Постанова

від 28.02.2017 по справі 910/19349/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 910/19349/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 28.02.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ІСКРА

на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року

по справі № 910/19349/16 (суддя -Дупляк О.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

до 1) публічного акціонерного товариства ІСКРА

2) товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДКОМ

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року по справі № 910/19349/16 позов публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до публічного акціонерного товариства ІСКРА , товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДКОМ про стягнення заборгованості - задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ПАТ ІСКРА та ТОВ ЛЕНДКОМ на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005 року (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами, додатками до нього) у розмірі 9 833 554 (дев'ять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) долари США 73 центи та 6 279 446 (шість мільйонів двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 87 коп. та суму заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 06.1-20/78 від 14.12.2012 року (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами, додатками до нього) у розмірі 817 840 (вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот сорок) доларів США 40 центів, а всього разом - 10 651 395 (десять мільйонів шістсот п'ятдесят одну тисячу триста дев'яносто п'ять) доларів США 13 центів та в розмірі 6 279 446 (шість мільйонів двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 87 коп. Крім того стягнуто солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 15.12.2016 року ПАТ ІСКРА звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року у справі № 910/19349/16 скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу ПАТ Укрсоцбанк вважає апеляційну скаргу ПАТ ІСКРА безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач просив суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ТОВ ЛЕНДКОМ у своїх письмових поясненнях підтримало доводи викладені в апеляційній скарзі ПАТ ІСКРА та просило її задовольнити. Відповідач-2 вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від відповідачів надійшли клопотання про витребування додаткових доказів по справі та про призначення у даній справі судових експертиз (економічної та бухгалтерської).

Так, ТОВ ЛЕНДКОМ просило витребувати у позивача індивідуальну чи генеральну ліцензію на використання іноземної валюти на території України, передавальний акт з розшифруванням активів, зобов'язань і капіталу, що складався при приєднанні АКБ ХФБ Банк Україна до ТзОВ Унікредит банк . Крім того, відповідач-2 просив витребувати у ПАТ Укрсоцбанк Положення про облікову політику (з урахуванням правил документообігу та технології обробки облікової інформації) ТОВ Унікредит банк та ПАТ Унікредит банк , що діяла у відповідний період надання траншів по кредитному договору №345-СВ від 30.03.2005р.

ПАТ ІСКРА просило суд апеляційної інстанції призначити по справі судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинити провадження у справі до отримання судово-бухгалтерського висновку Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз, на вирішення судового експерта при проведенні судової бухгалтерської експертизи поставити такі питання:

- яка сума кредитних коштів фактично надана позивачем на користь відповідача - 1 за умовами кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005 та підтверджується документально?

- яка сума коштів сплачена відповідачем - 1 на користь позивача в якості погашення тіла кредиту відповідно до кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005 та підтверджується документально?

- яка сума кредитних коштів фактично надана позивачем на користь відповідача - 1 за умовами кредитного договору № 06.1-20/78 від 14.12.2012 та підтверджується документально?

- яка сума коштів сплачена відповідачем - 1 на користь позивача в якості погашення тіла кредиту відповідно до кредитного договору № 06.1-20/78 від 14.12.2012 та підтверджується документально?

- куди саме були зараховані кошти в розмірі 3 013 185,22 грн., що самостійно списані позивачем 06.10.2016 на погашення за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005, зокрема: в погашенні тіла кредиту в іноземній чи національній валюті, відсотків за користування кредитними коштами чи в погашення штрафних санкцій за кредитним договором?

Крім того, ПАТ ІСКРА просило призначити по справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити також Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Чи підтверджується документально наявність заборгованості ПАТ Іскра перед ПАТ Укрсоцбанк за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005 року станом на 20.10.2016 року (включно), та у якому розмірі?

- Чи підтверджується документально та якими саме документами передача заборгованості ПАТ Іскра за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005 року на користь ПАТ Укрсоцбанк та у якому розмірі?

- Чи відображено у Передавальному акті, затвердженому 02.12.2013 року зобов'язання, встановлене кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005 року, укладеним між АКБ ХФБ Банк Україна та ВАТ Іскра .

- Чи можна однозначно стверджувати, що ПАТ Укрсоцбанк була передана заборгованість ПАТ Іскра за кредитним договором № 345-СВ від 30.03.2005 року, та в якому розмірі?

Так, у судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник ПАТ Іскра надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому, клопотання відповідача-2 про витребування додаткових доказів та клопотання відповідача-1 про призначення судових експертиз підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ТОВ ЛЕНДКОМ у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав свої пояснення по справі в яких, підтримав у повному обсязі подану ПАТ Іскра апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Подані клопотання про витребування додаткових доказів та про призначення судових експертиз підтримав, та просив задовольнити.

Представник ПАТ Укрсоцбанк також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів викладених у письмових поясненнях на скаргу та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 15.02.2016 року, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Щодо заявлених клопотань про витребування додаткових доказів та призначення у даній справі судових експертиз, представник позивача заперечив.

Так, представник позивача зазначив що передавальний акт, що складався при приєднанні АКБ ХФБ Банк Україна до ТзОВ Унікредит банк у ПАТ Укрсоцбанк відсутній, у позивача є лише передавальний акт підписаний між ТзОВ Унікредит банк та ПАТ Укрсоцбанк іншого немає. Щодо витребування ліцензії та положення про облікову політику заперечив та вказав, що дані документи не стосуються даного спору, а облікова політика у всіх банках однакова, оригінали меморіальних ордерів зберігаються три роки, а більше трьох років у електронному вигляді. Щодо призначення судових експертиз заперечив, оскільки вважає, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення у даній справі, а призначення судової експертизи лише затягне вирішення даної справи. При цьому, представник позивача звернув увагу не те, що місцевим господарським судом було відмовлено у призначенні судової експертизи по даній справі.

Так, заслухавши пояснення представників сторін щодо заявлених клопотань про витребування додаткових доказів, судова колегія апеляційного господарського суду відмовляє у їх задоволенні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом вже було задоволене клопотання про витребування у позивача передавального акту, що складався при приєднанні АКБ ХФБ Банк Україна до ТзОВ Унікредит банк , проте, позивачем вимоги суду не були виконані, оскільки у ПАТ Укрсоцбанк такий передавальний акт відсутній. Як встановлено судом та пояснив сам представник позивача у ПАТ Укрсоцбанк є лише передавальний акт підписаний між ТзОВ Унікредит банк та ПАТ Укрсоцбанк іншого немає.

Щодо витребування ліцензії та положення про облікову політику на переконання колегії суддів дані документи не відносяться до предмету доказування у даній справі, а тому у задоволенні даного клопотання суд відмовляє.

Щодо призначення судових експертиз судова колегія зазначає наступне.

Згідно положень ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України Про судову експертизу . Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, матеріали справи не містять суперечливих доказів щодо надання кредиту відповідачу-1. На переконання колегії суддів в даному випадку висновок експерта можуть замінити інші засоби доказування (виписки, меморіальні ордери, тощо). Відповідачі, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не скористалися своїм правом щодо надання доказів на спростування тверджень та розрахунків позивача, в тому числі на вимогу суду першої інстанції. При цьому, заявляючи клопотання про призначення судових експертиз, відповідач-1 не обґрунтував, чому саме судову експертизу потрібно призначити у Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, а не у Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, оскільки поставлені на вирішення судових експертів питання стосуються безпосередньо видачі позивачем та повернення відповідачем кредитних коштів, тоді як місце знаходження позивача є місто Київ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотань відповідача-1 про призначення у даній справі судових експертиз.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

30.03.2005 року між акціонерним комерційним банком ХФБ Банк Україна (ідентифікаційний код 20077200), як банком та відкритим акціонерним товариством Іскра (яке в подальшому було перейменоване в публічне акціонерне товариство Іскра ), як позичальником було укладено кредитний договір № 345-СВ (далі за текстом - кредитний договір-1), відповідно до п. 1.1 якого банк відповідно до умов та на термін договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію (надалі - фінансування) з загальною сумою фінансування 1 500 000,00 грн. доларів США з можливістю отримувати в доларах США, ЄВРО або гривні.

В подальшому до кредитного договору-1 неодноразово укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до нього (в тому числі щодо загальної суми та терміну фінансування).

Також, із наявних матеріалів справи вбачається, зокрема, що додаткова угода № 7 від 29.02.2008 року до кредитного договору-1 була укладена між УніКредит Банк товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 21753123) та відповідачем-1, і вказаною додатковою угодою було збільшене фінансування за кредитним договором-1 до 1 900 000,00 євро. Додаткова угода № 10 від 31.07.2009 року до кредитного договору - 1 була укладена між відкритим акціонерним товариством УніКредит Банк (ідентифікаційний код 21753123), що є правонаступником прав і обов'язків УніКредит Банк товариства з обмеженою відповідальністю та відповідачем-1. Додаткова угода № 13 від 15.03.2011 року до кредитного договору-1 була укладена між публічним акціонерним товариством Унікредит Банк (ідентифікаційний код 21753123) та відповідачем-1, і вказаною додатковою угодою було збільшене фінансування за кредитним договором-1 до 7 113 400,00 євро. Додаткова угода № 21 від 23.06.2014 року до кредитного договору-1 була укладена вже між публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (ідентифікаційний код 00039019) та відповідачем-1.

Так, згідно з п. 1.1 кредитного договору-1 (в редакції додаткової угоди № 22 від 19.06.2015 року, укладеною між публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк , як банком та відповідачем-1, як позичальником) банк відповідно до умов та на термін договору надає позичальнику револьверну кредитну лінію із загальною сумою фінансування - 10 186 000,00 доларів США, з можливістю отримувати в доларах США та гривнях, та з терміном фінансування до 31.03.2016 року.

В п. 3.3 кредитного договору-1 (в редакції додаткової угоди № 22 від 19.06.2015 року) сторони погодили, що починаючи з дати договору та до 01.09.2015 року загальна сума всіх наданих та непогашених часток та акредитивів, що випущені та залишаються несплаченими, або їх еквіваленту, з урахуванням фінансування, що пропонується до отримання, не повинна перевищувати 116% від вартості майна (за визначенням банку), що надано в заставу відповідно до підпунктів 9.1. (а), (b), (g), (h) договору. Починаючи з 01.09.2015 року загальна сума всіх наданих та непогашених часток та акредитивів, що випущені та залишаються несплаченими, або їх еквіваленту, з урахуванням фінансування, що пропонується до отримання, не повинна перевищувати 57 % від вартості майна (за визначенням банку), що надано в заставу відповідно до підпунктів 9.1 (а), (b), (g), (h) договору.

Згідно з п. 4.1 кредитного договору-1 (в редакції додаткової угоди № 22 від 19.06.2015 року) погашення кредиту здійснюється позичальником на кредитний рахунок, визначений в пункті 11.1 договору. Кредит повинен бути погашений 31.03.2016 року.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору-1 (в редакції додаткової угоди № 5 від 30.03.2006 року, в якій сторони виклали кредитний договір-1 в новій редакції) повернення або дострокове погашення частки або будь-якої її частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; відсотки сплачуються у валюті наданої частки.

Якщо позичальник сплачує банку суму, недостатню для сплати загальної суми заборгованості за договором сплачена сума буде використовуватися у наступному порядку:

- перше, для погашення прострочених платежів, що становлять доходи банку (спочатку для погашення заборгованості за комісіями, а потім за відсотками) та відшкодування витрат та збитків;

- друге, для сплати комісій, потім належних відсотків;

- третє, для погашення протсроченої заборгованості за кредитом;

- четверте, для погашення поточної заборгованості за кредитом;

- п'яте, інші платежі, які можуть виникнути відповідно з умовами договору (п. 7.5 кредитного договору-1 в редакції додаткової угоди № 5 від 30.03.2006).

Згідно з п. 11.1 кредитного договору-1 для обліку заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває і веде, згідно зі своєю звичайною практикою і вимогами чинного законодавства України, рахунок № 20621050. За виключенням очевидної помилки банку виписка з такого рахунку є безспірним доказом заборгованості позичальника за кредитом перед банком.

Відповідно до п. 11.1 кредитного договору-1 (в редакції додаткової угоди № 19 від 11.10.2013 року) платежі позичальника за договором мають сплачуватися на наступні внутрішньобанківські рахунки: № 29090000224856 (в гривні); № 29091000224855 (в доларах США) відкриті в ПАТ Укрсоцбанк .

На виконання умов кредитного договору-1 банк надав позичальнику в період з 29.02.2008 року по 20.12.2012 року кредит в розмірі 30 954 783,38 доларів США та в період з 25.12.2015 року по 10.03.2016 року кредит в розмірі 8 683 474,58 грн.

Як зазначає позивач в порушення умов кредитного договору-1 відповідач-1 не виконав свої зобов'язання за ним, заборгованість по тілу кредиту в повному обсязі не погасив. За розрахунком позивача заборгованість відповідача-1 по тілу кредиту за кредитним договором-1 станом на 20.10.2016 року становить 9 833 554,73 долари США та 6 279 446,87 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором-1, банк надіслав на адресу позичальника вимогу про усунення порушень зобов'язань за вих. № 06.1-186/67-15015 від 04.08.2016 року, в якій вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов'язання та погасити заборгованість за кредитним договором-1, а саме: погасити тіло кредиту в розмірі 9 833 554,73 доларів США та 8 683 474,58 грн.; погасити відсотки по кредиту в розмірі 169 110,26 доларів США та 370 494,90 грн.; погасити неустойку за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно із даними опублікованими на офіційному сайті УДППЗ Укрпошта позичальник отримав вищевказану вимогу 12.08.2016 року, проте, всупереч взятих на себе зобов'язань, позичальником не було погашено заборгованість за договором.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором-1 між відкритим акціонерним товариством УніКредит Банк , як банком, відкритим акціонерним товариством Іскра , як позичальником та відповідачем-2, як поручителем було укладено договір поруки № 52-СВ/SUR від 04.03.2010 року (далі за текстом - договір поруки-1).

Згідно з п. 1.1 договору поруки-1 відповідно до умов кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005 року, укладеного між банком та позичальником, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою, всі необхідні платежі за кредитним договором, зокрема погасити кредит загальною сумою до 1 413 400,00 євро та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати позичальником відповідно до умов кредитного договору, в тій же сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено кредитним договором.

В подальшому до договору поруки-1 укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до нього.

Так, пунктом 1.1 договору поруки (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.07.2015 року, яка була укладена між позивачем та відповідачем-2) сторони погодили, що відповідно до умов кредитного договору № 345-СВ від 30.03.2005 року, укладеного між банком та позичальником, поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується безвідклично та безумовно сплатити банку за його першою вимогою, всі необхідні платежі за кредитним договором, зокрема погасити кредит загальною сумою до 10 186 000, 00 доларів США, з терміном кредиту до 31 березня 2016 року та сплатити відсотки, комісійні та інші платежі, що належать до сплати позичальником відповідно до умов кредитного договору, в тій же сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено кредитним договором.

В п. 1.2 договору поруки-1 поручитель зобов'язується сплатити платежі, зазначені в п. 1.1 договору, якщо йому надіслана банком письмова вимога, протягом 2 робочих днів з дати такої вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або виправдань щодо вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Відповідно до пп. (h) п.2.1 поручитель заявляє та гарантує, що на дату договору і надалі у будь-який час протягом дії договору поручитель підтверджує, що він ознайомлений та погоджений зі всіма умовами кредитного договору та дає згоду на будь-які нові умови кредитного договору автоматично, з моменту їх внесення в кредитний договір та збільшення обсягу відповідальності поручителя в зв'язку з такими змінами.

В пункті 3.8 договору поруки-1 (в редакції додаткової угоди № 5 від 28.07.2015 року) сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками всіх трьох сторін та діє протягом 11 років та припиняє свою дію після спливу цього строку або після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором або поручителем за договором в залежності від того, що наступить раніше.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором-1, банк надіслав на адресу позичальника та поручителя вимогу про виконання порушеного зобов'язання за вих. № 08.42-186/67-16828 від 12.09.2016 року, з вимогою протягом 2 робочих днів виконати порушене зобов'язання та погасити заборгованість за кредитним договором-1.

Позичальник отримав вищезазначену вимогу 16.09.2016 року, а поручитель 15.09.2016 року та 27.09.2016 року (згідно умов договору поруки-1 вимога поручителю була направлена за адресою, вказаною в договорі поруки-1, як адреса листування, а саме: м. Вишневе, вул. Чорновола, 1; та за його місцезнаходженням - м. Київ, Залізничне шосе, 21), що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, копії яких наявні в матеріалах справи. Проте, заборгованість за кредитним договором-1 ні позичальником, ні поручителем погашена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Також, як вбачається матеріалами справи, 14.12.2012 року між позивачем, як банком та відповідачем-1, як позичальником було укладено кредитний договір № 06.1 - 20/78 (далі за текстом - кредитний договір-2), відповідно до п. 1.1 якого банк відповідно до умов договору надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 1 382 400,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та терміном кредиту до 31.08.2017 року.

В подальшому до кредитного договору-2 укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни та доповнення до нього.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору-2 погашення часток здійснюється позичальником на внутрішньобанківський рахунок. Постачальник зобов'язаний погасити кожну частку на дату повернення частки, визначену у відповідній заяві на отримання частки з урахуванням дотримання нижчезазначеного у цьому пункті графіку. Дата повернення частки (загальної суми частки або її частини як може бути) визначається відповідно до графіку наведеного в пункті у випадку різночитань між датою повернення частки, зазначеною у відповідній заяві на отримання частки, та умовами погашення відповідно до графіку.

Зокрема, із графіка наведеного в п. 4.1 кредитного договору-2 вбачається, що максимальною непогашеною сумою кредиту має бути у період з 31.08.2016 року по 29.09.2016 року - 542 400,00 доларів США та у період з 30.09.2016 року по 30.10.2016 року - 480 400,00 доларів США.

В п. 7.1 кредитного договору-2 сторони погодили, що повернення або дострокове погашення частки або будь-якої її частини здійснюється у валюті, в якій така частка була надана; проценти сплачуються у валюті наданої частки.

Якщо позичальник сплачує банку суму, недостатню для сплати загальної суми заборгованості за договором сплачена сума буде використовуватися у наступному порядку:

- перше, для погашення прострочених платежів, що становлять доходи банку (спочатку для погашення заборгованості процентами, а потім за комісіями);

- друге, для погашення простроченої заборгованості за часткою (кредитом);

- третє, для сплати строкової заборгованості за нарахованими процентами, потім - за комісіями;

- четверте, для погашення строкової заборгованості за часткою (кредитом);

- п'яте, для погашення неустойки за порушення строків повернення частки (кредиту) та сплати процентів, потім - штрафів за порушення інших зобов'язань за договором;

- шосте, для відшкодування витрат та збитків банку;

- сьоме, для погашення інших платежів, які можуть виникнути відповідно з умовами договору (п. 7.3 кредитного договору-2).

Відповідно до підпункту (а) п. 10.1 кредитного договору-2 випадком невиконання позичальником умов кредитного договору вважається, зокрема, невиконання платіжних зобов'язань, а саме коли позичальник не сплачує своєчасно будь-яку суму, яку він повинен платити за фінансовим документом, у визначених для сплати місці, валюті (визначення фінансовий документ наведене в розділі визначення кредитного договору і означає договір, заяву(и) на отримання частки, забезпечувальні документи, страхові договори (поліси) та будь - які інші документи, пов'язані з договором та/або забезпечувальними документами, а також іншими документами, що підпадають під значення терміну за визначенням банку), та будь-які зміни та доповнення до таких документів).

Згідно із підпунктів iv, vi пункту 10.2 кредитного договору-2 в будь-який час після настання випадку невиконання банк має право вимагати дострокового погашення кредиту, і в такому випадку кредит повинен бути достроково погашений позичальником зі сплатою всіх належних до сплати процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором; використовувати будь-які і всі інші наявні в таких обставин засоби захисту своїх прав, передбачені чинним законодавством.

На виконання умов кредитного договору-2 банк надав позичальнику в період з 24.12.2012 року по 13.03.2013 року кредит в розмірі 1 377 855,05 доларів США.

Як зазначає позивач в порушення умов кредитного договору-2 відповідач-1 не виконав свої зобов'язання за ним щодо погашення заборгованості за кредитом, згідно із графіком, встановленим в п. 4.1 кредитного договору-2, заборгованість по тілу кредиту в обсязі визначеному п. 4.1 кредитного договору-2 не погасив. За розрахунком позивача прострочена заборгованість відповідача-1 по тілу кредиту за кредитним договором-2 станом на 13.09.2016 року становила 275 440,40 долари США.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 його зобов'язань за кредитним договором-2 позивач 13.09.2016 року направив позичальнику вимогу вих. № 08.42-186/67-16916 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, з вимогою у семиденний строк від дня направлення вимоги достроково погасити заборгованість за кредитним договором-2, а саме погасити тіло кредиту у розмірі 817 840,40 доларів США та заборгованості по сплаті процентів.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позичальник отримав вказану вище вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом 21.09.2016 року, проте заборгованість за кредитним договором-2 не погасив.

За розрахунком позивача станом на 20.10.2016 року заборгованість відповідача-1 перед ним по тілу кредиту за кредитним договором-2 становить 817 840,40 доларів США.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором-2 між позивачем, як банком, відповідачем-1, як позичальником та відповідачем-2, як поручителем було укладено договір поруки № 061-20/84 від 17.12.2012 року (далі за текстом - договір поруки-2).

Згідно з п. 1.1 договору поруки-2 у зв'язку з укладанням між банком та позичальником кредитного договору № 06.1.-20/78 від 14.12.2012 року поручитель поручається перед банком за виконання позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань постачальника за кредитним договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати позичальником у відповідності з кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки-2 поручитель, як солідарний боржник, зобов'язується сплатити банку всі суми, належні до сплати позичальником за кредитним договором, в разі порушення позичальником зобов'язання щодо сплати відповідної суми коштів за кредитним договором, протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги без будь-яких заперечень, перевірок або запитів щодо обґрунтованості вимоги, без будь-яких взаємозаліків, вирахувань або утримань.

Згідно з п. 3.8 договору поруки-2 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 17 років.

Позивач, з огляду на невиконання відповідачем-1 його зобов'язань за кредитним договором-2 05.10.2016 року направив відповідачу-2 вимогу про виконання порушеного зобов'язання вих. № 08.42 - 186/67-18084, з вимогою протягом 10 календарних днів з дати надіслання банком вказаної вимоги виконати порушене зобов'язання за кредитним договором-2, а саме погасити заборгованість по тілу кредиту в розмірі 817 840,40 доларів США та заборгованість по сплаті процентів. Проте, заборгованість за кредитним договором-2 ні позичальником, ні поручителем погашена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідачі не сплатили заборгованість по кредитним договорам, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ ІСКРА та ТОВ ЛЕНДКОМ солідарно заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами - 1, 2 в загальному розмірі 10 651 395, 13 доларів США та 6 279 446,87 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року по справі № 910/19349/16 позов публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до публічного акціонерного товариства ІСКРА , товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕНДКОМ про стягнення заборгованості - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, кредитні договори - 1, 2 за своєю правовою природою є кредитними договорами, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання за кредитними договорами - 1, 2 належним чином та надав відповідачу-1 обумовлені в договорах кредитні кошти. При цьому, доказів належного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитними договорами - 1, 2, в тому числі, щодо повернення сум кредиту належним чином та в повному обсязі матеріали справи не містять. Таких доказів не було надано скаржником і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Невиконання зобов'язань за кредитними договорами призвело до заборгованості відповідача-1 перед позивачем у загальному розмірі 10 651 395,13 доларів США та 6 279 446,87 грн.

Так, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості по тілу кредиту за кредитними договорами - 1, 2, яка рахується непогашеною перед банком станом на 20.10.2016 року, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про його обґрунтованість, арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам кредитних договорів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачами, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду обґрунтованих заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості по тілу кредитів.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ПАТ Укрсоцбанк про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором-1 в розмірах 9 833 554,73 доларів США та 6 279 446,87 грн., та про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором-2 в розмірах 817 840,40 доларів США (всього разом - 10 651 395,13 доларів США та 6 279 446,87 грн.), є обгрунтованими.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором-1 в розмірах 9 833 554,73 доларів США та 6 279 446,87 грн., та про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором-2 в розмірах 817 840,40 доларів США (всього разом - 10 651 395,13 доларів США та 6 279 446,87 грн.), які є непогашеними на даний час.

Доводи скаржника стосовно того, що позивачем не зазначено у позовній заяві і не долучено відповідних доказів, що підтверджують видачу відповідачу-1 сум кредитів та їх отримання відповідачем-1 відхиляються судом, як такі, що спростовані матеріалами справи, оскільки останні містять меморіальні ордери та банківські виписки, що є належними та допустимим доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Також, судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника стосовно надання певної суми кредитних грошових коштів не за кредитним договором-1, а за іншим кредитним договором - № 345-СВ/2 від 30.03.2006 року. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 30.03.2016 року було укладено додаткову угоду № 5 до феритного договору-1, в якій сторони виклали кредитний договір-1 в новій редакції. Отже, у вищезазначених меморіальних ордерах йдеться саме про кредитний договір-1 в новій редакції від 30.03.2006 року. При цьому, скаржник не надав суду доказів укладання між сторонами інших кредитних договорів, окрім кредитних договорів - 1, 2 в межах спірного періоду.

Доводи скаржника щодо невідповідності наданих позивачем меморіальних ордерів вимогам ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на зазначення в них найменування відповідача одночасно як платника та як одержувача грошових коштів спростовуються виписками з особового рахунку ПАТ Іскра , наявними в матеріалах справи.

Щодо доводів про ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження того, що до нього перейшли права вимоги саме за кредитними договорами № 345-СВ від 30.03.2015 року та № 06.1-20/78 від 14.12.2012 року відхиляються судом, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, кредитний договір-2 був укладений безпосередньо між позивачем та відповідачем-1, відповідно право вимоги за вказаним кредитним договором до позивача не переходило, а було ним безпосередньо набуто.

Що стосується кредитного договору-1, то такий договір був укладений між акціонерним комерційним банком ХФБ Банк Україна (ідентифікаційний код 20077200), як банком та відкритим акціонерним товариством Іскра (яке в подальшому було перейменоване в публічне акціонерне товариство Іскра ). В період з березня 2005 року по червень 2015 року в кредитний договір-1 неодноразово вносилися зміни та доповнення, шляхом укладання додаткових угод, і як встановлено судом від імені банку при укладанні відповідних угод виступали УніКредит Банк товариство з обмеженою відповідальністю, відкрите акціонерне товариство УніКредит Банк , публічне акціонерне товариство Унікредит Банк та публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , як послідовні правонаступники акціонерного комерційного банку ХФБ Банк Україна . Відповідні додаткові угоди були підписані з боку відповідача-1 без зауважень щодо наявності у відповідних осіб прав на їх укладання.

Кредитні кошти за кредитним договором-2 надавалися банком відповідачу-1 впродовж періодів з 29.02.2008 року по 20.12.2012 року та з 25.12.2015 року по 10.03.2016 року. В лютому 2008 року стороною кредитного договору-2, як банком виступало УніКредит Банк товариство з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 21753123).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 12.12.2016 року відповідно до критеріїв пошуку ідентифікаційний код 21753123, УніКредит Банк товариство з обмеженою відповідальністю є правонаступником акціонерного банку ХФБ Банк Україна (ідентифікаційний код 20077200), а правонаступником УніКредит Банк товариство з обмеженою відповідальністю є публічне акціонерне товариство Унікредит Банк (ідентифікаційний код 21753123).

На підтвердження правонаступництва позивача за публічним акціонерним товариством Унікредит Банк , позивачем в матеріали справи надані копії рішення ПАТ Унікредит Банк від 05.08.2013 року за № 3/07/2013 про припинення, передавальний акт станом на 29.11.2013 року та протокол № 3 від 02.12.2013 року позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ Укрсоцбанк .

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. 34 ГПК України, наявності у позивача прав вимоги за кредитним договором-1, а відповідні доводи відповідачів - 1, 2 спростовані матеріалами справи.

Стосовно доводів скаржника щодо списання з його рахунку 06.10.2016 року для погашення заборгованості по кредитному договору-1 коштів в розмірі 3 013 185,22 грн., що вплинуло на розмір його заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом досліджено, що при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором-1 станом на 20.10.2016 року позивачем були враховані 2 404 027,71 грн. оплачені відповідачем-1 07.10.2016 року. Оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом позову у справі є стягнення заборгованості тільки за тілом кредиту, та вимоги щодо стягнення відсотків, комісій, тощо в рамках даної справи позивачем не заявлені, вказана заборгованість не входить до предмету доказування у даній справі. При цьому, як вже зазначалося вище, відповідач не надав суду свій контррозрахунок заборгованості по заявленим позовним вимогам.

Щодо доводів відповідача-2, що договір поруки-1 є припиненим, з підстав збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди поручителя, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Статтею 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено судом, обставини справи наведені відповідачем-2, щодо зміни зобов'язання визначеного кредитним договором-1 без згоди позивача, не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а навпаки спростовані ними. В матеріалах справи наявні копії додаткових угод № 1 - 5 до договору поруки-1, які свідчать про згоду відповідача-2 на зміну зобов'язань відповідача-1 визначених кредитним договором-1.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачами не було надано суду доказів сплати заборгованості зі сплати кредиту у встановлені договорами строки та обсягах, судова колегія вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідач не навів суду підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку, обставини, зазначені позивачем у позовній заяві не спростував.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача-1 на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства ІСКРА слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ІСКРА на рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року у справі № 910/19349/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року у справі № 910/19349/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19349/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова