Рішення

від 15.12.2016 по справі 914/3030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016р. Справа№ 914/3030/16

За позовною заявою: Львівського міського центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, м. Львів

про повернення допомоги з безробіття в розмірі 8 607,85 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю О.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - заступник начальника юридичного відділу (Довіреність №2 від 11.01.2016р.);

Від відповідача: ОСОБА_2 - спеціаліст (Довіреність №4/263 від 03.08.2016р.)

Права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівського міського центру зайнятості до відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, про повернення допомоги з безробіття в розмірі 8 607,85 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2016р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.12.2016р.

12.12.2016р. позивачем подано до суду лист №10/5867 від 07.12.2016р. (вх.. №49653/16) про долучення до матеріалів справи доказів виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю.

Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2016р. позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

В судове засідання 15.12.2016р. представник відповідача подав відзив (вх.. №50480/16 від 15.12.2016р.), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, установа не володіла відомостями про те, що ОСОБА_3 на час розгляду справи у судах перебувала в центрі зайнятості на обліку, відтак, заплативши кошти за вимушений прогул в повному обсязі за рішення суду, вважає, що стягнення коштів на користь позивача коштів в 8 607,85 грн. призведе до подвійної переплати бюджетних коштів.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

ОСОБА_3, будучи звільненою з 13.09.2015р. з Управління МВС України на Львівській залізниці відповідно до п. «Г» ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, зареєструвалась 06.10.2015р. у Львівському міському центрі зайнятості з метою пошуку роботи.

Відповідно до наказу Львівського міського центру зайнятості ОСОБА_3 було надано статус безробітної 06.10.2015р. і було призначено допомогу з безробіття, та розпочато виплату допомоги з безробіття відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22 та п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Виплата допомоги по безробіттю була проведена за період з 14.10.2015р. по 05.06.2016р. у сумі 8 607,85 грн.

Наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 09.06.2016р. №2 о/с ОСОБА_3 поновлено на роботі з 13.09.2015 року на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016р. №876/959/16.

В порядку досудового врегулювання спору, Львівським міським центром зайнятості 02.08.2016р. скеровано Управлінню Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці претензію про повернення коштів в суму 8 607,85 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач добровільно не повернув кошти, які були виплачені ОСОБА_3 як допомога з безробіття. Відтак, Львівський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8 607,85 грн.

Відповідач не погодився із даним позовом виходячи з наступного.

Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України № 660 від 08.06.2015р. «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці» Управління МВС України на Львівській залізниці ліквідовано.

Відповідно до наказу № 741 від 22.06.2015р. «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», усі посади в УМВСУ на Львівській залізниці скорочено. З метою реалізації вказаного наказу установою видано наказ № 43 о/с від 03.07.2015р. «Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці».

Відтак, Управління МВС України на Львівській залізниці змушене було звільнити усіх працівників через скорочення штату.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016р. ОСОБА_3 поновлено на раніше займаній посаді з 13.09.2015р., та присуджено стягнути з УМВС України на Львівській залізниці середній заробіток за час вимушеного прогулу із суму 37 972,80 грн. (за період з 13.09.2015р. по 19.04.2016р.).

Відповідно до Повідомлення ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області щодо проведення безспірного списання коштів від 01.07.2016р. № 07-3-11/5131 з відповідача списано кошти в сумі 37 972,80 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_3.

На виконання вищевказаної постанови УМВС України на Львівській залізниці видало наказ № 2 о/с від 09.06.2016р. про поновлення ОСОБА_3 .О.Б. на раніше займаній посаді. Натомість, у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», особи, які не пройшли переатестацію, підлягають звільненню з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р. згідно п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

Як зазначив представник відповідача, наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №5 о/с від 09.06.2016р. ОСОБА_3 звільнена з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р. згідно з п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом. ОВС України (через скорочення штатів). Тобто, фактично п. Колодій О.Б. була поновлена та рахувалася на посаді з 13.09.2015р. по 06.11.2015р., а з 06.11.2015р. по 05.06.2016р. - фактично мала статус безробітної.

За твердженням представника відповідача, приймаючи рішення про сплату на користь ОСОБА_3 коштів за вимушений прогул, суд апеляційної інстанції не врахував, що остання з 06.10.2015р. була зареєстрована у Львівському міському центрі зайнятості та за аналогічний період вже отримувала допомогу з безробіття.

Представник відповідача звернув увагу, що установа не володіла відомостями про те, що ОСОБА_3 на час розгляду справи перебувала в центрі зайнятості, відтак, заплатила кошти за вимушений прогул в повному обсязі, а тому стягнення коштів на користь позивача коштів в 8 607,85 грн. призведе до подвійної переплати бюджетних коштів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Згідно із матеріалами справи, що ОСОБА_3 працювала в Управлінні МВС України на Львівській залізниці на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВС та отримувала заробітну плату саме в цьому органі.

Судом встановлено, що позивачем було виплачено третій особі допомогу з безробіття у сумі 8 607,85 грн.; незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем встановлена судовим рішенням, яким і було поновлено на посаді

Відтак, оскільки Львівським окружним адміністративним судом фактично визнано наказ про звільнення гр. ОСОБА_3 незаконним та скасовано його, при цьому цей наказ став підставою для втрати гр. ОСОБА_3 заробітної плати, а в подальшому ця подія стала підставою для призначення та виплати їй допомоги по безробіттю, тому позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у відповідності до ст.ст.34, 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_3

Таким чином, відповідач зобов'язаний на підставі частини четвертої статті 35 Закону сплатити позивачу грошові кошти у сумі 8 607,85грн.

Разом з тим, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці не позбавлене звернутися з відповідним позовом до ОСОБА_3 з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Що ж до подвійного притягнення до відповідальності заявленого відповідачем, то слід зазначити, що стягнення грошових коштів за вимушений прогул та стягнення виплаченого забезпечення в порядку статті 35 Закону не є одним і тим же видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідальність роботодавця за порушення Закону чітко регулюється статтею 38 Закону.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, доводи відповідача, викладені ним у відзиві, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (79015, м. Львів, вул. Федьковича, 50А, ідентифікаційний код 08602508) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ідентифікаційний код 25555035) 8 607,85грн. надмірно виплачених коштів та 1378,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 19.12.2016р.

Суддя Ділай У.І.