Рішення

від 13.12.2016 по справі 913/1225/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

13 грудня 2016 року Справа № 913/1225/16

Провадження № 17/913/1225/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Приватного підприємства «Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про стягнення 68705,94 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №05/33 від 07.12.2015,

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49817,08 грн., витрат, пов'язаних із забезпеченням орендованого приміщення електроенергією в сумі 1336,01 грн., інфляційні нарахування в сумі 14867,52 грн., 3 % річних у сумі 2158,06 грн. за договором оренди нерухомого майна №19/ГлС/14-22 від 01.11.2014.

Представником позивача 13.12.2016 через канцелярію суду було подано заяву про збільшення позовних вимог від 05.12.2016 №05/юд-501, відповідно до якої збільшив позовні вимоги у зв'язку з збільшенням періоду нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 68705,94 грн., а саме: заборгованості в сумі 49817,08 грн., витрат, пов'язаних із забезпеченням орендованого приміщення електроенергією в сумі 1336,01 грн., інфляційні нарахування в сумі 15267,58 грн., 3 % річних у сумі 2285,27 грн.

Представник позивача надав докази надіслання цієї заяви на юридичну адресу відповідача, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач витребувані судом документи та відзиву на позовну заяву не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 22.11.2016 та 13.12.2016 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Між Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», як Орендодавцем (позивач у справі), та Приватним підприємством «Сєвєродонецький хімпромпостачальник Плюс» (відповідач у справі), як Орендарем, був укладений Договір оренди нерухомого майна №19/ГлС/14-22 від 01.11.2014 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець надає Орендарю у тимчасове платне користування виробничу будівлю колишнього цеху наповнення балончиків харчовою вуглекислотою (корп. №221, інв.№303001) загальною площею 1736,8 кв.м, яке перебуває у власності ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» та розташоване за адресою: вул. Пивоварова, буд.5, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

У пункті 2.1 Договору визначено, що зазначене в пункті 1.1 майно Орендодавець передає Орендарю під виробництво теплоізоляції промислового обладнання та трубопроводів.

Згідно з п. 2.2 Договору, вступ Орендаря в права користування майном починається одночасно з підписаним сторонами даного Договору та акта приймання - передачі зазначеного майна в оренду.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендар оплачує Орендодавцю наступні платежі: орендну плату; суму компенсації витрат, пов'язаних із забезпеченням електроенергією в орендованому приміщені.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата встановлюється за домовленістю між Орендодавцем та Орендарем.

Орендна плата за орендоване майно за договором складає 6,00 грн. у місяць за 1 кв.м без ПДВ та за весь об'єкт площею 1736,8 кв.м складає 10420,80 грн. у місяць без ПДВ, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному діючим законодавством (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 Договору, розрахунок спожитої електроенергії Орендарем, умови поставки електроенергії, форма та строки оплати за спожиту електроенергію наведені в Додатку №2 до Договору.

У пункті 9.1 Договору сторони узгодили, що орендна плата перераховується Орендатором на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно на підставі пред'явленого рахунку та не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним.

Згідно пункту 10.3 Договору, у разі несвоєчасної або в неповному об'ємі внесення платежів на розрахунковий рахунок Орендодавця, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент стягнення пені.

Строк дії Договору сторони визначили у пункті 11.1 Договору, з 01.11.2014 по 31.11.2015.

Також сторонами за позовом був укладений Додаток №2 до Договору оренди «Порядок розрахунків за спожиту електроенергію Приватним підприємством «Сєвєродонецький Хімпромпостачальник Плюс»» (далі - Додаток №2), згідно до якого Орендар відшкодовує Орендодавцю витрати із забезпеченням електроенергією в орендованому приміщені (а.с.21).

Згідно пункту 1 Додатку №2, в редакції Додаткової угоди №1 від 01.02.2014, фактичний об'єм спожитої Орендарем електроенергії за розрахунковий період визначається на підставі показань приладів обліку електроенергії: місце установки розрахункових лічильників - приміщення корп.221+; тип та № лічильників - СА4-И678 №421290; дата держ.повірки - березень 2012 року; кількість енергії, що приймається до оплати при відсутності обліку (за встановленою потужністю) - 25кВт * 24год * 22дня = 13200 кВт*год.

Розрахунковим вважається період з 1 по 31 (30) числа поточного місяця.

Після отримання фактичної собівартості за розрахунковий період, Орендарю направляється на оплату «Акт приймання - передачі товарної продукції (наданих послуг)».

Кінцевий розрахунок з відшкодування витрат за спожиту електроенергію здійснюється Орендатором на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 календарних днів з дати отримання акту.

За порушення строків оплати відшкодування витрат за спожиту електроенергію, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент стягнення за кожний день прострочення.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що свій обов'язок щодо надання майна, що є предметом Договору оренди нерухомого майна від 01.11.2014 №19/ГлС/14-22, відповідачу виконав, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2014, підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками (а.с.20).

31.10.2015 відповідач повернув позивачу майно за актом приймання - передачі (повернення) нежитлового приміщення до Договору оренди нерухомого майна від 01.11.2014 №19/ГлС/14-22 (а.с.31), але в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання, щодо внесення орендної плати за листопад - грудень 2014 року та вересень - жовтень 2015 року, не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у сумі 49817,08 грн.

Крім того, відповідач порушив зобов'язання щодо відшкодування витрат, пов'язаних із забезпеченням орендованого приміщення електроенергію у вересні та жовтні 2015 року, у зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 1336,01 грн., який також заявлено позивачем до стягнення з відповідача.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2285,27 грн., інфляційні нарахування у сумі 15267,58 грн. за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків, які додані до заяви про збільшення позовних вимог від 05.12.2016 №05/юд-501.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував, докази часткової або повної сплати суми позову не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у статті 759 ЦК України.

Відповідно до змісту статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було встановлено при розгляді справи та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в повному обсязі не виконані зобов'язання за оренди нерухомого майна №19/ГлС/14-22 від 01.11.2014 щодо перерахування орендної плати, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість з орендної плати за листопад - грудень 2014 року та вересень - жовтень 2015 року в сумі 49817,08 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 49817,08 грн. є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами та підлягає стягненню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2285,27 грн., інфляційні нарахування у сумі 15267,58 грн. за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків, які додані до заяви про збільшення позовних вимог від 05.12.2016 №05/юд-501.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Позивач просить стягнути 3% річних у сумі 2285,27 грн., а саме:

- у сумі 31,86 грн. за період з 11.12.2014 по 10.01.2015, що нараховані на суму боргу 12504,96 грн.;

- у сумі 561,18 грн. за період з 11.01.2015 по 10.10.2015, що нараховані на суму боргу 25009,92 грн.;

- у сумі 95,07 грн. за період з 11.10.2015 по 10.11.2015, що нараховані на суму боргу 37312,12 грн.;

- у сумі 1597,16 грн. за період з 11.10.2015 по 10.11.2015, що нараховані на суму боргу 49817,08 грн.

Перевіркою розрахунку 3 % річних за заявлений період судом встановлено, що позивач при розрахунку допустив арифметичну помилку, а тому судом здійснено перерахунок 3 % річних нарахованих на суму боргу 49817,08 грн. за період прострочення з 11.11.2015 по 03.11.2016, яка складає 1466,50 грн.:

49817,08 грн. х (3 % : 365) х 51 день = 208,82 грн.;

49817,08 грн. х (3 % : 366) х 308 днів = 1257,68 грн.

Отже, загальна сума 3 % річних складає 2154,61 грн., яка і підлягає до стягнення з відповідача. У задоволенні вимог про стягнення 3 % річних в сумі 130,66 грн. слід відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань судом порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов'язаних із забезпеченням орендованого приміщення електроенергією у вересні та жовтні 2016 року у сумі 1336,01 грн.

Згідно пункту 1 Додатку №2, в редакції Додаткової угоди №1 від 01.02.2014, фактичний об'єм спожитої Орендарем електроенергії за розрахунковий період визначається на підставі показань приладів обліку електроенергії: місце установки розрахункових лічильників - приміщення корп.221+; тип та № лічильників - СА4-И678 №421290; дата держ.повірки - березень 2012 року; кількість енергії, що приймається до оплати при відсутності обліку (за встановленою потужністю) - 25кВт * 24год * 22дня = 13200 кВт*год.

Розрахунковим вважається період з 1 по 31 (30) числа поточного місяця.

Після отримання фактичної собівартості за розрахунковий період, Орендарю направляється на оплату «Акт приймання - передачі товарної продукції (наданих послуг)».

Кінцевий розрахунок з відшкодування витрат за спожиту електроенергію здійснюється Орендатором на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно не пізніше 10 календарних днів з дати отримання акту.

Водночас, позивачем на вимогу суду не надано доказів споживання відповідачем електричної енергії у заявленої до стягнення сумі, та докази понесення витрат за її споживання (відповідний договір на постачання електричної енергії , акти про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії у вересні - жовтні 2015 року, акти про використану електричну енергію у вересні - жовтні 2015 року та докази оплати спожитої електричної енергії тощо).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту споживання відповідачем електричної енергії у заявленої до стягнення сумі та понесення витрат позивачем щодо оплати вказаної послуги, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи та норми вищенаведеного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальній сумі 67239,27 грн., з яких:

- 49817,08 грн. - заборгованість з орендної плати за листопад-грудень 2014 року та вересень-жовтень 2015 року;

- 2154,61 грн. - 3 % річних за період прострочення з 11.12.2014 по 03.11.2016;

- 15267,58 грн. - інфляційні нарахування за період прострочення з січня 2014 по жовтень 2016 року включно.

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1348,58 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сєвєродонецький хімпромпостачальник плюс» , вул. Промислова, буд.28Б, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 33270602, на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», вул. Пивоварова, буд.5, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93403, ідентифікаційний код 33270581, заборгованість з орендної плати у сумі 49817,08 грн., 3 % річних у сумі 2154,61 грн., інфляційні нарахування у сумі 15267,58 грн., судовий збір у сумі 1348,58 грн., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано 19.12.2016.

Суддя О.С. Фонова