Ухвала

від 20.12.2016 по справі 3/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.12.2016Справа № 3/124

За скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління

на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

у справі за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства

оборони України

до Всеукраїнської громадської організації «Українська суворовсько-

нахімовська асоціація»

про стягнення 30 566,58 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від прокуратури Тракало Р.І. - по дов. № 84 від 19.12.2015

від позивача-1 Мехреньгіна А.Б. - по дов. № 220/220/д від 21.03.2016

від позивача-2 Мехреньгіна А.Б. - по дов. № 303/25-529 від 08.02.2016

від відповідача не з'явився

від ДВС не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва № 3/124 від 28.07.2011 повністю задоволені позовні вимоги та стягнуто з Всеукраїнської громадської організації «Українська суворовсько-нахімовська асоціація» на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 30 566,58 грн. основного боргу.

12.08.2011 на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/7834/16 було видано відповідний наказ.

29.11.2016 на адресу суду надійшла скарга позивача-2 на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, відповідно до якої просить суд

- визнати поважною причину пропуску звернення до суду зі скаргою та відновити строк звернення до суду зі скаргою;

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2016 (ВП № 52097732);

- визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2016 (ВП № 52097732).

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/124 від 02.12.2016 скаргу призначено до розгляду на 20.12.2016.

Скаржник (позивач-1) вимоги скарги в судовому засіданні 20.12.2016 підтримав повністю.

Позивач-2 в судовому засіданні 20.12.2016 вимоги скарги підтримав повністю.

Прокуратура в судовому засіданні 20.12.2016 вимоги скарги підтримала повністю.

Відповідач в судове засідання 20.12.2016 не з'явився.

Печерський РВДВС міста Київ в судове засідання 20.12.2016 представника не направив, вимог ухвали суду від 02.12.2016 не виконав, а саме не подав письмові пояснення щодо фактів викладених у скарзі.

Печерський РВДВС міста Київ належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням № 01030 41249890 про вручення 08.12.2016 останньому ухвали суду від 02.12.2016.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника Печерського РВДВС міста Київ суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи також не надходило.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

При розгляді поданої скарги застосовується Закон в редакції чинній до 05.10.2016.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що 01.09.2016 Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві із заявою про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 3/124 від 12.08.2011.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

05.09.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С. було винесено постанову ВП № 52097732 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 3/124 від 12.08.2011 про стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Українська суворовсько-нахімовська асоціація» на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 30 566,58 грн. основного боргу.

05.09.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 3/124 від 12.08.2011 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

05.09.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 3/124 від 12.08.2011 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника.

03.10.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Кравцовою О.С. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 3/124 від 12.08.2011 було на підставі п. 2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 закону країни «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 52097732 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Скаржник вказує на те, що ним було отримано оскаржувану постанову лише 15.11.2016, а тому наявні поважні причини пропуску звернення до суду зі скаргою, у зв'язку з чим просить відновити строк звернення до суду зі скаргою.

В матеріалах справи наявна копія конверту Печерського РВДВС міста Київ з якого вбачається, що відправлення здійснено 10.11.2016.

З витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» вбачається, що Печерським РВДВС міста Київ було здійснено відправлення за штрихкодовим ідентифікатором № 0101119302820 - 10.11.2016 та отримано скаржником 14.11.2016 (понеділок) о 16:23.

Дані обставини не заперечено та не спростовано Печерським РВДВС міста Київ.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо , або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи скарга надіслана до суду 24.11.2016 та отримана судом 29.11.2016.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що скаржником не пропущено строк для звернення з даною скаргою до суду, а тому відсутні підставі для відновлення строку звернення до суду зі скаргою.

Суд вважає за необхідне відзначити, що статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копія постанови про повернення виконавчого документа у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Проте, всупереч даної норми постанова Печерського РВДВС міста Київ від 03.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачеві була надіслана майже через півтора місяця після її винесення, що свідчить про грубе порушення вказаної норми.

В оскаржуваній постанові зазначено, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно та кошти на які можливо звернути стягнення, а саме: згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві транспортних засобів за боржником не зареєстровано; згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно в порядку доступу державний виконавців та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - нерухоме майно за боржником не зареєстровано, згідно відповіді ДПС України: у боржника відсутні відкриті рахунки в банківських чи інших фінансових установах, за адресою вказаною у виконавчому документі майна боржника, на яке за законом можливо звернути стягнення - не виявлено.

Частина 2 п. 1 ст. 47 Закону встановлює, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стаття 1 Закону визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону під час виконання рішень державний виконавець має право на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти. Порядок доступу до таких реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

Згідно статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Саме по собі винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про звернення стягнення на майно боржника - це не є діями пов'язаними з примусовим виконанням рішення суду за виконавчим документом.

Жодних реальних примусових дій направлених на виконання наказу Господарського суду міста Києва про примусове виконання наказу № 3/124 від 12.08.2011 Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ так і не вчинив.

Більше того, Законом (ст. 30) встановлений шестимісячний строк для проведення виконавчих дій з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тоді як виконавець здійснивши запити та отримавши відповіді про відсутність рахунків та майна боржника майже через місяць після відкриття виконавчого провадження виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу при цьому не здійснивши інших заходів щодо належного виконання рішення суду.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Печерський РВДВС міста Київ належних та допустимих доказів які б спростували обставини зазначені позивачем не подано.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва щодо винесення постанови від 03.10.2016 ВП № 52097732 про повернення виконавчого документа стягувачеві є неправомірними та постанова підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (зі змінами та доповненнями), за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Київського квартирно-експлуатаційного управління є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2016 (ВП № 52097732).

3. Визнати недійсною постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2016 (ВП № 52097732).

СуддяВ.В. Сівакова