Постанова

від 21.03.2017 по справі 910/20875/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 910/20875/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача не з'явились

від відповідача Кар'єв А.А. - дов. б/н від 23.11.2016

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ПіСіБі - Радіозавод

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.12.2016 (суддя Отрош І.М.)

у справі № 910/20875/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Охоронне підприємство Правочин

до Приватного акціонерного товариства ПіСіБі - Радіозавод

про стягнення 31 143, 45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі № 910/20875/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства ПіСіБі - Радіозавод на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне підприємство Правочин суму основного боргу в розмірі 25 000, 00 грн., пеню у розмірі 2 430, 33 грн., 3% річних у розмірі 579, 92 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 103, 62 грн. та судовий збір у розмірі 1 332, 44 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права, без повного та об'єктивного з'ясування обставин справи. За твердженнями апелянта, Акт № 01 здачі-прийняття закінченої роби (етапу) від 31.01.2016 є неналежним доказом надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договором, оскільки згаданий акт підписано у вихідний день (неділю) головою правління відповідача ОСОБА_3. вже після його звільнення, враховуючи існування конфлікту інтересів між відповідачем та позивачем в особі колишнього голови правління відповідача. Разом з тим, зазначив про відсутність у нього другого примірнику цього акту.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/20875/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ПіСіБі - Радіозавод прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.02.2017.

Подане представником відповідача 21.02.2016 клопотання про призначення у справі технічної експертизи документів з метою встановлення часу, який минув після виконання тексту, підпису та скріплення підпису печаткою відповідача на акті № 01 здачі-приймання закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016, як безпідставне та необґрунтоване залишено апеляційним судом без задоволення.

В судових засідання 21.02.2017 та 14.03.2017 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва на 14.03.2017 та 21.03.2017 відповідно.

20.03.2017 на виконання вимог суду представником позивача надано письмові пояснення з долученням доказів на підтвердження узгодження сторонами вартості послуг з охорони згідно Договору № 31/6 від 11.01.2013 в розмірі 25 000, 00 грн.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті, тим більше, що він надав пояснення в попередньому судовому засіданні апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Охоронне підприємство Правочин звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ПіСіБі - Радіозавод про стягнення 31143,45 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг по охороні № 37/6 від 11.01.2013 щодо повної та своєчасної оплати послуг з охорони за січень 2016, відтак просило стягнути з відповідача 25 000, 00 грн. заборгованості, 3 456, 27 грн. пені за період з 06.02.2016 по 14.11.2016, а також 583, 56 грн. 3% річних та 2 103, 62 грн. інфляційних втрат за період з 05.02.2016 по 14.11.2016.

Як встановлено матеріалами справи, 11.01.2013 між Приватним акціонерним товариством ПіСіБі - Радіозавод (відповідачем, замовником за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Охоронне підприємство Правочин (позивачем, виконавцем за договором) укладено договір № 37/6 про надання послуг по охороні (далі Договір), за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання по організації та здійсненню послуг охорони на об'єкті замовника, а замовник зобов'язався приймати та своєчасно оплачувати послуги охорони з 11.01.2013.

Відповідно до п.1.2 Договору об'єктом є приміщення (службові приміщення згідно з планом розміщення) корпусу, який розташований за адресою:Україні, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 11.

Виконавець зобов'язаний забезпечити охорону об'єктів замовника у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 2 до Договору); організувати та забезпечити охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, не допустити розкрадання цінностей та проникнення сторонніх осіб на об'єкти, що охороняються; спільно з замовником здійснювати заходи з провадження технічних засобів охорони, підвищення надійності охорони та безпеки на об'єкті; у випадку виникнення на об'єкті, що охороняється, пожежі або спрацювання охоронно-пожежної сигналізації, негайно повідомляти про це в пожежну частину і відповідні служби, вживати доступні заходи щодо ліквідації пожежі або аварійної ситуації, негайно повідомити про подію керівництво замовника; та інші (п. 2.1. Договору).

Положеннями п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за охорону здійснюється щомісячно шляхом внесення передоплати в розмірі 50% від щомісячної суми платежу, а решта не пізніше 5 числа наступного місяця згідно рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

Договір згідно п. 10.3. укладається терміном на 1 календарний рік і діє до 11.01.2014 та набуває чинності з дня прийняття об'єкту під охорону. Якщо за 1 місяць до закінчення терміну Договору жодна сторона не вимагатиме його припинення, він вважається продовженим на той же термін.

За відсутності доказів звернення однієї із сторін до іншої з вимогою про припинення Договору, він вважається чинним у спірний період.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору в січні 2016 року позивач надав відповідачу послуги з охорони на суму 25 000, 00 грн., що підтверджується актом № 01 здачі-прийняття закінченої роботи (етапу) від 31.01.2016 (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), в якому зазначено, що він складений згідно з рахунком № ОП-0000001 від 20.01.2016 на суму 25 000, 00 грн. (послуги охорони за січень 2016 року), копія також наявна в матеріалах справи.

Вищезгаданий акт зі сторони позивача підписаний уповноваженим представником ТОВ Охоронне підприємство Правочин ОСОБА_4 та скріплений печаткою товариства, зі сторони відповідача - уповноваженим представником ПАТ ПіСіБі - Радіозавод ОСОБА_3. та скріплено печаткою підприємства.

Доводи відповідача (апелянта) щодо підписання вищезгаданого акту головою правління відповідача ОСОБА_3. вже після його звільнення (12.02.2016), враховуючи існування конфлікту інтересів між відповідачем та позивачем в особі колишнього голови правління відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту, як і доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_3 повноважень на підписання такого акту станом на 31.01.2016, до його звільнення (12.02.2016).

Підписання акту № 01 від 31.01.2016 у вихідний день (неділю) та відсутність у відповідача другого примірнику згаданого акту жодним не засвідчує його недійсність або нікчемність.

Доводи апелянта (відповідача) щодо неузгодження вартості послуг з охорони за січень 2016 в розмірі 25 000, 00 грн., адже в попередні періоди така вартість була значно нижчою, як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки за наявними у справі документами, в тому числі наданими позивачем суду апеляційної інстанції, у попередні періоди вартість послуг з охорони згідно підписних між сторонами актів складала 25 000, 00 грн., яка в подальшому сплачувалась відповідачем, що свідчить по погодження сторонами вартості таких послуг.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту надання позивачем відповідачеві послуг за Договором, відтак правомірним є рішення місцевого суду щодо факту належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за Договором за відстності претензій та повідомлень відповідача про порушення умов Договору.

Проте всупереч умовам Договору, відповідач за надані послуги розрахунку не провів, відтак у нього утворилась заборгованість в розмірі 25 000, 00 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п.6.1. Договору сторони погодили, що оплата за охорону здійснюється щомісячно шляхом внесення передоплати в розмірі 50% від щомісячної суми платежу, а решта не пізніше 5 числа наступного місяця згідно рахунку-фактури і акту виконаних робіт.

Оскільки згаданим пунктом Договору не визначено строку здійснення відповідачем 50% попередньої оплати, але передбачено здійснення решти (50%) оплати не пізніше 5 числа наступного місяця, відповідач у будь-якому випадку повинен був в повному обсязі оплатити надані позивачем послуги з охорони у січні 2016 в розмірі 25 000, 00 грн. в строк до 05.02.2016 (включно).

Доказів повного або часткового погашення відповідачем цієї заборгованості матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 25 000, 00 грн. заборгованості за Договором, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, в зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем заявлено до стягнення 3 456, 27 грн. пені за період з 06.02.2016 по 14.11.2016, а також 583, 56 грн. 3% річних та 2 103, 62 грн. інфляційних втрат за період з 05.02.2016 по 14.11.2016.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати за послуги виконавця замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань передбачено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені за період з 06.02.2016 по 14.11.2016, тоді як обґрунтованим для нарахування пені є період з 06.02.2016 по 06.08.2016, тобто протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України), враховуючи, що умовами п. 6.2 Договору сторони не визначили іншого періоду нарахування пені, ніж той, що встановлений в ч. 6 ст. 232 ГК України (умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення платежу визначає механізм нарахування пені, а не період її нарахування).

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2. , вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 2 430, 33 грн., відповідно в іншій частині про стягнення 1 025, 94 (3 456, 27 грн. - 2 430, 33 грн.) слід відмовити.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. п. 3.1., 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення у їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 згаданої постанови пленуму).

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат за період з 05.02.2016 по 14.11.2016, суд встановив, що позивач здійснив нарахування починаючи з 05.02.2016, тоді як обґрунтованим початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 06.02.2016 (дата виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання).

Крім цього, при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем не враховано кількості календарних днів у 2016 році, що становить 366 днів.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2. , вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 579, 92 грн., відповідно в іншій частині про стягнення 4, 64 грн. 3% річних (583, 56 грн. - 579,92 грн.) слід відмовити.

Оскільки розмір інфляційних втрат, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2. , становить 2 103, 62 грн., позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ПіСіБі - Радіозавод залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 у справі № 910/20875/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/20875/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук