Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/15883/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.2016Справа №910/15883/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/15883/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп», м. Київ,

до 1 .Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, м. Київ,

2 .Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, м. Київ,

3 . Державної казначейської служби України, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів :

1. державне підприємство «Підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів», м. Черкаси,

2 . Білозерський районний відділ УМВС України в Херсонській області, смт. Білозерка,

про стягнення 523 826 176 грн.,

за участю представників:

позивача - Сіліна М.Д. (довіреність від 01.11.2016 № б/н); Дьомін Д.С. (довіреність від 05.06.2014 № б/н);

відповідача-1 - Шавейко А.О. (довіреність від грудня 2016 року № б/н);

відповідачів-1,2 та третіх осіб - не з'явилися;

вільні слухачі - ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_1); ОСОБА_5 (посвідчення капітана міліції від 23.06.2014 № 162409).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (далі - Шевченківського РУ), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - ГУ МВС), Державної казначейської служби України (далі - ДКС) про стягнення: 135 227 391 грн. збитків від псування товару; 19 630 523 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 37 654 285 грн. упущеної вигоди; 38 502 440 грн. податку на додану вартість; 100 000 000 грн. моральної шкоди, а всього 331 014 639 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 порушено провадження у справі (суддя Любченко М.О.) та призначено судовий розгляд на 20.08.2014.

15.08.2014 позивач подав суду документи для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

19.08.2014 Товариство подало суду письмові пояснення щодо завдання моральної шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 розгляд справи було відкладено на 03.09.2014 у зв'язку з неявкою представників відповідача-3.

01.09.2014 Шевченківське РУ подало суду клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Клмпанію Е.І. Дюпон де немур енд Компані та товариство з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна».

03.09.2014 відповідач-1 подав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з лікарняним повноважного представника.

03.09.2014 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи фінансових звітів Товариства; банківських виписок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 відкладено розгляд справи на 17.09.2014; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - державне підприємство «Підприємство «Черкаський державний завод хімічних реактивів» (далі - Завод).

Розпорядженням від 17.09.2014 голови Господарського суду міста Києва у зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. на навчанні справу №910/15883/14 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 суддя Спичак О.М. прийняв справу № 910/15883/14 до свого провадження; призначив розгляд справи на 22.10.2014.

17.09.2014 відповідач-1 подав суду відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність ознак протиправності у діях (бездіяльності) посадових осіб Шевченківського РУ та ненадання заявником належних та допустимих доказів наявності всіх обов'язкових складових збитків. Одночасно, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, позивачем також необґрунтовано наявності певних обставин, що призвели до завдання Товариству моральної шкоди.

26.09.2014 ГУ МВС подало суду письмові заперечення, в яких просило у задоволенні позову відмовити повністю.

Розпорядженням від 29.09.2014 в.о.голови Господарського суду міста Києва у зв'язку з поверненням судді Любченко М.О. з навчання справу №910/15883/14 передано для подальшого розгляду судді Любченко М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 суддя Любченко М.О. прийняв справу № 910/15883/14 до свого провадження та призначив розгляд справи на 22.10.2014.

22.10.2014 відповідач-1 подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії сторінки журналу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 відкладено розгляд справи на 05.11.2014; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Білозерський РВ УМВС України в Херсонській області.

05.11.2014 відповідач-1 подав суду письмові пояснення, в яких вказав, що саме позивач мав звернутися до слідчого судді з клопотання про зняття арешту.

05.11.2014 Завод подав суду письмові пояснення, в яких вказав, що в ході кримінального провадження №10-26040 посадовою особою відповідача-1 було передано на зберігання третій особі-1 агрохімікати, вилучені у позивача, договір на відповідальне зберігання з третьою особою-1 не укладався; наказу слідчого Шевченківського РУ про призначення відповідальної за зберігання продукції особи третій особі-1 не надавалось.

05.11.2014 відповідач-1 подав суду клопотання про: залучення до участі у справі як свідка слідчого; витребування у Прокуратури міста Києва матеріалів кримінальної справи № 12013110100002966; про долучення до матеріалів справи інформації по кримінальній справі № 10-26040; про долучення до матеріалів справи копій постанови.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.11.2014 було призначено судову експертизу (суддя Любченко М.О.), проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ) та зупинено провадження у справі.

10.02.2016 від КНДІСЕ до суду надійшли: матеріали справи № 910/15883/14 та висновок експертів за результатами проведення судової експертизи від 01.02.2016 №15588/14-34.

Також, в матеріалах справи містяться висновки судових експертів: від 27.10.2015 № 15587/14-53; від 30.10.2015 № 15589/14-45.

Розпорядженням від 10.02.2016 № 04-23/216 Керівника апарату Кривенко О.М. було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15883/14, у зв'язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у головуючого у судді Любченко М.О.

В результаті повторного автоматичного розподілу справи № 910/15883/14 головуючим суддею було визначено Курдельчука І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 прийнято справу № 910/15583/14 до провадження; поновлено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 25.02.2016

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 розгляд справи було відкладено на 17.03.2016.

17.03.2016 позивач подав суду додаткові пояснення, в яких просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 розгляд справи було відкладено на 29.03.2016.

22.03.2016 позивач подав суду клопотання, в якому надано перелік питань до судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 було призначено додаткову судову комплексну товарознавчу та економічну експертизу; проведення експертизи доручено товариству з обмеженою відповідальністю «Незалежний інституту судових експертиз» (далі - Інститут); на вирішення експерта поставлені такі питання: «яка ринкова вартість партії агрохімікатів (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку від 28.02.2014 № В-31, та які було вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання державному підприємству «Черкаський державний завод хімічних реактивів» за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на 17.05.2011 - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії)?»; «яка ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Державному підприємству «Черкаський державний завод хімічних реактивів» за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку від 28.02.2014 № В-31?»; «які витрати необхідно понести товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи №10-26040?»; «який матеріальний збиток заподіяно власнику внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів?»; «який розмір упущеної вигоди товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» від можливої реалізації агрохімікатів та подальшого використання отриманих грошових коштів?».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 було зупинено провадження у справі до отримання результатів судової експертизи.

04.11.2016 від Інституту до суду надійшли: матеріали справи № 910/15883/14 та висновки експерта від 30.08.2016 № 8660 (далі - Висновок № 8660) та від 02.11.2016 № 8700 (далі - Висновок № 8700).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 було поновлено провадження у справі № 910/15883/14; призначено судовий розгляд на 29.11.2016.

29.11.2016 позивач подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з державного бюджету України: 241 664,267 суми прямого збитку; 26 973 250 грн. збитків внаслідок витрат на утилізацію товару; 84 550 963 грн. упущеної вигод; 70 637 696 грн. ПДВ; 100 000 000 грн. моральної шкоди, а всього 523 826 176 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також, 29.11.2016 Товариство подало суду клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Генеральної прокуратури України.

Суд визнав клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, заявником не доведено, що рішення з даного спору може вплинути на права або обов'язки Генеральної прокуратури України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 розгляд справи було відкладено на 13.12.2016 у зв'язку із задоволенням усного клопотання представника відповідача-2 про відкладення для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представники позивача у судовому засіданні 13.12.2016 надали пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що він не встиг підготуватися до судового засідання, оскільки отримав ухвалу суду в день судового засідання.

Суд відхилив вказане клопотання, виходячи з такого.

До матеріалів справи долучено рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання 14.11.2016 Шевченківським РУ ухвали суду від 09.11.2016.

Що ж до отримання відповідачем-1 ухвали суду від 29.11.2016, то остання була отримана 05.12.2016, що підтверджується роздруківкою із сайту Укрпошти., а не 13.12.2016.

Таким чином, відповідач-1 мав достатньо часу для підготовки до судового засідання та виконання вимог ухвал суду.

Відповідно до статті 4 2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, повторне відкладення судового розгляду є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник відповідача-1 надав пояснення по суті справи; проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представники відповідачів-2,3 і третіх осіб у судове засідання 13.12.2016 не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду не виконали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач є товариством, одним з видів діяльності якого є оптова торгівля пестицидами та агрохімікатами.

04.04.2007 Товариством було отримано ліцензію Міністерства аграрної політики України серії НОМЕР_2 для здійснення діяльності з оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту).

09.08.2010 Товариством (покупцем) і приватним підприємством «Агрохімпро-Одеса» (продавець; далі - Підприємство) було укладено договір купівлі-продажу № 16/08 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його за ціною вказаною у специфікації або в додатковій угоді.

Вказаний правочин було виконано позивачем і Підприємством; доказів протилежного суду не подано.

19.04.2011 слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. було порушено кримінальну справу № 10-26040 за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію; далі - КК України).

Кримінальна справи № 10-26040 була порушена на підставі листа директора аграрного бізнесу компанії Дюпон де Немуар енд Компані щодо порушення службовими особами Товариства патентів України № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, які захищають використання сульфонілречовини, що є римсульфуроном.

17.05.2011 співробітниками відповідача-1 було проведено обшук складських приміщень позивача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 кілометр залізниці Одеса - Херсон. В ході обшуку було вилучено, зокрема такі агрохімікати: престиж (20 л); престиж (360 кг); карате 050 ЕС (8 800 л); карате зеон (130 л); круйзер 350 FS (480 л); милагро 040 8С К.С. (35 л); тилт (75 л); тиаметоксан (2320 л); парус (тиаметоксан) (11 9960 л).

21.09.2011 слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ старшим лейтенантом міліції Ощепковим М.Д. було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1) за ознаками злочину передбаченого частиною третью статті 177 КК України.

01.10.2011 ОСОБА_11 як службовій особі позивача було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

19.12.2011 постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Вітряка O.A. кримінальну справу № 10-26040 порушену відносно ОСОБА_11 було закрито у зв'язку з відсутністю в діях фізичної особи складу злочину.

28.12.2011 Шевченківським РУ отримано звернення директора Товариства ОСОБА_11 про повернення майна вилученого 17.05.2011 під час обшуку в рамках кримінальної справи № 10-26040.

19.04.2012 Товариством було направлено на адресу ГУМВС України в м. Києві заяву про повернення майна вилученого 17.05.2011 під час обшуку в рамках кримінальної справи № 10-26040.

21.05.2012 постановою Шевченківського районного суду м. Києва зі справи № 2610/8353/2012 скасовано постанову слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Вітряк O.A. від 19.12.2011 про закриття кримінальної справи № 10-26040 та направлено вказану кримінальну справу до Прокуратури міста Києва для відновлення досудового слідства.

04.09.2012 слідчим слідчого відділення Шевченківського РУ лейтенантом міліції Сушак В.М. було прийнято постанову про закриття кримільної справи № 10-26040 відносно ОСОБА_11 за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 177 КК України.

19.12.2012 Товариство отримало нову ліцензію Міністерства аграрної політики та продовольства України серії НОМЕР_5 для здійснення діяльності з торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту).

03.01.2013 Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відомості про початок досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12013230080000024 за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 229 КК України.

11.01.2013 постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 2610/28929/2013 скасовано постанову слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві Сушак В.М. від 04.09.2012 про закриття кримінальної справи № 10-26040 відносно ОСОБА_11 та направлено вказану кримінальну справу прокурору Шевченківського району м. Києва для відновлення досудового слідства.

20.02.2013 слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві Сушак В.М. матеріали кримінальної справи № 10-26040 внесено до ЄРДР за № 12013110100002966 за ознаками злочину передбаченого частиною першою статті 177 КК України.

16.04.2013 Завод повідомив листом за вихідним № 20-465 старшого слідчого Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_14 про те, що агрохімічна продукція згідно акта приймання-передачі від 17.05.2011 була передана на відповідальне зберігання до третьої особи-1.

24.04.2013 старший слідчий третьої особи-2 ОСОБА_14 прийняв постанову про закриття кримінального провадження № 12013230080000024 за ознаками злочину передбаченого частиною третьою статті 229 КК України.

Крім того, вказаною постановою вирішено повернути вилучені агрохімікати представнику Товариства та повідомити про таке рішення Завод.

17.09.2013 слідчим СУ ГУМВС України в м. Києві Сушак В.М. прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12013110100002966.

24.09.2013 позивач листом за вихідним № 02-01/146 звернувся до Заводу із заявою про повернення майна вилученого під час обшуку 17.05.2011 в рамках кримінальної справи № 10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966).

26.09.2013 Товариство листом за вихідним № 02-01/150 звернулось до Шевченківського РУ із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб Заводу, що полягають у неповерненні майна переданого їм на зберігання в рамках кримінальної справи № 10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966).

27.09.2013 позивач листом за вихідним № 02-01/151 звернувся до Прокурора м. Черкаси із заявою щодо припинення протиправних дій посадових осіб третьої особи-1, що полягають у неповерненні майна переданого їм на зберігання в рамках кримінальної справи № 10-26040 (кримінальне провадження № 12013110100002966).

16.10.2013 Завод повідомив листом за вихідним № 20-1026 Товариство про неможливість повернення майна переданого на відповідальне зберігання згідно акта приймання-передачі від 17.05.2011 у зв'язку з відсутністю у слідчого права на скасування арешту майна.

30.10.2013 Прокуратура м. Черкаси листом за вихідним № 221-7023-13 (209-25785 вих 13) повідомила Товариство про відсутність підстав для реагування на незаконні дії Заводу щодо неповернення майна позивачу, окільки, питання про повернення вилученого майна має вирішувати слідчий суддя.

28.02.2014 експертом Черкаської торгово-промислової палати за замовленням Товариства було підготовлено експертний висновок № В-31, яким встановлено, що агрохімікати (гербіциди, інсектициди, фунгіциди та протруйники) не придатні для використання за призначенням із-за перевищення гарантійного терміну зберігання та порушення температурного режиму (термін придатності агрохімікатів закінчився у лютому 2013 року).

На думку позивача, Товариству була завдана така шкода: 241 664,267 грн. прямого збитку від псування товару; 26 973 250 грн. збитки внаслідок витрат на утилізацію товару; 84 550 963 грн. упущена вигода; 70 637 696 грн. ПДВ; 100 000 000 грн. моральної шкоди.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 зі справи № 42/266-6/492).

У випадку заподіяння шкоди органами державної влади, вона відшкодовується незалежно від їх вини.

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків у даному випадку необхідно встановити наявність причинно-наслідкового зв'язку між її діями та збитками.

Частиною другою статті 186 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення слідчих дій; далі - КПК України) всі предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам і перелічити в протоколі обшуку або виїмки чи в доданому до нього опису з зазначенням їх назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак. У необхідних випадках вилучені предмети і оокументи повинні бути на місці обшуку або виїмки упаковані і опечатані.

Відповідно до частини першої статті 188 КПК України про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил статті 85 цього Кодексу. В протоколі зазначаються: підстави для обшуку або виїмки; приміщення чи інше місце, в якому було проведено обшук або виїмку; особа, у якої проведено обшук або виїмку; дії слідчого і результати обшуку або виїмки. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці і при яких обставинах він був виявлений.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), затвердженої наказом від 27.08.2010 № 401/649/471/23/125, цією Інструкцією встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Згідно з пунктами 12, 13 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям). Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Відповідно до пункту 14 Інструкції відповідальним за зберігання речових доказів, цінностей та іншого майна, вилученого у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи і яке зберігається окремо від справи, є співробітник установи, який призначається спеціальним наказом прокурора, керівника органу служби безпеки, начальника органу внутрішніх справ, підрозділу податкової міліції або керівника апарату суду. Підставою для поміщення речових доказів на зберігання є постанова працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді.

Згідно з пунктом 33 Інструкції забороняється розміщення на зберігання речових доказів та інших об'єктів в умовах і стані, що може призвести до їх пошкодження та неможливості подальшого дослідження та використання як доказів. У разі необхідності повинні вживатися невідкладні заходи щодо приведення вилучених об'єктів у стан, який дозволяє їх подальше зберігання.

Пунктом 49 Інструкції речові докази, розміщені в спеціальних сховищах, а також ті, які не знаходяться разом із справою, зараховуються за тим органом, куди передається кримінальна справа, про що надсилається повідомлення за місцем зберігання речових доказів і робиться відмітка в книзі про те, в кого вони перебувають на зберіганні. Відповідальність за збереження речових доказів несе особа, відповідальна за зберігання речових доказів органу, де вони зберігаються.

Відповідно до пунктів 82, 83 Інструкції прокурори, начальники слідчих підрозділів, начальники органів дізнання, керівники апаратів судів, за обов'язковою участю особи, відповідальної за збереження речових доказів, зобов'язані не рідше одного разу на рік перевіряти стан та умови зберігання речових доказів, правильність ведення документів по прийому, обліку, передачі відповідно до цієї Інструкції. За результатами перевірки склається акт, що надсилається керівникам вищого рівня прокуратур, слідчих підрозділів, органів дізнання та керівникам апаратів вищестоящих судів, які зобов'язані вживати заходів до обладнання спеціальних приміщень і сховищ для речових доказів, цінностей та іншого майна, вимагати забезпечення належних умов їх зберігання.

07.12.2012 Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» було введено в дію Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання.

Згідно з пунктом 8 Порядку відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження.

Відповідно до пункту 11 Порядку запис про вилучені (отримані) речові докази робиться у книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження. Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження і здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому Порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, який здійснює кримінальне провадження. Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного у цьому Порядку, слідчий у строки, зазначені в пункті 10 цього Порядку, зобов'язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.

Відповідно до пункту 16 Порядку перевірка стану та умов зберіння речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Згідно з пунктом 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Разом з тим, суду не подано документального підтвердження належного виконання відповідачем-1 вимог Інструкції та Порядку.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що: вилучені докази не зберігалися в належних умовах; не проводилася перевірка стану доказів та умов їх зберігання; агрохімікати не були передані на реалізацію до закінчення терміну їх придатності.

Що ж до розміру збитків, то під час розгляду даного господарського спору виникла необхідність у проведенні додаткової судової комплексної товарознавчої та економічної експертизи.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення.

Частиною першою статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

На вирішення судового експерта були поставлені такі питання:

- яка ринкова вартість партії агрохімікатів (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку від 28.02.2014 № В-31, та які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу хімічних реактивів» за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на 17.05.2011 - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії)?;

- яка ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку від 28.02.2014 № В-31?;

- які витрати необхідно понести Товариству у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи №10-26040?;

- який матеріальний збиток заподіяно власнику внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів?;

- який розмір упущеної вигоди Товариства від можливої реалізації агрохімікатів та подальшого використання отриманих грошових коштів?.

04.11.2016 від Інституту до суду надійшли: матеріали справи № 910/15883/14; Висновок № 8660 та Висновок № 8700, в яких судовий експерт дійшов таких висновків:

- загальна середня ринкова вартість партії агрохімікатів згідно переліку (найменування та кількість яких вказано в експертному висновку від 28.02.2014 № В-31, та які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на 17.05.2011 - дату вилучення майна при умові належної якості агрохімікатів (відповідності вимогам стандартів та технічним умовам для товарів даної категорії) складає 88 559 025 грн. без ПДВ;

- ринкова вартість партії агрохімікатів (які було вилучено у Товариства в межах кримінальної справи №10-26040 та передано на відповідальне зберігання Заводу за адресою: м. Черкаси, вул. Чигиринська, 21) станом на даний час з урахуванням якості та спливу гарантійного терміну придатності агрохімікатів згідно експертного висновку від 28.02.2014 № В-31 дорівнює нулю;

- у разі виникнення необхідності утилізації агрохімікатів, вилучених в межах кримінальної справи № 10-26040, Товариству необхідно понести витрати у сумі 22 379 270 грн. без ПДВ;

- матеріальний збиток у частині прямих збитків складає 110 938 295 грн. без ПДВ;

- внаслідок неналежного зберігання та спливу гарантійного терміну придатності вилучених агрохімікатів, Товариству заподіяний матеріальний збиток:

або, 65 135 669,15 грн. без ПДВ, за умови реалізації агрохімікатів великим оптом (52 072 222,76 грн. /упущений прибуток/ + 13 063 446,38 грн. /фактичні витрати на придбання агрохімікатів/)

або, 76 433 384,85 грн. без ПДВ, за умови реалізації агрохімікатів середнім, дрібним оптом, при роздрібному продажі (63 369 938,47 грн. /упущений прибуток/ + 13 063 446,38 грн. /фактичні витрати на придбання агрохімікатів/).

Таким чином, стягненню підлягають такі суми: 88 559 025 грн. прямих збитків; 22 379 270 грн. вартості утилізації; 84 550 963 грн. упущеної вигоди та 39 097 851,60 грн. ПДВ.

Слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).

Відповідачі-1,2 документально не підтвердили вжиття всіх залежних від них заходів спрямованих на збереження майна Товариства у придатному для використання стані.

Щ ж до позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн., то слід вказати таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивач документально не підтвердив завдання моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн.

Так, подані листи про розірвання договорів із покупцями не свідчать про завдання моральної шкоди саме у такій сумі.

Отже, підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди у сумі 100 000 000 грн. не має.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідачі не подали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (04050, м. Київ, вул. Герцена, 9; ідентифікаційний код: 08672940) за рахунок державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дельта Груп» (03039, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, кімната 523; ідентифікаційний код: 34714684): 88 559 025 (вісімдесят вісім мільйонів п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. прямих збитків; 22 379 270 (двадцять два мільйони триста сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят) грн. вартості утилізації; 84 550 963 (вісімдесят чотири мільйони п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. упущеної вигоди та 39 097 851 (тридцять дев'ять мільйонів дев'яносто сім тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 60 коп. ПДВ.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 20.12.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук