Постанова

від 22.02.2017 по справі 914/3030/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р. Справа № 914/3030/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Плотніцького Б.Д.

суддів Кордюк Г.Т.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Михайлишин С.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 2 від 05.01.2017р.;

від відповідача(апелянта): ОСОБА_3 - довіреність №4/263 від 03.08.2016р.;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, вих. № 4/441 від 26.12.2016 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 року (суддя Ділай У.І.)

у справі № 914/3030/16

за позовом: Львівського міського центру зайнятості, м. Львів

до відповідача: Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, м. Львів

про повернення допомоги з безробіття в розмірі 8 607, 85 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 року позов задоволено. З Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (79015, м. Львів, вул. Федьковича, 50А, ідентифікаційний код 08602508) на користь Львівського міського центру зайнятості (79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, ідентифікаційний код 25555035) стягнуто 8 607,85грн. надмірно виплачених коштів та 1378,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 року у справі № 914/3030/16 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №5 о/с від 09.06.2016р. ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р. згідно з п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом. ОВС України (через скорочення штатів). Тобто, фактично п. Колодій О.Б. була поновлена та рахувалася на посаді з 13.09.2015р. по 06.11.2015р., а з 06.11.2015р. по 05.06.2016р. - фактично мала статус безробітної.

Приймаючи рішення про сплату на користь ОСОБА_4 коштів за вимушений прогул, Львівським апеляційним адміністративним судом не враховано, що п. Колодій О.Б. з 06.10.2015р. була зареєстрована у Львівському міському центрі зайнятості та за аналогічний період вже отримувала допомогу з безробіття. Оскільки Відповідач не володів відомостями про те, що п. Колодій О.Б. на час розгляду справи в адмінсуді перебувала на обліку в центрі зайнятості, то заплатив присуджені до стягнення кошти за вимушений прогул в повному обсязі. Відтак, на переконання скаржника, стягнення коштів на користь Позивача в розмірі 8 607,85 грн. призведе до подвійної сплати Відповідачем бюджетних коштів.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.01.2017р.

Беручи до уваги перебування судді - члена колегії Малех І.Б. у відпустці та з урахуванням положень абз. 2 пп. 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016, розгляд вищевказаної справи « 25» січня 2017 року не відбувся.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року розгляд справи призначено на 22.02.2017 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї та висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 13.09.2015р. ОСОБА_4 звільнено з Управління МВС України на Львівській залізниці відповідно до п. «Г» ст. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.

6 жовтня 2015р. гр.ОСОБА_4 було надано статус безробітної (персональна картка 135015100600029, а.с. 12 ) та призначено допомогу з безробіття, виплату якої розпочато з 13.10.2015р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016р. гр. ОСОБА_4 поновлено на раніше займаній посаді з 13.09.2015р. та присуджено до стягнення з Управління МВС України на Львівській залізниці середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37 972,80 грн. (за період з 13.09.2015р. по 19.04.2016р.).

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016р. №876/959/16 наказом Управління МВС України на Львівській залізниці від 09.06.2016р. №2 о/с ОСОБА_4 поновлено на роботі з 13.09.2015 року.

Разом з тим, наказом Управління МВС України на Львівській залізниці №5 о/с від 09.06.2016р. ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015р.

Відповідно до Повідомлення ГУ Державної казначейської служби України у Львівській області щодо проведення безспірного списання коштів від 01.07.2016р. № 07-3-11/5131 з відповідача на користь ОСОБА_4 списано кошти в сумі 37 972,80 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 39 ).

За період перебування на обліку в Львівському міському центрі зайнятості з 14.10.2015 по 05.06.2016 гр. ОСОБА_4 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 8 607, 85 грн.(а.с. 31-35 ).

В порядку досудового врегулювання спору, Львівським міським центром зайнятості 02.08.2016р. скеровано Управлінню Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці претензію про повернення коштів в сумі 8 607,85 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ч. 1 ст. 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-III) передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 за рішенням суду було поновлено на роботі, а роботодавцем в добровільному порядку не повернуто Львівському міському центру зайнятості виплачену ним зазначеній особі допомогу по безробіттю в розмірі 8 607, 85 грн., суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення з УМВС України на Львівській залізниці допомоги по безробіттю у вказаному вище розмірі.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1533-III, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

В силу ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік.

За змістом п.2 ч.2 ст.35 Закону № 1533-III роботодавець зобов'язаний подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про прийняття на роботу працівників.

Частиною 2 статті 36 Закону № 1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу.

Пунктом 2 ч.1 ст.31 Закону № 1533-III передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону № 1533-III передбачено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ч.4 ст.35 Закону № 1533-III із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Таким чином, законодавством передбачено як обов'язок безробітного, що перебуває на обліку в центрі зайнятості, своєчасно повідомляти останній про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, так і обов'язок роботодавця повідомляти центр зайнятості про прийнятих на роботу працівників й відшкодовувати виплачену грошову допомогу по безробіттю у разі поновлення працівника на роботі за рішенням суду та незаконно виплачену безробітному суму забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Як було зазначено вище, гр. ОСОБА_4 поновлено на роботі в Управлінні МВС України на Львівській залізниці з 13.09.2015 року, про що видано наказ №2 о/с від 09.06.2016р., а позивачем припинено виплату допомоги по безробіттю 05.06.2016 року.

При цьому, у персональній картці № 135015100600029 підставою припинення виплати допомоги по безробіттю зазначено - у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.

Доводи скаржника про те, що при розгляді справи Львівським апеляційним адміністративним судом про поновлення гр. ОСОБА_4 на раніше займаній посаді, останньою не повідомлено суд про її перебування на обліку в центрі зайнятості, що, у зв'язку з цим, призвело до неврахування судом при присудженні до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суми отриманої допомоги по безробіттю, не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні даного позову, оскільки відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття покладено саме на роботодавця.

З врахуванням викладеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним та не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення у даній справі, оскільки скаржником, у встановленому законом порядку, не подано належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати у справі за перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 1515, 80 грн. покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 107 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2016 р. у справі № 914/3030/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (79015, м. Львів, вул. Федьковича, 50А, ідентифікаційний код 08602508) в доход спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 1515 грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.

3. На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Б.Д.Плотніцький

Суддя Г.Т. Кордюк

Суддя І.Б. Малех