Постанова

від 22.12.2016 по справі 826/16469/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16469/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Бєлової Л.В.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» до Державної податкової інспекції Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0000772204 і №0000782204, в частині неохопленій рішеннями про застосування податкового компромісу;

- визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо зміни предмету перевірки, визначеного у постанові старшого слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Люліна І.В. про призначення перевірки від 24.10.2014 в межах кримінального провадження №32014100050000032 згідно Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у січні 2015 року працівниками ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Люліна І.В. від 24.10.2014 про призначення позапланової документальної перевірки в межах кримінального провадження № 32014230000000001 від 09.01.2014, та відповідно до наказу ДПІ від 15.01.2015 № 47 і направлення на перевірку була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтербіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.10.2013 по 30.09.2014, за результатами якої складений Акт від 29.01.2015 № 369/26-56-22-04-09/35464180.

За результатами вказаної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: п. 14.1.27 п. 14.2 ст. 14, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1 778 473 грн. ; п. 198.2 п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України при віднесенні до складу податкового кредиту за звітні періоди у 2013 - 2014 роках сум податку на додану вартість (на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів ПП «Малахіт-2004», ТОВ «Інфоколл», ТОВ «Девайн Інтервест», ТОВ «Глобал-Проект», ТОВ «Інфоколл центр про», ПП «Кінос», ТОВ «Рокдейл», ТОВ «Крістал-Торг», ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «ПМК Арт-Трейд», ТОВ «Прайм Комерс», ТОВ «Протсіті-Груп», ТОВ «Рікон Оптіма», ТОВ «Топфер-Україна», ТОВ «Юнікон-С» та ТОВ «Колвест Плюс».

На підставі вищеозначеного Акту перевірки, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення від 20.02.2015 №0000772204, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 894 326 грн., в тому числі 3 262 884 грн. за основним платежем та 1 631442 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000782204, яким позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 223 091 грн., в тому числі 1 778 473 грн. за основним платежем та 444 618 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2015 №55/26-56-22-04 погоджено застосування процедури податкового компромісу з податку на прибуток за період з 01.04.2014 за взаємовідносинами з ПП «Малахіт-2004» та ТОВ «Інфоколл» на суму 1 755 680 грн. та податку на додану вартість на 2 421 058 грн.

Крім того, відповідно до вказаного рішення штрафні санкції з податку на прибуток в сумі 438 920 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 210 529 грн. за операціями з вказаними контрагентами вважаються погашеними.

Таким чином, судовому перегляду підлягають в межах даної адміністративної справи лише суми не охоплені процедурою податкового компромісу, а саме: за податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2015 №0000772204 на загальну суму 1 262 739 грн., в т.ч. 841 826 грн. за основним платежем та 420 913 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за податковим повідомленням-рішенням від 20.02.2015 №0000782204 на загальну суму 28 491 грн., в т.ч. 22 793 грн. за основним платежем та 5 698 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентами оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, - чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод. Суд першої інстанції визнав складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні юридично дефектними та такими, що не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовило висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами,я кий визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу,на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу,з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Характер, зміст та обсяг спірних господарських операцій в повній мірі були досліджені судом першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції вважає за доцільне надати оцінку саме доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки, що слугували підставою до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та висновкам суду першої інстанції з цього приводу.

Як вбачається з Акту перевірки 29.01.2015 №369/26-56-22-04-09/35464180, підставою для нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ПП «Малахіт-2004» та ТОВ «Інфоколл», з огляду на встановлені в ході проведеного досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014230000000001 від 09.01.2014 року факти безтоварності операцій; а з ТОВ «Девайн Інтервест», ТОВ «Глобал Проект», ТОВ «Юнікон-С», ПП «Кінос», ТОВ «Крістал-Торг», ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Протсіті-груп», ТОВ «Рікон Оптіма», ТОВ «Топфер-Україна», - з підстав наявності актів ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з вказаними платниками податків.

Стосовно посилань податкового органу на висновки Актів про неможливість проведення зустрічних звірок з ТОВ «Девайн Інтервест», ТОВ «Глобал Проект», ТОВ «Юнікон-С», ПП «Кінос», ТОВ «Крістал-Торг», ТОВ «Мані-Тайм», ТОВ «Протсіті-груп», ТОВ «Рікон Оптіма», ТОВ «Топфер-Україна», як на доказ «фіктивності» спірних господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічна звірка здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків і зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання в десятиденний термін.

Що стосується висновків Акта щодо виявлених порушень норм податкового законодавства, колегія суддів звертає увагу, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізуються шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Крім того, слід зазначити, що Актами звірки контрагентів встановлена неможливість проведення зустрічної звірки. Тобто, жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Таким чином, висновки податкового органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не є належним джерелом доказів та є такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Тобто, посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки таких постачальників з питань їх взаємовідносин з контрагентами, не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Стосовно посилань податкового органу на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32014230000000001, слід звернути увагу на таке.

По-перше, 31.07.2015 року вищевказане кримінальне провадження було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПУ України у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується листом старшого слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Люліна І.В. від 15.10.2015 року, наявним в матеріалах справи.

По-друге, результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження не є належними та допустимими доказами в розумінні КАС України, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. А відтак, отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Аналогічна правова позиція була викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2015 року по справі №К/800/5195/14 та від 28 липня 2015 року по справі №К/800/33190/14.

Стосовно посилань суду першої інстанції на недоліки первинної бухгалтерської документації за спірними господарськими операціями з контрагентами, зокрема, недостатню, на думку суду, деталізацію інформації в актах здачі-приймання наданих послуг, колегія суддів зазначає, що вказана позиція суперечить позиції Вищого адміністративного суду України викладеній в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 по справі №К/800/40727/14 та по справі №К/800/68410/14, в яких ВАСУ, зокрема, зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Крім того, за фактом недоліків у первинній документацій за взаємовідносинами між ТОВ «Інтербіз» та контрагентами, у тому числі і щодо відносин з ТОВ «Рокдейл» за договором від 01.03.2014 №01032014, 06.08.2015 було порушено кримінальне провадження №42015100070000149 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

22 Грудня 2015 року слідчим Подільського управління Національної поліції у м. Києві Камінським Р.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Таким чином, слідчими органами у передбаченому законом порядку не виявлено ознак кримінального правопорушення щодо наявності описок у первинній документації за взаємовідносинами між ТОВ «Інтебіз»та контрагентами, а тому такі недоліки не можуть свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Так само необґрунтовано, на думку колегії суддів, відхилено не було прийнято судом першої інстанції документи, які не були надані позивачем до перевірки, оскільки вказане прямо суперечить вимогам статті 11 КАС України щодо повного та всебічного встановлення обставин справи.

Право заперечувати щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження своїх заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час судового процесу. Низкою процесуальних норм передбачено право сторони на подання учасником процесу нових доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 28.01.2016 по справі №К/800/40037/15 та від 23.11.2015 по справі №К/800/27142/15.

Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення з приводу визнання спірних правочинів недійсними, немає вироків суду, які б набрали законної сили у кримінальних справах стосовно посадових осіб позивача чи його контрагентів за фактом скоєння злочинів, визначених статтями 205, 212 Кримінального кодексу України . Враховуючи відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження «фіктивного» характеру спірних господарських операцій та, як наслідок, відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за такими операціями, - колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції та доводи, викладені відповідачем у Акті перевірки, не мають правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав до відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо зміни предмету перевірки, визначеного у постанові старшого слідчого СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві Люліна І.В. про призначення перевірки від 24.10.2014 у межах кримінального провадження №32014100050000032 згідно Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, з огляду на наступне.

Зміст наказу від 15.01.2015 № 47, правомірність якого позивачем в судовому порядку не оспорюється, відповідає змісту постанові слідчого про призначення позапланової перевірки від 24.10.2014 та вимогам, визначеним у Методичних рекомендацій .

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.12.2010 по справі № 21-25а10, стосовно того, що факт допуску платником до перевірки посадових осіб контролюючого органу нівелює правові наслідки можливих правових порушень, допущених цим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням, того, що на момент звернення позивача із цим позовом до суду, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Інтербіз» була фактично проведена і за результатами складений Акт, - правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.02.2015 №0000772204 і №0000782204, в частині , не охопленій рішенням Державної податкової інспекції Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про застосування податкового компромісу від 15.04.2015 №55/26-56-22-04, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіз» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.02.2015 №0000772204 і №0000782204, в частині , не охопленій рішенням Державної податкової інспекції Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про застосування податкового компромісу від 15.04.2015 №55/26-56-22-04, та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20.02.2015 №0000772204 і №0000782204, в частині, не охопленій рішенням Державної податкової інспекції Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про застосування податкового компромісу від 15.04.2015 №55/26-56-22-04.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Бєлова Л.В.