Постанова

від 13.12.2016 по справі 910/4035/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/4035/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Погодін В.О. - дов. №165 від 01.04.2016р.

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016р.

у справі № 910/4035/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору факторингу, договорів про

відступлення права вимоги

В судовому засіданні 13.12.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" про:

1. визнання недійсним договору факторингу № 7 від 05.12.2014;

2. визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1857 від 05.12.2014 за договором іпотеки № 2365 від 21.12.2011;

3. визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 1860 від 05.12.2014 за договором іпотеки № 1203 від 22.04.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення договору факторингу № 7 від 05.12.2014 відбулось з порушенням вимог законодавства. зазначає, що згідно звіту № 07-08/08-15/РД1 від 12.08.2015 про експертну оцінку ринкової вартості права грошової вимоги ринкова вартість відступленого права грошової вимоги за кредитним договором № 77960/101-27 від 10.04.2008 становить 229 429,97 грн., тоді як сума фінансування (оплати) за договором факторингу № 7 від 05.12.2014 становить 37 063,70 грн. Отже, відчуження відбулось за заниженою ціною, що на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості самих майнових вимог за кредитним договором № 77960/101-27 від 10.04.2008, право вимоги за яким відступлено, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою для його нікчемності. У зв'язку з цим рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої І.В. № 15 від 08.12.2015 визнано нікчемними спірні договори.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2016р. у справі №910/4035/16 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" 13.05.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, відповідно до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався, останній раз на 13.12.2016р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2016р. підтримав апеляційну скаргу, з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача та третьої особи, в судове засідання апеляційної інстанції 13.12.2016р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, причини їх неявки суду не відомі. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (Клієнт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (Фактор, відповідач) було укладено договір факторингу № 7 (далі - договір факторингу № 7).

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 7 в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач продає (переуступає) відповідачу право вимоги до боржника (ОСОБА_6.), які включають в себе Кредитний договір (надалі - Кредитний договір, деталі якого містяться у додатку № 1 до цього договору), а відповідач приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження позивача за плату.

Загальна сума заборгованості за Кредитним договором на дату набрання чинності цього договору, складає 3 706 369,68 грн. (п. 1.1.4. договору факторингу № 7).

Відповідно до п. 2.1. договору факторингу № 7 відповідач надає фінансування позивачу у національній валюті України в сумі 37 063,70 грн.

Згідно з актом приймання-передачі прав вимоги від 05.12.2014 (додаток № 2 до договору факторингу № 7) позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги (з усією документацією), як визначено у договорі факторингу № 7 від 05.12.2014.

Згідно з актом прийому-передачі документів до договору факторингу № 7 від 05.12.2014 (додаток № 3 до договору факторингу № 7) позивач передав, а відповідач прийняв документи, перелік яких визначений в цьому акті.

05.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (Первісний іпотекодержатель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (Новий іпотекодержатель, відповідач) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 21.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Навальковською М.М та зареєстрованим в реєстрі за № 2365), який посвідчений 05.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1857 (далі - договір про відступлення № 1857).

Також 05.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український Бізнес Банк" (Первісний іпотекодержатель, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" (Новий іпотекодержатель, відповідач) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 22.04.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костур У.Т. та зареєстрованим в реєстрі за № 1203), який посвідчений 05.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1860 (далі - договір про відступлення № 1860).

Відповідно до п. 1.1. договорів про відступлення № 1857 та № 1860 в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач відступає (передає), а відповідач набуває (приймає) усе та будь-яке належне позивачу право вимоги за договором іпотеки (з урахуванням всіх внесених до нього змін та доповнень) (надалі - відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем, зобов'язань за Кредитним договором.

Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується - Іпотекодержатель у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а права вимоги за договором іпотеки вважаються відступленими відповідачу з моменту підписання цього договору, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення № 1857 предметом іпотеки за договором іпотеки є: нежилі будівлі, столярний цех "ІІ-І" з цегли загальною площею 308,7 кв. м., ворота № 1, огорожа № 3 та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 4611200000:06:068:0026, що розташовані за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Підзамче, 36.

Згідно з п. 1.2. договору про відступлення № 1860 предметом іпотеки за договором іпотеки є: цегляна будівля столярного цеху ІІ-1 загальною площею 45,3 кв. м., металеві ворота № 2, огорожа (бетонні плити) № 3 що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Підзамче, 36а.

Відповідно до п. 1.4. договорів про відступлення № 1857 та № 1860 сума невиконаного боржником зобов'язання перед новим кредитором станом на момент укладення цього договору, згідно Кредитного договору та відповідно договору про відступлення права вимоги, становить 3 706 369,68 грн.

Умови договору факторингу сторонами були виконані, передане право вимоги було оплачене, при цьому позивачем передано, а відповідачем прийнято документи, які стосуються кредитного договору та договору іпотеки, що є предметом договорів факторингу та договору відступлення. Внаслідок укладення цих договорів відбулась заміна сторони у зобов'язанні, тобто новим кредитором став відповідач - ТОВ "Велес-Д".

Постановою Правління Національного банку України № 844 від 25.12.2014 Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 164 від 25.12.2014 з 26.12.2014 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Укрбізнесбанк».

Постановою Правління Національного банку України № 265 від 23.04.2015 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Український Бізнес Банк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 87 від 24.04.2015, з 24.04.2015 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" та призначено уповноважену особу на здійснення ліквідації ПАТ «Укрбізнесбанк».

Спір виник внаслідок того, що на виконання ч. 2 ст. 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду за результатами проведення службового розслідування встановлено, що укладення договору факторингу № 7 відбулось з порушенням вимог законодавства, а рішенням № 15 від 08.12.2015 визнано нікчемними договір факторингу № 7 та договори про відступлення № 1857 та № 1860.

Рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" Білої І.В. від 08.12.2015 №15 визнано нікчемними з моменту їх укладення договір факторингу від 05.12.2014 №7 та договори про відступлення права вимоги за спірними договорами іпотеки від 05.12.2014 з підстав, визначених п.3 ч. 3 ст. 38 закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (відчуження майна за цінами нижчими більше ніж на 20 % від його вартості).

09.12.2015 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 8387 про повернення позивачу всіх грошових коштів, які були перераховані боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) на користь відповідача; надання позивачу інформації, яка стосується виконання боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) грошових зобов'язань на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу, зокрема, договору факторингу № 7 від 05.12.2014; повернення позивачу оригіналів всіх кредитних договорів та договорів забезпечення (іпотеки, застави, поруки тощо), додатків до них, та інших документів, пов'язаних з виконанням сторонами умов цього договору. Заявлені вимоги підлягали виконанню протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги.

Однак ТОВ "Велес-Д" вимоги позивача не виконало, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір факторингу був вчинений з порушенням приписів чинного законодавства, а саме: укладення договору факторингу № 7 від 05.12.2014 відбулось з порушенням вимог законодавства. зазначає, що згідно звіту № 07-08/08-15/РД1 від 12.08.2015 про експертну оцінку ринкової вартості права грошової вимоги ринкова вартість відступленого права грошової вимоги за кредитним договором № 77960/101-27 від 10.04.2008 становить 229 429,97 грн., тоді як сума фінансування (оплати) за договором факторингу № 7 від 05.12.2014 становить 37 063,70 грн. Отже, відчуження відбулось за заниженою ціною, що на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості самих майнових вимог за кредитним договором № 77960/101-27 від 10.04.2008, право вимоги за яким відступлено, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою для його нікчемності. У зв'язку з цим рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Білої І.В. № 15 від 08.12.2015 визнано нікчемними спірні договори.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 38 вказаного Закону уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав:

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено місцевим господарським судом, внаслідок укладення спірного договору факторингу №7 від 05.12.2014р. ПАТ "Український Бізнес Банк" було відступлено право вимоги заборгованості за кредитним договором №77960/101-27 від 10.04.2008р. на користь ТОВ "Велес-Д" у загальному розмірі 3 706 369,68 грн., а Товариством з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" було здійснено оплату коштів в сумі 37 063,70 грн. на користь ПАТ "УкрБізнесБанк" згідно умов договору.

Як свідчить зміст спірного договору факторингу та встановлені обставини справи, договір факторингу не є безоплатним, оскільки передача права вимоги до боржника передана в обмін на фінансування позивача в сумі 37 063,70 грн., які були сплачені відповідачем в повному обсязі.

Заборгованість фізичної особи ОСОБА_10 за кредитним договором на момент укладення договору факторингу була віднесена до п'ятої категорії ризику та списана як безнадійна, що сторонами не заперечувалось.

Згідно пункту 2 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженим Постановою Правління Національного банку України №172 від 01.06.2011, (який з 01.12.2015 втратив чинність на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.10.2015 №737, але був чинним на момент укладання спірних правочинів), банк визначає заборгованість за активними банківськими операціями як безнадійну (надалі - безнадійна заборгованість) відповідно до методики, установленої Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України №23 від 25.01.2012.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку банк має право відшкодувати (списати) за рахунок резерву безнадійну заборгованість, яка включає суму основної заборгованості перед банком та/або нараховані доходи (борг боржника), за якою є прострочення погашення боргу або його частини понад 180 днів. При цьому, як передбачено п. 7 Порядку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента.

Згідно з пунктом 1.5. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 25.01.2012 №23, резерви за активами є спеціальними (оціночними) резервами, які зменшують балансову вартість активів і необхідність формування яких спричинена зменшенням корисності таких активів. Резерви за наданими фінансовими зобов'язаннями є забезпеченням їх виконання в майбутньому, що визнається в балансі банку як зобов'язання та свідчить про можливі втрати внаслідок вибуття ресурсів, пов'язаного з виконанням банком таких фінансових зобов'язань.

Відповідно до глави 2 Положення, банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов'язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання.

Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов'язання за такими категоріями якості: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; ІІ - помірний ризик; ІІІ - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик.

Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.

Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів/наданих фінансових зобов'язань, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов.

Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.

Відповідно до даних, наведених у поданому позивачем звіті ТОВ "Ако-Експерт" кількість днів прострочення заборгованості боржника за кредитним договором №77960/101-27 від 10.04.2008р. склала - 668 днів.

Списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву не припиняє існування вимоги банку до боржника, однак суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за правовою природою та метою формування відповідного резерву, створення банком відповідного резерву фактично є забезпеченням виконання зобов'язання, а списання банком безнадійної заборгованості за рахунок такого резерву - задоволенням вимог банку, тобто відшкодуванням його втрат.

Таким чином, подальше відступлення права вимоги за такою заборгованістю може здійснюватись банком за ціною, яка буде визначатись сторонами на основі принципу свободи договору, з урахуванням інтересів обох сторін правочину та за ціною, яка буде найбільш економічно доцільною для них з врахуванням всіх наявних та майбутніх ризиків для кожної із них.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає недоведеними доводи позивача щодо невідповідності ціни права вимоги, яка визначена у спірному договорі, звичайним цінам, під якими чинне законодавство (підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) розуміє ціну товарів (робіт, послуг), визначену сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

На підтвердження доводів щодо продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Велес-Д" права вимоги за кредитним договором №77960/101-27 від 10.04.2008р. за заниженою ціною, позивач посилається на звіт №07-08/08-15/РД1 оцінки ринкової вартості активів ПАТ "Укрбізнесбанк" у вигляді права грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами станом на момент продажу активів, зокрема, за яким ринкова вартість відступленого права вимоги становить 3 706 369, 68 грн., прийняття якого в якості доказу у справі відповідачем заперечується з огляду на закріплені законодавством норми щодо необхідності з метою перевірки правочинів проведення саме аудиторських перевірок, а не проведення перевірок суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Пунктом 1.19. Положення про виведення неплатоспроспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2015 №75, визначено порядок проведення аналізу договорів на предмет їх нікчемності.

Так, уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право запланувати у кошторисі витрати, пов'язані зі здійсненням тимчасової адміністрації, витрати на залучення аудитора(ів) для проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, та інвентаризації банківських активів.

У разі необхідності залучення аудитора (ів) для неплатоспроможного банку та оплати їх послуг уповноважена особа Фонду після затвердження виконавчою дирекцією Фонду кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, вносить на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Положення зміни до такого кошторису разом з кандидатурами аудитора(ів).

За умови недостатності коштів у банку для оплати витрат, пов'язаних із залученням до роботи аудитора(ів), виконавча дирекція Фонду може прийняти рішення про надання цільової позики на оплату таких витрат банку за рахунок коштів Фонду.

Таким чином, згідно з вказаним Положенням для проведення перевірки правочинів на предмет виявлення таких, що є нікчемними, залучається аудитор, який у своїй діяльності керується Законом України "Про аудиторську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, уповноважена особа Фонду не проводила аудиторський аналіз договорів факторингу, у тому числі, спірного договору, як це передбачено пунктом 1.19. Положення, а замість цього звернулась до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Ако Експерт", який у своїй діяльності керується Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України", відповідно до якого оцінка майна, майнових прав - це визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що звіт про оцінку майна є документом, який містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього ж Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають зацікавленість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, що мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що висновки спеціалістів з відповідних питань, в тому числі і висновки, зроблені на підставі проведеної за замовленням позивача оцінки вартості права вимоги, які надані поза межами проведення судової експертизи, не є експертними, а тому не можуть бути прийняті судом як належний доказ у справі.

04.07.2016р. до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання позивача про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості прав вимоги за договором факторингу №7 від. 05.12.2014р.

21.09.2016р. до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання позивача, у якому останній зазначив, що між сторонами у даній справі в Київському апеляційному господарському суді перебувають аналогічні справи (№910/32311/15, №910/33042/15 та №910/869/16) в яких також було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, дані клопотання були задоволенні, провадження по справам зупинені, а справи були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

29.07.2016р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на адресу суду направлені відповіді щодо призначених експертиз, у яких зазначено про неможливість проведення судових експертиз, у зв'язку з тим, що на даний час в реєстрі відсутні методики щодо встановлення ринкової вартості активів (прав вимоги за кредитними договорами).

У зв'язку з цим позивач просив не призначати судову експертизу по раніше заявленому ним клопотанню про призначення експертизи у даній справі.

Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні будь-які інші належні докази, які підтверджували б достовірність даних, вказаних суб'єктом оціночної діяльності у поданому позивачем Звіті про незалежну оцінку прав вимоги, беручи до уваги відсутність Методики визначення вартості такого виду майна, колегія суддів не приймає поданий позивачем Звіт про незалежну оцінку права вимоги банку в якості належного доказу на підтвердження дійсної ринкової вартості права вимоги за кредитним договором, переданого відповідачу згідно спірного договору факторингу.

Інших доказів, які б підтверджували ринкову вартість права вимоги заборгованості, яка була віднесена банком до безнадійної, і доказів, які свідчили б, що визначена у спірному договорі факторингу №7 вартість вимоги є заниженою, позивачем до суду не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості доводів позивача про вчинення відступлення права вимоги за спірним договором факторингу №7 від 05.12.2014 року за заниженими цінами.

Рецензія на звіт №07-08-01/08-15/РД1, подана позивачем суду апеляційної інстанції 08.12.2016р. не приймається до уваги, оскільки позивачем в порушення вимог ст. 101 ГПК України не обґрунтовано причини неможливості проведення рецензії та її подання під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, вказана рецензія не спростовує правильних висновків суду щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним спірних договорів.

В обґрунтування своє позиції апелянт також посилався на те, що укладення договору факторингу відбулось на підставі підробленого протоколу спільного засідання комітету управління активами і пасивами та тарифного комітету Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" від 07.11.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2015р. до органів МВС України було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення та початок досудового розслідування внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050500001167 від 09.06.2015, що підтверджується відповідним витягом з реєстру.

Постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 22.10.2015 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050500001167 від 09.06.2015 закрито у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб ПАТ "Укрбізнесбанк" складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові зазначено, що в результаті досудового розслідування не підтвердився факт внесення неправдивих даних в офіційний документ.

Враховуючи те, що сторонами не надано доказів на підтвердження обставин щодо завершення вищезазначеного кримінального провадження, встановлення винних осіб та обставин скоєного правопорушення, колегія суддів не може вважати доведеними та такими, що не підлягають доказуванню повідомлені позивачем обставини щодо даного правопорушення (а саме, щодо факту внесення неправдивих даних до протоколу спільного засідання комітету управління активами і пасивами та тарифного комітету Публічного акціонерного товариства "Укрбізнесбанк" від 07.11.2014), оскільки згідно вимог статті 35 ГПК України для господарського суду преюдиціальне значення має вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Інших доводів, які б спростували законність ухваленого судом першої інстанції рішення апеляційна скарга не містить.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016р. у справі №910/4035/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2016р. у справі №910/4035/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4035/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Г.В. Корсакова