Рішення

від 19.12.2016 по справі 920/1020/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2016 Справа № 920/1020/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1020/16

за позовом - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ.Т», м. Суми,

про розірвання договору оренди, виселення із займаного нежитлового приміщення та стягнення 64660,16 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд: достроково розірвати договір оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0846 від 29.10.2015 року; виселити відповідача з займаного нежитлового приміщення площею 522,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 165/16 з поверненням приміщення Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 64660,16 грн., з них: 58119,05 грн. боргу по орендній платі за договором оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0846 від 29.10.2015 року за період з 01.10.2015 року по 01.09.2016 року та 6541,11 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 4.7 зазначеного договору, а також витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Копія ухвали суду про порушення провадження у справі № 920/1020/16 від 20.10.2016 року та копія ухвали суду від 21.11.2016 року про відкладення розгляду даної справи, надіслані судом відповідачеві за адресою, яку вказано позивачем у позовній заяві та зазначено відповідачем у договорі оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0846 від 29.10.2015 року, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду з посиланням на відсутність адресата.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 року № 735-МР Управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016 року.

Відповідно до пункту 1.7 Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, він є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов'язках.

29.10.2015 року між сторонами у справі укладено договір оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0846 (далі - договір), відповідно до якого відповідач отримав в оренду нежитлові приміщення площею 522,5 кв.м., що розташовані у будинку № 165/16 по вул. Герасима Кондратьєва у м. Суми, з цільовим використанням - під виробництво виробів з каменю.

Факт передачі позивачем відповідачеві згаданих приміщень підтверджується актом прийняття-передачі нерухомого майна від 29.10.2015 року.

Відповідно до пункту 10.1 договору, строк дії договору встановлено з 29.10.2015 року до 29.09.2018 року.

У відповідності до пунктів 4.1 - 4.4 та пункту 6.2.5 договору, відповідач, як орендар, зобов'язаний сплачувати позивачеві, як орендодавцю, орендну плату щомісячно, не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним з урахуванням ПДВ, яка розраховується на підставі діючої Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради.

У відповідності до пунктів 3.2 - 3.3 договору, відповідач, як орендар, зобов'язаний у разі припинення дії договору повернути позивачеві об'єкт оренди у стані не гіршому ніж він був одержаний, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний в листі орендодавця (позивача) про припинення дії договору, рішенні суду чи визначений за згодою сторін, оформленою в письмовій формі. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 10.7 договору визначено, що договір припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі об'єкта оренди; достроково за рішенням суду; достроково за взаємною згодою сторін; банкрутства орендаря; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); ліквідації орендаря - юридичної особи; смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0846 від 29.10.2015 року щодо сплати орендної плати за період з 01.10.2015 року по 01.09.2016 року, що є істотним порушенням договірних відносин між сторонами та порушенням норм чинного законодавства, і що є підставою для розірвання договору оренди, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за оренду комунального майна станом на 30.09.2016 року складає 64660,16 грн., з яких 58119,05 грн. заборгованість по орендній платі та 6541,11 грн. пені.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вимоги статей 526, 651, 782 Цивільного кодексу України та вимоги статей 19, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до статті 285 Господарського кодексу України, а також вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 30.09.2016 року (а.с. 14) заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.10.2015 року по 01.09.2016 року складає 64660,16 грн., з яких 58119,05 грн. заборгованість по орендній платі та 6541,11 грн. пені, нарахованої у відповідності до пункту 4.7 договору, який передбачає, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати відповідач сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди та вищевказаних правових норм, користувався майном комунальної власності територіальної громади м. Суми та не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та строки, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 58119,05 грн. є правомірними і підлягають задоволенню.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, всупереч вимогам частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, позивач здійснив нарахування пені не за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (з 01.10.2015 року по 31.03.2016 року), після яких нарахування штрафних санкцій припиняється, а за шість місяців перед пред'явленням позову (з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року), що суперечить порядку нарахування штрафних санкцій, встановленому частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6541,11 грн., нарахованої позивачем за сьомий - двадцятий місяці від дня коли зобов'язання мало бути виконано (з 01.04.2016 року по 30.09.2016 року) є неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено підстави для зміни або розірвання договору.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 1 статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно зі статті 26 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині сплати орендної плати в розмірі та у строки встановлені договором оренди є істотним порушенням умов договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0846 від 29.10.2015 року, укладеного між сторонами у справі.

За таких обставин та приймаючи до уваги те, що відповідач, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, правомірні та обґрунтовані позовні вимоги позивача щодо розірвання договору оренди нерухомого комунального майна № УМКВ-0846 від 29.10.2015 року, укладеного між сторонами, підлягають задоволенню на підставі статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

З аналізу вказаних норм та умов договору випливає, що вимога позивача про виселення відповідача із спірних приміщень відповідає встановленим законом способам захисту цивільного права, так як за своєю юридичною суттю включає вимогу про примусове виконання встановленого Законом та договором обов'язку орендаря звільнити приміщення, а також вимогу про припинення дій, що порушують право позивача як орендаря.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах: № 30/347 від 23.07.2009 року; № 7/251 від 03.04.2012 року; № 9/17-1288-2011 від 26.04.2012 року тощо.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про виселення відповідача з займаного нежитлового приміщення та про передачу позивачу нежитлового приміщення площею 522,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 165/16 є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, приймаючи до уваги все вищезазначене, а також те, що відповідач, будь-яких заперечень (відзиву на позов) не подав, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 58119,05 грн., розірвання договору та виселення відповідача з приміщення з поверненням його позивачеві.

Позивачем при зверненні з даним позовом до суду недоплачено судовий збір, зокрема, за позовні вимоги: 1) про розірвання договору, 2) про виселення відповідача з приміщення, 3) про стягнення заборгованості - сплачено судовий збір вірно у розмірі по 1378,00 грн. за кожну вимогу, але позовна заява містить ще одну вимогу - про повернення приміщення власнику-позивачу (вона об'єднана у другому пункті прохальної частини позову з вимогою про виселення відповідача з приміщення).

Вимога про повернення приміщення власнику (позивачу) є вимогою майнового характеру. Вартість приміщення складає 531222,00 грн., а відтак за цю позовну вимогу позивач мав сплатити 7968,33 грн. (1,5 % від вартості майна, згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Ухвалою суду від 21.11.2016 року позивача було зобов'язано подати докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі, однак позивач не надав суду таких доказів.

Таким чином з позивача підлягає стягненню в доход державного бюджету судовий збір в сумі 7968,33 грн., недоплачений ним за позовну вимогу щодо повернення майна.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 12102,33 грн. (4131,00+7968,33), оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Достроково розірвати договір оренди нерухомого комунального майна УМКВ-0846 від 29.10.2015 року, укладений між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ.Т» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 4А, ідентифікаційний код 39708041).

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ.Т» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 4А, ідентифікаційний код 39708041) з займаного нежитлового приміщення площею 522,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 165/16, з поверненням приміщення Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009).

Стягувач: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ.Т» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 4А, ідентифікаційний код 39708041).

4. Стягнути з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009) в доход державного бюджету м. Суми (рахунок 31218206783002, МФО 837013, код 37970593, отримувач УДКС у м. Сумах (м. Суми), 22030101) судовий збір в сумі 7968,33 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ.Т» (40035, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 4А, ідентифікаційний код 39708041) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, буд. 33, ідентифікаційний код 40456009) заборгованість з орендної плати в сумі 58119,05 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 12102,33 грн.

6. В частині позовних вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 6541,11 грн. відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2016.

Суддя ОСОБА_1