Постанова

від 14.12.2016 по справі 910/11017/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 910/11017/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Гройсберг К.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016

у справі № 910/11017/16 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Державної екологічної інспекції у місті Києві

до Споживчого товариства „Універсал-Сервіс"

про стягнення 10 795,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулась Державна екологічна інспекція у місті Києві з позовом до Споживчого товариства „Універсал-Сервіс" про стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України (30%) та міського бюджету міста Києва (70%) збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства в розмірі 10 795,43 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету.

Рішенням від 31.08.2016 господарський суд міста Києва в позові відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Державна екологічна інспекція у місті Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/11017/16 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 відновлено Державній екологічній інспекції у місті Києві строк на апеляційне оскарження рішення; апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/11017/16 прийнято до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2016 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 01.12.2016 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/11017/16 до 14.12.2016.

В судове засідання 14.12.2016 повноважні представники позивача та відповідача не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу та письмових пояснень, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/11017/16 має бути скасовано та задоволені позовні вимоги частково.

Згідно із п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом № 464 від 10.09.2008 Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 334 від 12.10.2015 та направлення № 219 від 12.10.2015 проведено перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у здійсненні господарської діяльності відповідача за адресою вул. Сортувальна 2, у Дарницькому районі м. Києва, яка була завершена 30.10.2015, за результатами якої встановлено, що останній, у період з 13.10.2012 по 21.12.2014, здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та підтверджується актом перевірки складеним позивачем за № 04/231.

27.10.2015 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва складено протокол про адміністративне правопорушення № 000134 від 27.10.2015 у зв'язку із вчиненим правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2015 за № 000134, інженера з охорони праці відповідача - ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

У зв'язку з тим, що відповідач працює без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, позивачем, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 № 639 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064 (надалі - Методика), проведено розрахунок розміру шкоди, завданої в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів відповідача за період з 13.10.2012 по 21.12.2014 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 10 795,43 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Статтею 153 ГК України встановлений обов'язок суб'єктів господарювання здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню; засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Згідно із ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", в редакції, чинній на спірний період, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

У матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, крім того, відповідачем не доведено факту існування такого дозволу.

Таким чином, матеріалами справи доведено наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми, а саме ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, зокрема, встановлюються необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та ст. 4-1 "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" без відповідного на те дозволу спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно із п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» № 01-06/20/2014 від 14.01.2014, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд цілком правомірно дійшов до висновку, що відповідач, на виконання вимог чинного законодавства має бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто, має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

При цьому, розмір збитків, розрахований позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства природи України № 639 від 10.12.2008, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064, за період з 13.10.2012 по 21.12.2014 та складає суму збитків у розмірі 10 795,43 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 48 від 02.11.2015 та додано розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів відповідача за період з 13.10.2012 по 21.12.2014.

Відповідач у листі № 15-11-170 від 05.11.2015 «Попередні зауваження щодо достовірності і обґрунтованості застосованих у розрахунку розмірів відшкодування збитків показників відносної небезпечності забруднюючих речовин (претензія від 02.11.2015 № 48)» просив позивача додатково надати письмову інформацію щодо джерела (чинного нормативного документа), яким достовірно визначені величини ГДКі (ОБРВі) викинутих підприємством забруднюючих речовин, застосовані у розрахунку розміру збитків, і документальне обґрунтування їх застосування.

Також у листі відповідач зазначив, що після надання такої інформації претензія від 02.11.2015 № 48 на суму 10 795,43 грн. буде розглянута підприємством по суті з обов'язковим повідомленням про результати розгляду у встановлені законом строки.

У листі № 3265-04/12 від 19.11.2015 позивач повідомив, що список гранично допустимих концентрацій (ГДК) та орієнтовних безпечних рівнів діяння (ОБРД) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць, включає в себе відомості про діючі на території України ГДК і ОБРД станом на 01.03.2000 і складено, зокрема, на основі списку гігієнічних нормативів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць (Додаток № 1 до «Державних санітарних правил охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними і біологічними речовинами)», ДСП-201-97, затверджених наказом МОЗ України від 09.07.1997 № 201. Крім того, позивачем наведено перелік списків забруднюючих речовин.

Відповідач у листі № 15-12-юр-188 від 01.12.2015 повідомив позивача, що посилання на ДСП 201-97 є безпідставним, оскільки вказаний нормативний документ не є чинним з 31.07.2014, згідно із рішенням Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 30.05.2014 № 31; вважає, що для розрахунку показників Аі при визначенні суми збитків, заподіяних державі внаслідок використання товариством стаціонарних джерел забруднення за відсутності дозволу на викиди за період з 13.10.2012 та 21.12.2014, з огляду на положення п. 4.2 Методики та ч. 7 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», слід брати величини ГДКі, визначені у Додатку № 2 (обов'язковий) «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны», чинного в Україні ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»; відповідно, сума фактичної шкоди, заподіяної товариством державі, внаслідок використання стаціонарних джерел забруднення за відсутності дозволу на викиди за період з 13.12.2012 по 21.12.2014 складає 1 013,93 грн. (контр розрахунок додається).

Відповідачем частково задоволено претензію позивача та перераховано до бюджету грошові кошти у розмірі 1 013,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1986 від 01.12.2015 (а.с. 39).

Апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Позивачем при розрахунку розміру збитків застосовувались списки ГДК і ОБРВ чинні станом на 01.03.2000, в тому числі - список №3 ГДК та список №4 ОБРД забруднюючих речовин, що були затверджені наказом від 09.07.1997 року № 201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України №30 від 23.02.2000).

30.05.2014 Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було прийнято рішення № 31 «Про необхідність усунення Міністерством охорони України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо визнання таким, що втратив чинність наказу від 09.07.1997 № 201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України № 30 від 23.02.2000), оскільки його норми не відповідають вимогам діючого законодавства та принципам державної регуляторної політики.

Відповідно до рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку та підприємництва від 30.05.2014 № 31 «Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров'я України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (повідомлення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку та підприємництва від 07.08.2014) враховуючи невиконання рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у встановлений строк, не оскарження цього рішення та виходячи зі змісту повноважень, регламентованих частиною п'ятою статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 № 201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ від 23.02.2000 № 30), зупиняється з 31.07.2014.

Апеляційний господарський суд, частково, не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо невірного здійснення позивачем розрахунку збитків за результатами акту перевірки №04/231, яка була завершена 30.10.2015, на підставі ДСП 201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами», які були затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 № 201, враховуючи те, що позивачем нараховуються збитки, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів відповідача за період з 13.10.2012 по 21.12.2014.

Оскільки дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 № 201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ від 23.02.2000 № 30), зупиняється лише з 31.07.2014, то нарахування позивачем збитків за період з 13.10.2012 по 30.07.2014 на підставі ДСП 201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами», є правомірним.

Однак, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що нарахування позивачем збитків за період з 31.07.2014 по 21.12.2014 на підставі ДСП 201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами» є безпідставним та необґрунтованим.

Позивачем ані господарському суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду, не надано належного нормативного документу, яким встановлюються гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць та який є чинним у період з 31.07.2014 по 21.12.2014, на підставі якого розраховуються зазначені збитки.

Слід зазначити, що від позивача 12.12.2016 через відділ канцелярії суду надійшло письмове пояснення у справі № 910/11017/16 до якого додано «Гранично допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць», однак, цей перелік затверджений Т.в.о. головного державного санітарного лікаря України, після спірного періоду у справі, а саме: 03.03.2015.

Оскільки позивачем не доведено розміру збитків, завданих відповідачем державі за період з 31.07.2014 по 21.12.2014, позовні вимоги, в частині стягнення збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 31.07.2014 по 21.12.2014, задоволенню не підлягають.

Висновок господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем правильно розраховано та визначено розмір шкоди, з огляду на положення додатку 2 «Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны» та чинного в Україні ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», є безпідставним, оскільки зазначені документи визначають гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі та вимоги до повітря саме робочої зони, в той час, як у даній справи розраховані збитки, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів відповідача.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів відповідача, доданий до позовної заяви, встановив, що сума збитків у розмірі 8 838,76 грн. за період з 13.10.2012 по 30.07.2014 є правильною.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи доведено порушення відповідачем ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", часткове задоволення відповідачем претензії позивача та перерахування до бюджету грошових коштів у розмірі 1 013,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1986 від 01.12.2015, сума збитків, яка є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача за період з 13.10.2012 по 30.07.2014 складає суму у розмірі 7 824,83 грн.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема, викладено заяву про застосування позовної давності щодо стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, в період з 13.10.2012 по 16.06.2013, включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У даній справі спір виник у зв'язку із порушенням відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що зафіксовано в акті перевірки. В акті також зазначено, що початком перевірки є 13.10.2015, а завершенням є 30.10.2015.

Апеляційний господарський суд, враховуючи викладене вище, зазначає, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 917/2579/14|3-1033гс15.

Позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 10 795,43 грн. заявлено за період із 13.10.2012 по 21.12.2014, однак, виявлені зазначені порушення відповідача у результаті проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, початком якої є 13.10.2015, а завершенням є 30.10.2015, а як вбачається із відбитку поштового штемпелю відділення зв'язку, позивач звернувся до господарського суду міста Києва 07.06.2016.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності у справі № 910/11017/16 не пропущено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 ГПК України і дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позову, оскільки позовні вимоги, частково, є обґрунтованими та доведеними. Апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у місті Києві підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у місті Києві задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2016 у справі № 910/11017/16 скасувати повністю і прийняти нове рішення.

3. Позов Державної екологічної інспекції у місті Києві задовольнити частково.

Стягнути з Споживчого товариства «Універсал-Сервіс» (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; ідентифікаційний код 31723387) 7 824,83 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, а саме: на користь Державного бюджету України - 30%, що становить 2 347,45 грн. та міського бюджету міста Києва - 70%, що становить 5 477,38 грн.

Стягнути з Споживчого товариства «Універсал-Сервіс» (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; ідентифікаційний код 31723387) на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4; ідентифікаційний код 37975277) 998,81 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Споживчого товариства «Універсал-Сервіс» (02081, м. Київ, вул. Сортувальна, 2; ідентифікаційний код 31723387) на користь Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4; ідентифікаційний код 37975277) 1 098,69 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/11017/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім