Постанова

від 15.12.2016 по справі 914/2857/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2016 р. Справа № 914/2857/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ В«РайагробудВ» від 20.06.2014 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року

у справі № 914/2857/13

за позовом: ПАТ В«БрокбізнесбанкВ» , м. Київ

до відповідача: ТзОВ В«РайагробудВ» , с. Раневичі, Львівської області

про: стягнення 3 238 816,09 грн. заборгованості за кредитним договором № 213/Т від 29.10.2007 року

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - ОСОБА_3 - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2857/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.14 введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.14 скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 07.08.14.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Давид Л.Л., з підстав, викладених у розпорядженні.

Ухвалою львівського апеляційного господарського суду від 07.08.14 розглдя справи відкладено на 28.08.14.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.08.14 змінено склад колегії суддів, замість суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л. введено суддів Кравчук Н.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.14 розгляд справи відкладено на 25.09.14.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.14 частково змінено склад колегії суддів, а саме замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.14 розгляд справи відкладено на 30.10.14

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.14 внесено зміни до складу судової колегії - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного госпождарського суду від 30.10.14 розгляд справи відкладено на 27.11.14.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.14 провадження у справі №914/2857/13 зупинено та призначено у справі проведення судово - бухгалтерсьької експертизи.

Розпорядженням голови Льввіського апеляційного господарського суду внесено зміни до складу судової колегії з підстав викладених у розпорядження - замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Кравчук Н.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.14 провадження у даній справі поновлено для розгляду клопотання експерта, розгляд клопотання призначено на 15.01.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.15 частково змінено склад судової колегії - замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.15 та від 05.02.15 розгляд клопотання експерта відкладався.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.02.15 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Давид Л.Л. введено суддю Якімець Г.Г.

У судовому засіданні 26.02.15 оголошено перерву до 05.03.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.15 розгляд справи відкладено на 12.03.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.15 змінено склад судової колегії - замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.15 у зв'язку з закінченням розгляду клопотання експерта провадження у справі зупинено та надіслано матеріали справи до експертної установи для виконання експертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.15 провадження у даній справі поновлено у зв'язку з надходженням на адресу суду матеріалів справи з експертним висновком. Справу призначено до розгляду на 22.10.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.15 розгляд справи відкладено на 12.11.15 та викликано у судове засідання судових експертів для надання пояснень по наданому висновку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.11.15 розгляд справивідкладено на 30.11.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційногогосподарського суду від 30.11.15 внесено зміни до складу судової колегії - замість судді Давид Л.Л. введено до складу судової колегії суддю Юрченка Я.О.

У судовому засіданні 30.11.15 оголошено перерву до 07.12.15.

Розпорядженням голови Львівського апеляційногогосподарського суду від 07.12.15 частково змінено склад судової колегії, а саме: замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

У судовому засіданні 07.12.15 оголошено перерву до 11.12.15.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.15 провадження у даній справі зупинено та призначено у справі додаткову судово - бухгалтерську експертизу.

20 травня 2015 року до суду апеляційної інстанції повернуто матеріали справи без висновку експерта узв'язку з неоплатою вартості проведення екпертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.16 провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 09.06.16.

8 червня 2016 року до суду апеляційної інстанції надійшли докази оплати вартості проведення експертизи.

У зв'язку з наведеним, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.06.16 провадження у справі зупинено, матеріали справи надіслано до експертної установи для виконання вимог ухвали суду від 11.12.15 та дачі висновку.

3 жовтня 2016 року від експертної установи до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи з експертним висновком.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.16 провадження у справі поновлено. Розгляд справи призначено на 20.10.16.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.16 та від 17.11.16 розгляд справи відкладався.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.16 продовжено строк розгляду апеляційної скарги в порядку ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 15.12.16.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.13 у справі № 914/2857/13 ( головуючий суддя Кидисюк Р.А., судді Мороз Н.В., Петрашко М.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайагробудВ» на користь Публічного акціонерного товариства В«БрокбізнесбанкВ» 1 857 573,20 грн. заборгованості по кредиту, 1 160 613,49 грн. заборгованості по відсотках, 220 629,40 грн. пені за прострочення платежів по кредиту та відсотків, 64776,32 грн. судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору № 213/Т від 29.10.2007 року щодо своєчасної сплати відсотків та виконання графіку погашення заборгованості, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 238 816,09 грн., з яких: 1 857 573,20 грн. - заборгованість по кредиту, 1 160 613,49 грн. - заборгованість по відсотках, 220 629,40 грн. - пеня за прострочення платежів по кредиту та відсотків.

Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором, визначивши такий у відповіднодності з умовами договору та чинним законодавством.

При цьому, скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку апелянта, поданий позивачем розрахунок є лише відображенням односторонніх арифметичних операцій здійснених позивачем у справі, який, на його, думку, не підтверджує наявність заборгованості.

Також, апелянт зазначає, що позивачем не наданого жодного доказу, що вимоги про повернення коштів, на які посилається місцевий господарський суд та позивач, були направлені на адресу відповідача визначену в кретному договорі та отримані відповідачем.

Крім того, як вважає скаржник, частина розрахунків на які посилається місцевий господарський суд здійснені поза межеми строків позовної давності.

В обгрунтування наведеної позиції про сплив строків позовної давності, відповідачем 28.08.14 подано заяву про застосування строків позовної давності. Подану заяву він обгрунтовує ти, що позивач звернувшись із позовною заявою 23.07.13 пропустив трьохрічний строк позовної давності по вимогам щодо платежів котрі мали бути здійснені до 23.07.10.

27 листопада 2014 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обгрунтованості рішення місцевого господарського суду .

Зокрема, позивач зазначає, що посилання скаржника на неналежність поданого позивачем розрахунку є безпідставним, оскількм відповідачем не подано жодних заперечень та контррозрахунку на зазначений документ.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не заперечувалася наявність заборгованості, у зв'язку з чим сторони намагалися врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, разом з цим домовленості досягнуто не було.

Щодо посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів отримання вимог про повернення коштів, позивач зазначає, що в даному випадку було застосовано процедуру не дострокового поверненя кредиту, оскільки термін поверненян коштів сплинув 28.10.10, а тому трактування норми щодо обов'язкового направлення вимоги про повернення коштів як такої, що застосовується у даному випадку є безпідставним.

Також, на думку позивача викладена скаржником прохальна частина апеляційної скарги не відповідає вимогам ст.94 ГПК України, оскільки в ній чітко не зазначено з якою саме сумою заборгованості не погоджується апелянт.

25 вересня 2014 року відповідачем подано клопотання про призначення у справі судово - економічної експертизи для встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором.

Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції призначено у справі проведення судово - економічної експертизи.

В подальшому, а саме 7 грудня 2015 року скаржником подано клопотання про призначення у справі повторної судово - бухгалтерської експертизи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.15 у справі призначено додаткову судову - бухгалтерську експертизу.

20 жовтня 2016 року відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до завершення процедури реорганізації ТОВ «Райагробуд».

Присутній у судовому засіданні представник позивача заперечив проти поданого клопотання про зупинення.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником.

Львівський апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що за вказаною нормою суд має право, а не обов'язок зупиняти провадження.

При цьому, колегя суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону.

Відповідно до ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні, зокрема, може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Разом з цим, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що правонаступництво є можливим на будь-якій стадії процесу. Це означає, що заміна сторони її правонаступником допускається як у суді першої інстанції, так і під час перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку, а також на стадії виконання судового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі з огляду на можливість заміни боржника у зобов'язанні його правонаступником на стадії виконавчого провадження.

У судовому засіданні присутні представники навеле свої доводи міруквання та заперечення з приводу поданої апеляційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.10.2007 року між Акціонерний банк В«БрокбізнесбанкВ» (банк) в особі Львівської філії (реорганізовано у Львівське головне регіональне відділення АТ В«БрокбізнесбанкВ» ) та Товариство з обмеженою відповідальністю В«РайагробудВ» (позичальник) укладено кредитний договір № 213/Т (кредитинй договір).

Відповідно до умов укладеного договору, позичальнику було надано кредит у вигляді відкличної непоновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) доларів США 00 центів зі сплатою 13 % (тринадцять відсотків) річних строком до 28.10.2010 року.

Додатковим договором № 1 від 13.11.2007 року внесено зміни в підпункт 1.1.1. кредитного договору, якими кредитну лінію з відкличної непоновлювальної змінено на відкличну поновлювальну.

Додатковим договором № 2 від 01.02.2008 року змінено методику нарахування відсотків, пункт 2.6. кредитного договору викладено в наступній редакції: В« 2.6. Проценти нараховуються в межах терміну користування Кредитом, що визначений п.1.1.2. цього Договору, на суму фактичного залишку заборгованості за Кредитом, із розрахунку 365/366 (Триста шістдесят п'ять/триста шістдесят шість) днів в році та календарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту і не враховується день повернення КредитуВ» .

Додатковим договором № 3 від 22.07.2008 року було збільшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами до 16 % (шістнадцяти) процентів річних.

Додатковим договором № 4 від 30.10.2008 року внесено зміни в п.2.1.2. кредитного договору щодо заставної вартості об'єкта застави, а саме, пункт 2.1.2. кредитного договору викладено в редакції: В« 2.1.2. В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат виступає нотаріально посвідчений додатковий договір до договору іпотеки № від 30 жовтня 2008 року, на нежитлові приміщення загальною площею 723,6 м.кв., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. М.Павлика, 64, і належать майновому поручителю ОСОБА_4 заставною вартістю погодженою сторонами 2 900 000,00 гривень.В»

Додатковим договором № 5 від 30.12.2008 року відсоткову ставку збільшено до 18 % (вісімнадцяти) процентів річних та внесено зміни у графік повернення Кредиту.

Додатковим договором № 6 від 30.01.2009 року внесено зміни в п.2.1.2. кредитного договору та викладено його в наступній редакції: « якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат виступає договір іпотеки р.№№1214 від 29 жовтня 2007 року на нежитлові будівлі, що включають: нежитлові приміщення загальною площею 723,6 м.кв., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. М.Павлика, 64, і належать майновому поручителю ОСОБА_4, заставною вартістю погодженою сторонами - 2 900 000,00 гривень, та договір іпотеки р.№ від 30 січня 2009 року на нежитлову будівлю літ. В«Ж-1В» (будівля автогаражів) загальною площею 915,5 м.кв., що знаходяться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. М.Павлика, 64, і належать ТзОВ В«РайагробудВ» на підставі свідоцтва про право власності САА 112826 від 25.08.2004 року, заставною вартістю погодженою сторонами 1 104 000,00 гривень. Загальна заставна вартість погоджена сторонами - 4 004 000,00 гривень.В» . Також внесено зміни у графік повернення Кредиту.

Додатковим договором № 7 від 30.07.2009 року змінено графік погашення кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та перерахував відповідачу кошти з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок.

Проте, як зазначає банк, ТзОВ В«РайагробудВ» не виконало своїх зобов'язань з акредитним договором, а саме: не повернуло кредитні кошти в повному обсязі.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасної сплати відсотків та невиконання графіку погашення заборгованості Банк неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення простроченої заборгованості (лист-вимога № 1338 від 14.09.2010 року, № 174 від 10.02.2011 року, № 717/050 від 24.04.2012 року, № 1017/050-07 від 12.06.2012 року, № 1461 від 21.08.2012 року, №63868/050-07 від 04.07.2013 року), проте позичальником не проведено повернення отриманих коштів.

З огляду на наведені обставини, Акціонерний банк В«БрокбізнесбанкВ» звернувся до ТОВ «Райагробуд» з позовом про стягнення суми заборгованості 405206,57 доларів США (що станом на 01.07.2013 року дорівнює 3 238 816,09 гривень по курсу НБУ), з яких: 232400,00 доларів США (по курсу НБУ станом на 01.07.2013 року - 1 857 573,20 гривень) - заборгованість по кредиту, 145 203,74 доларів США (по курсу НБУ станом на 01.07.2013 року - 1 160 613,49 гривень) - заборгованість по відсотках, 220 629,40 гривень - пеня за прострочення платежів по кредиту та відсотків.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За приписами статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач належним чином виконав покладені на нього зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кошти в сумі 250000,00 дол. США згідно кредитного договору №213/ Т від 29.10.2007 року. Вказана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальними ордерами на загальну суму 250000,00 дол.США та виписками порахунку.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2.5 кредитного договору повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення платежу на позичковий рахуно, відкритий Банком позичальнику, в строк не пізніше 30/31 числа поточного місяція в строк, передбачений графіком, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до графіку погашення заборгованості, повне повернення отриманого кредиту в розмірі 250 000,00 грн. мало бути проведене 28.10.10.

В матеріалах спрви містяться надані сторонами документи на підтвердження здійснення операцій з погашення позичальником тіла кредиту згідно кредитного договору в період з жовтня 2007 року по червень 2013 року, а саме: меморіальні ордери на загальну суму 17600,00 дол. США та банківськи виписки на зальну суму 21050,00 дол. США.

Доказів повного погашення заборгованості по тілу кредиту в матеріалах справи не міститься.

Разом з цим, перевіряючи відповідність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості по тілу кредиту, колегією суддів з врахуванням експертного висновку встановлено, що різниця між сумою сплати ТОВ «Райагробуд» тіла кредиту, задокументованого в меморіальних ордерах та сумою, яка відображена у банківських виписках, полягає в тому, що рахунок №20693310277161 по якому позивачем надано виписку, призначений для бухгалтерського обліку відсотків за користування кредитом, проте у ньому задокументовано перерахування позичальником17.02.12 грошових коштів в сумі 2450,00 дол.США і з призначенням «погашення кредиту згідно договору №2013/Т від 29.10.2007 року».

При цьому, у розрахунку заборгованості згідно кредитного договору, складеному ПАТ «Брокбізнесбанк», вказана сума зарахована на погашення відсотків за користування кредитом, що не відповідає документальному призначенню платежу. Також до вказаного розрахунку не включено зазначену у банківській виписці від 23.09.2009 року суму погашення тіла кредиту в розмірі 1000,00 дол.США.

Таким чином з огляду на наведене, обгрунтованою та підтвердженою експертним висновком сумою заборгованості по тілу кредиту є сума в розмірі 228 950,00 дол. США, що еквівалентно 1 829 997,35 грн.

Згідно ч.1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до п. 2.6 кредитного договору, проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом , що визначений п.1.1.2 договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 днів в році та каледарної кількості днів в місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Згідно з п.2.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в валюті кредиту, щомісячно з 01 по 30/31 число поточного місяця в період з дня перахування з позичкового рахунку позичальника грошових коштів на його поточний або інший вказаний позичальником рахунок по 30/31 число включно місяця, в якому надано кредит.

В подальшому проценти нараховуються щомісячно з 1 по 30/31 число включно поточного місяця, при повновму погашенні кредиту - до дня погашення (не включно).

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, позивачем за користування кредитом та несвоєчасне повернення кредиту нараховано до стягнення 145 203,74 доларів США (по курсу НБУ станом на 01.07.2013 року - 1 160 613,49 гривень) - заборгованість по відсотках, 220 629,40 гривень - пеня за прострочення платежів по кредиту та відсотків.

Перевіряючи відповідність поданого позивачем розрахунку матеріалам справи, колегією суддів встановлено, що при проведенні судової експертизи, експертом вставлено невідповідність даних, що містяться у наявних у матеріалах справи розрахункових документах даним, що містяться у розрахунку заборгованості по відсотках.

Експертом зазначено, що документально обгрунтованою є заборгованість по відстках в розмірі 146 132,37 дол. США, а не 145 203,74 дол.США, як зазначено у розрахунку.

Разом з цим, господарський суд при розгляді справи обмежений заявленими позовними вимогами, та обмежений у праві щодо задоволення позову на суму, яка є більшою ніж зазначено позивачем, а відтак у даному випадку підлягає задоволенню сума заборгованості по відсотках, яка зазначена позивачем у розрахунку та заявлена до стягнення при подання позову.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та матеріалів справи щодо підставності нарахування та стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за Кредитом та/або строків сплати процентів за користування Кредитом та/або комісій Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. При розрахунку неустойки приймаються: рік - 365 (триста шістдесят п'ять) днів, місяць - рівний календарній кількості днів.

Щодо заявленої до стягнення пені по тілу кредиту, то при проведенні експертного дослідження експертом встановлено, що згідно проведених на підставі меморіальних ордерів та банківських виписок розрахунків, заборгованості ТОВ «Райагробуд» по тілу кредиту станом на 01.07.2012 року складає 228 950, 00 дол. США, тобто 1829997,35 грн. Таким чином, розмір пені з врахуванням встановленого розміру облікової ставки НБУ, по тілу кредиту складає: 1829997,35*15%*184/365= 138377,88 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що документально обгрунтований розмір пені по тілу кредиту не відповідає розміру пені , наведеному у розрахунку позивача.

Таким чином, підлягає до задоволення пеня по тілу кредиту в розмірі 138 377,88 грн., як така, що підтверджена матеріалами справи та висновком експерта.

Колегією суддів також оцінено поданий позивачем розрахунок пені по відсотках за користування кредитом та встановлено, що такий не відповідає розрахунку проведеному експертом в ході експертного дослідження. А саме, позивачем заявлено до стягнення пеню по відсотках в сумі 75073,89 грн., тоді як висновком експерта проведено повторний розрахунок та встановлено, що пеня по відсотках за користування кредитом в період з 01.07.12 по 30.06.12 становить 80 917,34 грн.

Разом з цим, як зазначено вище, господарський суд апеляціцйної інстанції обмежений правом виходу за межі позовних вимог, тому до задоволення підлягає сума, яка заявлена до стягнення позивачем в розмірі 75073,89 грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про підставність заявлених позовних вимог, суд допустився помилки при розрахунку сум, що підлягають стягненню, з огляду на невідповідність поданого позивачем розрахунку матеріалам справи, зокрема розрахунковим документам, що містяться у ній.

Щодо посилання скаржника пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне:

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом . Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (постанова Пленуму ВГС України від 29.05.13 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано заяву про застосування строків позовної давсності в суді апеляційної інстанції, при цьому жодним чином не обгрунтовано неможливість такого подання до місцевого господарського суду, тобто до прийняття рішення у справі, як це передбачено ст.267 ЦК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для дослідження у даному випадку питання про сплив строку позовної давності та розгляду поданої заяви.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, щодо невідповідності поданого позивачем розрахунку заборгованості матеріалам справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.13 у даній справі.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції та витрати вартості проведення експертизи покласти на сторін, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в порядку вимог ст.ст. 49,105 ГПК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при поданні апеляційної скарги, скаржнику було відстрочено сплату судового збору, разом з цим, в процесі розгляду справи ним подано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги лише на суму 4953,03 грн., що підтверджується квитанцією№ПН6346 від 27.08.14, тоді як судовий збір за подання апеляційної скарги, виходячи з розміру судового збору сплаченого при поданні позову та з характеру позовних вимогу даній справі мав бути сплачений в розмірі 32 388,16 грн. Відтак недоплачена сума судового збору підлягає достягненню з скаржника до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.13 у справі №914/2857/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайагробудВ» (82171, Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. П. Сагайдачного, будинок 5; код ЄДРПОУ 03585248) на користь Публічного акціонерного товариства В«БрокбізнесбанкВ» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) 27 575,85 грн. заборгованості по тілу кредиту, 2085,19 грн. пені по тілу кредиту та 695,07 грн. судового збору скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення. В позові відмовити.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайагробудВ» (82171, Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. П. Сагайдачного, будинок 5; код ЄДРПОУ 03585248) в дохід Спеціального фонду Державного бюджету України МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 27435,13 грн. в доплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«БрокбізнесбанкВ» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайагробудВ» (82171, Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. П. Сагайдачного, будинок 5; код ЄДРПОУ 03585248) 349,79 грн. у відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства В«БрокбізнесбанкВ» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«РайагробудВ» (82171, Львівська область, Дрогобицький район, с. Раневичі, вул. П. Сагайдачного, будинок 5; код ЄДРПОУ 03585248) 359,25 грн. у відшкодування витрат понесених строною на проведення експертизи.

7. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.