Рішення

від 14.12.2016 по справі 705/4295/15-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4295/15-ц

2/705/129/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого - судді Кімстачова О.С.,

з участю: секретаря судового засідання Шаповал Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Трудовий колектив «Уманьхліб», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4, про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2015 позивач звернулась до суду з позовом до ТДВ «ТК «Уманьхліб» (код юридичної особи 31275189), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4, про визнання договору позики від 30.11.2012 між сторонами дійсним та про стягнення боргу за вказаним договором позики в сумі 50 000,00 грн. 07.04.2016 за заявою позивача суд своєю ухвалою залишив без розгляду позовну вимогу про визнання договору позики від 30.11.2012, укладеного між сторонами, дійсним. Позивач свою вимогу обґрунтовує посиланням на такі обставини. У листопаді 2012 року ОСОБА_4, яка була керівником ЗАТ «ТК «Уманьхліб», запропонувала їй, як і іншим працівникам, для підтримки підприємства, яке було на грані банкрутства, внести поворотну фінансову допомогу в розмірі 50 000 гривень. Оскільки фінансовий стан ЗАТ «ТК «Уманьхліб» в дійсності був важкий, позивач погодилась на пропозицію ОСОБА_4 30.11.2012 в зв'язку з відсутністю в неї особисто такої суми коштів, вона оформила договір № 001-23504-301112 на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки, по якому вона отримала кредит в сумі 50 000 гривень. У цей же день кошти в сумі 50 000 грн. були внесені в касу відповідача, і перед цим між ними - ОСОБА_3 та ЗАТ «ТК «Уманьхліб» в особі голови правління ОСОБА_4 - був укладений договір позики (поворотної фінансової допомоги). Окрім вказаного договору та в його підтвердження керівником ЗАТ «ТК «Уманьхліб» ОСОБА_4 було написано розписку про те, що вона, як голова правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб» дає позивачу розписку про те, що отримала від ОСОБА_3 в якості позики кошти в сумі 50 000 гривень, для виробничих потреб ЗАТ «ТК «Уманьхліб» на умовах повернення до 30.07.2014. Термін повернення позики пройшов, ТДВ «ТК «Уманьхліб», що є правонаступником ЗАТ «ТК «Уманьхліб», позичені кошти не повертає, що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів і просити суд стягнути з ТДВ «ТК «Уманьхліб» на її користь суму позику в розмірі 50 000,00 гривень.

Позивач ОСОБА_3 в суді підтримала поданий нею позов, підтвердила викладені в позовній заяві обставини та просила задовольнити її позовну вимогу про стягнення коштів. Пояснила, що кошти вона передала на підставі підписаного нею та ОСОБА_4 як керівником ЗАТ «ТК «Уманьхліб» договору позики від 30.11.2012. На підтвердження отримання коштів ОСОБА_4 видала їй розписку від 30.11.2012, оригінал якої перебуває в неї на руках. Станом на цей час жодних коштів на повернення позики Товариство їй не передавало.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовну вимогу про стягнення суми позики з відповідача підтримала, посилаючись на наведені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача ТДВ «ТК «Уманьхліб» ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, подав письмові заперечення проти позову і просив суд відмовити в їх задоволенні. Посилався на те, що договір позики (поворотної фінансової допомоги) від імені ЗАТ «ТК «Уманьхліб» було укладено ОСОБА_4 Ані договір, ані розписка про отримання коштів, на яку посилається позивач, не знаходяться в Товаристві, тому виникає питання про походження таких документів. Позивач жодних коштів до каси ЗАТ «ТК «Уманьхліб» не вносила. Відповідно до даних каси за 30.11.2012 до каси ЗАТ «ТК «Уманьхліб» було внесено ОСОБА_4 195 000 грн., згідно з прибутковим касовим ордером № 14789. У призначенні даної грошової операції чітко вказано «Прийнято від ОСОБА_4 Підстава внесено позику ОСОБА_4О.». За період з 01.11.2012 по 31.12.2012 жодних надходжень від ОСОБА_3 до каси ЗАТ «ТК «Уманьхліб» не було, в тому числі позик чи поворотної фінансової допомоги. Відповідач жодних коштів від ОСОБА_3 не отримував, а сам позивач також не надав доказів передачі коштів ЗАТ «ТК «Уманьхліб». ЗАТ «ТК «Уманьхліб» отримувало позику від ОСОБА_4, а тому розрахунок здійснювався між ЗАТ «ТК «Уманьхліб» та ОСОБА_4 За час виконання повноважень Голови правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб» неодноразово вносила до каси та брала з каси товариства кошти шляхом оформлення позики та поворотної фінансової допомоги та підписання відповідних прибуткових і видаткових касових ордерів. ТДВ «ТК «Уманьхліб» та її учасники здійснили розрахунок з ОСОБА_4, про що нею власноручно написано розписку. Тому просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі через їх безпідставність.

Третя особа ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали позов ОСОБА_3 і вважали її позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. ОСОБА_4 підтвердила, що брала як позику кошти в ОСОБА_3 від імені ЗАТ «ТК «Уманьхліб» як його керівник, про що були складені договір позики та видана розписка від 30.11.2012. Кошти, отримані від позивача в сумі 50 000 грн. та від Коваленко в сумі 45 000 грн., і свої гроші в сумі 100 000 грн., в загальній сумі 195 000 грн. були 30.11.2012 внесені до каси підприємства із заповненням прибуткового касового ордеру про внесення позики від ОСОБА_4, однак вважалося, що позика не від неї особисто, а від позичальників, від ОСОБА_3 Про це також був зроблений від руки запис на квитанції до вказаного прибуткового ордеру - зазначено чиї і в якій сумі кошти були внесені до каси підприємства. На час її звільнення з роботи позика позивачу не була повернута.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі. дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

30.11.2012 між ОСОБА_3 як позикодавцем та ЗАТ «ТК «Уманьхліб» (правонаступником якого є ТДВ «Трудовий колектив «Уманьхліб») в особі виконуючої обов'язки голови правління ОСОБА_4 як позичальником був укладений Договір позики (поворотної фінансової допомоги) (далі - Договір позики) (а.с.8). Вказаний договір підписаний сторонами: ОСОБА_3 і в.о. голови правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб» ОСОБА_4, діючої на підставі Статуту Товариства. Згідно з п.1.1, 1.2 цього Договору позикодавець зобов'язався надати позичальнику позику в сумі 50 000,00 грн., а останній зобов'язується прийняти ці кошти і повернути їх позикодавцеві у визначений Договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання позики. Пунктом 4.1, 4.2 Договору визначено, що позика надається протягом 2-х днів з моменту підписання цього Договору у готівковому порядку шляхом передачі коштів позичальнику. Повернення коштів позикодавцю має здійснюватися шляхом передачі готівкових коштів позичальником або за згодою сторін перераховуватися на його рахунок.

Підтвердженням виконання позикодавцем ОСОБА_3 умов вказаного Договору позики є розписка від 30.11.2012. Так, згідно з розпискою від 30.11.2012 ОСОБА_4, як виконуюча обов'язки голови правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб» та діючи на підставі Статуту цього Товариства, отримала від ОСОБА_3 кошти в якості позики в сумі 50 000,00 грн. для виробничих потреб підприємства ЗАТ «ТК «Уманьхліб» на умовах повернення коштів в строк до 30.07.2014 з виплатою 3% за місяць за користування зазначеними коштами. На час розгляду справи в суді оригінал цієї розписки був у позивача і в подальшому розписка була долучена судом до справи.

Те, що отримані від ОСОБА_3 в якості позики кошти в сумі 50 000 грн. були передані ОСОБА_4 до каси підприємства підтверджується в сукупності: прибутковим касовим ордером № 14789 від 30.11.2012 про внесення коштів - позики ОСОБА_4 в загальній сумі 195 000 грн., квитанцією до вказаного прибуткового касового ордеру, згідно з якою ЗАТ «ТК «Уманьхліб» прийнято від ОСОБА_4 позику в сумі 195 000 грн. із записом від руки про те, що до вказаної суми входять кошти Коваленко в сумі 45 000, ОСОБА_3 в сумі 50 000 та ОСОБА_4 в сумі 100 000; а також поясненнями ОСОБА_4, що тримані від ОСОБА_3 кошти вона внесла до каси Товариства разом зі своїми коштами і коштами Коваленко за одним прибутковим касовим ордером.

Повноваження ОСОБА_4 станом на 30.11.2012 як виконуючої обов'язки голови правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб» сторони не оспорюють.

Доказів того, що Товариство повернуло особисто ОСОБА_3 суму позики готівкою в обумовлений сторонами строк до 30.07.2014, або через іншу особу, у тому числі через ОСОБА_4, відповідач суду не надав.

За наведених вище обставин суд вважає, що ТДВ «ТК «Уманьхліб» як позичальник прострочив виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем ОСОБА_3

До правовідносин, що виникли та існують між сторонами, підлягають застосуванню такі норми цивільного законодавства України.

Статтею 1046 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на день укладення Договору позики) передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Договір позики як визначено в ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частин 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в постанові від 18.09.2013 у справі №6-63цс13, який в силу ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів України, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За захистом особа може звернутися до суду. Одним зі способів захисту цивільного права є примусове виконання обов'язку в натурі.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що у відповідача ТДВ «ТК «Уманьхліб» як позичальника існують грошові зобов'язання перед позивачем ОСОБА_3 як позикодавцем, які виникли з Договору позики, умови якого про повернення суми позики відповідач у визначений Договором строк - до 30.07.2014 - не виконав, що є підставою для примусового стягнення суми боргу.

Отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, а посилання відповідача про відсутність у нього будь-яких договірних зобов'язань перед відповідачем не знайшли свого підтвердження. За таких обставин позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує понесені останнім і документально підтверджені судові витрати на сплату судового збору в сумі 500,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 84, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 1048-1050 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ТДВ ТК «Уманьхліб» (код юридичної особи 31275189) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНПП НОМЕР_1), суму боргу за договором позики від 30.11.2012 в розмірі 50 000,00 гривень.

Стягнути з ТДВ ТК «Уманьхліб» (код юридичної особи 31275189) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНПП НОМЕР_1), понесені нею судові витрати на сплату судового збору в сумі 500,00 гривень та на оплату правової допомоги в сумі 4 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами по справі протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.С. Кімстачов