Рішення

від 21.12.2016 по справі 904/8030/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016 Справа № 904/8030/16

За позовом "ENKER dd, spark plugs and industrial ceramics factory" ("ENKER" фабрика з виробництва свічок запалювання"), м. Тешань, Боснія і Герцоговина

до Відповідача-1 Приватного науково-виробничого підприємства "Плазмофор", м. Дніпро

Відповідача-2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мукачеве, Закарпатська область

Відповідача-3 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачеве, Закарпатська область

про стягнення 39 552,79 доларів США

Суддя Кеся Н.Б.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники:

Від Позивача: представник не з'явився

Від Відповідача-1: представник не з'явився

Від Відповідача-2: представник не з'явився

Від Відповідача-3: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ENKER dd, spark plugs and industrial ceramics factory" ("ENKER" фабрика з виробництва свічок запалювання") (далі-Позивач) звернулась з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства "Плазмофор" (далі-Відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з Відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 26 889,99 USD, 99 центів, інфляційні втрати у розмірі 11 458,75 USD, 75 центів, 3% річних у розмірі 1204,05 USD, що в загальній сумі складає 39 552,79 USD, 79 центів та суму судового збору у розмірі 15 892,50 грн.

В обґрунтування позову Позивач посилається на невиконання Відповідачем грошових зобов'язань за Контрактом №1 від 22.06.2011р.

05.10.2016р. представник Позивача надав письмові пояснення щодо підсудності даного спору господарському суду Дніпропетровської області, в яких вказує наступне формулювання, що міститься в п.9 Контракту №1 від 22.06.2011р., про те, що «будь-які суперечки і розбіжності при виконанні умов даного контракту підлягають розгляду в Арбітражному суді м. Києва, згідно чинного законодавства України» не є підставою для передачі даного спору на розгляд Арбітражного суду м. Києва, оскільки такого суду не існує. Згідно з чинним законодавством України. Функціонує Господарський суд м. Києва. Але відповідно до ч.2 ст.15 ГПК України, справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні господарських договорів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Оскільки місцезнаходження Відповідача знаходиться в м. Дніпро, позов підлягає вирішенню в Господарському суді Дніпропетровської області. Щодо розгляду даного спору в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України), то формулювання, що міститься в п.9 Контракту №1 від 22.06.2011р., не є підставою для передачі даного спору на розгляд МКАС при ТПП України оскільки підставою для передачі спору на розгляд МКАС при ТПП України є арбітражна угода/арбітражне застереження в угоді, що має повне чітке зазначення найменування арбітражної установи, а саме - як зазначено на офіційному сайті МКАС при ТПП України, рекомендованим арбітражним застереженням є таке: «Всі спори, суперечки або вимоги, що виникають з чинного договору або у зв'язку з ним, у тому числі щодо його тлумачення, виконання, порушення або недійсності, підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до його Регламенту». Крім того, як показує судова практика, невірне зазначення найменування установи, є підставою для подальшого скасування рішень, прийнятих МКАС при ТПП України. Приймаючи до уваги п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.12.1999р., в якій роз'яснено, що якщо сторони в арбітражній угоді чи в арбітражному застереженні домовились про передачу спору в арбітраж, при розгляді заяви про відсутність у третейського суду компетенції необхідно виходити з узгодженого волевиявлення сторін. За наявності спору щодо того, хто повинен проводити арбітраж, це питання перш за все має бути предметом уточнення, узгодження і врегулювання самих сторін, Позивач заперечує проти передачі спору, про який йдеться в його позовній заяві від 07.09.2016р., на розгляд МКАС при ТПП України (а.с. 101-102).

12.10.2016р. до справи від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з непідсудністю (а.с. 111).

Представник Відповідача подав відзив на позов (а.с. 129-130), вважає, що вимоги фабрики з виробництва свічок запалювання "ENKER" (Боснія і Герцеговина) є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Подані Позивачем товарно-транспортні накладні не заповнені належним чином, відсутні підписи Вантажоодержувача, або його уповноваженої особи. Дані обставини свідчать про те, що Відповідач не отримував заявлений товар у рахунках-фактури, а тому оплата товару не здійснювалася.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.16р. залучено в якості Відповідача-2 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та в якості Відповідача-3 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

На виконання вимог ухвали суду від 29.11.16р. Відповідач-3 подав докази вручення вантажу Відповідачу-1, а саме СМR №00001044 та СМR №00001087 (а.с. 160-162).

На виконання вимог ухвали суду від 29.11.16р. Відповідач-2 подав докази вручення вантажу Відповідачу-1, а саме СМR №00001180 (а.с. 164-165).

19.12.16р. Відповідач-3 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала заяву (а.с. 167), в якій вказує про те, що згідно із Заявкою на автомобільне перевезення від 10.03.2015р. Замовник (Відповідач-1) здійснив замовлення послуг щодо перевезення вантажу - «комплектуючі до свічок запалювання», дата завантаження - 12.03.2015р., дата доставки - 16.03.2015р. Сума оплати 7000,00 грн. Замовник (Відповідач-1) здійснив оплату на суму 7000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги за рахунком №17/15 від 13.03.2015р., що підтверджує платіжне доручення №517 від 23.03.2015р., платіжне доручення №530 від 17.04.2015р., платіжне доручення №536 від 18.05.2015р. на загальну суму 7000,00 грн.

Згідно з заявкою на автомобільне перевезення від 09.01.2015р. Замовник (Відповідач-1) здійснив замовлення послуг щодо перевезення вантажу - «комплектуючі до свічок запалювання», дата завантаження - 12.01.2015р., дата доставки -13.01.2015р. Сума оплати 7000,00 грн. Замовник (Відповідач-1) здійснив оплату на суму 7000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги за рахунком №03/15 від 12.01.2015р., що підтверджує платіжне доручення №484 від 28.01.2015р., платіжне доручення №500 від 20.02.2015р., платіжне доручення №480 від 20.01.2015р. на загальну суму 7000,00 грн.

До заяви Відповідач-3 подав копії наступних документів (а.с. 168-179):

заявку на автомобільне перевезення від 10.03.2015р.;

рахунок №17/15 від 13.03.2015р;

платіжне доручення №517 від 23.03.2015р.;

платіжне доручення №530 від 17.04.2015р.;

платіжне доручення №536 від 18.05.2015р.;

заявка на автомобільне перевезення від 09.01.2015р.;

рахунок №03/15 від 12.01.2015р.;

платіжні доручення №484 від 28.01.2015р; №500 від 20.02.2015р.; №480 від 20.01.2015р.

19.12.16р. Відповідач-2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав заяву (а.с. 182), в якій вказує про те, що згідно із Заявкою на автомобільне перевезення від 17.10.2014р. Замовник (Відповідач-1) здійснив замовлення послуг щодо перевезення вантажу - «комплектуючі до свічок запалювання», дата завантаження - 20.10.2014р., дата доставки - 23.10.2014р. Сума оплати 7000,00 грн. Замовник (Відповідач-1) здійснив оплату на суму 7000,00 грн. Згідно з рахунком №14/14 від 23.10.2014р., Замовник здійснив оплату на суму 7000,00 грн. за транспортно-експедиційні послуги, довідка банку від 15.12.2016р. з датою проводки 24.10.2016р. та акт виконання робіт №14/14 від 23.10.2014р.

До заяви Відповідач-2 подав копії наступних документів (а.с. 183-191):

заявка на автомобільне перевезення від 17.10.2014р.;

рахунок №14/14 від 23.10.2014р.;

довідка банку від 15.12.2016р. з датою проводки 24.10.2016р.;

акт виконання робіт №14/14 від 23.10.2014р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлені належним чином. Суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутністю, оскільки матеріали справи містять достатньо документів для його вирішення по суті.

Враховуючи викладене, справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між ENKER dd, spark plugs and industrial ceramics factory" (далі-Продавець) та Приватним науково-виробничим підприємством "Плазмофор" (далі-Покупець) 22.06.2011р. був укладений Контракт №1 (далі-Контракт), відповідно до умов якого Продавець продає Покупцю товар вказаний в специфікаціях. Кількість та ціна товару вказується на кожну поставку окремо в інвойсах до даного контракту, які є його невід'ємною частиною. Специфікації повинні бути погоджені і підписані обома сторонами (п. 1 Контракту).

Товар постачається автомобільним транспортом на умовах вказаних в інвойсах на кожну поставку окремо (згідно Міжнародних правил Інкотермс 2010р.). Товар повинен бути поставлений Покупцю Продавцем не пізніше 30-ти днів з моменту оплати товару (п. 2 Контракту).

Загальна вартість контракту складає 600000,000 доларів США (п. 3 Контракту).

Термін оплати складає 30 днів з моменту виписки рахунку-фактури. Оплата проводиться у доларах США (USD) (п. 4 Контракту).

Товар повинен супроводжуватись слідуючими документами:

рахунок-фактура;

товарно-транспортна накладна;

специфікація;

сертифікат походження (п. 5 Контракту).

Контракт вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року (п. 11 Контракту).

З метою транспортування товару Позивач залучав перевізників - суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб ОСОБА_1 (Відповідач-2) та ОСОБА_2 (Відповідач-3), з якими були оформлені: заявка на автомобільне перевезення від 17.10.2014р., рахунок №14/14 від 23.10.2014р.; акт виконання робіт №14/14 від 23.10.2014р., заявку на автомобільне перевезення від 10.03.2015р.; заявка на автомобільне перевезення від 09.01.2015р.

Так, згідно з інвойсом (рахунок-проформа) №698/14-ЕG від 20.10.2014р. (а.с. 41), Позивач здійснив поставку товару (частини свічок запалення) на умовах ЕХW (згідно з Міжнародними правилами Інкотермс 2010р.). Загальна ціна товару, вказана в цьому інвойсі становить 14200,50 USD. Оплата за інвойсом №698/14-ЕG від 19.11.2014р. мала бути проведена Відповідачем протягом 30 днів, що рахується з дати інвойсу, тобто до 19.11.2014. Інвойс №698/14-ЕG від 20.10.2014р був частково оплачений Покупцем, в результаті чого заборгованість за інвойсом №698/14-ЕG від 20.10.2014р. на сьогодні складає 3 558,29 USD.

Поставка товару була здійснена Продавцем у відповідності з умовами Контракту, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №00001179 від 20.10.2014р., сертифікатом від 20.10.2014р., рахунком-проформою (інвойсом) №698/14-ЕG від 20.10.2014р., рахунком №24781-14 від 20.10.2014р. на оплату експедиторських послуг та квитанцією (чеком) про оплату експедиторських послуг Позивачем від 20.10.2014р. (а.с. 50-59). Поставка була здійснена на умовах ЕХW (п.20 міжнародної товарно-транспортної накладної № СМR 00001179 від 20.10.2014р.), згідно з якими продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Згідно з інвойсом (рахунок-проформа) №018/15-SK-UA від 12.01.2015р. (а.с. 44-46), Позивач здійснив поставку товару (частини свічок-запалення С-790), вказаного в цьому інвойсі на умовах ЕХW (згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС 2010). Загальна ціна товару, вказана в цьому інвойсі становить 14 526, 00 USD. Оплата за інвойсом №018/15-SK-UA від 12.01.2015р. мала бути проведена Відповідачем-1 протягом 30 днів, що рахуються з дати інвойсу, тобто до 11.02.2015р. Інвойс №018/15-SK-UA від 12.01.2015р. не був оплачений Відповідачем. Заборгованість за інвойсом №018/15-SK-UA від 12.01.2015р. складає 14 526, 00 USD.

Поставка товару була здійснена Продавцем у відповідності з умовами Контракту, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 00001044 від 12.01.2015р., рахунком-проформою №018/15-SK-UA від 12.01.2015р., рахунком №26035-15 від 13.01.2015р. на оплату експедиторських послуг та квитанцією (чеком) про оплату експедиторських послуг Позивачем від 13.01.2015р. (а.с. 69-71).

Згідно з рахунком-проформою (інвойсом) №153/15-SK-UA від 12.03.2015р. (а.с. 77), Позивач здійснив поставку товару, вказаного в цьому інвойсі на умовах ЕХW (згідно з Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС 2010). Загальна ціна товару, вказана в цьому інвойсі становить 8 805, 70 USD. Оплата за інвойсом №153/15-SK-UA від 12.03.2015р. мала бути проведена Відповідачем протягом 30 днів, що рахується з дати інвойсу, тобто до 11.04.2015р. Але інвойс №018/15-SK-UA від 12.01.2015р. не був оплачений Відповідачем-1. Заборгованість за інвойсом № 153/15-SK-UA від 12.03.2015р. складає 8 805, 70 USD.

Поставка товару була здійснена Продавцем у відповідності з умовами Контракту, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №00001087 від 12.03.2015р., рахунком-проформою №153/15-SK-UA від 12.03.2015р.(копія додається), сертифікатом від 12.03.2015р., сертифікатом якості до інвойсу №153/15-SK-UA від 12.03.2015р., а також рахунком №26858-15 від 16.03.2015р. на оплату експедиторських послуг та квитанцією (чеком) про оплату експедиторських послуг Позивачем від 13.01.2015р. (а.с. 73-87).

Таким чином, загальна сума заборгованості з неоплачених інвойсів Покупця перед Продавцем складає 26 889,99 USD.

З огляду на те, що Відповідач-1 не виконав взяті на себе зобов'язання за Контрактом належним чином, а саме не здійснив оплату товару згідно з умовами Контракту на суму 26 889,99 USD Позивач, з метою досудового урегулювання спору, направив Відповідачеві-1 письмову претензію від 31.03.2016р. (а.с.34-37) з вимогою добровільно сплатити прострочену заборгованість в сумі 26 889,99 USD, а також пеню, що була нарахована згідно з ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 ГК України, у розмірі 1817,81 USD, яка була залишена без відповіді та задоволення.

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу-1 суму 1204,05 USD 3% річних, яка нарахована за період з 20.11.14р. по 17.0816р. та 38348,74 USD інфляційних втрат за період з 20.11.14р. по 31.07.16р.

Зважаючи на встановлені обставини, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

За обставинами справи одна із сторін контракту є іноземним підприємством.

В силу ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Оскільки згідно з пунктом 9 контракту від 22.06.2011 року будь-які суперечки і розбіжності впри виконанні умов даного контракту підлягають розгляду в арбітражному суді м.Києва, а на момент укладення цього контракту судової установи з такою назвою в судовій системі України не існує, в свою чергу Позивач заперечує проти розгляду справи МКАС при ТПП України, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України і вважає спір підсудним господарському суду Дніпропетровської області за територіальною підсудністю. У зв'язку з цим в задоволенні клопотання Відповідача-1 про припинення провадження у справі через її непідсудність суд відмовив і почав розгляд справи по суті.

Також пунктом 9 контракту від 22.06.2011 року сторони узгодили, що будь-які суперечки і розбіжності при виконанні умов даного контракту підлягають розгляду згідно з чинним законодавством України. Отже, сторонами контракту обрано право України для врегулювання будь-якого спору за контрактом.

Правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який регулюється статтями 264-271 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Факт поставки товару - частини свічок запалення з боку Позивача доводиться матеріалами справи. Зобов'язання Відповідача щодо оплати товару передбачено умовами договору та нормами 264-271 Господарського кодексу України.

Заперечення Відповідача про недоведеність факту отримання товару від Позивача спростовується наданими документами з боку перевізників, тому судом відхилюються.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, а також встановлений судом факт поставки та його не оплату в обумовлені договором строки Відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 26889,99 доларів США основного боргу.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 не передбачає застосування інфляційних втрат та 3% річних до заборгованості в іноземні й валюті.

В п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні) .

На підставі викладеного розрахунок Позивача суми 3% річних та інфляційних втрат суд визнає таким, що не відповідає наведеним нормам чинного законодавства, оскільки 3% річних та інфляційні втрати обчислено в іноземній валюті.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 підлягають виключенню зі складу Відповідачів та їх статус слід визначити як треті особи без самостійних вимог на боці Позивача, оскільки за обставинами справи їх участь має лише у правовідносинах виключно з Позивачем.

Судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 27, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85, 111-28, 116-117 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Виключити Відповідача-2 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зі складу Відповідачів.

Визнати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 в якості Третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці Відповідача.

Виключити Відповідача-3 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зі складу Відповідачів.

Визнати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 в якості Третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці Відповідача.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Плазмофор" (49050, м.Дніпро, вул.Генерала Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 30514556) на користь ENKER dd, spark plugs and industrial ceramics factory" (Bukva bb. 74260 TESANIA BOSVIA AND HERZEGOVINA, ідентифікаційний код 218040880003) суму основного боргу у розмірі 26 889,99 USD та суму судового збору у розмірі 10805,74 грн.

В решті позову відмовити

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено-23.12.16р.