Ухвала

від 23.11.2016 по справі 826/5061/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року м. Київ К/800/54124/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013

у справі № 826/5061/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з 100 % іноземним капіталом «Шаллер-Київ»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 12.12.2012 № 0001042230, №0001052230, №0001062230.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення суми ПДВ, збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 23.11.2012 за № 969/2302/30183690. Згідно з висновками акту позивач порушив норми пунктів 138.2, 138.4 ст. 138, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 ст. 140, пункту 198.3 ст. 198, пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): занизив доходи на суму 923123,00 грн. за 4-й квартал 2011 року за нікчемними правочинами з реалізації на користь ТОВ «ХАЛ», ТОВ «Торон плюс», ТОВ «Агростройперспектива» товарів; завищив витрати на загальну суму 1680759,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року, 1-й та 2-й квартали 2012 року, а саме: 784655,00 грн. - завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на користь ТОВ «ХАЛ», ТОВ «Торон плюс», ТОВ «Агростройперспектива» з огляду на нікчемність цих правочинів; 896194,75 грн. - витрати, пов'язані із відрядженням працівників, зв'язок яких із господарською діяльністю не встановлений; завищив податковий кредит на 24739,38 грн. у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2011 року, березень, квітень, червень 2012 року, включивши до його складу ПДВ в зазначеній сумі, сплачений в ціні готельних та транспортних послуг, придбаних при відрядженні працівників, зв'язок витрат яких з господарською діяльністю товариства не підтверджено.

У результаті цих порушень позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 374650,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2011 року, 2-й квартал 2012 року та ПДВ на загальну суму 19942,00 грн. у податковому обліку за листопад. грудень 2011 року. березень, квітень 2012 року. а також завищив від'ємне значення (рядок 19 декларації з ПДВ) у червні 2012 року на 4797,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012: № 0001042230 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 374650,00 грн. за основним платежем та на 62146,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001052230 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 19942,00 грн. за основним платежем та на 2614,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001062230 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за червень 2012 року на 4797,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що контролюючим органом було зменшено у податковому обліку позивача витрати, визначені як собівартість продукції, яка у подальшому була реалізована на користь ТОВ «ХАЛ», ТОВ «Торон плюс», ТОВ «Агростройперспектива». Підставою зменшення цих показників стали висновки ДПІ про нікчемність господарських операцій із поставки позивачем на користь цих покупців товарів з огляду на ознаки фіктивності цих покупців, як-то: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутність у них основних фондів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу..

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Пунктом 138.4 цієї статті встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: копій рахунків-фактур, видаткових накладних, CMR, товарно-транспортних накладних,-зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на прибуток сум витрат, які відображені як собівартість продукції реалізованої на користь ТОВ «ХАЛ», ТОВ «Торон плюс», ТОВ «Агростройперспектива». Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Правильними є також висновки судів про доведеність позивачем у судовому процесі відповідності його витрат, пов'язаних із відрядженням працівників, цілям господарської діяльності та безпосередній зв'язок із діяльністю позивача. Такі висновки судами було зроблено з врахуванням встановлення у судовому процесі обставин необхідності відрядження позивачем, основним видом діяльності якого є продаж технологічних смакоароматичних добавок та спецій, а також виробничої техніки для м'ясопереробки, своїх працівників, спеціалістів-технологів харчової промисловості, для ознайомлення та безпосередньої демонстрації покупцям - м'ясопереробним підприємствам, продукції на місці виробництва м'ясної продукції при дегустаційному застосуванні. При цьому, роблячи висновок про відповідність витрат на відрядження працівників позивача до споживачів продукції, судами були враховані обов'язки технологів позивача згідно з посадовими інструкціями технологів, а саме: вивчення потреб споживачів в асортименті, якості застосованої сировини, перспектив зміни попиту; ознайомлення існуючих клієнтів та потенційних споживачів з продукцією шляхом проведення презентацій, виробок та дегустацій; організація та розроблення нових рецептур та технологій приготування страв та виробів з урахуванням спецій та добавок, що пропонуються товариством; розробка норм відходів та витрат у процесі обробки нових видів сировини; контроль за додержанням технології приготування.

За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 140.1.7 пункту 140.1 ст. 140 ПК при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Абзацем другим цього підпункту визначено, що зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу витрат платника податку за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника податку, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю платника податку (абзац чотирнадцятий підпункту 140.1.7).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко