Постанова

від 25.01.2017 по справі 913/1262/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.01.2017 справа №913/1262/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 - за довіреністю від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2016р. по справі№913/1262/16 (суддя Смола С.В.) за позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ до відповідача:Дочірнього підприємства Агенство Новий формат м.Сєвєродонецьк, Луганська область простягнення 1 927 706,66грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства Агенство Новий формат м.Сєвєродонецьк, Луганська область заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2511/15-БО-20 від 30.12.2014 у сумі 1 226 214 грн. 82 коп., пені в сумі 355 639 грн. 98 коп., інфляційних витрат в сумі 292 439 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 53 411 грн. 96 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.2016р. у справі №913/1262/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства Агентство Новий формат м.Сєвєродонецьк, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ заборгованість за поставлений природний газ в сумі 1 226 214 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 53 411 грн. 96 коп., інфляційні витрати в сумі 287 886 грн. 98 коп., судовий збір у сумі 23512 грн. 71 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2016р. скасувати в частині відмови у стягненні пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що він є енергопостачальною компанією, а тому мораторій на нарахування та стягнення пені не може бути застосовано до даних відносин.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, з матеріалів справи вбачається, що через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 17.01.2017р. повернувся конверт разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який був надісланий на адресу відповідача: вул. Федоренка 21, офіс 204, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400. Згідно Довідки Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта причиною повернення визначено: за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до п. 3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до Виписки з ЄДРПОУ Дочірнього підприємства Агентство Новий формат місцезнаходженням юридичної особи є: 93400, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, буд. 21, офіс 204.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлений належним чином, про час та місце розгляду справи, про що також свідчить відбиток штампу канцелярії суду.

За таких обставин, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України проти чого позивач не заперечує.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець) та Дочірнім підприємством Агентство Новий формат (Покупець) 19.11.2013р. був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1002/14-БО-20, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Згідно з п.1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна за 1000 куб.м газу становить 5900 грн 00 коп. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366 грн 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 73 грн 34 коп., всього з ПДВ - 440 грн 04 коп. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6384 грн 70 коп., крім того ПДВ - 20% - 1276 грн 94 коп., всього з ПДВ - 7661 грн 64 коп. (п.5.2. Договору).

Згідно з п.11.1 Договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств без заперечень.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глав 19, 20 Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору позивач продав, а відповідач прийняв природний газ за період з січня-квітень 2015р. на загальну суму 1 226 214,82грн., що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку та скріпленими печатками підприємств актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2015р. за отриманий природний газ у січні 2015р., від 28.02.2015р. за отриманий природний газ у лютому 2015р., від 31.03.2015р. за отриманий природний газ у березні 2015р., від 30.04.2015р. за отриманий природний газ у квітні 2015р.

За змістом п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

Згідно п. 3.4. Договору акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманої продукції.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що матеріалами справи доведено, факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, тому господарський суд правомірно дійшов висновку щодо стягнення з останнього боргу у розмірі 1 226 214,82грн. за отриманий природний газ за період з січня по квітень 2015р.

Оскільки відповідач за поставлений газ вчасно не розрахувався, позивачем нараховано 53 411,96грн. 3% річних та 292 439,90грн. інфляційних витрат, які нараховані за отриманий природний газ за січень-квітень 2015р.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даних вимог в повному обсязі, тому стягненню з відповідача підлягає 53 411,96грн. 3% річних, які нараховані за зобов'язаннями за період січень-квітень 2015р.

Здійснивши повний розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивач не може вибірково визначати період нарахування інфляційних витрат, тому стягненню з відповідача підлягає 292 439,90грн. інфляційних витрат, які нараховані за зобов'язаннями за період січень-квітень 2015р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 355 639,98грн. нараховану за несвоєчасне виконання зобов'язання оплатити поставлений природний газ за січень-квітень 2015р.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступного поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Проте, господарським судом Луганської області до спірних відносин застосована ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13.01.2015 № 85-VIII (далі - ОСОБА_6), відповідно до якої встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про визначення гарантованих постачальників природного газу від 25.07.2012 № 705 гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п. 6 названого Статуту).

Таким чином, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, тому ПАТ НАК Нафтогаз України є енергопостачальною компанією.

Крім того, виходячи з приписів Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016р. № 1730-VIII, який набрав чинності на момент розгляду справи, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. При цьому, постачальником природного газу визначено Національну акціонерну компанію Нафтогаз України та її дочірню компанію Газ України , що також підтверджує статус позивача як енергопостачальну компанію.

Згідно з ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004р. №1875-ІV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води , водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (п. 1 ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

В свою чергу, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, свідчать, що основним видом діяльності Дочірнього підприємства Агенство Новий формат м. Сєвєродонецьк, Луганська область є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

Відповідно до п.1.2 договору №2511/15-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014р. газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

З огляду на вищезазначене, відповідач є підприємцем-виконавцем (виробником) житлово-комунальних послуг та споживачем відповідних енергетичних ресурсів, щодо яких позивач є енергопостачальником, що постачає відповідачеві зазначені енергетичні ресурси.

Згідно змісту Договору №2511/15-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014р., на момент його укладення, місцезнаходженням відповідача було: вул.Оборонна, б.20В, м.Луганськ. Наразі, згідно з виписки з ЕДРПОУ місцезнаходженням відповідача є м.Сєвєродонецьк Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, яке втратило чинність у зв'язку із прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, відповідно до якого, м. Луганськ та м.Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до таких територій.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси № 85-VIII від 13.01.2015, на час, визначений у статті 1 цього Закону, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

ОСОБА_6 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (ч. 1 ст. 2 названого Закону), тобто з 07.02.2015.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за спірним Договором не здійснюється з 07.02.2015р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 355 639 грн. 98 коп. нарахованої позивачем за поставлений природний газ за січень-квітень 2015р.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2016р. у справі № 913/1262/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2016р. у справі № 913/1262/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2016р. у справі №913/1262/16 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Т.М. Колядко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСЛО.