Рішення

від 15.12.2016 по справі 910/19349/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016Справа №910/19349/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Публічного акціонерного товариства "ІСКРА"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ"

про стягнення заборгованості

Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Новиков О. Є. за довіреністю;

Перцев Д. П. за довіреністю;

від відповідача-1: Хомуляк О. Б. за довіреністю;

від відповідача-2: Пенькова О.С. за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІСКРА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 відкладено розгляд справи на 21.11.2016.

У судовому засіданні 21.11.2016 оголошено перерву до 28.11.2016.

У судовому засіданні 28.11.2016 суд оголосив перерву до 02.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2016 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лендком» в задоволенні заяви про відвід судді. Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2016 відкладено розгляд справи на 12.12.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 12.12.2016 від Публічного акціонерного товариства "ІСКРА" надійшло клопотання про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи (вих. № б/н від 12.12.2016).

В судовому засіданні 12.12.2016 судом оголошувалася перерва до 15.12.2016.

Через відділ канцелярії господарського суду 15.12.2016 від Публічного акціонерного товариства "ІСКРА" надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи (вих. № б/н від 15.12.2016, від Товариства з обмеженою діяльністю «Лендком» надішли додаткові пояснення (вих. № б/н від 15.12.2016).

В судове засідання 15.12.2016 представники сторін з'явилися.

Представник відповідача - 1 підтримав в судовому засіданні подані ним клопотання про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи (вих. № б/н від 12.12.2016) та клопотання про колегіальний розгляд справи (вих. № б/н від 15.12.2016).

В клопотанні про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи (вих. № б/н від 12.12.2016) відповідач -1 просить суд призначити по справі судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз,зупинити провадження у справі до отримання судово - бухгалтерського висновку Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз, на вирішення судового експерта при проведенні судової бухгалтерської експертизи поставити такі питання:

- яка сума кредитних коштів фактично надана позивачем на користь відповідача - 1 за умовами кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005 та підтверджується документально?

- яка сума коштів сплачена відповідачем - 1 на користь позивача в якості погашення тіла кредиту відповідно до кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005 та підтверджується документально?

- яка сума кредитних коштів фактично надана позивачем на користь відповідача - 1 за умовами кредитного договору № 06.1-20/78 від 14.12.2012 та підтверджується документально?

- яка сума коштів сплачена відповідачем - 1 на користь позивача в якості погашення тіла кредиту відповідно до кредитного договору № 06.1-20/78 від 14.12.2012 та підтверджується документально?

- куди саме були зараховані кошти в розмірі 3 013 185, 22 грн, що самостійно списані позивачем 06.10.2016 на погашення за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005, зокрема: в погашенні тіла кредиту в іноземній чи національній валюті, відсотків за користування кредитними коштами чи в погашення штрафних санкцій за кредитним договором?

На думку відповідача - 1, справа має складний та комплексний характер, у справі мають бути досліджені платіжні документи на підтвердження виконання сторонами умов кредитних договорів та перевірка наявних у справі розрахунків заборгованість з тіла кредитів потребує спеціальних знань в галузі фінансового та бухгалтерського обліку. Також, на думку відповідача - 1, позивачем на обґрунтування позовних вимог долучені неналежні докази, що є правовою підставою для задоволення відповідного клопотання.

Згідно положень ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Матеріали справи не містять суперечливих доказів (відповідачі не скористалися своїм правами щодо надання доказів на спростування тверджень та розрахунків позивача, в тому числі на вимогу суду від 02.12.2016), і в даному випадку висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування (виписки, меморіальні ордери, тощо). А отже, клопотання задоволенню не підлягає.

Клопотання про колегіальний розгляд справи (вих. № б/н від 15.12.2016) мотивовано тим, що справа є складною зв'язку з необхідністю проведення аналізу правовідносин, які тривали більше ніж 10 років, великим об'ємом наявних у справі документів, неоднозначністю та суперечністю деяких долучених до справи документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України будь-яку справу, що відноситься до підсудності місцевих господарських судів, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2 - 1 цього Кодексу.

Отже, склад суду, який розглядає справу, залежить від категорії та складності справи. Закон не визначає, які саме категорії справ підлягають колегіальному розгляду. Складність справи може визначатися залежно від складності спірних матеріально-правових відносин; кількості доказів, поданих на підтвердження вимог та заперечень; неясності чи суперечливості правових норм, що підлягають застосуванню у спірних відносинах; неоднаковості судової практики застосування правових норм, що регулюють спірні відносини тощо.

Розглянувши клопотання відповідача - 1 про колегіальний розгляд справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на те, що станом на день розгляду клопотання справа № 910/19349/16 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача - 1 його зобов'язань за кредитними договорами № 345 - СВ від 30.03.2005 та № 06.1-20/78 від 14.12.2012 в частині своєчасного погашення тіла кредитів, та неналежним виконанням з боку відповідача - 2 його зобов'язань за договорами поруки № 52-СВ/SUR від 04.03.2010 та № 06.1-20/84 від 17.12.2012.

Відповідач - 1 у своєму відзиві (вих. № б/н від 17.11.2016) проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, з тих підстав: що позивачем не зазначено у позовній заяві і не долучено до неї доказів, що підтверджують видачу відповідачу - 1 сум кредитів та їх отримання відповідачем - 1; що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що до нього перейшли права вимоги саме за кредитними договорами № 345-СВ від 30.03.2015 та № 06.1-20/78 від 14.12.2012. Також, відповідач - 1 у клопотанні про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи (вих. № б/н від 12.12.2016) зазначає, що 06.10.2016 з його рахунку були списані кошти в розмірі 3 013 185, 22 грн для погашення заборгованості по кредитному договору № 345-СВ, що впливає на розмір його заборгованості.

Відповідач - 2 у своєму відзиві на позовну заву про стягнення заборгованості (вих. № б/н від 02.12.2016) проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав: не долучення позивачем до позовної заяви належних доказів, що підтверджують видачу відповідачу - 1 сум кредитних коштів та їх отримання відповідачем - 1; не доведення позивачем факту перерахування відповідачу - 1 грошових коштів по кредитним договорам. Крім того, в клопотанні про зупинення провадження у справі (б/н від 28.11.2016) заявляв, що договір поруки № 52-СВ/SUR від 04.03.2010 є припиненим, з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди поручителя.

У судовому засіданні 15.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач та відповідачі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 30.03.2005 між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (ідентифікаційний код 20077200), як банком та Відкритим акціонерним товариством «Іскра» (яке в подальшому було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Іскра»), як позичальником було укладено кредитний договір № 345-СВ (далі за текстом - кредитний договір - 1), відповідно до п. 1.1. якого банк відповідно до умов та на термін договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - фінансування) з загальною сумою фінансування 1 500 000, 00 грн доларів США з можливістю отримувати в доларах США, ЄВРО або Гривні.

В подальшому до кредитного договору - 1 неодноразово укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до нього (в тому числі щодо загальної суми та терміну фінансування).

Також, із наявних матеріалів справи вбачається, зокрема, що додаткова угода № 7 від 29.02.2008 до кредитного договору - 1 була укладена між УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 21753123) та відповідачем - 1, і вказаною додатковою угодою було збільшене фінансування за кредитним договором - 1 до 1 900 000, 00 євро. Додаткова угода № 10 від 31.07.2009 до кредитного договору - 1 була укладена між Відкритим акціонерним товариством «УніКредит Банк» (ідентифікаційний код 21753123), що є правонаступником прав і обов'язків УніКредит Банк Товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем - 1. Додаткова угода № 13 від 15.03.2011 до кредитного договору - 1 була укладена між Публічним акціонерним товариством «Унікредит Банк» (ідентифікаційний код 21753123) та відповідачем - 1, і вказаною додатковою угодою було збільшене фінансування за кредитним договором - 1 до 7 113 400, 00 Євро. Додаткова угода № 21 від 23.06.2014 до кредитного договору - 1 була укладена вже між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019) та відповідачем - 1.

Так, згідно з п. 1.1. кредитного договору - 1 (в редакції додаткової угоди № 22 від 19.06.2015, укладеною між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», як банком та відповідачем - 1, як позичальником) банк відповідно до умов та на термін договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою фінансування - 10 186 000, 00 доларів США, з можливістю отримувати в доларах США та гривнях, та з терміном фінансування до 31.03.2016.

В п. 3.3. кредитного договору - 1 (в редакції додаткової угоди № 22 від 19.06.2015) сторони погодили, що починаючи з дати договору та до 01.09.2015 загальна сума всіх наданих та непогашених часток та акредитивів, що випущені та залишаються несплаченими, або їх еквіваленту, з урахуванням фінансування, що пропонується до отримання, не повинна перевищувати 116% від вартості майна (за визначенням банку), що надано в заставу відповідно до підпунктів 9.1. (а), (b), (g), (h) договору. Починаючи з 01.09.2015 загальна сума всіх наданих та непогашених часток та акредитивів, що випущені та залишаються несплаченими, або їх еквіваленту, з урахуванням фінансування, що пропонується до отримання, не повинна перевищувати 57 % від вартості майна (за визначенням банку), що надано в заставу відповідно до підпунктів 9.1 (а), (b), (g), (h) договору.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору - 1 (в редакції додаткової угоди № 22 від 19.06.2015) погашення кредиту здійснюється позичальником на кредитний рахунок, визначений в пункті 11.1 договору. Кредит повинен бути погашений 31.03.2016.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору - 1 (в редакції додаткової угоди № 5 від 30.03.2006, в якій сторони виклали кредитний договір - 1 в новій редакції) повернення або дострокове погашення частки або будь - якої її частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; відсотки сплачуються у валюті наданої частки.

Якщо позичальник сплачує банку суму, недостатню для сплати загальної суми заборгованості за договором сплачена сума буде використовуватися у наступному порядку:

- перше, для погашення прострочених платежів, що становлять доходи банку (спочатку для погашення заборгованості за комісіями, а потім за відсотками) та відшкодування витрат та збитків;

- друге, для сплати комісій, потім належних відсотків;

- третє, для погашення протсроченої заборгованості за кредитом;

- четверте, для погашення поточної заборгованості за кредитом;

- п'яте, інші платежі, які можуть виникнути відповідно з умовами договору (п. 7.5. кредитного договору - 1 в редакції додаткової угоди № 5 від 30.03.2006).

Згідно з п. 11.1. кредитного договору - 1 для обліку заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває і веде, згідно зі своєю звичайною практикою і вимогами чинного законодавства України, рахунок № 20621050. За виключенням очевидної помилки банку виписка з такого рахунку є безспірним доказом заборгованості позичальника за кредитом перед банком.

Відповідно до п. 11.1 кредитного договору - 1 (в редакції додаткової угоди № 19 від 11.10.2013) платежі позичальника за договором мають сплачуватися на наступні внутрішньобанківські рахунки: № 29090000224856 (в гривні); № 29091000224855 (в доларах США) відкриті в ПАТ «Укрсоцбанк».

На виконання умов кредитного договору - 1 банк надав позичальнику в період з 29.02.2008 по 20.12.2012 кредит в розмірі 30 954 783, 38 доларів США та в період з 25.12.2015 по 10.03.2016 кредит в розмірі 8 683 474, 58 грн (докази надання кредиту наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач в порушення умов кредитного договору - 1 відповідач - 1 не виконав свої зобов'язання за ним, заборгованість по тілу кредиту в повному обсязі не погасив. За розрахунком позивача заборгованість відповідача - 1 по тілу кредиту за кредитним договором - 1 станом на 20.10.2016 становить 9 833 554, 73 долари США та 6 279 446, 87 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором - 1, банк надіслав на адресу позичальника вимогу про усунення порушень зобов'язань (вих. № 06.1-186/67-15015 від 04.08.2016, копія якого наявна в матеріалах справи), в якій вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов'язання та погасити заборгованість за кредитним договором - 1, а саме: погасити тіло кредиту в розмірі 9 833 554, 73 доларів США та 8 683 474, 58 грн; погасити відсотки по кредиту в розмірі 169 110, 26 доларів США та 370 494, 90 грн; погасити неустойку за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно із даними опублікованими на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта» позичальник отримав вищевказану вимогу 12.08.2016, проте, всупереч взятих на себе зобов'язань, позичальником не було погашено заборгованість за договором.

В судових засіданнях відповідач - 1 заперечував факт отримання ним кредитних коштів за кредитним договором - 1 по певним, зазначених ним меморіальних ордерах на загальну суму 2 643 172, 48 доларів США, так як, на думку останнього, відповідні меморіальні ордери свідчать про надання відповідачу - 1 траншів по іншому кредитному договору - № 345-СВ/2 від 30.03.2006, а не по кредитному договору - 1.

За розрахунком позивача станом на 20.10.2016 заборгованість відповідача - 1 перед ним по тілу кредиту за кредитним договором - 1 становить 9 833 554, 73 долари США та 6 279 446, 87 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором - 1 доданий позивачем до позовної заяви. Контррозрахунку заборгованості за кредитним договором - 1 відповідач - 1 суду не представив.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором - 1 між Відкритим акціонерним товариством «УніКредит Банк», як банком, Відкритим акціонерним товариством «Іскра», як позичальником та відповідачем - 2, як поручителем було укладено договір поруки № 52-СВ/SUR від 04.03.2010 (далі за текстом - договір поруки - 1).

Згідно з п. 1.1. договору поруки - 1 відповідно до умов кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005, укладеного між банком та позичальником, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою, всі необхідні платежі за кредитним договором, зокрема погасити кредит загальною сумою до 1 413 400, 00 євро та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати позичальником відповідно до умов кредитного договору, в тій же сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено кредитним договором.

В подальшому до договору поруки - 1 укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до нього.

Так, пунктом 1.1. договору поруки (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.07.2015, яка була укладена між позивачем та відповідачем - 2) сторони погодили, що відповідно до умов кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005, укладеного між банком та позичальником, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою, всі необхідні платежі за кредитним договором, зокрема погасити кредит загальною сумою до 10 186 000, 00 доларів США, з терміном кредиту до 31 березня 2016 року та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати позичальником відповідно до умов кредитного договору, в тій же сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено кредитним договором.

В п. 1.2. договору поруки - 1 поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1. договору, якщо йому надіслана банком письмова вимога, протягом 2 робочих днів з дати такої вимоги без будь - яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь - яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Відповідно до пп. (h) п.2.1. поручитель заявляє а гарантує, що на дату договору і надалі у будь - який час протягом дії договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджений зі всіма умовами кредитного договору та дає згоду на будь - які нові умови кредитного договору автоматично, з моменту їх внесення в кредитний договір та збільшення обсягу відповідальності поручителя в зв'язку з такими змінами.

В пункті 3.8. договору поруки - 1 (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.07.2015) сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та діє протягом 11 років та припиняє свою дію після спливу цього строку або після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором або поручителем за договором в залежності від того, що наступить раніше.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором - 1, банк надіслав на адресу позичальника та поручителя вимогу про виконання порушеного зобов'язання (вих. № 08.42-186/67-16828 від 12.09.2016), з вимогою протягом 2 робочих днів виконати порушене зобов'язання та погасити заборгованість за кредитним договором - 1.

Позичальник отримав вищезазначену вимогу 16.09.2016, а поручитель 15.09.2016 та 27.09.2016 (згідно умов договору поруки - 1 вимога поручителю була направлена за адресою, вказаною в договорі поруки - 1, як адреса листування, а саме: м. Вишневе, вул. Чорновола, 1; та за його місцезнаходженням - м. Київ, Залізничне шосе, 21), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи. Проте, заборгованість за кредитним договором - 1 ні позичальником, ні поручителем погашена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Також, як підтверджено матеріалами справи, 14.12.2012 між позивачем, як банком та відповідачем - 1, як позичальником було укладено кредитний договір № 06.1 - 20/78 (далі за текстом - кредитний договір - 2), відповідно до п. 1.1. якого банк відповідно до умов договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 1 382 400, 00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та терміном кредиту до 31.08.2017.

В подальшому до кредитного договору - 2 укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до нього.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору - 2 погашення часток здійснюється позичальником на внутрішньобанківський рахунок. Постачальник зобов'язаний погасити кожну частку на дату повернення частки, визначену у відповідній заяві на отримання частки з урахуванням дотримання нижчезазначеного у цьому пункті графіку. Дата повернення частки (загальної суми частки або її частини як може бути) визначається відповідно до графіку наведеного в пункті у випадку різночитань між датою повернення частки, зазначеною у відповідній заяві на отримання частки, та умовами погашення відповідно до графіку.

Зокрема, із графіка наведеного в п. 4.1. кредитного договору - 2 вбачається, що максимальною непогашеною сумою кредиту має бути у період з 31.08.2016 по 29.09.2016 - 542 400, 00 доларів США та у період з 30.09.2016 по 30.10.2016 - 480 400, 00 доларів США.

В п. 7.1. кредитного договору - 2 сторони погодили, що повернення або дострокове погашення частки або будь - якої її частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; проценти сплачуються у валюті наданої частки.

Якщо позичальник сплачує банку суму, недостатню для сплати загальної суми заборгованості за договором сплачена сума буде використовуватися у наступному порядку:

- перше, для погашення прострочених платежів, що становлять доходи банку (спочатку для погашення заборгованості процентами, а потім за комісіями);

- друге, для погашення протсроченої заборгованості за часткою (кредитом);

- третє, для сплати строкової заборгованості за нарахованими процентами, потім - за комісіями;

- четверте, для погашення строкової заборгованості за часткою (кредитом);

- п'яте, для погашення неустойки за порушення строків повернення частки (кредиту) та сплати процентів, потім - штрафів за порушення інших збов'язань за договором;

- шосте, для відшкодування витрат та збитків банку;

- сьоме, для погашення інших платежів, які можуть виникнути відповідно з умовами договору (п. 7.3. кредитного договору - 2).

Відповідно до підпункту (а) п. 10.1. кредитного договору - 2 випадком невиконання позичальником умов кредитного договору вважається, зокрема, невиконання платіжних зобов'язань, а саме коли позичальник не сплачує своєчасно будь - яку суму, яку він повинен платити за фінансовим документом, у визначених для сплати місці, валюті (визначення «фінансовий документ» наведене в розділі «визначення» кредитного договору і означає договір, заяву(и) на отримання частки, забезпечувальні документи, страхові договори (поліси) та будь - які інші документи, пов'язані з договором та/або забезпечувальними документами, а також іншими документами, що підпадають під значення терміну за визначенням банку), та будь - які зміни та доповнення до таких документів).

Згідно із підпунктів iv, vi пункту 10.2. кредитного договору - 2 в будь - який час після настання випадку невиконання банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором; використовувати будь - які і всі інші наявні в таких обставин засоби захисту своїх прав, передбачені чинним законодавством.

На виконання умов кредитного договору - 2 банк надав позичальнику в період з 24.12.2012 по 13.03.2013 кредит в розмірі 1 377 855, 05 доларів США (докази надання кредиту наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач в порушення умов кредитного договору - 2 відповідач - 1 не виконав свої зобов'язання за ним щодо погашення заборгованості за кредитом, згідно із графіком, встановленим в п. 4.1. кредитного договору - 2, заборгованість по тілу кредиту в обсязі визначеному п. 4.1. кредитного договору - 2 не погасив. За розрахунком позивача прострочена заборгованість відповідача - 1 по тілу кредиту за кредитним договором - 2 станом на 13.09.2016 становила 275 440, 40 долари США.

У зв'язку з невиконанням відповідачем - 1 його зобов'язань за кредитним договором - 2 позивач 13.09.2016 направив позичальнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом (вих. № 08.42-186/67-16916), з вимогою у семиденний строк від дня направлення вимоги достроково погасити заборгованість за кредитним договором - 2, а саме погасити тіло кредиту у розмірі 817 840, 40 доларів США та заборгованості по сплаті процентів.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позичальник отримав вказану вище вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом 21.09.2016, проте заборгованість за кредитним договором - 2 не погасив.

За розрахунком позивача станом на 20.10.2016 заборгованість відповідача - 1 перед ним по тілу кредиту за кредитним договором - 2 становить 817 840, 40 доларів США.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором - 2 доданий позивачем до позовної заяви. Контррозрахунку заборгованості за кредитним договором - 2 відповідач - 1 суду не представив.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором - 2 між позивачем, як банком, відповідачем - 1, як позичальником та відповідачем - 2, як поручителем було укладено договір поруки № 061-20/84 від 17.12.2012 (далі за текстом - договір поруки - 2).

Згідно з п. 1.1. договору поруки - 2 у зв'язку з укладанням між банком та позичальником кредитного договору № 06.1.-20/78 від 14.12.2012 поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань постачальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору поруки - 2 поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги без будь - яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь - яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Згідно з п. 3.8. договору поруки - 2 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 17 років.

Позивач, з огляду на невиконання відповідачем - 1 його зобов'язань за кредитним договором - 2 05.10.2016 направив відповідачу - 2 вимогу про виконання порушеного зобов'язання (вих. № 08.42 - 186/67-18084), з вимогою протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком вказаної вимоги виконати порушене зобов'язання за кредитним договором - 2, а саме погасити заборгованість по тілу кредиту в розмірі 817 840, 40 доларів США та заборгованість по сплаті процентів. Проте, заборгованість за кредитним договором - 2 ні позичальником, ні поручителем погашена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами - 1, 2 в загальному розмірі 10 651 395, 13 доларів США та 6 279 446, 87 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності , та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Кредитні договори - 1, 2 за своєю правовою природою є кредитними договорами, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Залученими до матеріалів справи доказами підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за кредитними договорами - 1, 2 належним чином та в повному обсязі, та надання відповідачу - 1 обумовлених кредитних коштів. Доказів належного виконання відповідачем - 1 своїх зобов'язань за кредитними договорами - 1, 2, в тому числі, щодо повернення сум кредиту належним чином та в повному обсязі матеріали справи не містять. Невиконання зобов'язань за кредитними договорами призвело до заборгованості відповідача - 1 перед позивачем у загальному розмірі 10 651 395, 13 доларів США та 6 279 446, 87 грн.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами - 1, 2, яка рахується непогашеною перед банком станом на 20.10.2016, і залишається непогашеною на цей час, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитних договорів.

Обґрунтованих заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості по тілу кредитів, відповідачем суду надано не було.

А тому, враховуючи вищенаведене, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором - 1 в розмірах 9 833 554, 73 доларів США та 6 279 446, 87 грн, та про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором - 2 в розмірах 817 840, 40 доларів США (всього разом - 10 651 395, 13 доларів США та 6 279 446, 87 грн), які є непогашеними на даний час.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Підсумовуючи викладене, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором - 1 в розмірах 9 833 554, 73 доларів США та 6 279 446, 87 грн, та про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором - 2 в розмірах 817 840, 40 доларів США (всього разом - 10 651 395, 13 доларів США та 6 279 446, 87 грн), які є непогашеними на даний час.

Доводи відповідачів - 1, 2 стосовно того, що позивачем не зазначено у позовній заяві і не долучено відповідних доказів, що підтверджують видачу відповідачу - 1 сум кредитів та їх отримання відповідачем - 1 відхиляються судом, як такі, що спростовані матеріалами справи, оскільки останні містять меморіальні ордери та банківські виписки, що є належними та допустимим доказами в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

При цьому, відхиляються судом і доводи відповідачів - 1, 2, стосовно надання певної суми кредитних грошових коштів не за кредитним договором - 1, а за іншим кредитним договором - № 345-СВ/2 від 30.03.2006. Як встановлено судом 30.03.2016 було укладено додаткову угоду № 5 до феритного договору - 1, в якій сторони виклали кредитний договір - 1 в новій редакції, враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача про те, що у вищезазначених меморіальних ордерах йдеться саме про кредитний договір - 1 в новій редакції від 30.03.2006. Також, судом прийнято до уваги, що стверджуючи, що кошти були надані за інший кредитний договір, відповідача - 1 не надав суду доказів укладання між сторонами інших кредитних договорів, окрім кредитних договорів - 1, 2 в межах спірного періоду.

Доводи відповідача - 1 стосовно невідповідності наданих позивачем меморіальних ордерів вимогам ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), з огляду на зазначення в них найменування відповідача одночасно як платника та як одержувача грошових коштів спростовуються виписками з особового рахунку ПАТ "Іскра", наявними в матеріалах справи.

Щодо доводів відповідачів - 1, 2 про ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження того, що до нього перейшли права вимоги саме за кредитними договорами № 345-СВ від 30.03.2015 та № 06.1-20/78 від 14.12.2012 відхиляються судом, з огляду на нижченаведене.

Кредитний договір - 2, як встановлено судом, був укладений безпосередньо між позивачем та відповідачем - 1, відповідно право вимоги за вказаним кредитним договором до позивача не переходило, а було ним безпосередньо набуто.

Що стосується кредитного договору - 1, то такий договір був укладений між Акціонерним комерційним банком «ХФБ Банк Україна» (ідентифікаційний код 20077200), як банком та Відкритим акціонерним товариством «Іскра» (яке в подальшому було перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Іскра»). В період з березня 2005 року по червень 2015 року в кредитний договір - 1 неодноразово вносилися зміни та доповнення, шляхом укладання додаткових угод, і як встановлено судом від імені банку при укладанні відповідних угод виступали УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю, Відкрите акціонерне товариство «УніКредит Банк», Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк» та Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», як послідовні правонаступники Акціонерного комерційного банку «ХФБ Банк Україна». Відповідні додаткові угоди були підписані з боку відповідача - 1 без зауважень щодо наявності у відповідних осіб прав на їх укладання.

Кредитні кошти за кредитним договором - 2 надавалися банком відповідачу - 1 впродовж періодів з 29.02.2008 по 20.12.2012 та з 25.12.2015 по 10.03.2016. В лютому 2008 року стороною кредитного договору - 2, як банком виступало УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 21753123).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2016 відповідно до критеріїв пошуку ідентифікаційний код 21753123, УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю є правонаступником Акціонерного банку «ХФБ Банк Україна» (ідентифікаційний код 20077200), а правонаступником УніКредит Банк Товариство з обмеженою відповідальністю є Публічне акціонерне товариство «Унікредит Банк» (ідентифікаційний код 21753123).

На підтвердження правонаступництва позивача за Публічним акціонерним товариством «Унікредит Банк», позивачем в матеріали справи надані копії рішення ПАТ «Унікредит Банк» від 05.08.2013 за № 3/07/2013 про припинення, передавальний акт станом на 29.11.2013 та протокол № 3 від 02.12.2013 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрсоцбанк».

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. 34 ГПК України, наявності у позивача прав вимоги за кредитним договором - 1, а відповідні доводи відповідачів - 1, 2 спростовані матеріалами справи.

Стосовно доводів відповідача - 1 щодо списання з його рахунку 06.10.2016 для погашення заборгованості по кредитному договору - 1 коштів в розмірі 3 013 185, 22 грн, що вплинуло на розмір його заборгованості, суд зазначає наступне. Судом досліджено, що при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором - 1 станом на 20.10.2016 позивачем були враховані 2 404 027, 71 грн оплачені відповідачем - 1 07.10.2016. Оскільки предметом позову у справі є стягнення заборгованості тільки за тілом кредиту (вимоги щодо стягнення відсотків, комісій, тощо в рамках даної справи позивачем не заявлені), та приймаючи до уваги положення п. 7.5. кредитного договору - 1, суд дійшов висновку, що 609 157, 51 грн (3 013 185, 22 - 2 404 027, 71 = 609 157, 51) могли бути зараховані позивачем в рахунок сплати відсотків, комісій, тощо по кредитному договору - 1. Однак, враховуючи, що встановлення вказаних обставин не входить до предмету доказування у даній справі, такі обставини судом не встановлювалися. При цьому, як вже зазначалося судом контр розрахунку заборгованості відповідача - 1, в тому числі на неодноразову вимогу суду, не надав.

Стосовно доводів відповідача - 2, що договір поруки - 1 є припиненим, з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди поручителя, то такі доводи були відхилені судом з нижчевикладених підстав.

Статтею 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено судом, обставини справи наведені відповідачем - 2, щодо зміни зобов'язання визначеного кредитним договором - 1 без згоди позивача, не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а навпаки спростовані ними.

В матеріалах справи наявні копії додаткових угод № 1 - 5 до договору поруки - 1, які свідчать про згоду відповідача - 2 на зміну зобов'язань відповідача - 1 визначених кредитним договором - 1.

Згідно з приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідачами - 1, 2 не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, при одночасному доведенні позивачем його позовних вимог. Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "ІСКРА" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ідентифікаційний код 00214244) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21; ідентифікаційний код 32248796) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019) заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005 (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами, додатками до нього) у розмірі 9 833 554 (дев'ять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) долари США 73 центи та 6 279 446 (шість мільйонів двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн 87 коп. та суму заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 06.1-20/78 від 14.12.2012 (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами, додатками до нього) у розмірі 817 840 (вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот сорок) доларів США 40 центів, а всього разом - 10 651 395 (десять мільйонів шістсот п'ятдесят одну тисячу триста дев'яносто п'ять) доларів США 13 центів та в розмірі 6 279 446 (шість мільйонів двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн 87 коп.

3 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІСКРА" (79066, м. Львів, вул. Вулецька, буд. 14; ідентифікаційний код 00214244) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019) витрати по сплаті судового збору в сумі 103 350 (сто три тисячі триста п'ятдесят) грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНДКОМ" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 21; ідентифікаційний код 32248796) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29; ідентифікаційний код 00039019) витрати по сплаті судового збору в сумі 103 350 (сто три тисячі триста п'ятдесят) грн 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 22.12.2016.

Суддя О. М. Дупляк