Постанова

від 02.03.2017 по справі 910/4035/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 910/4035/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4 дов. № 5 від 3 січня 2017 року, відповідача - ОСОБА_5 дов. № б/н від 10 листопада 2016 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Український Бізнес Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Український Бізнес Банк" до ТОВ "Велес-Д", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним договору факторингу, договорів про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ПАТ "Український Бізнес Банк" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Велес-Д" (далі - відповідач) з позовом про визнання недійсним договорів, що укладені між ПАТ "Український Бізнес Банк" та ТОВ "Велес-Д": договору факторингу № 7 від 5 грудня 2014 року, договору № 1857 від 5 грудня 2014 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2365 від 21 грудня 2011 року та договору №1860 від 5 грудня 2014 про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 1230 від 22 квітня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений 5 грудня 2014 року договір факторингу № 7 є нікчемний, оскільки вартість відступленого на користь відповідача права вимоги за цим договором є значно нижчою за його ринкову вартість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Український Бізнес Банк" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Український Бізнес Банк" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Український Бізнес Банк".

Посилається на необґрунтованість висновків суду, неповне дослідження доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Стверджує, що рівень обслуговування кредиту та віднесення його на цій підставі до тієї чи іншої категорії якості(групи), що здійснюється банками в силу приписів Положення "Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями" встановлено виключно з метою формування та використання резервів для відшкодування можливих втрат, він не може свідчити та визначати вартість активу як об'єкту цивільного права.

Звертає увагу на те, що залучення до спільної перевірки аудитора є правом Уповноваженої особи Фонду, а не обов'язком.

Крім того, вказує на те, що відповідно до п. 4.12 ч. 4 розділу 2 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку уповноважена особа фонду, з поміж інших спеціалістів, для встановлення тих чи інших фактів вправі залучати в тому числі і оцінювачів.

Представником ТОВ "Велес-Д" подано письмові пояснення у справі, в яких відповідач стверджує про відсутність в матеріалах справи будь-яких належних доказів, які б підтверджували достовірність даних, вказаних суб'єктом оціночної діяльності у поданому позивачем звіті про незалежну оцінку прав вимоги, беручи до уваги відсутність методики визначення вартості такого виду майна. Просить залишити рішення першої та постанову апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представником Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подано письмові пояснення, в яких третя особа просить задовольнити касаційну скаргу ПАТ "Український Бізнес Банк", скасувати рішення першої та постанову апеляційної інстанцій, позов ПАТ "Український Бізнес Банк" задовольнити в повному обсязі.

Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не взято до уваги результати проведення оцінки прав вимог, що є предметом договору факторингу №7 від 5 грудня 2014 року.

Стверджує, що судом попередніх інстанцій помилково не взято до уваги той факт, що списання заборгованості за рахунок резервів має на меті підвищення ліквідності банку, збалансування рівнів активів та пасивів банку, а не прощення боргу, на якому наполягає відповідач і позицію якого підтримали суди попередніх інстанцій.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги третя особа повідомлена належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 05 грудня 2014року між ПАТ "Український Бізнес Банк" (Клієнт, позивач) та ТОВ "Велес-Д" (Фактор, відповідач) укладено договір факторингу № 7.

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу № 7 в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт (позивач) продає (переуступає) фактору (відповідачу) право вимог до боржника, які включають в себе кредитний договір (кредитний договір, деталі якого містяться у додатку № 1 до цього договору), а фактор (відповідач) приймає такі права вимоги та зобов'язується передати фінансування в розпорядження клієнта (позивача) за плату.

Пунктом 1.1.4 встановлено, що загальна сума заборгованості за кредитним договором на дату набрання чинності цього договору, складає 3706369 гривень 68 коп.

Згідно п. 2.1 ТОВ "Велес-Д" надає фінансування ПАТ "Український Бізнес Банк" у національній валюті України в сумі 37063 гривні 70 коп. При цьому позивач передає відповідачу плату у розмірі 1% від суми фінансування у національній валюті України.

5 грудня 2014 року згідно акта приймання-передачі прав вимоги (додаток № 2 до договору факторингу № 7) позивач передав, а відповідач прийняв права вимоги (з усією документацією), як визначено у договорі факторингу № 7 від 05 грудня 2014року.

Відповідно до акта прийому-передачі документів до договору факторингу № 7 від 05 грудня 2014 (додаток № 3 до договору факторингу № 7) позивач передав, а відповідач прийняв документи згідно переліку, визначеному в цьому акті.

5 грудня 2014 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Велес-Д" (Новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 21 грудня 2011 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковською М.М та зареєстрованим в реєстрі за № 2365), який посвідчений 05 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1857.

5 грудня 2014 року між ПАТ "Український Бізнес Банк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Велес-Д" (Новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (посвідченим 22 квітня 2013 року державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. та зареєстрованим в реєстрі за № 1203), який посвідчений 5 грудня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1860.

Пунктами 1.1 договорів про відступлення права вимоги № 1857 та № 1860 визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний іпотекодержатель (позивач) відступає (передає), а новий іпотекодержатель (відповідач) набуває (приймає) усе та будь-яке належне позивачу право вимоги за договором іпотеки (з урахуванням всіх внесених до нього змін та доповнень) (надалі - відступлені права), включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки і за рахунок предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному розмірі у разі невиконання боржником та/або майновим поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Сторони домовились, що заміна сторони, яка іменується - Іпотекодержатель, у зобов'язаннях, що виникли на підставі договору іпотеки, вважається такою, що відбулася, а права вимоги за договором іпотеки вважаються відступленими відповідачу з моменту підписання цього договору, скріплення печатками сторін та нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № 1857 предметом іпотеки за договором іпотеки є: нежилі будівлі, столярний цех "ІІ-І" з цегли загальною площею 308,7 кв. м., ворота № 1, огорожа № 3 та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Згідно п. 1.2 договору про відступлення права вимоги № 1860 предметом іпотеки за договором іпотеки є: цегляна будівля столярного цеху ІІ-1 загальною площею 45,3 кв. м., металеві ворота № 2, огорожа (бетонні плити) № 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.4 договорів про відступлення права вимоги № 1857 та № 1860 сума невиконаного боржником зобов'язання перед новим кредитором станом на момент укладення цього договору, згідно Кредитного договору та відповідно договору про відступлення права вимоги, становить 3706369 гривень 68 коп.

Судами встановлено, що умови договору факторингу сторонами були виконані, передане право вимоги було оплачене, при цьому позивачем передано, а відповідачем прийнято документи, які стосуються кредитного договору та договору іпотеки, що є предметом договорів факторингу та договору відступлення. Внаслідок укладення цих договорів відбулась заміна сторони у зобов'язанні, тобто, новим кредитором став відповідач - ТОВ "Велес-Д".

25 грудня 2014 року постановою Правління Національного банку України № 844 ПАТ "Український Бізнес Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 164 від 25 грудня 2014 року з 26 грудня 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Український Бізнес Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Укрбізнесбанк".

23 квітня 2015року постановою Правління Національного банку України № 265 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Український Бізнес Банк".

24 квітня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 87 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Український Бізнес Банк" з 24 квітня 2015 року та призначено уповноважену особу на здійснення ліквідації ПАТ "Укрбізнесбанк".

8 грудня 2015 року на виконання ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрбізнесбанк", за результатами проведення перевірки договорів, укладених протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів, що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийнято рішення № 15 про визнання правочинів нікчемними. Визнано нікчемними спірні договір факторингу від 5 грудня 2014 року №7, договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 5 грудня 2014 року (зареєстрований в реєстрі за №1857) та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки (зареєстрований за № 1860) з моменту їх укладення.

9 грудня 2015 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 8387 про повернення ПАТ "Укрбізнесбанк" всіх грошових коштів, які були перераховані боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) на користь відповідача; надання банку розгорнутого розрахунку платежів, сплачених боржниками на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу, із зазначенням суми і дати перерахування; надання банку інформації, яка стосується виконання боржниками (позичальниками банку за кредитними договорами) грошових зобов'язань на користь ТОВ "Велес-Д" відповідно до умов договорів факторингу; повернення позивачу оригіналів всіх кредитних договорів та договорів забезпечення (іпотеки, застави, поруки тощо), додатків до них, та інших документів, пов'язаних з виконанням сторонами умов цих договорів. Заявлені вимоги підлягали виконанню протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги.

ТОВ "Велес-Д" вимоги позивача не виконало, що і стало підставою звернення ПАТ "Укрбізнесбанк" з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що позивачем не доведено невідповідності ціни права вимоги, яка визначена у спірному договорі, звичайним цінам.

Судами вказано, що заборгованість за кредитним договором на момент укладення договору факторингу була віднесена до п'ятої категорії ризику та списана як безнадійна, а договір факторингу не був безоплатним, оскільки передача права вимоги до боржника передана в обмін на фінансування позивача в сумі 37063 гривні 70 коп. Суди прийшли до висновку, що подальше відступлення права вимоги за такою заборгованістю може здійснюватись банком за ціною, яка буде визначатись сторонами на основі принципу свободи договору, з урахуванням інтересів обох сторін правочину та за ціною, яка буде найбільш економічно доцільною для них з урахуванням всіх наявних та майбутніх ризиків для кожної із них.

Посилаючись на Положення про виведення неплатоспроспроможного банку з ринку, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.04.2015 №75, суди не прийняли в якості доказу наданий позивачем звіт про незалежну оцінку прав вимоги за кредитними договорами ПАТ "Укрбізнесбанк" суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Ако Експерт" з тих мотивів, що суб'єкт оціночної діяльності в своїй діяльності керується Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" , а уповноважена особа Фонду не проводила аудиторський аналіз договорів факторингу, у тому числі, спірного договору, як це передбачено п. 1.19 Положення, а тому з огляду на те, що інших доказів не надано, позивачем, на думку суду, не доведено, що визначена у спірному договорі факторингу №7 вартість вимоги є заниженою.

Судами встановлено, що відповідно до звіту № 07-08/08-15/РД1 від 12 серпня 2015 року про незалежну оцінку права вимоги за кредитним договором складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Ако-Експерт" ринкова вартість відступленого права грошової вимоги за кредитним договором № 77960/101-27 від 10 квітня 2008 становить 229429 гривень 97 коп., тоді як сума фінансування (оплати) за договором факторингу № 7 від 05 грудня 2014 року становить 37063 гривень 70 коп.

Судом апеляційної інстанції не прийнята до уваги Рецензія на звіт № 07-08-01/08-15/РД1, оскільки позивачем не обґрунтовано причини неможливості проведення рецензії та її подання під час розгляду справи судом першої інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи позивача про те, що договір факторингу №7 від 5 грудня 2014 року укладено на підставі підробленого протоколу спільного засідання Комітету управління активами і пасивами та Тарифного комітету ПАТ "Укрбізнесбанк" від 07 листопада 2014 року, оскільки вказані доводи не підтверджено належними та допустимими доказами з посиланням на постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 22 жовтня 2015 року за заявою Уповноваженої особи Фонду Білої І.В. про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України - складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів. Постановою слідчого від 22 жовтня 2015 року кримінальне провадження, внесене 9 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050500001167 закрито у зв'язку з відсутністю в діях посадових осіб ПАТ "Укрбізнесбанк" складу кримінального правопорушення. У вказаній постанові зазначено, що в результаті досудового розслідування не підтвердився факт внесення неправдивих даних в офіційний документ.

Однак, суд касаційної інстанції вважає ці висновки суддів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 4 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписом ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Український Бізнес Банк" вказує на те, що відчуження права грошової вимоги за кредитним договором № 77960/101-27 від 10.04.2008 відбулось за заниженою ціною, що на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості самих майнових вимог за вказаним кредитним договором, право вимоги за яким відступлено, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою для його нікчемності.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Під звичайною ціною розуміється ціна, що відповідає рівню ринкових цін (п.14.1.71 Податкового кодексу України). Інших визначень звичайної ціни законодавство не містить.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна, що здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Згідно ст. 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб`єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Відповідно до п. 1.9 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку (в редакції станом на 16.04.2015) уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право запланувати у кошторисі витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, витрати на залучення аудитора(ів) для проведення спільної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, та інвентаризації банківських активів.

У разі необхідності залучення аудитора(ів) для неплатоспроможного банку та оплати їх послуг уповноважена особа Фонду після затвердження виконавчою дирекцією Фонду кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації, вносить на розгляд виконавчої дирекції Фонду відповідно до цього Положення зміни до такого кошторису разом з кандидатурами аудитора(ів).

Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право залучати аудитора(ів), які визначені Фондом, у межах кошторису витрат, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації.

Пунктом 4.12 Положення передбачено, що при виконанні своїх обов'язків уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію має право, серед іншого, залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.

Судами встановлено, що відповідно до звіту № 07-08/08-15/РД1 від 12 серпня 2015 року про незалежну оцінку права вимоги за кредитним договором ринкова вартість відступленого права грошової вимоги за кредитним договором № 77960/101-27 від 10 квітня 2008 становить 229429 гривень 97 коп., тоді як сума фінансування (оплати) за договором факторингу № 7 від 05 грудня 2014 року становить 37063 гривень 70 коп.

Тобто, як стверджує заявник, за результатами проведення оцінки прав вимоги за вказаним договором факторингу ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитними договорами на момент укладання спірного договору значно перевищувала ціну, за якою банком відчужено свої майнові права. При цьому докази оскарження відповідачем звіту, на підставі якого визначено ринкову вартість об'єкта продажу за спірним договором, відсутні.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено вказані доводи ПАТ "Український Бізнес Банк" щодо наявності ознак нікчемності договору факторингу № 7 від 5 грудня 2014 року, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким ПАТ "Український Бізнес Банк" відчужено на користь ТОВ "Велес-Д" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна.

Судами попередніх інстанцій не встановлено дійсної вартості відчуженого банком права грошової вимоги за кредитним договором та співвідношення грошової вимоги з отриманими банком грошовими коштами в результаті укладення спірного договору факторингу.

Крім того, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у прийнятті в якості доказу звіту про оцінку майнових вимог за спірними правочинами та стверджуючи, що доказом у такому випадку має бути виключно висновок аудитора, у порушення ст.34 ГПК України, не вказали норму закону, якою би це було передбачено, та не навели переконливих доводів щодо допустимості в якості доказу у спірних правовідносинах виключно висновку аудитора для вирішення даного питання у той час, як вказаним Положенням передбачено право уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залучати і аудиторів, і суб'єктів оціночної діяльності, та визначено умови фінансування залучених спеціалістів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що вказані обставини є суттєвими для юридично правильного вирішення спору, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про безпідставність заявлених позовних вимог є передчасними.

За таких обставин судові рішення визнати законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2016 року.

Справу передати до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий Т. Козир

Судді Л. Гольцова

Л. Іванова