Ухвала

від 20.12.2016 по справі 915/957/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

20 грудня 2016 року Справа № 915/957/16

Кредитор: Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» (вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, ідентифікаційний код 09807862)

Банкрут: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТРОПІК ОЙЛВ» (вул. Цілинна, 22-б, м. Миколаїв, 54046, поштова адреса: пр. Центральний, 67, офіс 428, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 32700968)

Ліквідатор: ОСОБА_1 (пр. Центральний, 67, офіс 428, м. Миколаїв, 54017)

Суддя Ржепецький В.О.,

за участі представників:

від кредитора: ОСОБА_2 за довіреністю № 8963 від 24.11.2016,

ліквідатор банкрута: ОСОБА_1,

суть спору: про визнання кредиторських вимог у сумі 5 984 747,02 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Миколаївської області від 21.09.2016 (суддя Міщенко В.І.) Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) В«ТРОПІК ОЙЛВ» було визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено ОСОБА_1.

Відповідно до вимог Положення про порядок офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство, затвердженого постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 16, повідомлення про визнання ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 21.09.2016 за № 35670.

Згідно розпорядження в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 300 від 18.10.2016 було здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/957/16 на підставі неможливості здійснення правосуддя головуючим суддею Міщенком В.І. в зв'язку зі звільненням.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 915/957/16 передано на розгляд судді Адаховській В.С.

До суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства (ПАТ) В«КредобанкВ» б/н від 20.10.2016 про визнання кредиторських вимог до банкрута в сумі 5 984 747,02 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2016 справу № 915/957/16 було прийнято до свого провадження суддею Адаховською В.С.

Іншою ухвалою суду від 31.10.2016 заяву кредитора було прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 29 листопада 2016 року о 10 год. 00 хв.; зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду письмовий відзив по суті заяви кредитора та докази, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору про результати розгляду грошових вимог.

15.11.2016, на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2016, ліквідатором банкрута супровідним листом за вих. № 02-01/19/759 від 14.11.2016 подано до суду, зокрема, повідомлення за вих. № 02-01/19/751 від 08.11.2016 про результати розгляду кредиторських вимог ПАТ В«КредобанкВ» .

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 371 від 25.11.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 915/957/16 про банкрутство ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» через перебування судді Адаховської В.С. у відпустці у зв'язку з пологами та вагітністю.

Пунктом 2 зазначеного розпорядження передбачено, зокрема, заяву про визнання кредиторських вимог (вхід. № 17844/16 від 25.10.2016), не розглянуту в справі № 915/957/16, передати головуючому судді, який буде визначений у цій справі, про що внести відповідні зміни до реєстраційних карток заяв у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи головуючим у справі № 915/957/16 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 28.11.2016 справу № 915/957/16 про банкрутство ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О.

У судовому засіданні 29.11.2016 представник ПАТ В«КредобанкВ» усно заявив клопотання про відкладення розгляду заяви про визнання кредиторських вимог до банкрута з метою надання суду письмових пояснень щодо підстав та обґрунтованого розрахунку нарахування штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості, а також надав пояснення стосовно позиції кредитора про обґрунтованість нарахування банком на заборгованість банкрута 3% річних, інфляційних втрат та розрахунку втраченої вигоди.

Крім того, судом було встановлено, що доданий кредитором до заяви наказ Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 про примусове виконання рішення від 09.06.2016 у справі № 915/578/16 в частині боржника за наказом - ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» на даний час є нечинним, оскільки матеріали справи свідчать про те, що відносно зазначеного боржника Господарським судом Миколаївської області було видано окремий наказ.

Ухвалою суду від 29.11.2016 розгляд справи було відкладено на 13 грудня 2016 року о 10 год. 30 хв. та зобов'язано, зокрема, ПАТ В«КредобанкВ» надати суду: копію чинного на даний час наказу Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2016 про примусове виконання рішення від 09.06.2016 у справі № 915/578/16 відносно боржника за наказом - ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» ; письмові пояснення щодо (не)виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі № 915/578/16 кожним із солідарних боржників у примусовому порядку, встановленому Законом України В«Про виконаче провадженняВ» ; обґрунтовані письмові пояснення щодо підстав нарахування 3% річних та розрахунку втраченої вигоди до 17.10.2016 із урахуванням того, що постановою Господарського суду Миколаївської області від 21.09.2016 ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» було визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру із застосуванням до боржника наслідків, встановлених ст. 38 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (далі - Закон про банкрутство); обґрунтовані письмові пояснення із посиланням на пункти Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011 про здійснення кредитування і чинного національного законодавства щодо підстав нарахування штрафу на суму заборгованості ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» у розмірі 3% від суми заборгованості.

Кредитор в судовому засіданні 13.12.2016 підтримав заяву від 20.10.2016, з урахуванням заяви від 13.12.2016, просив суд її задовольнити, визнати та внести вимоги ПАТ «Кредобанк» в сумі 5 984 747,02 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ «ТРОПІК ОЙЛ», з яких вимоги на суму 2817354,08 грн. - забезпечені заставою, а 3167392,94 грн. є незабезпеченими.

В судовому засіданні 13.12.2016 сторонам оголошено перерву до 20.12.2016.

Ліквідатор банкрута у засіданні підтримала свою позицію стосовно невизнання частини заборгованості ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» перед ПАТ В«КредобанкВ» в сумі 3 047 839,84 грн. з підстав, викладених у повідомленні за вих. № 02-01/19/751 від 08.11.2016 про результати розгляду кредиторських вимог.

Розглянувши матеріали поданої заяви, заслухавши пояснення представника кредитора та ліквідатора банкрута, суд дійшов висновку про часткове визнання заявлених кредиторських вимог, на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Згідно абз. 6 п. 29, абз. 5 пп. 36.7 п. 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 В«Про Закон України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)В» (із змінами) розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Згідно ч. 5 ст. 23 Закону про банкрутство розпорядник майна боржника не пізніше ніж на десятий день з дня, наступного після закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку, з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторами.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Згідно з абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Відповідно по абзаців 3, 4 п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 В«Про Закон України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)В» (із змінами) у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Що ж до черговості задоволення вимог кредиторів, які пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.

Заява ПАТ В«КредобанкВ» аргументована наступним.

25.11.2011 між ПАТ В«КредобанкВ» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-торговельний дім В«ТРОПІК ОЙЛВ» (далі - ТОВ В«ВТД В«ТРОПІК ОЙЛВ» , позичальник) було укладено Генеральний договір № 18-2011 про здійснення кредитування, за умовами якого банк, в межах встановленого ліміту кредитування, надає позичальнику кредит на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користуванням кредитом, а також інші платежі, передбачені Генеральним договором та додатковими договорами до нього.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.5 Генерального договору максимальний ліміт заборгованості за лімітом кредитування становить 2 400 000 грн., строк дії ліміту кредитування - з 25.11.2011 по 24.11.2016 включно.

Конкретні умови кредитування, а саме: валюта, сума, цільове призначення та строк кредиту, розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форма та спосіб надання кредиту, графік погашення визначаються додатковими договорами до Генерального договору, що укладаються між сторонами та є його невід'ємними частинами (п. 2.2 Генерального договору).

Відповідно до п. 5.9 Генерального договору банк у випадках, передбачених п. 2.8 цього договору, зокрема невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, додатковими угодами до цього договору та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язання за цим договором, має право вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за цим договором та додатковими договорами.

В рамках Генерального договору 02.10.2014 між банком та позичальником укладено Додатковий договір № 9 (далі - Договір № 9), згідно з умовами якого розмір кредиту складає 2 380 000 грн., розмір процентної ставки - 23,03% річних, кінцевий термін погашення згідно з графіком (п. 2.10) - 19.05.2016. Згідно з п. 2.2 Договору № 9 цільове призначення кредиту - погашення кредитної заборгованості згідно договору № 18-2013 про надання овердрафту від 13.06.2013 та додаткового договору № 7 від 20.08.2013 про надання кредитної лінії відповідно до Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011.

Виконання зобов'язань позичальника перед банком за Генеральним договором та Договором № 9 було забезпечено договором поруки від 02.10.2014 (далі - Договір поруки), укладеним банком з ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» .

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ В«ВТД В«ТРОПІК ОЙЛВ» зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за Генеральним договором № 18-2011 про здійснення кредитування від 25.11.2011 та всіма додатковими договорами, укладеними між боржником та кредитором.

У забезпечення виконання зобов'язань ТОВ В«ВТД В«ТРОПІК ОЙЛВ» (позичальник) та вимог ПАТ В«КредобанкВ» (банк) за Генеральним договором про здійснення кредитування № 18-2011 від 25.11.2011, який укладено між ТОВ В«ВТД В«ТРОПІК ОЙЛВ» та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі, між банком (іпотекодержатель) та ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» (іпотекодавець) було укладено Договір іпотеки, посвідчений 25.11.2011 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 1456, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно: будівля виробничо-адміністративного (I черга) літ. В«М-1-2В» , загальною площею 823,2 кв.м. та огорожа (№ 19), що знаходиться в Миколаївській обл., м. Миколаїв, смт. Тернівка, вул. Цілинна, буд. 22Б (п. 1.3); заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 2 443 590,03 грн. (два мільйони чотириста сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто грн. 03 коп.) (п. 1.5).

Також у забезпечення виконання зобов'язань ТОВ В«ВТД В«ТРОПІК ОЙЛВ» (позичальник) та вимог ПАТ В«КредобанкВ» (банк), які виникають з Генерального договору про здійснення кредитування № 18-2011 від 25.11.2011, укладеного між ТОВ В«ВТД В«ТРОПІК ОЙЛВ» та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки у повному обсязі, між банком (заставодержатель) та ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» (заставодавець) 25.11.2011 було укладено Договір застави, за умовами якого предметом застави є рухоме майно - обладнання у кількості 23 одиниці, детальний перелік обладнання наведений в додатку до зазначеного договору (п. 1.2); заставна вартість предмета застави визначається сторонами в сумі 373 764,05 грн. (триста сімдесят три тисячі сімсот шістдесят чотири грн. 05 коп.) (п. 1.3).

Банк виконав свої договірні зобов'язання за Генеральним договором та Договором № 9 виконав повністю, надавши позичальнику 2 380 000 грн.

Позичальник зобов'язань за Генеральним договором та Договором № 9 належним чином не виконував, кредит та проценти за користування кредитом не сплачував.

У зв'язку з порушенням позичальником умов Генерального договору та Договору № 9, 09.06.2016 Господарським судом Миколаївської області було винесено рішення у справі № 915/578/16, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Виробничо-торговельний дім В«Тропік ОйлВ» (54046, м. Миколаїв, вул. Цілинна, 22-Б, ідентифікаційний код 33188466) та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Тропік ОйлВ» (54046, м. Миколаїв, вул. Цілинна, 22-Б, ідентифікаційний код 32700968) на користь Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ідентифікаційний код 09807862) заборгованість за Генеральним договором № 18-2011 про здійснення кредитування від 25.11.2011 в сумі 2 893 504 грн. 61 коп., з яких: 2 340 000 (два мільйони триста сорок тисяч) грн. - неповернута сума кредиту; 440 567 (чотириста сорок тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 70 коп. - заборгованість по відсотках; 21 323 (двадцять одна тисяча триста двадцять три) грн. 25 коп. - заборгованість по комісії за адміністрування кредиту; 65 586 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. - пеня по простроченій сумі кредиту; 24 771 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 30 коп. - пеня по прострочених відсотках; 1 256 грн. 36 коп. - пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту та судовий збір в сумі 43 402 (сорок три тисячі чотириста дві) грн. 57 коп.

Зазначене рішення суду набрало законної сили, на його виконання видано відповідні накази від 22.06.2016. Однак рішення суду до цього часу не виконано.

Після визнання ТОВ В«Тропік ОйлВ» банкрутом постановою господарського суду від 21.09.2016, банком донараховано боржнику 3% по простроченій заборгованості, втрачену вигоду по простроченій основній сумі кредиту, інфляційні збитки по простроченій заборгованості, штраф (згідно наданих суду розрахунків).

Зі змісту заяви кредитора витікає, що загальна сума заявлених грошових вимог до банкрута складає 5 984 747,02 грн., з яких:

- 2 893 504,61 грн. - заборгованість за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі № 915/578/16;

- 43 402,57 грн. - судовий збір, сплачений при зверненні до Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/578/16;

- 132 129,86 грн. - 3% по простроченій заборгованості;

- 241 137,00 грн. - втрачена вигода по простроченій основній сумі кредиту;

- 1 270 572,98 грн. - сума інфляційних збитків по простроченій заборгованості;

- 1 404 000,00 грн. - штраф.

На підставі наданих доказів, кредитор просить суд визнати та внести вимоги ПАТ В«КредобанкВ» у розмірі 5 984 747,02 грн. до реєстру вимог кредиторів ТОВ В«Тропік ОйлВ» , з яких вимоги на суму 2 817 354,08 грн. забезпечені заставою боржника, а 3 167 392,94 грн. є незабезпеченими.

Ліквідатором банкрута заявлені ПАТ В«КредобанкВ» вимоги визнаються частково в сумі 2 936 907,18 грн. грн. з включенням їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ В«Тропік ОйлВ» наступним чином:

- 2 801 890,95 грн. віднесено до першої черги як такі, що забезпечені заставою майна боржника;

- 43 402,57 грн. (судовий збір за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі № 915/578/16) віднесено до четвертої черги;

- 91 613,60 грн. (штрафні санкції за рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі № 915/578/16) віднесено до шостої черги.

Кредиторські вимоги ПАТ В«КредобанкВ» у сумі 3 047 839,84 грн. ліквідатором банкрута відхилено з посланням на ст. ст. 225, 231, 232, 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 22, 623, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Таким чином, як вбачається із матеріалів заяви, ліквідатором банкрута визнаються лише вимоги кредитора, що підтверджуються рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2016 у справі № 915/578/16.

Суд погоджується із позицією ліквідатора щодо правомірності та підставності заявлення вимог ПАТ В«КредобанкВ» у цій частині, а тому визнає їх.

Що стосується інших донарахованих банком на прострочену заборгованість позичальника за Генеральним договором про здійснення кредитування № 18-2011 від 25.11.2011 сум, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу приписів ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Розглянувши вимоги кредитора до банкрута в сумі 1 402 702,84 грн. у вигляді 3% по простроченій заборгованості та інфляційних збитків по простроченій заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 7.2 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011 передбачено, що при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту, позичальник на вимогу банку повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання позичальником грошових зобов'язань, що встановлено рішенням господарського суду, кредитор звернувся до суду із заявою про визнання його грошових вимог до банкрута, в т. ч. й інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, чинним законодавством передбачено право кредитора вимагати від боржника сплати цих сум.

Водночас, ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Отже, виходячи з правового аналізу вищезазначених норм, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в силу приписів ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство, останнім днем нарахування індексу інфляції та трьох процентів річних буде день, що передує дню прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Постанову про визнання ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» банкрутом прийнято Господарським судом Миколаївської області 21.09.2016, отже останнім днем відповідних нарахувань на суму простроченої заборгованості є 20.09.2016.

Всупереч вказаних правових норм, кредитором здійснено нарахування 3% за період з 01.12.2014 по 17.10.2016.

Судом самостійно перераховано 3% за період з 01.12.2014 по 20.09.2016 та отримано суму в розмірі 126 798,26 грн., яка і підлягає визнанню, а вимоги в сумі 5 331,60 грн. підлягають відхиленню.

Перевіривши розрахунок кредитора в частині втрат від інфляції на суму 1 270 572,98 грн., судом встановлено, що фактично кредитором проведено нарахування за період з грудня 2014 року по серпень 2016 року, хоча в розрахунку останнім місяцем періоду вказано вересень 2016 року.

Судом визнаються вимоги кредитора в частині втрат від інфляції у заявленій сумі.

Розглянувши вимоги кредитора до банкрута в сумі 1 404 000,00 грн. у вигляду штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Зокрема, вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як витікає з тверджень кредитора, викладених ним в заяві від 13.12.2016, штраф у розмірі 3% від суми (ліміту) заборгованості отримано ним шляхом додавання штрафу у 1% відсоток за кожний випадок неподання позичальником фінансової звітності.

Дійсно, пунктами 7.3, 7.4 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011 сторони визначили, що у разі нецільового використання кредиту/кредитів позичальник на вимогу банку сплачує йому штраф у розмірі 25% від суми кредиту/кредитів, які використані не за цільовим призначенням; у разі неподання позичальником банку фінансової звітності та інших бухгалтерських/розрахункових документів, які характеризують фінансовий стан позичальника і підтверджують цільове використання кредиту, у встановлені цим договором і додатковими договорами до цього договору терміни, позичальник на вимогу банку сплачує йому за кожний випадок такого неподання штраф у розмірі 1% від ліміту заборгованості за цим договором і додатковими договорами до цього договору.

Разом з тим, ані наведеною нормою договору ані положеннями ст. 549 ЦК України не передбачено права кредитора збільшувати розмір штрафу у процентному відношенні шляхом арифметичного додавання. Натомість кредитор мав застосовувати розмір штрафу, визначений договором, а саме - 1% від ліміту заборгованості, обраховуючи його за кожним випадком порушення відповідної норми договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Поданий кредитором розрахунок штрафу не відповідає і цим положенням Закону.

Крім того, як зазначалось, пунктами 7.3, 7.4 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011 сторони визначили, що у разі нецільового використання кредиту/кредитів позичальник на вимогу банку сплачує йому штраф у розмірі 25% від суми кредиту/кредитів, які використані не за цільовим призначенням; у разі неподання позичальником банку фінансової звітності та інших бухгалтерських/розрахункових документів, які характеризують фінансовий стан позичальника і підтверджують цільове використання кредиту, у встановлені цим договором і додатковими договорами до цього договору терміни, позичальник на вимогу банку сплачує йому за кожний випадок такого неподання штраф у розмірі 1% від ліміту заборгованості за цим договором і додатковими договорами до цього договору.

Таким чином, сторонами договору чітко узгоджено підстави застосування такого виду неустойки як штраф.

Згідно приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, кредитором не подано доказів на підтвердження обставин, з якими пункти 7.3, 7.4 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011, пов'язують настання відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, вимоги кредитора до банкрута в сумі 1 404 000,00 грн. не можуть бути визнані господарським судом законними і обґрунтованими, що тягне за собою відхилення кредиторських вимог банку у відповідній частині.

Розглянувши вимоги кредитора до банкрута в сумі 241 137,00 грн. у вигляді втраченої вигоди по простроченій основній сумі кредиту, суд дійшов наступних висновків.

Упущеною вигодою за змістом ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224, ст. 225 ГК України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Так, згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Частиною 1 статті 224 ГК України встановлено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною другою ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225, ч. 1 ст. 226 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Таким чином, при визначенні розміру матеріальної шкоди сторона має підтвердити його належними засобами доказування, на підставі яких в результаті дослідження конкретних пошкоджень, зі встановленням особи, яка їх завдала, часу завдання, характеру та ступеня останніх, можливо було б дійти висновку про фактичний розмір шкоди, завданої майну.

Заява кредитора посилань на такі докази не містить, клопотань про їх витребування в порядку, визначеному ст. 38 ГПК України, кредитором не подано.

Відповідно до першого речення п. 7.5 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011, за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту/кредитів або його/їх частини в строк дії ліміту кредитування, вказаний у п. 2.1 цього договору, позичальник, крім сплати пені відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду.

Таким чином, сторонами договору підтверджено відповідальність позичальника відшкодувати кредитору завдані його діями збитки, що не протирічить наведеним вище положенням Закону та закріплює намір сторін виконувати зобов'язання добросовісно.

Згідно з положеннями другого речення п. 7.5 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011, на яких посилається кредитор, упущена вигода розраховується за весь період прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки, визначеної цим договором та додатковими договорами до цього договору, збільшеної в півтора рази.

Правовий аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що нею сторони узгодили порядок здійснення розрахунку упущеної вигоди. Який - із урахуванням наведених вище положень Закону - може бути застосований стороною зобов'язання у разі наявності правових підстав відшкодування заподіяних збитків: наявності шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вини.

Отже цією нормою договору не встановлено безпосереднього та безумовного обов'язку позичальника сплатити суму упущеної вигоди, розрахованої на підставі п. 7.5 Генерального договору № 18-2011 від 25.11.2011, за відсутності, зокрема, доведення самого факту заподіяння збитків (шкоди).

Таким чином, посилання кредитора на зазначену норму, як підставу для визнання його вимог до банкрута в сумі 241 137,00 грн. не можуть бути визнані господарським судом як обґрунтовані, що тягне за собою відхилення кредиторських вимог банку у відповідній частині.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що грошові вимоги в сумі 4 334 278,42 грн. заявлені правомірно та в строк, встановлений для їх подання, обґрунтовані та документально підтверджені належними доказами, що містяться у матеріалах заяви, суд визнає грошові вимоги ПАТ В«КредобанкВ» до ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» частково в цій сумі, а грошові вимоги частково в сумі 1 650 468,60 грн. відхиляє.

Вирішуючи питання щодо черговості включення визнаних вимог кредитора до реєстру вимог кредиторів ТОВ В«ТРОПІК ОЙЛВ» , суд виходить із імперативних приписів статей 42, 45 Закону про банкрутство та рекомендацій п. 21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 В«Про Закон України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)В» (із змінами), та відносить визнані вимоги ПАТ В«КредобанкВ» до наступних черг:

- 2 817 354,08 грн. - окремо (вимоги, які забезпечені заставою майна боржника) [згідно договору іпотеки від 25.11.2011 та договору застави від 25.11.2011 ];

- 1 425 310,68 грн. із задоволенням у четверту чергу вимог кредиторів [частина грошових вимог кредитора, що не забезпечені заставою майна боржника];

- 91 613,66 грн. із задоволенням у шосту чергу вимог кредиторів [пеня ].

Що стосується судового збору в сумі 2 756,00 грн., сплаченого кредитором платіжним дорученням № 47519850 від 29.09.2016 за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до банкрута, то суд також визнає ці витрати із задоволенням у першу чергу вимог кредиторів.

Керуючись ст. ст. 1, 23, 25, 26, 38, 41, 42, 45, 95 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» (ідентифікаційний код 09807862) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТРОПІК ОЙЛВ» (ідентифікаційний код 32700968) частково в сумі 4 334 278,42 грн., з яких: 2 817 354,08 грн. - окремо (вимоги, які забезпечені заставою майна боржника), 1 425 310,68 грн. із задоволенням у четверту чергу реєстру вимог кредиторів, 91 613,66 грн. із задоволенням у шосту чергу реєстру вимог кредиторів.

2. Відхилити грошові вимоги Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» (ідентифікаційний код 09807862) до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТРОПІК ОЙЛВ» (ідентифікаційний код 32700968) в сумі 1 650 468,60 грн.

3. Визнати витрати Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» (ідентифікаційний код 09807862) на оплату судового збору в сумі 2 756,00 грн. із задоволенням у першу чергу реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку згідно ст. ст. 91, 93, 106 Господарського процесуального кодексу України та ст. 8 Закону України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» .

Суддя В.О. Ржепецький