Рішення

від 15.12.2016 по справі 914/2319/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2016р. Справа № 914/2319/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів: Петрашко М.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства В«БродирембудВ» , м.Броди Львівської області

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Ком ОСОБА_5В» , м. Львів

за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, с. Коросне, Перемишлянського району, Львівської області

за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, м. Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу від 01.03.2013р.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_9 - представник (довіреність б/н від 02.11.2015р.);

від відповідача не з'явився;

від третьої особи-1 не з'явився;

від третьої особи-2 не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» . В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено ОСОБА_3 акціонерним товариством В«БродирембудВ» до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Ком ОСОБА_5В» за участю у справі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, за участю у справі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі гаражу від 01.03.2013р.

Ухвалою суду від 12.09.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.09.2016р. Ухвалою суду від 27.09.2016р. розгляд справи відкладено на 11.10.2016р. Ухвалою суду від 11.10.2016р. розгляд справи відкладено на 25.10.2016р. Ухвалою суду від 25.10.2016р. розгляд справи відкладено на 01.11.2016р. Ухвалою суду від 01.11.2016р. розгляд справи відкладено на 07.11.2016р. Ухвалою суду від 07.11.2016р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 22.11.2016р. Ухвалою суду від 22.11.2016р. розгляд справи відкладено на 15.12.2016р.

В судове засідання 15.12.2016р. з'явився представник позивача позовні, вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач та треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши клопотання (вх.№47156/16 від 22.11.2016р.) третьої особи-1 про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

У вказаному клопотанні ОСОБА_6 просить зупинити розгляд даної справи №914/2321/16 до набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області №914/2404/16 за позовом ОСОБА_10 до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства В«БродирембудВ» за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_11 про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №02/12 від 02.03.2012р., за участю у справі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_12 до ОСОБА_3 акціонерного товариства В«БродирембудВ» про визнання недійсним пункту 4 рішення позачергових загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом №02/12 від 02.03.2012р.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).

Однак, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає неможливості у даній справі самостійно встановити обставини, які можуть бути встановлені в іншій справі. За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

Розглянувши заяву (вх.№4628/16) про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

У заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на будівлю гаражу, загальною площею 72,0 м.кв., реєстаційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1, розташованої за адресою: Львівська область, Бродівський район, м.Броди, вул.Чупринки, 17, що належить ОСОБА_6 (проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2).

Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 може відчужити належну їй будівлю гаражу, що на думку позивача значно ускладнить виконання рішення суду та затягне судовий розгляд. Однак, доказів про намір ОСОБА_6 відчужити нерухоме майно до заяви додано не було.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно із ст. 67 ГПК України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку, що підстав для забезпечення позову недостатньо, і доводи ґрунтуються лише на припущеннях, тому здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо необхідності забезпечення позову, суд дійшов висновку, що така заява задоволенню не підлягає.

Розглянувши клопотання (вх. № 38201/16) третьої особи-1 про витребування у позивача протоколу №01/13 позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ В«БродирембудВ» від 27.03.2013р. для огляду в судовому засіданні, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки у клопотанні не наведено підстав необхідності такого витребування за наявності інших доказів, що містяться у матеріалах справи, і що є достатніми для вирішення даного спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за відсутності відзиву відповідча за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд -

встановив:

Як зазначено у позовній заяві, ВАТ "Бродирембуд" було власником 13-ти об'єктів нерухомого майна, що в сукупності становлять цілісний майновий комплекс.

02.12.2011р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів та договору комісії на продаж цінних паперів акціонером ВАТ "Бродирембуд" ОСОБА_13 відчужено належні йому акції ВАТ "Бродирембуд" у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_11, що становить 59,551% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ В«БродирембудВ» . До цього ОСОБА_11 належало лише 70523 акцій (6,02% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ БродирембудВ» ).

Після набуття на підставі вказаних договорів акцій ВАТ В«БродирембудВ» у кількості 697 394 штуки, тобто 59,551%, ОСОБА_11 належало в сукупності 767 917 акцій, тобто 65,5733%.

ОСОБА_11, скликано позачергові збори акціонерів ВАТ "Бродирембуд", рішенням яких, що оформлені протоколом №01/12 від 27.01.2012р., фактично голосами ОСОБА_11 призначено комісію з припинення ВАТ "Бродирембуд", головою якої призначено ОСОБА_14.

Комісією з припинення товариства було скликано позачергові загальні збори акціонерів ВАТ «Бродирембуд» на 02.03.2012р., рішення яких оформлені протоколом №02/12 від 02.03.2012р., відповідно до яких, попередньо схвалено вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством у особі голови комісії з припинення, тобто ОСОБА_14, на відчуження нерухомого майна товариства на суму до 3 000 000 грн.

Головою комісії з припинення ОСОБА_14 було укладено ряд договорів купівлі-продажу, згідно з якими, все нерухоме майно, що належало ВАТ "Бродирембуд" на праві власності було відчужене на користь ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» .

Зокрема, ОСОБА_14 від імені товариства укладено й оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.03.2013р. будівлі гаражу, загальною площею 72,0 м.кв., реєстаційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1, розташованої за адресою: Львівська область, Бродівський район, м.Броди, вул.Чупринки, 17, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №393.

Позивач зазначає, і як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2013р. вищевказаний об'єкт нерухомості був відчужений на користь ОСОБА_6.

Позивач звертався до Бродівського районного суду Львівської області з позовом до ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» та ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування права власності.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 01.04.2016р. позов ВАТ В«БродирембудВ» задоволено в повному обсязі - визнано недійсними 12 договорів купівлі-продажу, що були укладені між ВАТ В«БродирембудВ» та ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» , витребувано дванадцять об'єктів з незаконного володіння ОСОБА_6, скасовано її право власності. Зокрема, визнано недійним оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.03.2013р. будівлі гаражу, загальною площею 72,0 м.кв.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.08.2016р., рішення Бродівського районного суду Львівської області в частині задоволення позову про витребування із незаконного володіння ОСОБА_6 та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.08.2016р. рішення Бродівського районного суду Львівської області в частині визнання дійсними договорів скасовано, провадження у справі закрито, оскільки відповідно до останньої практики Верховного Суду України, вказані вимоги підвідомчі господарським судам.

Відтак, ВАТ В«БродирембудВ» звернулось до Господарського суду Львівської області із вказаним позовом.

Позивач зазначає, що 02.12.2011р. ОСОБА_11 набув акції у кількості 697394 штук неправомірно.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2012 року визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_13 та договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Бродирембуд" від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_11. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Слід зазначити, що на підставі вищенаведених договорів ОСОБА_11 придбав 697 394 акцій ВАТ "Бродирембуд", які належали ОСОБА_15.

Позивач зазначає, що станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 27.01.2012р. акціонеру ОСОБА_11 акції у кількості 697394 штуки, що становить 59,551% статутного фонду товариства, на праві власності не належали. У власності останнього перебували лише 70523 шт. (6,02%) акцій ВАТ "Бродирембуд", придбані 18.10.2011р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №111018-03.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №5015/1174/12 яке набрало законної сили, рішення оформлені протоколом позачергових зборів акціонерів №01/12 від 27.01.2012р. визнано недійсними, в тому числі і про призначення ОСОБА_14 головою комісії із припинення ВАТ В«БродирембудВ» , відповідно, як зазначає позивач, судом встановлено, що ОСОБА_14 обраний головою комісії із припинення неправомірно.

Позивач звертає увагу суду на те, що на момент укладення спірного правочину вже набрало чинності рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2012р. про визнання неправомірним набуття ОСОБА_11 акцій, а Господарський суд Львівської області вже розглядав справу про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 27.01.2012р.

Як стверджує позивач, набувач майна позивача - ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» створено та зареєстровано 25.02.2013р. Директором товариства призначено безробітного пенсіонера ОСОБА_16, а статутний фонд ОСОБА_4 визначено лише у розмірі 1000,00 грн.

Вказані приміщення відчуженні на користь ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» без проведення відповідної грошової оцінки. Вартість зазначена в договорі купівлі-продажу значно нижча ринкової, окрім цього жодних розрахунків із ВАТ В«БродирембудВ» досі не проведено. Через кілька днів від дня набуття приміщень, ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» відчужило їх ОСОБА_6.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.03.2013р. будівлі гаражу, загальною площею 72,0 м.кв., реєстаційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1, розташованої за адресою: Львівська область, Бродівський район, м.Броди, вул.Чупринки, 17, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №393, що укладений між ВАТ «Бродирембуд» та ТзОВ «Ком ОСОБА_5».

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

02.12.2011р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів та договору комісії на продаж цінних паперів акціонером ВАТ "Бродирембуд" ОСОБА_13 відчужено належні йому акції ВАТ "Бродирембуд" у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_11, що становить 59,551% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ В«БродирембудВ» . До цього ОСОБА_11 належало лише 70523 акцій (6,02% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ БродирембудВ» ).

Після набуття на підставі вказаних договорів акцій ВАТ В«БродирембудВ» у кількості 697 394 штуки, тобто 59,551%, ОСОБА_11 належало в сукупності 767 917 акцій, тобто 65,5733%.

ОСОБА_11 скликано позачергові збори акціонерів ВАТ "Бродирембуд", рішенням яких, що оформлені протоколом №01/12 від 27.01.2012р., фактично голосами ОСОБА_11 призначено комісію з припинення ВАТ "Бродирембуд", головою якої призначено ОСОБА_14.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2012 року визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_13 та договір купівлі-продажу акцій ВАТ "Бродирембуд" від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ "Підприємство "Росан-цінні папери" та ОСОБА_11. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, у зв'язку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова визнано недійсними договори, на підставі яких ОСОБА_11 став власником цінних паперів, то станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 27.01.2012 року акціонеру ОСОБА_11 акції у кількості 697 394 штуки, що становить 59,551% статутного фонду ОСОБА_4, на праві власності не належали, і у власності останнього перебували лише 70523 шт. (6,02%) акцій ВАТ В«БродирембудВ» .

Такі обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №5015/1174/12 яке набрало законної сили, відповідно до якого, рішення оформлені протоколом позачергових зборів акціонерів №01/12 від 27.01.2012р. визнано недійсними, в тому числі і про обрання ОСОБА_14 головою комісії із припинення ВАТ В«БродирембудВ» .

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

02 березня 2012 року було проведено позачергові загальні збори акціонерів ВАТ В«БродирембудВ» , які скликані за рішенням комісії з припинення ВАТ В«БродирембудВ» , обраної рішенням позачергових зборів акціонерів, оформлених протоколом №01/12 від 27.01.2012р. які визнані судо недійсними.

На вказаних позачергових загальних зборах акціонерів 02.03.2012р. прийнято рішення, які оформлено протоколом № 02/12 від 02 березня 2013 року, зокрема, про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством у особі голови комісії з припинення, тобто ОСОБА_14, на відчуження нерухомого майна товариства на суму до 3 000 000 грн.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом позову, є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.03.2013р. будівлі гаражу, загальною площею 72,0 м.кв., реєстаційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1, розташованої за адресою: Львівська область, Бродівський район, м.Броди, вул.Чупринки, 17, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №393, що укладений між ВАТ «Бродирембуд» та ТзОВ «Ком ОСОБА_5».

Як вбачається з матеріалів справи, майно відчужене позивачем на підставі вищевказаного договору належало ВАТ "Бродирембуд" на праві власності, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.02.2013р. індексний номер 531453, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданого 16.02.2013р. Реєстраційною службою Бродівського районного управління юстиції Львівської області, індексний номер 531398, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1.

Згідно п.4 договору купівлі-продажу, відповідно до довідки про залишкову вартість основних засобів виданої ВАТ "Бродирембуд" станом на 15.02.2013р. вартість будівлі становить 12 592,87 грн.

У п.5 договору купівлі-продажу зазначено, що за погодженням сторін вартість предмету договору становить 21 000,00 грн. без ПДВ, які покупець зобов'язується сплатити продавцю не пізніше 08.03.2013р., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.03.2013р. до договору купівлі-продажу від 01.03.2013р., вказане майно було передане позивачем відповідачу. Акт від позивача підписано ОСОБА_14, від відповідача ОСОБА_16 Доказів оплати за придбане майно матеріали справи не містять, а факт оплати позивач заперечує і відповідачем, як і третьою ообою, не спростовано вказаної обставини.

Договір купівлі-продажу від 01.03.2013р. будівлі гаражу від імені ВАТ "Бродирембуд" підписаний головою комісії з припинення ОСОБА_14

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №5015/1174/12 яке набрало законної сили, рішення оформлені протоколом позачергових зборів акціонерів №01/12 від 27.01.2012р. визнано недійсними, в тому числі і про обрання ОСОБА_14 головою комісії із припинення ВАТ В«БродирембудВ» , тобто судом встановлено, що ОСОБА_14 призначений керівником ВАТ В«БродирембудВ» неправомірно.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, за загальним правилом право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Абзацом 3 п.п.3.5 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» від 29.05.2013р. №11 передбачено, що відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними

зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Як роз'яснено Вищим господарським судом України у абзаці 4 п.п.2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи наведене вище, та те, що Господарським судом Львівської області від 12.03.2013р. у справі №5015/1174/12, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ В«БродирембудВ» від 27.01.2012р., що оформлене протоколом від 27.01.2012р. №01/12, на підставі якого ОСОБА_14 був обраний головою комісії з припинення ВАТ В«БродирембудВ» , суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_14 повноважень на укладення від імені позивача спірного договору купівлі-продажу будівлі гаражу від 01.03.2013р.

Також суд звертає увагу, що доказів схвалення позивачем чи відповідачем оспорюваного договору купівлі-продажу будівлі гаражу від 01.03.2013р. матеріли справи не містять.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 27.03.2013р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів ВАТ В«БродирембудВ» , на яких прийнято рішення, що оформлені протоколом №01/13, про зобов'язання Наглядової ради товариства спільно з виконавчим органом вчинити дії по визнанню недійсними договорів з продажу (відчуження) майна ВАТ В«БродирембудВ» головою комісії з припинення ОСОБА_14, укладених 28.02.2013р., а також в разі виявлення інших порушень законодавства при укладенні договорів з 27.01.2012р. по 27.03.2013р. від імені ВАТ В«БродирембудВ» головою комісії з припинення - по визнанню їх недійсними в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_14 не був наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності на укладення спірного договору купівлі-продажу від 01.03.2013р. укладеного між ВАТ В«БродирембудВ» та ТзОВ В«Ком ОСОБА_5В» , оскільки рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ В«БродирембудВ» про обрання ОСОБА_14 головою комісії з припинення визнані судом недійсними, а відповідно вони вважаються недійсними з моменту їх прийняття. Водночас, спірний правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами ВАТ В«БродирембудВ» .

З огляду на викладене, у ОСОБА_14 були відсутні повноваження на укладення від імені ВАТ В«БродирембудВ» договору купівлі-продажу будівлі гаражу від 01.03.2013р., і вказаний правочин товариством схвалено не було, відповідно позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо заяви представника третьої особи-1 про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст.18 ГПК України, до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч.4 ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Аналізуючи вищенаведене, сторонами у господарському процесі є позивач та відповідач. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору є учасниками судового процесу, однак не є сторонами, а лише користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, відтак не наділені правами заявляти про застосування строку позовної давності.

У абзаці 4 п.п.2.1. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Отже, подана третьою особою-1 заява про застосування строку позовної давності судом відхиляється з огляду на відсутність у третьої особи-1 права на заявлення про застосування строку позовної давності.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується квитанцією №57 від 05.09.2016р. на суму 1378,00 грн., які відповідно до норм ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013р. укладений між ОСОБА_3 акціонерним товариством В«БродирембудВ» (80600, Львівська область, м.Броди, вул. Чупринки, буд. 17, код ЄДРПОУ 03331246) та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Ком ОСОБА_5В» (79000, м.Львів, вул.Дорошенка, буд. 75, код ЄДРПОУ 38627412), (нежитлової будівлі) будівлі гаражу загальною площею 72,0 м.кв., розташованої за адресою: Львівська область, Бродівський район, м.Броди, вул.Чупринки, будинок 17,

реєстаційний номер об'єкта нерухомого майна - НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 393.

3. Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю В«Ком ОСОБА_5В» (79000, м.Львів, вул.Дорошенка, буд. 75, код ЄДРПОУ 38627412) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства В«БродирембудВ» (80600, Львівська область, м.Броди, вул.Генерала Чупринки, 17, код ЄДРПОУ 03331246) 1378,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.12.2016р.

Головуючий суддя Петрашко М.М.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Кітаєва С.Б.