Рішення

від 20.12.2016 по справі 913/1262/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 грудня 2016 року Справа № 913/1262/16

Провадження №15/913/1262/16

За позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , м.Київ

до Дочірнього підприємства В«Агентство В«Новий форматВ» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1 927 706 грн 66 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 - головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи юридичного департаменту за довіреністю №14-88 від 18.04.2014;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства В«Агентство В«Новий форматВ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2511/15-БО-20 від 30.12.2014 у сумі 1 226 214 грн 82 коп., пені в сумі 355639 грн 98 коп., інфляційних втрат в сумі 292439 грн 90 коп., 3% річних у сумі 53411 грн 96 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.11.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 05.12.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.12.2016 розгляд справи відкладений на 20.12.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (продавець, позивач) та Дочірнім підприємством В«Агентство В«Новий форматВ» (покупець, відповідач) 19.11.2013 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1002/14-БО-20, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі до 431,00 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях кварталів:

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсяг Січень 75,0Квітень 33,0Липень -Жовтень 32,0 Лютий 75,0Травень -Серпень -Листопад 75,0 Березень 66,0Червень -Вересень -грудень 75,0 І кв. 216,0ІІ кв. 33,0ІІІ кв. - IV 182,0

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передач газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 5900 грн 00 коп. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн 04 коп. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6384 грн 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1276 грн 94 коп., всього з ПДВ - 7661 грн 64 коп.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступного поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору та додаткових угод до нього протягом січня 2015-квітня 2015 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 1 226 214 грн 82 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який останній не оплатив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 1 226 214 грн 82 коп.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором купівлі-продажу природного газу №2511/15-БО-20 від 30.12.2014 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами приймання-передачі природного газу (а.с.21-24).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2511/15-БО-20 від 30.12.2014 за період січень-квітень 2015 року в сумі 1 226 214 грн 82 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 15.02.2015 по 14.11.2015 в сумі 355639 грн 98 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступного поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

13.01.2015 було прийнято Закон України В«Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурсиВ» №85-VIІІ (далі - Закон №85-VIІІ), який був опублікований в газеті В«Голос УкраїниВ» 06.02.2015 №21 та набрав чинності з 07.02.2015.

Відповідно до ст.1 Закону №85-VIІІ метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Частиною 2 ст.2 Закону №85-VIІІ встановлено мораторій на час, визначений у ст.1 цього Закону (до 31.12.2015), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до абз.1 ст.1 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» від 24.06.2004 №1875-ІV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Абзацом 5 ст.1 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» передбачено, що виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води , водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до п.1.2 договору №2511/15-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Господарський суд вважає, що в силу викладених обставин та приписів діючого законодавства Дочірнє підприємство В«Агентство В«Новий форматВ» є виробником житлово-комунальних послуг, місцем знаходженням та діяльності якого є м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» №1669-VIІ від 02.09.2014 (далі - Закон №1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.

Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Розпорядженням №1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Суд приймає до уваги, що на момент укладення договору №2511/15-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 місцезнаходженням відповідача було: вул.Оборонна, б.20В, м.Луганськ.

Наразі за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Вказані міста включені до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У п.5 Статуту Публічного акціонерного товариства В«Нафтогаз УкраїниВ» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п.6 зазначеного Статуту).

Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, господарський суд приходить до висновку про те, що Публічне акціонерне товариство В«Нафтогаз УкраїниВ» є енергопостачальною компанією.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що на правовідносини сторін щодо заборгованості за спожитий природний газ розповсюджується дія Закону №85-VIІІ, а відтак і мораторій на нарахування та стягнення пені за спожитий природний газ.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 355639 грн 98 коп. нарахованої позивачем за період прострочення з 15.02.2015 по 14.11.2015.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних в сумі за період з 15.02.2015 по 30.08.2016, наданий позивачем (а.с.18-20) та встановлено, що він є арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів, з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2015 по 30.08.2016 в сумі 53411 грн 96 коп. підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період березень 2015 - травень 2016 року в сумі 292439 грн 90 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що згідно з Законом України В«Про індексацію грошових доходів населенняВ» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті В«Урядовий кур'єрВ» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України В«Про інформаціюВ» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд зауважує, що викладені приписи законодавства передбачають те, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення 3% річних або інфляційних нарахувань, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.18-20), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем визначено період прострочення для їх нарахування лютий 2015 - травень 2016 року, в той час як при нарахуванні 3% річних період прострочення визначений по 30.08.2016, тобто, враховуючи вказаний період нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись по липень 2016 року (включно).

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» :

Місяць надання послугСума боргу, грн.Період нарахування Індекс інфляції за весь період простроченняСума інфляції, грн. Січень 2015 420018,77Березень 2015-липень 2016 1,384015172 161293,58 Лютий 2015 335174,41Квітень 2015-липень 2016 1,2491111661 83495,69 Березень 2015 386885,13Травень 2015 - липень 2016 1,0957115492 37029,38 Квітень 2015 84136,51Червень 2015 - липень 2016 1,0721248035 6068,33 Всього: 287886,98

З огляду на викладене з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати за період лютий 2015 - липень 2016 року в сумі 287886 грн 98 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до Дочірнього підприємства В«Агентство В«Новий форматВ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства В«Агентство В«Новий форматВ» , вул.Федоренка, б.21, офіс 204, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 33182401, на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, заборгованість за поставлений природний газ в сумі 1 226 214 грн 82 коп., 3% річних у сумі 53411 грн 96 коп., інфляційні втрати в сумі 287886 грн 98 коп., судовий збір у сумі 23512 грн 71 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2016.

Суддя С.В. Смола