Рішення

від 15.12.2016 по справі 917/1495/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016 Справа № 917/1495/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36020

до Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області, вул. Жовтнева, 54, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300

про стягнення 17 547,12 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники у судовому засіданні 13.12.2016 р.:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.01.2016 р.

від відповідача : ОСОБА_2, доручення №1 від 29.09.2016 р.

У судовому засіданні 13.12.2016 р. оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 15.12.2016 р. до 09 год. 45 хв..

Представники у судовому засіданні 15.12.2016 р.:

від позивача : ОСОБА_3, довіреність № 82 від 10.12.2015 р.

від відповідача : ОСОБА_2, доручення №1 від 29.09.2016 р.

15.12.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" про стягнення з Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області 17 547,12 грн. заборгованості, з яких : 992,24 грн. 3% річних за період з 01.02.2016 р. по 27.04.2016 р., 14 509,74 грн. - пені за період з 01.02.2016 р. по 27.04.2016 р. та 2 045,14 грн. - інфляційних нарахувань за період з 31.01.2016 р. по 30.03.2016 р..

Позивач надав суду заяву № 14/4422 від 07.12.2016 р. (вх. № 15191 від 08.12.2016 р.) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 101 988,80 грн. заборгованості, з яких : 6 158,21 грн. 3% річних за період з 01.02.2016 р. по 30.11.2016 р., 71 810,58 грн. - пені за період з 01.02.2016 р. по 30.11.2016 р. та 24 020,01 грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.03.2016 р. по 31.10.2016 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає вищезазначену заяву до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної вище заяви про збільшення розміру позовних вимог. При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідач надав суду відзив на позов № 07-06/1457 від 05.10.2016 р. (вх. № 12307 від 0710.2016 р.) в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що він є неприбутковою організацією, яка фінансується з державного та місцевого бюджетів. Всі платіжні зобов'язання виконуються в межах розробленого фінансовим управлінням Новосанжарської районної державної адміністрації плану асигнувань. На виконання норм чинного законодавства у сфері закупівель відділ освіти Новосанжарської райдержадміністрації уклав Договір № 41 від 26.02.2016 року. Договір був укладений шляхом проведення тендерних процедур, про що було складено звіт. Але, у зв'язку зі зміною ціни на природний газ, між сторонами було укладено Угоду до договору № 41 від 09.03.2016 року. Договір припинив дію в частині розподілу природного газу. На підставі цього був укладений Договір розподілу природного газу № 63 від 22.03.2016 р.. Був поданий звіт № 5 від 24.03.2016 р. про результати проведення переговорної процедури закупівлі. За Договором № 63 від 22.03.2016 р. відділ освіти виконує всі зобов'язання, включаючи оплату за січень, лютий і березень поточного року.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог) за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.

Представник відповідача повідомив, що відповідач позовні вимоги не визнає, за мотивами відзиву на позов та відзиву на заяву про збільшення позовних вимог від 14.12.2016р. №07-06/1894 (у матер.справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив :

30.12.2015 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (оператор ГРМ) та Відділом освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області (споживач) був укладений Договір розподілу природного газу № ПБ-48р (далі - Договір № ПБ-48р, а.с. 12-21).

Даний договір був укладений шляхом публічної оферти позивача про приєднання до Типового договору розподілу природного газу та підписання відповідачем заяви-приєднання № ПБ-48р від 30.12.2015 р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим); (а.с.22).

Згідно умов Договору сторони домовилися, зокрема, про таке:

- позивач (оператор ГРМ) зобов'язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач (відповідач) зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та у порядку, визначені цим договором (п. 2.1 Договору);

- санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором (п. 3.1 Договору);

- за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу (п. 3.2 Договору);

- оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору);

- розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 6.3 Договору);

- оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ (п. 6.4 Договору);

- у разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5 Договору);

- надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим. Має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільчих систем (п. 6.6 Договору).

В додатку № 3 сторони визначили договірні (планові) обсяги розподілу природного газу споживача на 2016 рік (а.с. 23).

На виконання умов Договору у період з січня 2016 р. по квітень 2016 р. позивач надав відповідачу послугу розподілу природного газу на суму 342 602,21 грн., а відповідач прийняв зазначену послугу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань по розподілу природного газу відповідачу та факт отримання останнім послуги підтверджується наявними у справі копіями належним чином оформлених актів надання послуг природного газу, а саме : № У0000001621 від 31.01.2016 р. на суму 134 413,40 грн., № У0000007057 від 29.02.2016 р. на суму 123 866,21 грн., № У0000013311 від 31.03.2016 р. на суму 79 195,00 грн. та № У0000016326 від 22.04.2016 р. на суму 5 127,60 грн. (а.с. 25, 27,29 та 31).

На оплату вартості послуг з розподілу природного газу за січня по квітень 2016 року позивач направляв відповідачу рахунки на оплату послуги (а.с. 24, 26,28 та 30).

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманих ним послуг з розподілу природного газу за період з січня по квітень 2016 р. з порушенням строків, встановлених Договором, а саме :

- за розподілений природний газ у січні 2016 року за актом № У0000001621 від 31.01.2016 р. відповідач повністю розрахувався 30.03.2016 р. (копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи, а.с. 34 та 36);

- за розподілений природний газ у лютому 2016 року за актом № У0000007057 від 29.02.2016 р. відповідач повністю розрахувався 30.03.2016 р. (копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи, а.с. 35 та 36);

- за розподілений природний газ у березні 2016 року за актом № У0000013311 від 31.03.2016 р. відповідач частково розрахувався 30.03.2016 р. (у сумі 42 348,00 грн.), частково 11.04.2016 р. (у сумі 36 843,40 грн.) та повністю розрахувався 28.04.2016 р. (копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи, а.с. 35, 37, 38 та 40);

- за розподілений природний газ у лютому 2016 року за актом № У0000016326 від 22.04.2016 р. відповідач повністю розрахувався 27.04.2016 р. (копія платіжного доручення наявна у матеріалах справи, а.с. 39);

В зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з позовом (урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному провадженні заяви про збільшення позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 101 988,80 грн. заборгованості, з яких : 6 158,21 грн. 3% річних за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2016 р., 71 810,58 грн. - пені за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2016 р. та 24 020,01 грн. - інфляційних нарахувань за період з 01.03.2016 р. по 31.10.2016 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

Статтею 631 Цивільного кодексу України, встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Аналогічні приписи викладені у п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України.

Момент укладення договору визначається відповідно до правил статті 640 Цивільного кодексу України, за якими договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається наступне :

30.12.2015 р. між сторонами був укладений Договір № ПБ-48р в якому сторони узгодили, що Договір набирає чинності з дати його підписання, а в частині розподілу природного газу з 01.01.2016 р., та укладається на строк до 31.12.2016 р. (п. 12.1. Договору № ПБ-48р).

В подальшому на виконання норм чинного законодавства у сфері закупівель між сторонами було укладено Договір № 41 від 26.02.2016 р., який був укладений шляхом проведення тендерних процедур, про що було складено звіт. В зв'язку зі зміною ціни на природний газ, між сторонами було укладено Угоду до Договору № 41 від 09.03.2016 р., згідно якої Договір № 41 припинив дію в частині розподілу природного газу.

На підставі цього був укладений Договір розподілу природного газу № 63 від 22.03.2016 р.. Був поданий звіт № 5 від 24.03.2016 р. про результати проведення переговорної процедури закупівлі. За Договором № 63 від 22.03.2016 р. відділ освіти виконує всі зобов'язання, включаючи оплату за січень, лютий і березень поточного року.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору № ПБ-48р, на який посилається позивач як на підставу позову, позивачем було належним чином виконано зобов'язання з розподілу природного газу у період з січня по лютий 2016 р. (включно). Послуги з розподілу природного газу, надані позивачем у період з березня по квітень 2016 р., регулювались умовами Договорів № 41 від 09.03.2016 р. та № 63 від 22.03.2016 р..

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором № ПБ-48р та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України відповідач надані позивачем у період з січня по лютий 2016 р. (включно) послуги оплатив з порушенням встановлених Договором строків. При цьому суд приймає як належні та допустимі докази оплат за січень-лютий по договору №ПБ-48р платіжні доручення від 30.03.2016р., хоча у них і міститься посилання на договір №63 від 22.03.2016р., оскільки, як було встановлено судом, у вказаний період розподіл газу відбувався за договором №ПБ-48р, і у платіжних дорученнях є посилання і на акти від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., які, в свою чергу, складені на підставі договору №ПБ-48р.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 6 158,21 грн. за період з 01.02.2016 р. по 30.11.2016 р. та 24 020,01 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 р. по 31.10.2016 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними частково, оскільки позивачем неправомірно включено до розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат суми за несвоєчасно виконані відповідачем зобов'язання у березні та квітні 2016 р., на які останній здійснює нарахування, а також неправомірно включено до розрахунку день проведення відповідачем оплати за січень та лютий 2016 р.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у наступному розмірі та за наступні періоди :

- в частині стягнення з відповідача 936,01 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.02.2016 р. по 29.03.2016 р. (в тому числі : 640,77 грн. - 3% річних за період з 01.02.2016 р. по 29.03.2016 р. на суму простроченого зобов'язання за січень 2016 р. та 295,24 грн. 3% річних за період з 01.03.2016 р. по 29.03.2016 р. на суму простроченого зобов'язання за лютий 2016 р.);

- в частині стягнення з відповідача 2 045,14 грн. інфляційних втрат за період з 01.02.2016 р. по 29.03.2016 р. (в тому числі : 806,48 грн. інфляційних на суму простроченого зобов'язання за січень 2016 р. та 1238, 66 грн. інфляційних на суму простроченого зобов'язання за лютий 2016 р.). При цьому судом враховано момент виникнення зобов'язань щодо оплати отриманих послуг з розподілу природного газу за січень та лютий 2016 р., (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 71 810,58 грн. пені за період з 01.02.2016 р. по 30.11.2016 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки позивачем неправомірно включено до розрахунку суми заявленої до стягнення пені за несвоєчасно виконані відповідачем зобов'язання у березні та квітні 2016 р., а також неправомірно включено до розрахунку дату проведення оплати за січень та лютий 2016 р..

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 13 690,61 грн. за період з 01.02.2016 р. по 29.03.2016 р. (в тому числі : 9 372,21 грн. пені за період з 01.02.2016 р. по 29.03.2016 р. на суму простроченого зобов'язання за січень 2016 р. та 4 318,40 грн. пені за період з 01.03.2016 р. по 29.03.2016 р. на суму простроченого зобов'язання за лютий 2016 р.) (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" ).

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав. Посилання відповідача на припинення дії договору №ПБ-48Р від 30.12.2015р. враховані судом при винесенні рішення як правомірні; посилання на відсутність бюджетного фінансування судом оцінюються критично, оскільки викладені обставини не звільняють відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов"язання.

Враховуючи викладене та приписи ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Новосанжарської районної державної адміністрації Полтавської області (вул. Жовтнева, 54, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код юридичної особи 02145613, р/р 35414043011034 в ГУДК в Полтавській області, МФО 831019) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул. Козака, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36020, ідентифікаційний код юридичної особи 03351912, п/р 2600530103545 в філії - Полтавське управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467) : 13 690,61 грн. пені; 936,01 грн. 3% річних; 2 045,14 грн. інфляційних нарахувань та 250,07 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя О.С.Мацко