Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/20875/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/20875/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин»

до Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод»

про стягнення 31143 грн. 45 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Давиденко О.Л. - представник за довіреністю б/н від 14.07.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» про стягнення 31143 грн. 45 коп., з яких 25000 грн. 00 коп. основного боргу, 3456 грн. 27 коп. пені, 583 грн. 56 коп. 3% річних та 2103 грн. 62 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 не здійснив оплату за надані позивачем у січні 2016 року послуги з охорони, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25000 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3456 грн. 27 коп. за період з 06.02.2016 по 14.11.2016 та 3% річних у розмірі 583 грн. 56 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2103 грн. 62 коп. за період з 05.02.2016 по 14.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20875/16, розгляд справи призначено на 06.12.2016.

У судовому засіданні 06.12.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 13.12.2016.

У судовому засіданні 13.12.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи якісні копії акту № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016 на суму 25000 грн. 00 коп. та ліцензії (серія АВ № 592124), виданої Міністерством внутрішніх справ України Товариству з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» для надання послуг з охорони власності та громадян; надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.12.2016 судом було оглянуто оригінал Договору про надання послуг по охороні № 37/6 від 11.01.2013, оригінал акту здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) № 01 від 31.01.2016 та оригінал ліцензії серія АВ № 592124 від 14.09.2011, виданої ТОВ «ОП «Правочин».

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2016 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.12.2016 та розпискою про оголошення перерви від 06.12.2016.

При цьому, 13.12.2016 через канцелярію суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки чинним законодавством України не обмежено коло осіб, які можуть бути представниками сторін при розгляді справи.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду міста Києва «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання відзиву, додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи відповідачем зазначено та обґрунтовано не було.

При цьому, суд вже задовольняв клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оголошуючи перерву у судовому засіданні 06.12.2016, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2013 між Приватним акціонерним товариством «ПіСіБі - Радіозавод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» (виконавець) укладено Договір № 37/6 про надання послуг по охороні, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання по організації та здійсненню послуг охорони на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати послуги охорони щ 11.01.2013.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 об'єктом є приміщення (службові приміщення згідно з планом розміщення) корпусу, який розташований за адресою:Україні, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 11.

Згідно з п. 2.1 Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 виконавець зобов'язаний забезпечити охорону об'єкті замовника у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 2 до договору); організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, не допустити розкрадання цінностей та проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються; спільно з замовником здійснювати заходи з провадження технічних засобів охорони, підвищення надійності охорони та безпеки на об'єкті; у випадку виникнення на об'єкті, що охороняється, пожежі або спрацювання охоронно-пожежної сигналізації, негайно повідомляти про це в пожежну частину і відповідні служби, вживати доступні заходи щодо ліквідації пожежі або аварійної ситуації, негайно повідомити про подію керівництво замовника; та інші.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором охорони.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з нормами статті 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно з п. 10.3 Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 даний договір діє до 11.01.2014 та набуває чинності з дня прийняття об'єкту під охорону. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну договору жодна сторона не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же термін.

З огляду на те, що сторонами не надано суду доказів наявності вимог будь-якої сторони вказаного договору про припинення Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013, суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірний період.

Судом встановлено, що у січні 2016 року позивач надав відповідачу послуги з охорони за Договором № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 на суму 25000 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача і відповідача (якісна копія акту долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 13.12.2016; оригінал вказаного акту оглянуто судом у судовому засіданні 13.12.2016).

При цьому, у вказаному акті № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016 зазначено, що він складений згідно з рахунком № ОП-0000001 від 20.01.2016 на суму 25000 грн. 00 коп. (послуги охорони за січень 2016 року), копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 оплата за охорону здійснюється щомісячно шляхом внесення передоплати в розмірі 50% від щомісячної суми платежу, а решту - не пізніше 5 числа наступного місяця згідно з рахунком-фактурою і акту виконаних робіт.

Суд зазначає, що сторонами у п. 6.1 вказаного договору не визначено строку здійснення відповідачем 50% попередньої оплати, разом з тим, враховуючи умови договору про здійснення решти (50%) оплати не пізніше 5 числа наступного місяця, суд дійшов висновку, що відповідач у будь-якому випадку повинен був у повному обсязі оплатити надані позивачем послуги з охорони у січні 2016 року у розмірі 25000 грн. 00 коп. у строк до 05.02.2016 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату за надані позивачем послуги з охорони за січень 2016 року (в тому числі попередню оплату у розмірі 50% вартості послуг), що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 25000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25000 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» за Договором № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 (за актом № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016) у розмірі 25000 грн. 00 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» суми основного боргу у розмірі 25000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3456 грн. 27 коп. за період з 06.02.2016 по 14.11.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 37/6 про надання послуг по охороні від 11.01.2013 у разі несвоєчасної оплати за послуги виконавця замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування пені за період з 06.02.2016 по 14.11.2016, тоді як обгрунтованим для нарахування пені є період з 06.02.2016 по 06.08.2016, тобто протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України), враховуючи, що умовами п. 6.2 договору сторони не визначили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що встановлений у ч. 6 ст. 232 ГПКУ (умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення платежу визначає механізм нарахування пені, а не період її нарахування).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн) - за актом № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення, грн. 25000 06.02.2016 - 03.03.2016 27 22% 405,74 25000 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22% 736,34 25000 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19% 454,23 25000 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18% 344,26 25000 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5% 394,47 25000 29.07.2016 - 06.08.2016 9 15.5% 95,29 Всього: 2430,33 Таким чином, обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 2430 грн. 33 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» пені у розмірі 3456 грн. 27 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 2430 грн. 33 коп.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 583 грн. 56 коп. за період з 05.02.2016 по 14.11.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки позивач здійснює нарахування 3% річних, починаючи з 05.02.2016, тоді як обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних є 06.02.2016 (дата виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання).

Крім того, позивачем не враховано кількість календарних днів у 2016 році, що становить 366 днів, що повинно бути взято до уваги при здійсненні розрахунку 3% річних.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів, грн. 25000,00 - за актом № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016 06.02.2016 - 14.11.2016 283 3% 579,92 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, є 579 грн. 92 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» 3% річних у розмірі 583 грн. 56 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 579 грн. 92 коп.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2103 грн. 62 коп. за період з 05.02.2016 по 14.11.2016.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» інфляційних втрат у розмірі 2103 грн. 62 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ПіСіБі - Радіозавод» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9; ідентифікаційний код: 30263079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронне підприємство «Правочин» (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, буд. 16; ідентифікаційний код: 34242691) суму основного боргу у розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2430 (дві тисячі чотириста тридцять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 2103 (дві тисячі сто три) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.12.2016

Суддя І.М. Отрош