Постанова

від 12.12.2016 по справі 906/919/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Справа №906/919/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідачів - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Житомирської області від 08 листопада 2016 року у справі №906/919/16 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство"

до Житомирської торгово-промислової палати

ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, визнання відсутніми права на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 від 28.12.2012р.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

08 листопада 2016 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" до Житомирської ТПП, ПАТ "Українська залізниця" про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, про визнання відсутніми права на отримання оплати згідно Договору №2210/1072-2012 від 28 грудня 2012 року, та заборонено ПАТ "Українська залізниця" здійснювати списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" в установах банків з розподільчого рахунку згідно Договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року та/або у інший спосіб отримувати грошові кошти у виконання вказаного Договору за послуги, пов'язані з перевезенням експортних, імпортних та транзитних вантажів (користування вагонами, зберігання вантажів, подача й забирання залізничних вагонів (на піввагонів)), в тому числі за простій (затримку) залізничних вагонів (напіввагонів) з товаром ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" №№63884787, 66242058, 67881037, 656220106, 68459460, 60921558, 66244070, 67611574, 60933652, згідно митних декларацій №№101040000/2016/004039 від 10 травня 2016 року, 101040000/2016/004153 від 12 травня 2016 року, 101040000/2016/004157 від 12 травня 2016 року, 101040000/2016/004226 від 13 травня 2016 року, 101040000/2016/004291 від 16 травня 2016 року, 101040000/2016/004402 від 19 травня 2016 року, 101040000/2016/004595 від 24 травня 2016 року, і відмовлено у задоволенні решти клопотання.

ПАТ "Українська залізниця", не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки виносячи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову шляхом оголошення заборони ПАТ "Укрзалізниця" списувати плату за надані відповідно до умов укладеного Договору послуги, суд фактично втручається у договірні відносини між сторонами та забезпечує отримання позивачем послуг на безоплатній основі, що суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам діючого між сторонами договору.

Також, вважає, що задовольняючи дане клопотання, суд фактично вирішив спір по суті до винесення рішення, в той же час, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

25 листопада 2016 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 грудня 2016 року.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

В день судового розгляду, на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку тим, що на думку апелянта, вирішення даної апеляційної скарги неможливе до набрання законної сили ухвали господарського суду Житомирської області про роз'яснення оскаржуваної ухвали.

Судова колегія, враховуючи, що сторони завчасно належним чином були повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, на що вказують наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, їх явка обов'язковою не визнавалась, відсутність представника відповідача, відповідно до ст. 77 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також те, що відсутність роз’яснень оскаржуваної ухвали не перешкоджають можливості її перегляду за наявними в справі матеріалами, вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін, не задовольняючи його клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату.

Також, колегія зазначає, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників учасників провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

14 вересня 2016 року, ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Житомирської ТПП, ПАТ "Українська залізниця" про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, та про визнання відсутніми права на отримання оплати згідно Договору №2210/1072-2012 від 28 грудня 2012 року. (а.с.3-5 матеріалів оскарження)

03 листопада 2016 року, ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" звернулося до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просило:

1) заборонити Житомирській торгово-промисловій палаті вчиняти будь-які дії по не підтвердженню та не видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) при виконанні ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" зобов'язань щодо оплати за Договором №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням.

2) заборонити ПАТ "Українська залізниця" здійснювати списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" рахунків в установах банків і розподільчого рахунку (рахунку із спеціальним режимом використання) згідно Договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року та відповідно Договору про подачу та забирання вагонів і Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезені та надані залізницею послуги та/або у інший спосіб отримувати грошові кошти у виконання вказаних договорів за послуги, пов'язані з перевезенням експортних, імпортних та транзитних вантажів (користування вагонами, зберігання вантажів, подача й забирання залізничних вагонів (напіввагонів)), в тому числі за простій (затримку) залізничних вагонів (напіввагонів) з товаром ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" №№63884787, 66242058, 67881037, 656220106, 68459460, 60921558, 66244070, 67611574, 60933652, згідно митних декларацій №№101040000/2016/004039 від 10 травня 2016 року, 101040000/2016/004153 від 12 травня 2016 року, 101040000/2016/004157 від 12 травня 2016 року, 101040000/2016/004226 від 13 травня 2016 року, 101040000/2016/004291 від 16 травня 2016 року, 101040000/2016/004402 від 19 травня 2016 року, 101040000/2016/004595 від 24 травня 2016.

3) заборонити установам банку та органам державної казначейської служби приймати до виконання та/або здійснювати виконання платіжних документів (платіжних вимог), поданих ПАТ "Українська залізниця" щодо списання та/або іншого отримання грошових коштів із визначених та відкритих в установах банків і розподільчого рахунку (рахунку із спеціальним режимом використання) згідно Договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року та відповідно Договору про подачу та забирання вагонів і Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезені та надані залізницею послуги та/або послуги, пов'язані з перевезенням експортних, імпортних та транзитних вантажів (користування вагонами, зберігання вантажів, подача й забирання залізничних вагонів (напіввагонів)), в тому числі за простій (затримку) залізничних вагонів (напіввагонів) з товаром ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" №№63884787, 66242058, 67881037, 656220106, 68459460, 60921558, 66244070, 67611574, 60933652. (а.с.80-81 матеріалів оскарження)

ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" обґрунтовує своє клопотання тим, що предметом поданого ним позову є зобов'язання Житомирської ТПП у підтвердження настання та існування форс-мажорних обставин за Договором №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року видати такий сертифікат і як похідне від цього відсутність у ПАТ "Українська залізниця" права на отримання оплати по зазначеному Договору.

Відповідно до п.5.1 укладеного позивачем з ПАТ "Укрзалізниця" Договором №2210/1072-2012, до обставин непереборної сили віднесено, зокрема, регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади щодо заборони (обмеження) в тому числі експорту.

Водночас, як вбачається з позову, підставою форс-мажорних обставин вказується, розпорядження Закарпатської ОДА №236 "Про митне оформлення експорту деревини паливної (код УКТ ЗЕД 4401) у Закарпатської області" від 13 травня 2016 року на основі якого Закарпатською митницею ДФС була проведена затримка рухомого складу залізниці з експортною деревиною (дрова) вагонів позивача.

При цьому, пп.2.2.14 Договору №2210/1072-2012 визначено, що здійснення розрахунків між сторонами за Договором про подачу та забирання вагонів, за Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезені та надані залізницею послуги, також підпунктом 2.2.5 Договору №2210/1072-2012 передбачено здійснення попередньої оплати за відповідні послуги залізниці на поточний рахунок виконавця зі спеціальним режимом використання для забезпечення позивачем своєчасного надходження коштів на зазначений рахунок, звідки як вбачається із змісту пп. 2.4.4, 2.4.6, 2.4.11, 2.5. Договору №2210/1072-2012 за нездійснення оплати за час коли така повинна бути здійснена та/або не погодження певних документів, перераховуються (списуються) залізницею в автоматичному режимі на свою користь, виходячи з вартості послуг по користуванню (простою, затримці, тощо) залізничних вагонів та понесені при цьому всі пов'язані витрати залізниці.

Вказана затримка і зупинка руху вагонів з товаром позивача (що не відносяться до предмету спору у даній судовій справі) завдадуть значних затрат позивачеві, фактичному вимиванню із вказаного розподільчого рахунку грошових коштів, що становлять основу і забезпечують в частині перевезень вантажів суть зовнішньоекономічної господарської діяльності позивача.

08 листопада 2016 року, ухвалою господарського суду Житомирської області було частково задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" до Житомирської ТПП, ПАТ "Українська залізниця" про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, про визнання відсутніми права на отримання оплати згідно Договору №2210/1072-2012 від 28 грудня 2012 року, та заборонено ПАТ "Українська залізниця" здійснювати списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" в установах банків з розподільчого рахунку згідно Договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року та/або у інший спосіб отримувати грошові кошти у виконання вказаного Договору за послуги, пов'язані з перевезенням експортних, імпортних та транзитних вантажів (користування вагонами, зберігання вантажів, подача й забирання залізничних вагонів (на піввагонів)), в тому числі за простій (затримку) залізничних вагонів (напіввагонів) з товаром ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" №№63884787, 66242058, 67881037, 656220106, 68459460, 60921558, 66244070, 67611574, 60933652, згідно митних декларацій №№101040000/2016/004039 від 10 травня 2016 року, 101040000/2016/004153 від 12 травня 2016 року, 101040000/2016/004157 від 12 травня 2016 року, 101040000/2016/004226 від 13 травня 2016 року, 101040000/2016/004291 від 16 травня 2016 року, 101040000/2016/004402 від 19 травня 2016 року, 101040000/2016/004595 від 24 травня 2016 року, і відмовлено у задоволенні решти клопотання. (а.с.84-87 матеріалів оскарження)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Пунктом 5 ст. 106 ГПК України передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, яке допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ч.1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Як зазначено в п.3 зазначеної постанови, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.47 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 жовтня 2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При розгляді клопотання позивача про забезпечення позову, щодо заборони ПАТ "Українська залізниця" здійснювати списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" в установах банків і розподільчого рахунку (рахунку із спеціальним режимом використання) згідно Договору №2210/1072-2012, слід виходити з того, що предметом позову у даній справі є:

- зобов'язання Житомирської ТПП у видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) при виконанні ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" зобов'язань по Договором №2210/1072-2012 щодо оплати;

- визнання відсутнім, у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), у ПАТ "Українська залізниця" права на отримання оплати згідно Договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Причиому, слід виходити з того, що оплата позивачем послуг за Договором №2210/1072-2012 залежить від вирішення питання видачі сертифікату про форс-мажорні обставини при виконанні ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" зобов'язань по даному Договору, причому оплата послуг за цим Договором №2210/1072-2012, а також і покриття ним негативних наслідків не залежить від самого позивача, як не залежить і від строку на протязі якого ці обставини можуть бути визнані чи не визнані форс-мажорними, оскільки кошти з рахунку позивача перераховуються (списуються) залізницею в автоматичному режимі на свою користь, виходячи з вартості послуг по користуванню залізничними вагонами (простою, затримці, тощо) та розміру понесених при цьому всіх пов'язаних витрат залізниці

Визнання обставин форс-мажорними за Договором №2210/1072-2012 тягне за собою відсутність у ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" зобов'язань щодо оплати.

Вжиття заходів забезпечення позову, в частині заборони ПАТ "Українська залізниця" здійснювати списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" в установах банків і розподільчого рахунку (рахунку із спеціальним режимом використання) згідно Договору №2210/1072-2012, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду без негативних наслідків для позивача, а в разі його незадоволення - можливість списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" без негативних наслідків для ПАТ "Українська залізниця".

Застосування вищевказаних заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів, третіх осіб у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу та не впливає на право другого відповідача скористатися своїм правом після скасування забезпечення та не примушує його порушувати законодавство.

Тому, колегія суддів вважає, враховуючи приписи ст. 67 ГПК України, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заходи до забезпечення позову заявлені позивачем, в частині заборони ПАТ "Українська залізниця" здійснювати списання грошових коштів із визначених та відкритих ДП "Новоград-Волинське ДЛГ" в установах банків з розподільчого рахунку (рахунку із спеціальним режимом використання) по Договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 28 грудня 2012 року є належним (адекватним, розумним, співмірним, достатнім, збалансованим) забезпеченням вимог за цим позовом, і дане клопотання в цій частині слід задоволити.

Також місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що клопотання позивача про вжиття заходів для забезпечення позову, в частинах заборони Житомирській ТПП вчиняти будь-які дії по не підтвердженню та не видачі сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та заборони установам банку та органам державної казначейської службі приймати до виконання та/або здійснювати виконання платіжних документів (платіжних вимог), поданих ПАТ "Українська залізниця" щодо списання та/або іншого отримання грошових коштів із визначених та відкритих в установах банків розподільчого рахунку (рахунку із спеціальним режимом використання) не містить обґрунтування з посиланням на докази, не підлягає задоволенню, оскільки заборона Житомирській ТПП по не підтвердженню та не видачі сертифікату про форс-мажорні обставини порушує її права визначені Регламентом цієї установи, та позивачем не надано суду (як до матеріалів справи, так і до клопотання) Договір про подачу та забирання вагонів і Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезені та надані залізницею послуги, на які позивач посилається у клопотанні, тобто не доведено їх існування та необхідність забезпечення позову по даним договорам, і підстави для застосування заходів забезпечення позову в цій частині відсутні.

Інші заперечення, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об’єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвали господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 08 листопада 16 р. у справі №906/919/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/919/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.