Ухвала

від 02.11.2016 по справі 2а/0470/18018/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 року м. Київ К/800/39316/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 2а/0470/18018/1 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад-Сервіс»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 06.07.2011 № 0001712301/24566.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та залишити позовну заяву без розгляду.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 15.06.2011 № 3271/187/23-206/24613546. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 1.3 ст.1, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит у податковому обліку за грудень 2009 року на 327490,00 грн. та за березень 2010 року на 292242,89 грн. за нікчемними правочинами із поставки від ТОВ «Еко-Пром-Інвест» товарів (послуг), у результаті чого занижено податкові зобов'язання із ПДВ за грудень 2009 року на 327490,00 грн. та за березень 2010 року на 292242,89 грн.

Висновок про нікчемність правочинів з поставки позивачу від ТОВ «Еко-Пром-Інвест» товарів (послуг) обґрунтовано відсутністю у цього постачальника матеріально-адміністративних можливостей для здійснення поставки; фіктивністю його контрагентів - ТОВ «Інвестиційна компанія «Анубіс», з посиланням на операції з якими він задекларував показники податкового обліку.

За наслідками перевірки ДПІ відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.07.2011 № 0001712301/24566 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 619734,00 грн. за основним платежем та 154934,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Еко-Пром-Інвест» з посиланням на поставку позивачу товарів (одяг та взуття), послуг із прибирання, останній сформував податковий кредит за вищевказані податкові звітні періоди.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача за грудень 2009 року, березень 2010 року сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Еко-Пром-Інвест», контролюючий орган посилається на відсутність у останнього матеріально-адміністративних можливостей для здійснення поставки; фіктивність його контрагента - ТОВ «Інвестиційна компанія «Анубіс», з посиланням на операції з яким ТОВ «Еко-Пром-Інвест» задекларувало показники податкового обліку. При цьому, вказані висновки були зроблені контролюючим органом на підставі інформації, отриманої від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, а саме: довідки від 13.05.2010 №3628/23/34059303 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко-Пром-Інвест» (код ЄДРПОУ 34059303) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень 2010 року, довідки від 18.05.2010 № 3718/23/34059303 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Еко-Пром-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2009 року; інформації з комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу (АС «Аудит», АС «Реєстр платників податків», АРМ «БЕСТ-ЗВІТ», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»); податкових декларацій з податку на додану вартість за період з груденя 2009 року по березень 2010 року та додатків до них.

Суди першої та апеляційної інстанцій, взявши до уваги, що до таких висновків контролюючий орган дійшов без дослідження документів, складених за наслідками господарських операцій між позивачем та ТОВ «Еко-Пром-Інвест», та за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували реальний характер поставки позивачу від цього постачальника вищевказаних товарів, зробили правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з ПДВ сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами попередніх інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни, зокрема і фактичної сплати сум податків до бюджету, постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Доводи ОДПІ, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко