Рішення

від 21.12.2016 по справі 914/2610/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016р. Справа№ 914/2610/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконуючого обов"язки керівника Червоноградської місцевої прокуратури (м. Жовква, Львівська обл.)

в інтересах держави

до відповідача 1: Стенятинської сільської ради (с. Стенятин, Львівська обл.)

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Червоноград, Львівська область)

за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Відділ освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (м. Сокаль),

за участю третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Стенятинський ясла-садок, с.Стенятин,

про: визнання недійсним договору оренди та зобов»язання звільнити приміщення.

Представники сторін:

від прокуратури: Семікова О.З.- прокурор (посвідчення № 033544)

від відповідача 1: не з»явився

від відповідача 2: ОСОБА_1; ОСОБА_3 - представник (договір про надання правової допомоги б/н від 24.10.16р.)

від третьої особи 1: не з»явився

від третьої особи 2: не з»явився

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Виконуючого обов"язки керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах Держави до Стенятинської сільської ради та до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, а також за участю третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Стенятинський ясла-садок про визнання недійсним договору оренди та зобов»язання звільнити приміщення.

Ухвалою від 12.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.11.2016р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача - прокурора в інтересах Держави в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

20.12.2016 року за вх.№51155/16 прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 року, звільнити та передати приміщення за актом приймання-передачі. Так, в первісних позовних вимогах прокурор також просив суд застосувати наслідки недійсності правочину. В судовому засіданні прокурор, зважаючи на зауваження суду, що зменшенню підлягають лише кількісні показники, просив суд розцінювати подану заяву як уточнення позовних вимог.

Представник відповідача 1 вимоги ухвал суду виконав частково, просить суд відмовити в задоволенні позову, явку повноважного представнка в судове засідання не забезпечила.

Представник відповідача 2 вимоги ухвал суду виконав частково, просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у письмовому поясненні.

Представник третьої особи 1 вимоги ухвал суду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

12.12.2016 року від третьої особи надійшов відзив на позовну заяву, в якому відділл освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області при винесенні рішення покладається на думку суду і просить суд розгляд справи продовжувати у відсутності повноважного представника.

Представник третьої особи вимоги ухвал суду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Червоноградською місцевою прокуратурою за результатами опрацювання інформації з відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації, Стенятинської сільської ради Сокальського району встановлено порушення вимог законодавства України щодо забезпечення мережі закладів освіти, відчуження їх майна, використання приміщень для цілей, не пов'язаних, з освітніми процесами та дозвіллям дітей, використання коштів на їх утримання.

Встановлено, що 01.08.2005 року між Стенятинською сільською радою, що іменується надалі «Домоуправління» в особі керуючого будинками ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_1 (надалі - Орендар) з другої сторони укладено договір оренди нежилих приміщень, згідно з п. 1 якого Домоуправлінням на підставі рішення сільської ради здало, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 для використання під зал урочистих подій, загальною площею 305, 6 м2.

Строк дії договору оренди встановлюється з 1.08.2008 року по 31.07.2033 року.

Вищезазначене приміщення по АДРЕСА_1, який підпорядкований та засновником якого відповідно до витягу з ЄДРПОУ являється Стенятинська сільська рада, такий знаходиться у комунальній власності Стенятинської сільської ради та забезпечує реалізацію прав дітей відповідної території на здобуття дошкільної освіти (відповідно до витягу з ЄДРПОУ, Стенятинський ясла-садок є комунальним закладом, основним видом діяльності якого є дошкільна освіта).

Передумовою укладання договору від 01.08.2008 стало рішення Стенятинської сільської ради № 193 від 22.06.2008 «Про надання в оренду нежитлового приміщення дитячої дошкільної установи с. Стенятин».

Також встановлено, що відділ освіти Сокальської РДА неодноразово звертався (30.11.2015, 04.09.2016) на адресу Стенятинської сільської ради щодо необхідності розірвання відповідного договору оренди з ОСОБА_1, у зв'язку із порушенням норм чинного законодавства при його укладенні, однак за результатами розгляду вказаних звернень сільською радою прийнято рішення № 557 від 07.10.2015 та №27 від 04.12.2015 «Про розгляд звернення», якими рішення Стенятинської сільської ради № 193 від 22.06.2008 «Про надання в оренду нежитлового приміщення дитячої дошкільної установи с. Стенятин» залишено без змін та відповідно договір оренди між Стенятинською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 не розірвано.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об»єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об»єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об»єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Ст.203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.ч.1-3,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Завданням законодавства України про освіту, відповідно до ст.2 Закону України «Про освіту», є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Згідно із ч.2 ст.18 Закону України «Про освіту», навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 вказаного Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

У відповідності до ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту», об»єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов»язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, законом визначено обов»язкове використання об»єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто пов»язане з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Таким чином, остаточним для вирішення спору є надання оцінки оспорюваному договору на предмет мети використання переданого в оренду об»єкту, встановлення обставин, що свідчать про те, чи пов»язана діяльність орендаря з навчально-виховним процесом та чи передбачає вона мету надання освітніх послуг, а не встановлення необхідності та придатності приміщення для навчального процесу.

Така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2016 року у справі №922/2687/15.

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про охорону дитинства» місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров»я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази.

Враховуючи наведені норми вказаних Законів України, слід зазначити, що хоча, згідно із абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України «Про освіту» додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі на комунальній власності, є також доходи від надання в оренду приміщень, однак, оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об»єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для навчально-виховного процесу, організації дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей.

Окрім цього, Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України №63 від 14.08.2001 року, є обов»язковим для виконання документом, що регламентує безпечні для здоров»я дітей і підлітків умови навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров»я дитини.

Згідно із п.3.19 ДСанПіН 5.15.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов»язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється.

Також, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не можуть бути об»єктами оренди в тому числі об»єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Так, згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об»єкти оренди, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об»єкти освіти, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до п.1 договору, об»єкт оренди буде використовуватися орендарем для використання під зал урочистих подій.

Оскільки приміщення, яке передане в оренду є частиною комплексу будівлі навчального закладу, знаходиться на його території, то воно може передаватися в оренду виключно для діяльності, пов»язаної з навчальним процесом.

Отже, на момент укладення оспорюваного договору оренди були недотримані вимоги, передбачені ч.1 ст.203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов»язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуд»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо, обов»язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

При цьому, згідно з ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов»язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про освіту» визначено, що право громадян на освіту забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Структура освіти згідно із статтею 29 вказаного Закону включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту.

За змістом наведених норм законодавства, під освітньою діяльністю розуміється діяльність закладів, що входять до системи освіти, з метою здобуття відповідного виду освіти і задоволення інших освітніх потреб здобувачів освіти та інших осіб, що визначаються метою освіти.

Водночас, згідно витягу з ЄДРПОУ видами діяльності Відповідача 2 є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання готових страв для подій.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 відсутні підстави для здійснення освітньої діяльності, у тому числі у сфері дошкільної освіти.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а з разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у зв'язку із визнанням недійсним договору оренди нерухомого нежилих приміщень від 01.08.2008 року, на Відповідача 2 покладається обов'язок повернути приміщення, що є предметом вказаного договору.

Згідно з ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави передбачено ч.6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 2, 29 ГПК України.

У відповідності до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям і лише прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч.2 ст.2, ч.2 ст.29 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересу держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це у позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, враховуючи те, що стороною у справі і той же орган може бути або позивачем або відповідачем, то Стенятинська сільська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем по справі, а також те, що орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, в тому числі шляхом звернення до господарського суду з позовом відсутній, у зв»язку з чим виключно прокурор набуває статусу позивача та звертається в даному випадку на захист інтересів держави.

Відповідно до п.2.10 роз»ясень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Таким чином, в.о. керівника Червонограсдкої місцевої прокуратури Львівської області встановлено причини та достатні підстави для представництва в суді інтересів територіальної громади с.Стенятин та інтересів 42 дітей (вихованців Стенятинського ясла-садку) та в даному випадку він набуває статусу позивача, оскільки орган місцевого самоврядування - Стенятинська сільська рада, яка відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не наділена повноваженнями скасування прийнятого рішення, а лише вправі внести відповідні зміни до нього та покликана управляти закладами освіти, які належать територіальним громадам, забезпечувати їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення, незаконно передала в оренду нежитлове приміщення, дитячої дошкільної установи у АДРЕСА_1, чим порушила перш за все інтереси держави у сфері охорони дитинства.

Відповідач 1 в своєму письмовому поясненні проти задоволення позову заперечив,оскільки ФОП ОСОБА_1 відремонтувала аварійне приміщення і на даний час утеплює фасад. За ці роки до Стенятинської сільської ради не поступало скарг від громадян, ні від відділу освіти Сокальської РДА, ні від контролюючих органів. Стенятинська сільська рада завжди діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Інтересам держави та суспільству дане питання не суперечить, а лише приносить користь територіальній громаді, а саме, фінансове забезпечення і надання послуг громаді.

Відповідач 2 проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають до задоволення зважаючи на наступні обставини.

Як вбачається з листа Стенятинської сільської ради №333 від 18.10.2016 року адресованого заступнику керівника Червоноградської місцевої прокуратури, ясла-садок с.стенятин являється комунальним закладом Стенятинської сільської ради. Даний дошкільний навчальний заклад був побудований у 1967 році і з 1991 року знаходиться на балансі Стенятинської сільської ради. До 1991 року балансоутримувачем був колишній колгосп ім.Леніна. Ліве незадіяне крило ясла-садок АДРЕСА_1 рефінансувалося і не фінансується з Державного бюджету, в даному приміщенні не проводиться навчальний процес.

25.03.2007 року на загальних зборах с.Стенятин Сокальського району Львівської області було прийнято рішення про передачу незадіяного приміщення лівого крила ясла-садка с.Стенятин в оренду, що підтверджується протоколом зборів №1 від 25.03.2007 року с.Стенятин.

Для регулювання організаційних відносин, пов»язаних з передачею в оренду майна комунальних підприємств, заснованих на майні, що належить громаді Стенятинської сільської Ради та перебуває у її комунальній власності та її структурних підрозділів, було розроблено та затверджено на сесії ХІІ сесії 5 скликання Стенятинської сільської ради рішенням №169 від 07.03.2008 року положення про оренду комунального майна. Відповідно до п.3.1 Положення, об»єктами оренди є дитячий навчальний заклад і т.д.

Рішенням №1 від 26.04.2008 року конкурсної комісії по оренді державного і комунального майна Стенятинської сільської ради було визнано відповідача 2 переможцем конкурсі на право оренди нежитлового приміщення 2-го поверху лівого незадіяного крила дитячої дошкільної установи с.Стенятин. Та вирішено надати в оренду дане приміщення та укласти договір оренди.

22.06.2008 році Стенятинською сільською радою було прийнято рішення №193 про надання ФОП ОСОБА_1 в оренду нежитлового приміщення на 25 років площею 305,6 м.кв.

27.06.2008 році комісією Стенятинської сільської ради було складено акт прийому-передачі в оренду лівого незадіяного крила ясла-садка АДРЕСА_1. Згідно вказаного акту зазначено, що усі приміщення лівого незадіяного крила ясла-садка с.Стенятин знаходяться в аварійному стані. Цегляні участки відпадають від карнизів біля вікон. Стіни та стеля мають великі тріщини. Віконні рами прогнивши і частково відсутні та без скла. На сходовій клітці оголена арматура. Підлога прогнила, місцями взагалі відсутня, відсутня частина дверей, відсутні батареї опалення, обрізані місцями труби опалення і крани, відсутні інженерні комунікації, електропостачання, водопостачання, каналізація.

01.08.2008 році було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення площею 305,6 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1. Строк дії договору до 31.07.2033 року.

Відповідно до довідки Стенятинської сільської ради №326 від 13.10.2016 року ясла-садок АДРЕСА_1 перебувало на балансі Стенятинської сільської ради з 1990 року. Також даний факт підтверджується довідкою №338 від 25.10.2016 року виданої Виконавчим комітетом Стенятинської сільської ради.

Відповідач 2 стверджує, що спірне приміщення не перебувало та не перебуває на балансі ясла-садка чи районного відділу освіти, тому його не можна вважати об»єктом освіти в силу положень ст.63 Закону України «Про освіту».

Відповідач 2 також наголошує, що відповідно до план-схеми технічного паспорта на будівлю ясла-садка АДРЕСА_1 ліве крило будівлі ясла-садка технологічно не пов»язане з правим крилом будівлі. Встановлена окрема загорожа, є облаштовані окремі входи та перейти з лівого в праве крило неможливо так як приміщення розділені перегородкою. В лівому і в правому крилі приміщення окремо проведені комунікації, які не взаємопов»язані. Кожне з приміщень має окремо облаштовану територію. Потреби для використання лівого крила в навчально-виховному процесі немає, що підтверджується листами відділу освіти та листами Стенятинської сільської ради.

Посилання прокурора на п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, якими передбачено, що здача в оренду територій, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов»язане з навчально-виховним процесом, не дозволяється - є безпідставним, оскільки, на думку відповідача 2, до справи додано докази того, що ліве крило ясла-садка с.Стенятин не було задіяне для навчально-виховного процесу, технологічно не пов»язане з діючим приміщенням ясла-садок.

Представники третьої особи 1,2 в судове засідання не з»явилися, пояснень по суті спору суду не надали.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України ).

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна" . Цим Законом, зокрема, визначаються об'єкти оренди, органи, яким надано право бути орендодавцями державного та комунального майна, порядок укладення договору оренди, його істотні умови тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2005 року між Стенятинською сільською радою, що іменується надалі «Домоуправління» в особі керуючого будинками ОСОБА_4 з одного боку і ОСОБА_1 - з другої сторони, укладено договір оренди нежилих приміщень, згідно з п. 1 якого Домоуправлінням на підставі рішення сільської ради здало, а орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення в АДРЕСА_1, для використання під зал урочистих подій, загальною площею 305, 6 м. кв. Строк дії договору оренди встановлюється з 1.08.2008 року по 31.07.2033 року. Вищезазначене приміщення по АДРЕСА_1, який підпорядкований та засновником якого відповідно до витягу з ЄДРПОУ являється Стенятинська сільська рада, такий знаходиться у комунальній власності Стенятинської сільської ради та забезпечує реалізацію прав дітей відповідної території на здобуття дошкільної освіти (відповідно до витягу з ЄДРПОУ, Стенятинський ясла-садок є комунальним закладом, основним видом діяльності якого є дошкільна освіта).

Передумовою укладання договору від 01.08.2008 року стало рішення Стенятинської сільської ради № 193 від 22.06.2008 «Про надання в оренду нежитлового приміщення дитячої дошкільної установи с. Стенятин».

Згідно акту прийому передачі в оренду лівого незадіяного крила ясла-садка від 27.06.2008 року зазначено всі недоліки, з якими дане приміщення передане орендарю в користування.

Судом встановлено, що відділ освіти Сокальської РДА неодноразово звертався (30.11.2015 року, 04.09.2016 року) на адресу Стенятинської сільської ради щодо необхідності розірвання відповідного договору оренди з ОСОБА_1, у зв'язку із порушенням норм чинного законодавства при його укладенні, однак за результатами розгляду вказаних звернень сільською радою прийнято рішення № 557 від 07.10.2015 року та №27 від 04.12.2015 року «Про розгляд звернення», якими рішення Стенятинської сільської ради № 193 від 22.06.2008 року «Про надання в оренду нежитлового приміщення дитячої дошкільної установи с. Стенятин» залишено без змін та відповідно договір оренди між Стенятинською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 не розірвано.

Тому прокурор, зазначаючи, що спірним договором у користування відповідача було передано частину приміщення ясла-садка для використання під зал урочистих подій (п.1 договору оренди), тобто з метою, не пов'язаною з діяльністю закладу дошкільної освіти, що є порушенням ст. 9 Закону України "Про позашкільну освіту", ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", звернувся до суду з даним позовом. Крім того, прокурор зазначав, що знаходження в одному приміщенні ясла-садка та залу урочистих подій негативно впливає на роботу дитячого закладу, порушуючи інтереси держави у сфері охорони дитинства.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 Закону України "Про позашкільну освіту" визначено, що державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту", у редакції дійсній на час укладення договору оренди спірних приміщень, визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

При цьому, ч. 1 ст. 63 зазначеного Закону передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

З вказаної норми права, вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України " 63 від 14.08.2001 р., є обов'язковим для виконання документом, що регламентує безпечні для здоров'я дітей і підлітків умови навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров'я дитини.

Згідно із пунктом 3.19 ДСанПіН 5.5.2.008-01 здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Натомість, передача в оренду частини приміщення садка під розміщення залу урочистих подій не свідчить про використання його в навчально-виховному процесі або збереження його функціонального призначення.

Відповідач 2 також наголошує, що відповідно до план-схеми технічного паспорта на будівлю ясла-садка АДРЕСА_1 ліве крило будівлі ясла-садка технологічно не пов»язане з правим крилом будівлі. Встановлена окрема загорожа, є облаштовані окремі входи та перейти з лівого в праве крило неможливо так як приміщення розділені перегородкою. В лівому і в правому крилі приміщення окремо проведені комунікації, які не взаємопов»язані. Кожне з приміщень має окремо облаштовану територію. Потреби для використання лівого крила в навчально-виховному процесі немає, що підтверджується листами відділу освіти та листами Стенятинської сільської ради.

Доводи про відокремлення даного приміщення іншими входами, огорожами жодним чином не дають належних підстав для ухилення від імперативних приписів законодавства виключно цільового використання приміщень дошкльного навчального закладу. А відповідачем не подано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження протилежного.

Отже, укладаючи оспорюваний договір, його сторони припустилися порушення законодавства, що є достатньою правовою підставою для визнання його недійсним, з урахуванням положень ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України та зобов'язання відповідача 2 повернути орендоване приміщення.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України правочин є дійсним, якщо його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та загальним умовам дійсності правочину.

Враховуючи викладене, в даному випадку має бути перевірено відповідність оспорюваного договору законодавству, яке діяло на час укладення цього договору.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", редакція якої, була дійсна на момент укладення оспорюваного договору, передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і об'єкти освіти.

З огляду на той факт, що спірне орендоване приміщення на момент укладення договору перебувало на балансі садка, яка є об'єктом освіти і, відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, суд дійшов до висновку, що невикористання ясла-садком спірного приміщення для навчального процесу не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом. А як вбачається з витягу з ЄДРПОУ видами діяльності Відповідача 2 є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; постачання готових страв для подій.

Тому вищевказані посилання відповідача 2 на правомірність користування спірним приміщенням не приймається судом до уваги, оскільки частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" прямо заборонено використовувати об'єкти освіти і науки не за призначенням.

Крім того, суд не може погодитися із твердженнями відповідача 2 про те, що кошти на утримання приміщення лівого незадіяного крила не виділялися, що свідчить про те, що фінансування спірного приміщення за рахунок державного бюджету не відбувалося. Однак, суд зазначає, що оскільки Стенятинський ясла-садок є єдиною юридичною особою з юридичною адресою: Львівська область, Сокальський район, АДРЕСА_1, відтак і фінансування передбачається на конкретну юридичну особу, а не окремі частини будівлі дитячого дошкільного закладу.

Встановивши, що спірні приміщення передані в оренду відповідачу-2 для використання під зал урочистих подій, всупереч забороні, встановленій чинним на той момент законодавством, суд дійшов до висновку про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, внаслідок чого він підлягає визнанню недійсним.

Вимога про повернення орендованого приміщення є похідною, а тому оскільки суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про визнання договору оренди недійсним, ця вимога також підлягає до задоволення.

Також щодо правомірності звернення прокурора як позивача до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Органами державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, міністерства і ідомства, які мають навчально-виховні заходи, Вища атестаційна комісія, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.

Центральним органом державного управління освітою в Україні є Міністерство освіти, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України "Про освіту" та Положенням про Міністерство освіти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 630.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Суд зазначає, що Положенням не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти і науки, до суду про визнання незаконним рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження майном, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів нерухомості державної та комунальної власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, та правильно визначено відповідачів у справі, оскільки на даний час приміщення, що є предметом спірного договору, належить територіальній громаді с.Стенятин та знаходиться в комунальній власності Стенятинської сільської ради, право на яке відповідно до положень ст. 316, 317, 386, 391 ЦК України та ст. 137 ГК України, захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідачів від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що прокурором представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачі позовні вимоги не спростували, не подали доказів в підтвердження свої заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Виконуючого обов"язки керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах Держави до відповідача 1 - Стенятинської сільської ради та до відповідача 2 - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за участю третьої особи 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділу освіти Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, а також за участю третьої особи 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Стенятинський ясла-садок про визнання недійсним договору оренди та зобов»язання звільнити приміщення є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.4.1 (абз.2) роз»яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року, у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України та враховуючи роз»яснення постанови Пленуму №7, слід покласти на відповідачів порівну, оскільки спір виник з їх вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень від 01.08.2008 року загальною площею 305,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Стенятинською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.Зобов»язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити та передати за актом приймання-передачі Стенятинській сільській раді приміщення площею 305,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

4.Стягнути з Стенятинської сільської ради Сокальського району (80024, с.Стенятин, вул.Зелена,115; ідентифікаційний код 35721912) на користь Прокуратури Львівської області (р/р 35211093000774 УДКСУ у м.Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код юридичної особи - 02910031) - 1 378,00 грн. судового збору.

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Прокуратури Львівської області (р/р 35211093000774 УДКСУ у м.Києві, МФО 820172, ідентифікаційний код юридичної особи - 02910031) - 1 378,00 грн. судового збору.

6.Накази видати в порядку статті 116 ГПК України після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2016 р.

Суддя Горецька З. В.