Постанова

від 14.09.2017 по справі 906/919/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа № 906/919/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача 1 - ОСОБА_1 адвокат, договір про надання правової допомоги в матеріалах справи;

відповідача 2 - ОСОБА_2 довіреність в матеріалах справи.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі №906/919/16 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство"

до 1) ОСОБА_3 торгово-промислової палати

2) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, визнання відсутніми права на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 від 28.12.2012.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі №906/919/16 (суддя Кудряшова Ю.В.) в задоволенні позову Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" до 1) ОСОБА_3 торгово-промислової палати, 2) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, визнання відсутніми права на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 від 28.12.2012, відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що заявляючи вимоги про зобов'язання відповідача видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин, позивач фактично вимагає підмінити зазначений орган, що є неприпустимим, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду.

Таким чином, за висновками суду першої інстанції, предмет позову оскарження дій відповідача щодо відмови у видачі певного доказу, зобов'язання видати такий доказ не передбачені як спосіб захисту чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України №910/14673/15 від 26.11.2015 року, №910/11826/15 від 17.02.2016 року.

За таких обставин, в позові про зобов'язання ОСОБА_3 торгово-промислової палати видати позивачеві сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин судом першої інстанції відмовлено.

Щодо вимоги про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.12.2012 і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням.

Суд першої інстанції вважає, що право на отримання оплати прямо передбачено як законом так і договором. Тому в задоволенні вимоги про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 від 28.12.2012 судом відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_4 підприємство "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 по справі № 906/919/16.

Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 торгово-промислова палата, не надаючи відповідь позивачеві на подану заяву від 13.07.2016, в якій позивач просив надати підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), ОСОБА_3 торгово-промислова палата цим самим і порушує норми Закону України Про торгово-промислові палати України , адже саме згідно ст. 3 даного Закону саме торгово-промислові палати України засвідчують форс-мажорні обставини, а ст. 14-1 цього Закону вказує про можливість отримання від останнього відповідний сертифікат.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2017 колегією суддів у складі: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.09.2017.

11.09.2017 на адресу суду засобами електронного зв`язку від відповідача 2 надійшов відзив в якому просить суд залишити рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 по справі №906/919/16 без змін, апеляційну скаргу ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство - без задоволення.

14.09.2017 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Державного підприємства Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство на рішення господарського суду Житомирської області №906/919/16 від 14.07.2017 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

14.09.2017 на адресу суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, в якому просить суд, що у разі прийняття рішення про залишення апеляційної скарги ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство без задоволення без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області по справі №906/919/16 від 14.07.2017 без змін, тобто постановлення рішення суду на користь відповідача ОСОБА_3 торгово-промислової палати стягнення з Державного підприємства Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство (11708, вул.. Шепетівська, 11, с.Майстрів, Новоград-Волинського району Житомирської області, ідентифікаційний код 00991947) на користь ОСОБА_3 торгово-промислової палати (10002, м.Житомир, вул.. Гагаріна, 24, ідентифікаційний код 02944685) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн.

14.09.2017 на адресу суду засобами електронного зв`язку від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи .

В судовому засіданні 14.09.2017 представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили суд залишити рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 по справі №906/919/16 без змін.

Позивач участі свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. До судового засідання 14.09.2017 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості бути присутніми на даному судовому засіданні єдиного представника позивача у цій справі, який саме і підписував та подавав за довіреністю у свій час позов до суду та завжди був єдиним представником інтересів позивача у даному процесі, та необхідністю додаткової підготовки письмових пояснень до апеляційної скарги, а також потребою в безпосередній участі в суді апеляційної інстанції для реалізації своїх процесуальних прав.

Колегія суддів залишає без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи виходячи з наступного.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників відповідачів в судовому засіданні 14.09.2017, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі №906/919/16 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 (в редакції додаткової угоди №4 від 01.12.2015) між ОСОБА_4 підприємством Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство (замовник) та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (виконавець) укладено договір №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах, відповідно до якого виконавець зобов`язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах (п.1.1. договору) (а.с. 14-30 т.1).

Згідно п. 2.1 договору, сторони зобов`язані виконувати всі умови цього договору та мають право на взаємне отримання інформації, необхідної для виконання ними своїх обов`язків за цим договором.

Пунктом 2.2.13 договору встановлений обов`язок замовника інформувати виконавця про всі обставини, які перешкоджають відправленню та просуванню вагонів з причин, які не залежать від виконавця.

Замовник повинен надати виконавцю відомості і документи, визначені цим договором, необхідні для виконання зобов`язань та оплати наданих послуг (п. 2.2.18 договору).

Розділом 5 договору Обставини непереборної сили сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладення цього договору та виникли поза волею сторін , зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені чинним законодавством України. Сторони можуть додатково домовитись про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили (форс-мажор), шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками(п.5.1. договору).

Згідно п. 5.2. договору, сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим надання підтверджуючих документів.

Пунктами 5.3, 5.4 договору, сторони передбачили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, території якої мали місце обставин непереборної сили. Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови сторони від сплати за послуги, надані до виникнення вказаних обставин.

Якщо спірні питання, що виникли в зв`язку з виконанням умов цього договору, не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони передаються за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору на розгляд суду в порядку та у строки, передбаченому чинним законодавством України (п.6.2. договору).

Згідно п.п. 9.1, 9.2, договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до інших сторін про припинення його дії, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Матеріалами встановлено, що п.п. 2.1., 2.2 розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №236 від 13.05.2016 запропоновано Закарпатській митниці Державної фіскальної служби України, Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства під час митного оформлення документів на експорт деревини паливної (код УКТ ЗЕД 4401) керуватися вимогами державних стандартів ДСТУ - 3243-88 та ДСТУ 3071-95, а саме: Розміри дров обмежені довжиною 1 метр з максимальним відхиленням по довжині від - 0,05 до + 0,10 м, можуть бути в корі, так і без кору. Дрова довжиною 1 м. і менше та товщиною від 16 до 26 см повинні бути розколоті на дві частини товщиною від 28 до 40 см - на чотири частини, товщиною 42 см і більше - кількість частин, при якому найбільша лінія розколу по торцю любої частини не має перевищувати 22 см. . У випадку, якщо експортована продукція під час митного оформлення викликає сумніви щодо її відповідності ДСТУ - 3243-88, працівникам митниці необхідно отримати офіційний експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати (а.с. 31 т.1)

Колегією суддів встановлено, що листом №739/39/07-70-18 від 09.06.2016 Закарпатська митниця ДФС України повідомила позивача ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство про те, що з метою організації належного контролю за експортом лісоматеріалів, відповідно до Закону України від 08.08.2015 №2860-ІV Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів , розпорядження голови Закарпатської ОДА від 13.05.2016 №236 проводяться заходи направлені на недопущення вивезення за межі митної території України лісоматеріалів з порушенням чинного митного законодавства в митному режимі експорт товарів за товарними позиціями 4401, 4403 згідно УКТ ЗЕД (а.с. 33-34 т.1). Пунктами 1.3, 1.5 даного листа вказаний перелік виняткових випадків, коли окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу можуть бути виключені зі складу поїзда для проведення митного контролю, наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №602 Про визначення переліку виняткових випадків, коли окремі вагони, локомотиви, інші елементи рухомого складу можуть бути виключені зі складу поїзда для проведення митного контролю в зоні діяльності митного посту Залізничний було призупинено пропуск 6 залізничних вагонів ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство . Рішення про пропуск вагонів з товаром ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство за межі митної території України або про надання карток відмови у пропуску буде прийнято після завершення відповідних перевірок.

Матеріалами справи встановлено, що в подальшому, позивач звернувся до ОСОБА_3 торгово-промислової палати із заявою про підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) №491 від 13.07.2016 з проханням терміново видати відповідний документ - сертифікат (висновок, довідку, підтвердження) про дію форс-мажорних обставин в період з 15 травня 2016 р. по сьогоднішній день, що засвідчуватиме непереборний вплив на виконання ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство зобов`язань з ПАТ Укрзалізниця за договором таким чином, що унеможливлює його виконання державним підприємством. Дана заява отримана ОСОБА_3 торгово-промисловою палатою 14.07.2016 (а.с. 12-13 т.1).

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що на даний момент, через протиправні дії Закарпатської митниці ДФС має місце затримка з 15 травня 2016 р. по сьогоднішній день рухомого складу залізниці з експортною деревиною (дрова), а саме: - вагонів №№ 63884787, 66242058, 67881037, 65620106, 68459460, 60921558 на залізничній станції митного переходу Чоп-Чієрна над Тисою (станція Чоп, с. Страж, блок-пост 271 км ; вагонів №№ 66244070, 67611574, 60933652, 66933672 на залізничній станції митного переходу Дякове-Халмеу (станція Дякове).

Однак, жодної відповіді від ОСОБА_3 торгово-промислової палати на дану заяву позивач на момент подання позовної заяви не отримав.

Отже, позивач звернувся до суду, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач 1 повинен вчинити за результатами розгляду вищезгаданої заяви ряд дій, а саме: протягом семи робочих днів розглянути заяву та як наслідок видати сертифікат, або залишити без розгляду заяву від 13.07.2016, з повідомленням про позивача, або вжити заходів для передання заяви від 13.07.2016 ТПП України чи іншій регіональній ТПП, жодних інших дій відповідач 1 не вправі був вчиняти, а тому просить зобов'язати відповідача 1 видати позивачеві сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини не переробної сили) в судовому порядку.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду даної справи, встановлено наявність постанови ОСОБА_3 апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017 по справі № 806/1408/16 за позовом Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської митниці ДФС України за участю третьої особи ОСОБА_3 митниці ДФС України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, якою апеляційну скаргу Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" задоволено частково, постанову ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від "09" лютого 2017 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дій Закарпатської митниці ДФС по затримці з деревиною паливною (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" вагонів №63884787, №66242058, №67881037, №656220106, №68459460, №60921558 на залізничній станції "Чоп" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; №66244070, №67611574, №60933652, №66933672 на залізничній станції "Дякове" митного посту "Дякове" Закарпатської митниці ДФС; визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" за митними деклараціями №101040000/2016/004039 від 10.05.2016 року, №101040000/2016/004153 від 12.05.2016 року, №101040000/2016/0044291 від 16.05.2016 року, №101040000/2016/004595 від 24.05.2016 року, №1010400000/2016/004157 від 12.05.2016 року, №101040000/2016/004226 від 13.05.2016 року, №101040000/2016/004402 від 19.05.2016 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено(а.с. 55-62 т.2).

Однак, колегія суддів, враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України ,,Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України ,,Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлено Регламентом (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (із змінами та доповненнями, внесеними Рішенням Президії ТПП України від 26 квітня 2016 року № 11(6)).

Пунктом 4.1 Регламенту, передбачено, що торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Згідно з п. 6.3, 6.3.1 Регламенту, заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (Додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. У заяві, зокрема, зазначається, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо).

За визначенням, наведеним в п. 3.3 Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чиним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України ,,Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Пунктом 3.1 Регламенту передбачено, що форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями п. 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов'язань/обов'язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП (п. 4.1 Регламенту).

Згідно з п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному

окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідно до п. 6.3 Регламенту, заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (Додатки №№ 1, 2, 3, 4 до Регламенту) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства, або за його дорученням - довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто або за її дорученням - довіреною особою.

У заяві, зокрема, зазначається, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням і наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які на думку заявника унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо) (п. 6.3.1 Регламенту) .

За вимогами п.п. 6.4, 6.4.1 Регламенту, для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюються наступні вимоги: Суб'єкти господарювання та фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) за договірними зобов'язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (Додаток № 1 до Регламенту).

Колегією суддів за результатами дослідження змісту та форми заяви позивача про підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) №491 від 13.07.2016, встановлена що дана не відповідає вимогам передбачених п. 6.4.1. Регламенту.

Поряд з цим, п.4.2 Регламенту, ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: - умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; - умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; - умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Пунктом 5.3 договору від 28.12.2012 (в редакції додаткової угоди №4 від 01.12.2015) між ОСОБА_4 підприємством Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця укладено договір №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах, сторони передбачили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, території якої мали місце обставин непереборної сили.

Пунктом 6.5. Регламенту встановлено, що тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, вірність завірених ним копій згідно з чиним законодавством України. Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників та\або ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для залишення заяви без розгляду з повідомленням про це заявника письмово.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами ст.ст. 20 ГК України, 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права та серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини, відсутній механізм виконання такого рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача 1 видати позивачеві сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин згідно договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах.

Як вже встановлено вище, торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об'єднання.

Детально порядок видачі сертифікатів визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 44(5) (з змінами).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок ТПП не є актом державного органу, такий висновок лише одним із видів доказів, який не має наперед визначеної сили.

Просячи суд зобов'язати ОСОБА_3 торгово-промислову палату видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин згідно договору №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах, позивач вимагає від суду фактично підмінити зазначений орган, що є неприпустимим, оскільки вирішення цього питання не відноситься до компетенції суду.

Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що до компетенції суду не входить зобов'язання відповідача 1 видати сертифікат про форс-мажорні обставини, оскільки відповідно до чинного законодавства України суд не має права перебирати на себе повноваження, віднесені до компетенції Торгово-промислової палати України . Суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії відповідача або визнати неправомірним необґрунтоване зволікання з розглядом питання, однак не може перебирати на себе функцію органу, яка не покладена на суд законом.

Поряд з цим, колегією суддів встановлена наявність листа ОСОБА_3 торгово-промислової палати від 18.07.2016 №13-05/14/588 яким на заяву позивача №491 від 13.07.2016 проінформовано ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство про відсутність в штаті ОСОБА_3 торгово-промислової палати сертифікованого фахівця, який був уповноважений та мав право видавати сертифікати про дію форс-мажорних обставин та запропоновано звернутися за отримання даного сертифікату до Торгово-промислової палати України (а.с. 133 т. ). Доказом направлення даного листа відповідач 1 надав належним чином завірену копію витягу з книги реєстрації вихідної кореспонденції в якій вищезазначений лист зареєстрований під індексом 588 від 18.07.2016 (а.с. 134-135 т.2).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про зобов'язання видати сертифікат про форс-мажорні обставини.

Щодо вимоги про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" у зв'язку із форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) права на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 28.12.2012 і пов'язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов'язанням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 Договору №2210/1072-2012 від 28.12.2012, виконавець (відповідач 2) зобов`язується за плату і за рахунок замовника (позивача) виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах.

Згідно п. 2.2.5 даного договору, передбачений обов`язок замовника (позивача) здійснювати попередню оплату за послуги, пов`язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця №26038300148905 у ТВВБ №10026/01 філії - Головного управління по м.Києву та Київській області АТ Ощадбанк , МФО 322669, код за ЄДРПОУ №40123465 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця.

Частинами 1, 7 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пунктами 5.3, 5.4 договору, сторони передбачили, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, території якої мали місце обставин непереборної сили. Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови сторони від сплати за послуги, надані до виникнення вказаних обставин.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, з договору випливає, що у разі відсутності підтвердження Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, залізниця не позбавлена права стягувати належні їй платежі передбачені договором.

Згідно ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, стягується плата також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 5.11 роз`яснення № 04-5/601 від 29.05.2002 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею (із змінами) встановлено, що підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені у статті 121 Статуту залізниць України та в пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами; затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене нормативне обґрунтування, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав про визнання відсутнім права ПАТ Укрзалізниця на отримання оплати згідно договору №2210/1072-2012 від 28.12.2012.

Щодо посилання позивача в апеляційної скарзі на відмову судом першої інстанції в задоволенні усного клопотання (протокол судового засідання від 14.07.2017 по справі №906/919/16 а.с.77 т.2) про залучення в якості співвідповідача - Торгово-промислової палати України, як на одну з підстав оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. роз`яснено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Проаналізувавши позовні вимоги та враховуючи норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено відсутність достатніх підстав для залучення Торгово-промислової палати України в якості співвідповідача по справі №906/919/16, оскільки даний спір не стосується правомірності дій чи бездіяльності Торгово-промислової палати України, а є спором з приводу зобов`язання ОСОБА_3 торгово-промислової палати видати сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) при виконанні ДП Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство зобов`язань щодо оплати за договором №2210/1072-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних на піввагонах від 28.12.2012 і пов`язаним та укладеним у рамках виконання за ним зобов`язанням, тобто жодних позовних вимог позивачем до Торгово-промислової палати України не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено ст. 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.

Представником відповідача 1 до судового засідання 14.09.2017 подане клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача надано: копію посвідчення адвоката №119 на ім'я адвоката ОСОБА_1; договір №34 про надання правової допомоги від 04.09.2017, укладений між ОСОБА_3 торгово-промисловою палатою та Адвокатським Бюро ОСОБА_1 та Партнери в особі керуючого ОСОБА_1, відповідно до якого гонорар за надані послуги складає 600,00 грн. з розрахунку 1 година роботи адвокатського бюро; ордер серії ЖТ №36279 від 04.09.2017 про надання правової допомоги виданий Адвокатським Бюро ОСОБА_1 та Партнери на ім`я адвоката ОСОБА_1 .

В підтвердження оплати послуг Адвокатського Бюро ОСОБА_1 та Партнери до клопотання додано копії рахунку-фактури №21 від 05.09.2017 та копію витягу з рахунку Адвокатського Бюро ОСОБА_1 та Партнери в АТ ОТП Банк , м.Київ, які підтверджують оплату авансового платежу по договору про надання правової допомоги №34 від 04.09.2017 на суму 2500,00 грн.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, розумність витрат на оплату послуг адвоката, а також те, що представник відповідача 1 - адвоката ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні 14.09.2017, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що клопотання представника відповідача 1 про відшкодування витрат на правову допомогу підлягає задоволенню в сумі 2500,00 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі №906/919/16, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення є законним, обґрунтованим та відповідає обставинам справи, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 14.07.2017 у справі №906/919/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство" без задоволення.

Стягнути з Державного підприємства Новоград-Волинське досвідне лісомисливське господарство (11708, вул.. Шепетівська, 11, с.Майстрів, Новоград-Волинського району Житомирської області, ідентифікаційний код 00991947) на користь ОСОБА_3 торгово-промислової палати (10002, м.Житомир, вул.. Гагаріна, 24, ідентифікаційний код 02944685) понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.