Постанова

від 13.12.2016 по справі 908/5800/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.12.2016 справа №908/5800/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін: від боржника:не з'явився від скаржника:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі№ 908/5800/15 /суддя Кричмаржевський В.А./ за заявою боржникаОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС", м. Запоріжжя пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. затверджено звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС", припинено провадження у справі.

Ухвала суду мотивована тим, що у період проведення ліквідаційної процедури у справі №908/5800/15 до банкрута не надходило заяв з кредиторськими вимогами. До реєстру вимог кредиторів включено заборгованість по заробітній платі перед колишнім керівником банкрута - ОСОБА_5 в розмірі - 24 757,16грн. (1 черга задоволення) на підставні даними бухгалтерського обліку банкрута.

Стосовно наявної кредиторської заборгованості перед ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя у сумі 31756,54 грн. та перед ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська - 510 грн. (на момент звернення боржника до суду із відповідною заявою), суд зазначив, що перед ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя заборгованість була включено помилково, оскільки борг нарахований зовсім іншій юридичній особі, а перед ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська заборгованість була погашена власниками підприємства ще до початку ліквідаційної процедури.

Оскільки майно банкрута, за рахунок якого можливо було б погасити кредиторську заборгованість, в ході проведення ліквідаційної процедури відсутнє, про що відображено у ліквідаційному балансі підприємства-банкрута, тому господарський суд дійшов висновку про вжиття ліквідатором усіх заходів з розшуку кредиторів банкрута та виявленню майна (активів) банкрута.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не виявлено майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, то підприємство-банкрут підлягає ліквідації, а провадження у справі №908/5800/15 припиненню.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі № 908/5800/15, провадження у справі припинити.

Для розгляду апеляційної скарги протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2016р. сформовано колегію суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. порушено провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2016р.

Відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст.210 Господарського кодексу України кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Таким чином, законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська є кредитором у справі, що підтверджується матеріалами справи, а саме: у заяві про порушення справи про банкрутство боржник вказав, що при проведенні самоліквідації з урахуванням норм цивільного законодавства до нього звернулися два кредитора, в тому числі ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, вимоги якого були визнані та включені до проміжного ліквідаційного балансу.

У судове засіданні представники сторін не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили суд. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлені належним чином, явка сторін ухвалою апеляційного суду від 01.12.2016р. не визначалася обов'язковою.

Оскільки суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, передбаченого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами та не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні апеляційної інстанції складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

Ухвалою від 25.11.2015р. господарський суд Запорізької області прийняв заяву про порушення справи про банкрутство за заявою боржника - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС" на підставі ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2015р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою від 11.12.2015р. господарський суд визнав боржника банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ОСОБА_6

11.12.2015р. на офіційному сайті Вищого господарського суду України здійснено оголошення про визнання ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі № 908/5800/15.

21.09.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшов звіт ліквідатора ТОВ «Керуюча компанія «ДС» від 20.09.2016р. №02-01/908/5800/15-15, в якому зазначено про:

- відсутність у банкрута рухомого та нерухомого майна, земельних ділянок;

- банкрут не є засновником інших товариств;

- кредиторська заборгованість на момент звернення до суду перед ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя була включена помилково,

- кредиторська заборгованість перед ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська у сумі 510 грн. була погашена власником підприємства,

- в ході проведення ліквідаційної процедури була встановлена заборгованість із заробітної плати перед колишнім директором банкрута - ОСОБА_5 у сумі 24 757,16 грн., яка визнана ліквідатором та включена до 1 черги задоволення.

До звіту ліквідатором надано реєстр вимог кредиторів, ліквідаційний баланс ТОВ «Керуюча компанія «ДС» станом на 30.09.2016р., Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 42127022 від 12.08.2015р., лист УДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області від 27.08.2015р. №10/14-3598, лист Держсільгоспінспекції в Запорізькій області від 18.08.2015р. №01-18/3086, лист Держпромнагляду у Запорізькій області від 15.09.2015р. №07/07-21/1416, лист Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 19.02.2016р. №07/07-21/679, лист Державіаслужби України від 12.08.2015р. № 21.1.19-13775, лист Укрморрічінспекції України від 18.09.2015р. № 1315-05/2/3-15, лист Укртрансбезпеки України від 24.02.2016р. № 909/20/15-16, лист Державного космічного агентства України від 18.02.2016р. №809/10-МЗ.1/16, лист Запорізької митниці ДФС України від 25.02.2016р. №259/11/08-70-18, лист РВ ДФМУ по Запорізькій області від 22.02.2016р. № 11-20-01015, лист Управління Держземагентства у Токмацькому районі Запорізької області від 07.9.2015р. № 33-28-0.5-3820/2-15, лист Управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області від 09.09.2015р. № 22-28-0.4-6061/2-15, лист Управління Держземагентства у Запорізькому районі Запорізької області від 10.09.2015р.№ 31-28-0.2-4259/2-15, лист Дніпровського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.08.2015р. № 3869/01-16/04, лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.08.2015р. № 09/01/18396/НК, лист Державної інтелектуальної власності України від 03.09.2015р. №1-12/6976, лист Концерну «Міські теплові мережі» від 21.08.2015р. № 4316/27, лист ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 16.02.2016р. № 875/10/17, лист УПФУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 17.02.2016р. №1370/06, лист Запорізького міського центру зайнятості від 04.11.2015р. №3145/07-08, лист Виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності від 03.03.2016р. №07-15-513, лист Відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Запоріжжі ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 19.02.2016р. № 04/580, лист Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 21.08.2015р. № 04-397/1171, лист Хортицького ВДВС Запорізького міського управління юстиції від 17.08.2015р. №18962.

Відповідно до статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі . Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором .

Згідно з частинами 1, 4 статті 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються : відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси ; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів ; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Дослідивши наданий звіт ліквідатора, суд апеляційної інстанції встановив, що він не відповідає вимогам Закону про банкрутство з огляду на наступне.

В порушенням вимог ч.1 ст. 46 Закону про банкрутство ліквідатором не надано доказів проведення інвентаризації майна банкрута під час проведення ліквідаційної процедури.

Як вбачається з реєстру вимог кредиторів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДС», ліквідатором включено заборгованість із заробітної плати ОСОБА_5 у розмірі 24 757,16 грн. (а.с.102). Проте, доказів виникнення цієї заборгованості (дані бухгалтерського обліку, звіти до пенсійного фонду, податкової інспекції тощо) до звіту ліквідатором не надано.

Крім того, згідно листа Управління Пенсійного фонду в Хортицькому районі м.Запоріжжя від 17.02.2016р. №1370/06 підприємство-банкрут перебувало на обліку в управлінні з 01.07.2015р. (переведено з Печерського району м. Києва) та інформація щодо заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам відсутня.

Отже, ліквідатором не підтверджено належними та допустимими доказами, що у ТОВ «Керуюча компанія «ДС» існує заборгованість з виплати по заробітній платі.

До того ж, оскільки на ТОВ «Керуюча компанія «ДС» відбувалася досудова ліквідація підприємства за рішенням власника з урахуванням вимог цивільного законодавства, то заборгованість з виплати по заробітній платі мала були виявлена ще у той період, а не під час проведення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство та включена до проміжного ліквідаційного балансу, наданого до заяви про порушення справи про банкрутство.

Також апеляційний суд вважає, що ліквідатором безпідставно не включено до реєстру вимог кредиторів заборгованість перед ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська у сумі 510,00 грн., оскільки вимогами ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство передбачено, що до звіту ліквідатора додається реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно належного погашення боржником кредиторських вимог перед ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська до початку введення ліквідаційної процедури, оскільки провадження у справі здійснюється за спрощеною процедурою на підставі ст. 95 Закону про банкрутство та враховуючи приписи ст.39 Закону про банкрутство, погашення кредиторських вимог власником майна боржника можливо лише у період здійснення ліквідаційної процедури у справі. Також, ліквідатором не доведено про зарахування цієї суми (510 грн.) за квитанцією №117 від 10.12.2015р. саме на рахунок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровськ.

В порушення ч. 7 ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатором у справі не вжиті заходи щодо виявлення відкритих у боржника рахунків у період ліквідаційної процедури, з'ясування на них наявності або відсутності грошових коштів, що підлягають включення до ліквідаційної маси та використовуються для задоволення кредиторських вимог згідно реєстру.

Дослідивши надані до звіту ліквідатора документи, суд встановив, що більшість відповідей державних органів щодо з'ясування у ТОВ «Керуюча компанія «ДС» рухомого та нерухомого майна були отримані головою ліквідаційної комісії під час проведення досудової ліквідації, а отже, не підтверджують вжиття ліквідатором заходів стосовно пошуку, виявлення та повернення майна у період здійснення ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджено, що банкрут перебував на податковому обліку у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська; до 01.07.2015р. перебував на обліку в УПФУ у Подільському районі м. Києва. Проте, доказів звернення ліквідатора до органів у цих регіонах щодо з'ясування заборгованості перед ними та наявності майна у банкрута, ліквідатором до звіту не надано.

З врахуванням вище викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий звіт ліквідатора та додані до нього документи підтверджують не належне виконання обов'язків покладених на нього Законом про банкрутство, а також невідповідність та недоведеність активів та пасивів ліквідаційного балансу банкрута, складеного станом на 20.09.2016р.

Окрім зазначеного вище, Донецький апеляційний господарський суд встановив, що постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №908/5800/15 від 11.12.2015р. не переглядалася в апеляційному та касаційному порядку, а отже, зазначеними судами не перевірялися підстави законності порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Керуюча компанія «ДС» з урахуванням особливостей, встановлених ст. 95 Закону про банкрутство.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що при перегляді ухвали про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі в апеляційному порядку підлягають перевірці підстави порушення справи №908/5800/15 згідно із вимогами ст. 95 Закону про банкрутство.

Згідно до частини 1 вказаної статті закону, якщо вартості майна боржника - юридичної особи щодо якого прийнятого рішення про ліквідацію недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язана звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ст. 105, ч.3 ст.110, ст.111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Особлива процедура, що передбачена ст.95 Закону про банкрутство випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст.95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою; проведення аналізу боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. 2, 5 ст.105 ЦК України, а також повідомлення явних кредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податку, зборах (обов'язкових платежах) проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складання проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст.11 Закону про банкрутство; повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства ч.7 ст.111 ЦК України .

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із додаванням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст.95 Закону про банкрутство, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 105 ЦК України 28.07.2015р. загальними зборами учасників ТОВ "Керуюча компанія "ДС" прийнято рішення про припинення господарської діяльності ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС" у зв'язку з ліквідацією підприємства та призначено головою ліквідаційної комісії ОСОБА_6 (протокол №2/2015 загальних зборів учасників від 28.07.2015р.).

У зв'язку з цим, 30.07.2015р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення ТОВ "Керуюча компанія "ДС" за рішенням власника.

Оголошення про ліквідацію ТОВ "Керуюча компанія "ДС" опубліковано у Бюлетені державної реєстрації № 326 (21) 2015р.

Разом з тим, із наданої публікації не можливо встановити день повідомлення про прийняття учасниками рішення щодо припинення юридичної особи - ТОВ "Керуюча компанія "ДС" та строки звернення кредиторів з кредиторськими вимогами до боржника у відповідності до ч. 5 ст. 105 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

До матеріалів справи наданий акт інвентаризації товарів відвантажених та дебіторської заборгованості (а.с.25).

Відповідно до Наказу голови ліквідаційної комісії «Про проведення інвентаризації» від 29.07.2015р. проведення інвентаризації здійснювалося відповідно до Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та рахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994р.

Однак, зазначена Інструкція з 01.01.2015р. втратила чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. N 879.

Частиною 3 статті 111 Цивільного кодексу України передбачено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

В матеріалах справи наявний лист ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 07.08.2015р. №5668/10/08-31-18-012, де вказано про наявність у ТОВ "Керуюча компанія "ДС" відкритих чотирьох банківських рахунків, зокрема, у товариства відкритий рахунок у Казначействі України (а.с.38).

При проведенні головою ліквідаційної комісії ТОВ «Керуюча компанія «ДС» досудової ліквідації доказів закриття цих рахунків до матеріалів справи не надано. Крім того, відсутні докази про залишок грошових коштів на цих рахунках, а також неозначено, який із цих рахунків використовувався у ліквідаційній процедурі для розрахунку з кредиторами.

Отже, відсутність такої інформації свідчить про неможливість встановлення активів товариства при складанні проміжного ліквідаційного балансу, що в свою чергу свідчить про передчасність звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство.

Стосовно заявлених кредиторських вимог до боржника, колегія суддів зазначає наступне.

У заяві про банкрутство ТОВ «Керуюча компанія «ДС» (код ЄДРПОУ 38290974) вказує про встановлення двох кредиторів:

- ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя у сумі 31 756,54 грн.,

- ДПІ у Красногвардійському районні м. Дніпропетровська у сумі 510,00 грн.

Але заяви цих кредиторів у матеріалах справи відсутні.

Однак, до заяви про банкрутство боржником надано копія податкового повідомлення-рішення від 21.09.2015р. №0018971701, де зазначено, що у ТОВ «Керуюча компанія «ДС» (код за ЄДРПОУ 38290974 ) наявна заборгованість (штрафні санкції) перед ДПІ у Красногвардійському районні м. Дніпропетровська у сумі 510,00 грн. (а.с.39).

Також боржником надана копія податкової вимоги від 09.09.2015р. №79-23, з якої вбачається про нарахування ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ДФС у Запорізькій області податкового боргу у сумі 31 756,54 грн. саме ТОВ «ТД «ДС» (код за ЄДРПОУ 36722388 ) (зворотна сторінка аркушу 39).

Тобто податкова вимога від 09.09.2015р. №79-23 не підтверджує наявності саме у боржника у справі № 908/5800/15 ТОВ «Керуюча компанія «ДС» (код за ЄДРПОУ 38290974) - заборгованості перед ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, оскільки податковий борг стосується зовсім іншої юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність визнання головою ліквідаційної комісії ТОВ «Керуюча компанія «ДС» кредиторської заборгованості перед ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя у сумі 31 756,54 грн. та включення цієї суми до проміжного ліквідаційного балансу від 07.10.2015р. (а.с.49).

Наявність заборгованості у ТОВ «Керуюча компанія «ДС» у сумі 510,00 грн. перед ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська не є значною кредиторською заборгованість, яка стала б підставою для порушення справи про банкрутство. Дана заборгованість була сплачена товариство під час провадження справи про банкрутство 10.12.2015р. (квитанція № 117 - а.с.128) до моменту винесення 11.12.2015р. господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (а.с.60-61).

До того ж, апеляційний суд звертає увагу, що у листі ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 02.12.2015р. №7946/10/08-31-10, адресованого господарському суду Запорізької області, повідомляє про відсутність можливості надати довідку про заборгованість боржника по податкам та зборам та запропонувало звернутися до податкової інспекції основного місця обліку платника ТОВ «Керуюча компанія «ДС» - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (а.с.51).

Крім того, у колегії суддів апеляційного суду є припущення, що оскільки боржник перебуває на обліку у податковій інспекції у м. Дніпропетровську, то можливо його попереднім місце знаходженням було саме місто Дніпропетровськ. Проте, в матеріалах справи відсутні докази наявності або відсутності у боржника заборгованості перед державним бюджетом щодо сплати обов'язкових платежів у місті Дніпропетровську.

Отже, наведене свідчить про не об'єктивне та неповне встановлення пасиву боржника.

Відповідно до ч.7 ст.111 Цивільного кодексу України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

В матеріалах справи не міститься даних про те, що головою ліквідаційної комісії належним чином виконані вимоги ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, а саме, при звернення із заявою про порушення провадження у цій справі про банкрутство не доказів подання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи в досудовій процедурі ліквідації документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім дотримання вимог цивільного законодавства при звернення із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, боржником мають також бути дотримані загальні вимоги цього закону.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст.95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування його витрат (поштових, транспортних тощо), а також витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо. Так, враховуючий встановлений ст. 37 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст.115 Закону про банкрутство, мінімальна сума судових витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за період ліквідаційної процедури становить 29 232 грн., а ставка судового збору за звернення до суду із заявою про грошові вимоги до боржника на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство складав 1 218 грн. (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

При зверненні з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржник вказав про відсутність у нього активу.

Отже, відсутність активів у боржника свідчить про неможливість покриття судових витрат навіть у мінімальному обсязі, визначеному чинним законодавством.

Згідно із ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна для покриття судових витрат виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення цієї справи та до винесення ухвали про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі, уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДС» згідно п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/5800/15 підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а провадження у справі № 908/5800/15 підлягає припинення на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи № 908/5800/15 судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у постановах у справі №908/2824/14 від 30.03.2016р., у справі № 904/4511/16 від 22.11.2016р.

Керуючись п.1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/5800/15 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.09.2016р. у справі №908/5800/15 - скасувати.

Провадження у справі № 908/5800/15 про банкрутство ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС", м. Запоріжжя - припинити.

Державному реєстратору за адресою місцезнаходження боржника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС" внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2016р. та скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "ДС" (69097, м. Запоріжжя, вул. Ентузіастів, 14, код ЄДРПОУ 38290974).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Судді: С.А. Малашкевич

ОСОБА_3