Постанова

від 20.12.2016 по справі 923/612/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 923/612/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Вовка І. В., Кондратової І.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.10.16 у справі№923/612/16 господарського судуХерсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" доРелігійної громади євангельських християн-баптистів "Церкви християн" простягнення суми за участю представників від: позивачаРуденко І.С.(дов. від 29.06.16), відповідачаСавенка Я.П. (дов .від 10.08.16) В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Релігійної громади євангельських християн-баптистів "Церкви християн" про стягнення заборгованості на суму 23 752,63 грн. за договорами на постачання природного газу.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.08.16 по справі №923/612/16 (суддя Литвинова В.В.) позов задоволено частково та стягнуто основний борг на суму 2 799,93 грн., пеню на суму 349,13 грн., 3% річних на суму 25,38 грн., інфляційні на суму 480,34 грн. та 308,00 грн. судових витрат на послуги адвоката Судове рішення мотивоване порушенням відповідачем, визначеного п.4.6 поряд розрахунку щодо 100% попередньої оплати отриманого договірного обсягу газу, яке не виконано вчасно. По питанню застосування тарифу на вказаний вид послуг, то він регулюється постановою КМУ "Про додаткові заходи щодо соціального захисту громадян" від 30.10.15 №872, якою ціна на газ для побутових споживачів та релігійних організацій визначалася у вказаний оспорюваний період на рівні 3,6 грн. за 1 м 3 .

За результатом апеляційного перегляду, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Лавриненко Л.В., судді: Пироговський В.Т., Філінюк І.Г.) рішення місцевого суду частково змінено та достягнуто 1 674,40 грн. судових витрат по сплаті послуг адвоката, зважаючи на вимоги положень ч.5 ст.49 ГПК України, щодо пропорційності розміру витрат по сплаті послуг адвоката у разі часткового задоволення позову.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач подав відзив, в якому просив постанову залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.15 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (позивач, постачальник), Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (газорозподільне підприємство) та громадою євангельських християн-баптистів "Церкви християн" (відповідач, споживач) укладено договір №1-266РО на постачання природного газу за регульованим тарифом.

30.12.15 між ТОВ "Херсонрегіонгаз" (позивач, постачальник) та громадою євангельських християн-баптистів "Церкви християн" (відповідач, споживач) укладено договір №1-266РО на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - договір-2).

За договором-1, позивач постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.3.6. договору-1 послуги з постачання газу підтверджуються підписаними постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого газу за розрахунковий період, складеного споживачем та газорозподільним підприємством відповідно до п.2.5. розділу П договору-1.

Відповідно до п.3.9. договору-1 акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

За умовами п.4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного у додатку-3 до договору, не пізніше, ніж за 3-три робочих дні до початку розрахункового періоду.

Розрахунковий період за договором-1 становить один місяць - з 9.00. першого дня місяця до 9.00. першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом Ш договору-1.

Матеріали справи свідчать, що за період жовтня-грудня 2015 року позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 16 941 тис.м 3 , що підтверджується актами: за жовтень 2015 року від 31.10.15 №209-266-12Г1 на суму 27 146,51 грн.; за листопад 2015 року від 31.11.15 №209-266-12Г1 на суму 22 106,53 грн.; за грудень 2015 року від 31.12.15 №209-266-12Г1 на суму 30 801,60 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено умови щодо своєчасної оплати отриманого газу, внаслідок чого утворилася заборгованість на суму 16 255,44 грн.

Відповідачем надано до матеріалів справи акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2015 року №209-266-12Г1 від 31.10.15 на суму 10 879,20 грн. (а.с.41). При цьому, позивач існування 2-х актів на один і той же місяць пояснює помилкою, у зв'язку з початком опалювального сезону, прийомом значної кількості споживачів у цей період, введенням у дію нового законодавства, відсутністю роз'яснень.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу за газ, суди здійснили перерахунок заявленої заборгованості зважаючи на вимоги положень п.13 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ від 01.10.15 №758, відповідно до якого вартість газу для релігійних організацій за вказаний спірний період становила 3,6 грн. за 1 м 3 . У зв'язку із цим, судами не прийняті доводи позивача про те, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення договору від 31.12.15 №1-266РО-РГ.

Щодо стягнення штрафних (фінансових) санкцій, то суди дійшли згоди про їх задоволення, зважаючи на доведений факт порушення споживачем договірних строків щомісячної 100% попередньої оплати за надані послуги з постачання газу, але виходячи з пропорційності задоволення позовних вимог зі сплати основної заборгованості.

Змінюючи частково рішення місцевого суду, апеляційна інстанція достягнула судових витрат по сплаті послуг адвоката на загальну суму 1 674,40 грн., зважаючи на вимоги положень ч.5 ст.49 ГПК України, щодо пропорційності розміру витрат по сплаті послуг адвоката у разі часткового задоволення позову.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередньої інстанції слушними і цілком обгрунтованими зважаючи на таке.

Відповідно до приписів ст.ст.525, 526, 629 ЦК України і ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки споживач отримав природний газ вчасно, проте за жовтень 2015 року та березень 2016 року, у порушення п.п.3.8, 4.4, 4.6 договору допустив прострочення по розрахунках та повністю не розрахувався за поставлений газ, утворилася заборгованість, яка стала предметом спору.

Споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Законом України "Про ринок природного газу" від 09.04.15 № 329-VIII визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу у розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч.ч.1,2 ст.12).

Проте, ч.1 ст.11 вказаного закону визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Зважаючи на викладене, та відповідно до п.13 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ від 01.10.15 №758 (у редакції від 01.10.2015, діючої на момент спірних правовідносин), відповідно до якого на період з 01.10.15 по 31.03.16 (включно) діють граничні роздрібні ціни на природний газ для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) у розмірі 3,6 гр. за 1 м 3 .

Отже, вказаним положенням, затвердженим постановою КМУ від 01.10.15 №758 визначений спеціальний граничний тариф на послуги з постачання природного газу для релігійних організацій, крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності. Судами обох попередніх інстанцій враховані норми спеціального нормативного акту, що регулює спірні правовідносини у частині визначення тарифу на даний вид послуг для певної категорії споживачів на вказаний оспорюваний період, а тому їх висновки є цілком обгрунтованими та правомірними.

Щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій та витрат по сплаті послуг адвоката, то їх перерахунок відповідно до задоволеної частини основної заборгованості є правомірним, зважаючи на вимоги положень ст.549, ч.2 ст.625 ЦК України та ч.5 ст.49 ГПК України.

Суд касаційної інстанції не вдається до арифметичного перерахунку розміру фінансових нарахувань, оскільки це суперечило б ст.111 7 ГПК України, за змістом якої, ВГСУ не переоцінює ні докази, ні обставини справи, ні арифметичну вірність розрахунків; він лише здійснює перевірку правильності застосування норм права, які у даному випадку застосовані вірно. Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно застосовані положення вимог вказаних вище статей про стягнення основного боргу за не вчасний розрахунок по послугам з постачання природного газу релігійним організаціям частково, і відповідно пропорційно задоволено вимоги зі штрафних (фінансових) санкцій та витрати по сплаті послуг адвоката, виходячи з часткового задоволення основної суми боргу.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому її слід залишити без змін, таку як ухвалену при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.16 у справі №923/612/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

І. Д. Кондратова