по вул. Амосова, 12 у м. Києві на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 № 5011-66/7999-2012.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує, що чинне українське законодавство пов'язує виникнення права власності на нерухоме майно з моментом його державної реєстрації, проте не вбачає у цій нормі підстав для відмови у позові, оскільки між позивачем та третьою особою довгий час тривала судові спори щодо описаних вище об'єктів нерухомого майна, а крім того, про прийняття Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" прав та обов'язків орендаря щодо такого нерухомого майна позивачу стало відомо 18.10.2013, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, матеріали справи містять листи третьої особи за травень і червень 2013 року щодо орендних правовідносин, адресовані відповідачеві, тоді як на ім'я відповідача повідомлень про перехід прав та обов'язків орендаря до банку, складних раніше ніж 18.10.2013, суду не подано.

Так, 18.10.2013 позивач отримав від відповідача письмове повідомлення про те, що 07.10.2013 приміщення загальною площею 1 746 кв.м, розташовані у будівлі бізнес центру за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, що використовувалися Товариством з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" на підставі договору оренди від 21.02.2011 зі змінами та доповненням від 30.08.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А", було повернуто Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк", який є новим власником бізнес центру відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2012 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 у справі № 5011-66/7999-2012.

У листі відповідач також повідомляв, що з 07.10.2013 договір оренди було припинено і 08.10.2013 Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" передало вищезазначені приміщення в оренду ТОВ "Зоетіс Україна", ТОВ "Пфайзер Україна" та Представництву "Файзер Ейч.Сі.Пі. Корпорейшн" на підставі відповідних договорів оренди.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує, що у клопотанні про витребування доказів, заявленому 14.12.2016 в судовому засіданні, відповідач наголошував на тому, що описаний лист оформлений без дотримання вимог документообігу підприємства і взагалі не направлявся та не міг бути направлений позивачу, не може розглядатися доказом у справі, а для з'ясування факту його існування необхідним є дослідження судом його оригіналу.

Як вказувалося вище, задовольнивши клопотання відповідача як правомірно заявлене й обґрунтоване, суд дослідив у судовому засіданні оригінал описаного листа, що був наданий для огляду представником позивача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідач не вказав суду на підроблення листа про припинення дії договору або ж його підписання не уповноваженою на те особою, не послався на конкретні обставини, які б могли заперечити його дійсного існування в об'єктивній реальності, зважаючи на факт дослідження оригіналу такого документу в судовому засіданні, суд приймає його в якості доказу у справі на рівні з іншими наявними в матеріалах документами.

Посилаючись на зміст цього листа і підтверджуючи факт припинення договору оренди з 07.10.2013, позивач стверджує, що у спірних правовідносинах сторін таким чином відбулася новація згідно з ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, зокрема, шляхом укладення нового договору оренди між відповідачем і третьою особою.

У ході розгляду справи обставини укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" з Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" договору оренди частини нежитлового приміщення, що було об'єктом за договором оренди від 21.02.2011 були підтверджені представниками цих осіб.

Частиною 2 ст. 604 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Оскільки відповідач передав орендовані за договором від 21.02.2011 приміщення третій особі як новому їх власнику та, у подальшому, приступив до орендного користування частиною цих приміщень на підставі нового договору з Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", а не Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А", суд не погоджується з правовою позицією позивача щодо припинення зобов'язань внаслідок новації, адже сторони таких зобов'язань є різними.

На переконання суду, позивач невірно застосував приписи ст. 604 Цивільного кодексу України, пославшись на ч. 2, адже він беззаперечно прийняв повідомлення про припинення з 07.10.2013 договору оренди від 21.02.2011, отримавши лист відповідача, тобто, добровільно погодився на припинення договірних зобов'язань, що відповідає ч. 1 названої статті, де закріплено, що зобов'язання припиняються за взаємною згодою сторін.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди у разі припинення дії договору передбачався у ст. 7.3.

Враховуючи специфіку ситуації, що мала місце між відповідачем і третьою особою щодо бізнес центру по вул. Амосова, 12 у м. Києві, переходу до банку права власності на нерухоме майно за рішенням суду, відсутність підписаного позивачем та відповідачем акту приймання-передачі про повернення майна видається таким, що відповідає фактичним обставинам, що склалися та не є порушенням умов договору і закону.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вказувалося вище, додаток № 4 до договору передбачав, що разі припинення дії договору оренди з будь-якої причини орендна плата за вдосконалення підлягає негайній сплаті.

Тобто, поряд з умовами про порядок внесення додаткової орендної плати за проведення робіт з удосконалення щоквартальними платежами, сторони погодили спеціальну умову - особливі дії з боку орендаря, які він має вчинити у разі припинення договору, а саме: негайно перерахувати орендодавцеві залишок плати за вдосконалення. Таким чином, кінцева оплата спірних платежів має чітку прив'язку до строку дії договору і його дострокове припинення за згодою сторін, що мало місце 07.10.2013, слід вважати подією, з якою пов'язаний термін виконання грошового зобов'язання відповідача з негайного перерахування орендна плата за вдосконалення.

Судом встановлено, що станом на момент припинення договору плата за вдосконалення була внесена в сумі 531 716,64 доларів США (у тому числі другий щоквартальний платіж за 2013 рік був зарахований з авансового платежу від 05.09.2012), що підтверджується приєднаними до позовної заяви виписками з особового рахунку, у зв'язку з чим твердження позивача про заборгованість відповідача в сумі 270 000,00 доларів США відповідають фактичним обставинам справи.

Заперечуючи заявлену до стягнення заборгованість, відповідач, серед іншого, стверджує, що при укладенні договору від 21.02.2011 приміщення було непридатне до використання під офіс та потребувало необхідного облаштування та обладнання і сторони домовилися, що позивач передасть відповідачеві орендне майно, попередньо підготовивши його, а відповідач погодився сплатити за це підвищену орендну плату з метою відшкодування витрат позивача, а тому сторони домовилися відобразити ці платежі в договорі як додаткову орендну плату. Тому, на думку відповідача, договір не є змішаним договором та не містить елементів договору підряду.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено основоположний принцип приватно-правових відносин - принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На переконання суду, укладений 21.02.2011 договір з змішаним договором, що підпадає під правове регулювання загальних положень законодавства про зобов'язання, про найм (оренду), а також про підряд.

У ч. 1 ст. 579 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З пояснень представників сторін, контексту договору та додатків до нього слідує, що додаткові роботи з удосконалення (їх основна, більша частина) мали передувати початку фактичного вступу орендаря у користування приміщеннями та були обумовлені необхідністю обладнання нерухомого майна у стан, придатний для його використання орендарем згідно з правилами і вимогами його сталої корпоративної культури і внутрішньої політики компанії, включаючи, зокрема, різного роду заходи безпеки, побутове й гігієнічне забезпечення персоналу, технічні нормативи, стандарти якості, та ін., дотримання корпоративного стилю у дизайні.

Проведення таких додаткових робіт з удосконалення було вимогою орендаря, зумовленою необхідністю облаштування приміщення і його обладнання для використання під офіс, які він зобов'язався оплатити, а обов'язок з реалізації цих вимог прийняв на себе орендодавець.

Як вказувалося вище, приведений в додатку № 6 до договору опис додаткових робіт з удосконалення включав значний перелік оздоблювальних робіт; робіт з удосконалення систем електропостачання та скс, системи контролю доступу, телебачення; адаптацію систем вентиляції та кондиціонування; адаптацію систем пожежної сигналізації та спринклерної системи; робіт з покриття підлоги; монтаж трубопроводів водогону, каналізації та підключення кухні, а також містив ряд чітких вимог до матеріалів, що повинні бути використані, стандартів, технічних умов тощо.

Тобто, у даному випадку, позивач виступив підрядником (стороною, зобов'язаною виконати роботи), а особа, яка орендувала приміщення та відповідач, як її правонаступник - виступив замовником конкретного переліку підрядних робіт (стороною, що замовила роботи і зобов'язалася їх прийняти та оплатити).

Змістом договору в частині, що стосується підрядних правовідносин, є права та обов'язки сторін. Зокрема, підрядник зобов'язався виконати певну роботу, а замовник повинен був надати завдання щодо її виконання, прийняти роботу й оплатити її.

За загальними правилами, завдання, яке надає підрядник, може полягати у різних формах, як проектні і технічній документації, що становить додаток до договору, так і в більш стислій формі - у вигляді договірного розділу чи умови самого договору.

Укладеним договором передбачалося виконання орендодавцем робіт з облаштування приміщень під конкретні вимоги орендаря, деталізація яких наведена у додатку № 6, що слід вважати завданням замовника.

У ході розгляду спору відповідач жодним чином не заперечив самого факту виконання позивачем робіт, плата за які становить предмет позову, у зв'язку з чим судом не залучалися до матеріалів справи акти виконаних робіт, що підтверджують їх проведення, а обставини проведення таких робіт позивачем визнаються такими, що не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, де вказується, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Фактично, договір сторін передбачав зазначення в акті приймання-передачі приміщень підтвердження з боку орендаря обставин виконання орендодавцем обов'язку з проведення робіт з удосконалення приміщень (ст. 4.3). А тому підписання і документальне оформлення орендарем акту приймання-передачі від 16.06.2011 слід вважати виконанням ним обов'язків замовника з прийняття підрядних робіт.

Крім того, суд відзначає, що договір від 21.02.2011 встановлював як строки виконання спірних робіт, так і їх вартість, що додатково підтверджує правильність правової позиції позивача про змішаний характер договору.

Зважаючи на викладене вище, обов'язок відповідача оплатити вартість робіт з удосконалення є абсолютним та безумовним, незалежно від використаної у договорі термінології та формулювань, як-то "додаткова орендна плата", "орендна плата за вдосконалення" тощо. Суд враховує, що договір не містить термінів "замовник", "підрядник", словосполучень "оплата підрядних робіт", проте виходить з того, що дійсна правова суть правовідносин господарюючих суб'єктів в цілому визначається не мовою написання певної угоди, а її змістом.

За своєю суттю роботи, обумовлені в додатку № 6 до договору, є підрядними, адже вимагають залучення додаткових сил, матеріалів, устаткування, обладнання, фізичної праці, а відсутність в договорі від 21.02.2011 специфічної термінології, що дослівно відповідає ст. 837 Цивільного кодексу України, не є підставою стверджувати, що такий договір не містив елементи договору підряду.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 цього Кодексу, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 882 Кодексу унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, судом встановлено, що роботи були прийняті без зауважень з боку замовника, а тому підлягають оплаті.

Враховуючи приведені вище обґрунтування та мотивацію суду, позовні вимоги про стягнення 270 000,00 доларів США як заборгованості за договором від 21.02.2011 є законними і доведеними та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства, посилання на які містить дане судове рішення.

Поряд з викладеним, слід відзначити, що глава 58 Цивільного кодексу України "Найм (оренда)" містить приписи, які встановлюють можливість погодження сторонами договору оренди проведення поточного та/або капітального ремонту приміщення з подальшим покладення обов'язку оплати такого ремонту за домовленістю сторін на наймача або на наймодавця.

Тобто, законодавець сам передбачає можливість виникнення між сторонами договору найму (оренди) підрядних правовідносин, поява яких обумовлена укладенням договору оренди та є його наслідком.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 775 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись принципом свободи договору, сторони домовилися про те, що орендодавець виконає конкретний перелік ремонтних робіт за чіткими вимогами орендаря, а останній прийме такі роботи та зобов'язаний буде їх оплатити, а тому в цій частині договору оренди сторони фактично приймають на себе статус підрядника та замовника.

Аналізуючи заперечення відповідача проти позову, слід відмітити, що невизнання позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" обґрунтовує як повною незгодою з правовою позицією позивача щодо змішаного характеру договору, так і іншими мотивами, які не узгоджуються між собою, допускаючи припущення, а тому розрізнена правова позиція відповідача видається такою, що описує спрямування на уникнення виконання грошових зобов'язань.

Не визнаючи права позивача на звернення до суду для захисту порушеного права, відповідач, при цьому, вказує на пропуск строків позовної давності, тоді такі правові позиції є взаємовиключними, адже позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, відповідач зазначає, що позивач не має права вимоги до відповідача, адже воно зникло 01.04.2013, коли позивач перестав бути стороною договору.

У розрізі описаного, необхідним для застосування є приписи ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України, де встановлено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Позивач у справі не заперечує обставин того, що право власності на об'єкт нерухомого майна перейшло від нього до третьої особи, проте, він і не вимагає від відповідача виконання зобов'язань, управленою стороною за якими став банк, як-то перерахування орендної плати.

Позовні вимоги стосуються оплати робіт, які за своєю суттю є підрядними (зумовленими, при цьому, укладенням договору оренди), щодо яких третя особа прав вимоги не набувала.

Відсутність виставлених позивачем рахунків на оплату робіт з удосконалення, про що зауважує відповідач, не може слугувати підставою для відмови у позові, адже, як вказувалося вище, обов'язок з оплати є абсолютним і безумовним і у даному разі, строк його оплати настав 07.10.2013.

Крім того, необхідно враховувати, що рахунок на оплату є документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України і його не слід вважати простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відсутність доказів виставлення позивачем відповідачеві рахунків на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплати виконаних на його користь робіт, адже строк їх оплати та платіжні реквізити для перерахування коштів він мав і вони визначалися умовами договору.

Посилання відповідача на те, що перерахований ним гарантійний платіж в сумі 240 948,00 доларів США повинен слугувати способом забезпечення виконання орендарем грошових обов'язків за договором, у тому числі обов'язку з оплати вартості робіт з удосконалення і тому правомірно заявленою до стягнення має бути сума в розмірі 29 052,00 долари США відхиляються судом, оскільки, як вбачається зі змісту ст. 5.1.3 та ст. 5.1.4 договору цей гарантійний платіж стосувався забезпечення виконання орендарем обов'язку з внесення саме плати за користування майном, а також інших зобов'язань орендаря, як-то повернення майна в належному стані.

Оскільки предмет спору у справі жодним чином не стосується виконання договору в частині внесення орендної плати, судом враховуються, проте залишаються поза увагою посилання відповідача на наявність неврегульованих питань по розрахункам, поверненню/утриманню авансу, гарантійного платежу, наявність підстав для заліку однорідних вимог, листування з Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А" щодо необхідності звірки, уникнення позивачем отримання листів відповідача.

Заперечуючи проти позову, відповідач, серед іншого, вказує на невідповідність розрахунку суми позовних вимог приписам законодавства і умовам договору, неправильність визначення еквівалента суми заборгованості у національній грошові одиниці України. Суд не погоджується з такими запереченнями, зважаючи на таке.

Звертаючи до суду з позовом, позивач визначив еквівалент простроченої заборгованості відповідача в гривнях за курсом Національного банку України станом на 06.10.2016 - на день звернення до суду.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За умовами ст. 5.5 договору платежі мають здійснюватися в українських гривнях в сумі, еквівалентній належній сумі в доларах США за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку. При цьому, договором чітко визначено конкретну суму, що підлягає сплаті на користь орендодавця в гривневому еквіваленті.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.03.2013 № 7 вказується, що за змістом п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Матеріалами справи підтверджується, що платежі за договором орендодавець вчиняв, а позивач приймав у національній грошовій одиниці України.

Правову оцінку відсутності виставленого позивачем відповідачеві рахунку судом було надано вище, а тому зважаючи таке обґрунтування та наведені приписи законодавства, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за належне надати правову оцінку строку позовної давності для звернення позивача з цим позовом, на пропуск якої вказував відповідач.

Так, згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність тривалістю у три роки встановлена ст. 257 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вказувалося вище, право власності на нерухоме майно, частина якого виступала об'єктом оренди за договором від 21.02.2011 від позивача перейшло до третьої особи на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами договору, внесення додаткової орендної плати (як було проіменовано вартість робіт з удосконалення, а фактично підрядних робіт) мало відбуватися раз на квартал не пізніше 10-го робочого дня кожного календарного кварталу.

Судом встановлено, що позивач дізнався про припинення дії договору 18.10.2013, а тому його право на отримання від відповідача вартості робіт з удосконалення за умовами додатку № 4 до договору (останній абзац) виникло з цієї дати відносно сум, які підлягали оплаті після неї. Тоді як до припинення дії договору грошове зобов'язання орендодавця з оплати вартості робіт з удосконалення мало виконуватися в загальному порядку - щоквартальними платежами в порядку ст. 5.5 договору.

Як слідує з умов договору, наявних у справі платіжних документів та розрахунку ціни позову, з урахуванням проавансованих сум, станом на 18.10.2013 оплаті підлягали 11 платежів по 22 500,00 доларів США, всього 244 500,00 доларів США (суми описані і розраховані судом з включенням податку на додану вартість).

Позовну заяву у цій справі до суду було подано 06.10.2016.

Таким чином, позивачем не було допущено порушення строків позовної давності для заявлення вимог на суму 244 500,00 доларів США, право вимоги щодо яких виникло 18.10.2013. Водночас, строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення чергового платежу за договором в сумі 22 500,00 доларів США, який підлягав сплаті не пізніше 10-го числа третього кварталу 2013 року, тобто до 10.07.2013 позивачем пропущено.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлені повноваження суду визнати поважними причини, що зумовили пропущення позовної давності.

Як вказав позивач в усних і письмових поясненнях та встановлено в ході розгляду спору, судова тяганина Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А" та Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не обмежувалася справою Господарського суду міста Києва № 5011-66/7999-2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки і визнання права власності, адже позивачем оскаржувалися договори іпотеки, подавалися численні заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, так само як банком, який оскаржував інвестиційно-підрядний договір, за яким був зведений об'єкт нерухомості по вул. Амосова, 12 у м. Києві. Також мали місце ініціативи банку щодо відкриття кримінальних проваджень.

Можливість оскарження в апеляційному та касаційному порядку судового рішення, з яким не погоджується одна зі сторін судового процесу, є невід'ємним і непорушним правом особи, а тому, на думку суду, наявність довготривалих судових спорів між позивачем і третьою особою щодо нерухомого майна, частина якого виступала об'єктом оренди за договором від 21.02.2011, оскарження позивачем всіх судових рішень, що пов'язані з переходом права власності на таке майно до банку, оскарження банком інвестиційно-підрядний договір, за яким був зведений об'єкт нерухомості по вул. Амосова, 12 у м. Києві свідчить поважність причин пропуску позовної давності для заявлення вимог про стягнення третього щоквартального платежу за 2013 рік в сумі 22 500,00 доларів США (додаткова орендна плата за удосконалення).

На підставі наведеного, суд вважає за належне задовольнити заявлений позов повністю.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пфайзер Україна" (03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 12. Ідентифікаційний код 37889267) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Проект-А" (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, ідентифікаційний код 33835197) 270 000 (двісті сімдесят тисяч) доларів США, що еквівалентно 6 992 541 (шести мільйонам дев'ятсот дев'яносто двом тисячам п'ятиста сорока одній) грн., та 104 888 (сто чотири тисячі вісімсот вісімдесят вісім) грн. 12 коп. судового збору.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 19.12.2016.

Суддя І.О. Андреїшина