Рішення

від 21.12.2016 по справі 918/1269/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 р. Справа № 918/1269/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +"

до відповідачів ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області - 1, Костопільського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 2, Зарічненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 3, Кузнецовського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 3, Березнівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 4, Серненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 5, Рокитнівського РА ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 6 та Гощанського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 7

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Рівненській області

про стягнення 105 962 грн. 89 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_2 (дов. № 1 від 01.09.2016 р.);

Від позивача : ОСОБА_3 (керівник);

Від відповідача - 1 : ОСОБА_4 (дов. № 1081/01/15-16 від 28.03.2016 р.);

Від відповідача - 2 : не з'явився;

Від відповідача - 3 : не з'явився;

Від відповідача - 4 : не з'явився;

Від відповідача - 5 : не з'явився;

Від відповідача - 6 : не з'явився;

Від відповідача - 7 : не з'явився;

Від третьої особи : ОСОБА_5 (дов. 12-24/2 від 11.01.2016 р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області - 1, Костопільського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 2, Зарічненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 3, Кузнецовського МВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 3, Березнівського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 4, Серненського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 5, Рокитнівського РА ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 6 та Гощанського РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області - 7 за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ГУ Державної казначейської служби України у Рівненській області про стягнення витрат на проведення експертизи з ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +".

Ухвалою господарського суду від 30 листопада 21016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/1269/16, розгляд якої призначено на 12 грудня 2016 року.

12 грудня 2016 року до канцелярії суду від представника відповідача - 1 надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких останній позовні вимоги заперечує з підстав зазначених у запереченнях.

Ухвалою господарського суду від 12 грудня 2016 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 21 грудня 2016 року.

20 грудня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої останні просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 113 314 грн. 63 коп. з яких: 99 216 грн. 20 коп. заборгованість за надані послуги з оцінки майна; 11 211 грн. 43 коп. інфляційних втрат; 2 887 грн. 00 коп. 3 % річних; 2 479 грн. 74 коп. судових витрат.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних подана в передбачений ГПК України порядок та спосіб і така заява прийнята судом до розгляду, відтак суд її задовольняє.

Також, 21 грудня 2016 року від відповідача надійшли заяви про долучення до матеріалів справи.

Крім того, суд зазначає, що наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5 затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів відповідно до частини 1 пункту 1 змін у назві та тексті слова "Головне управління юстиції", "головне управління" в усіх відмінках і числах замінити словами "Головне територіальне управління юстиції" у відповідних відмінках і числах.

З зазначеного суд вбачає, що у відповідача була змінена назва з ОСОБА_1 управління юстиції в Рівненській області на Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області, що стверджується наказом Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року № 115/5.

Оскільки відбулася зміна самої назви відповідача без його реорганізації, відтак суд зазначає, що правильна назва відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 1.4 постанови ВСГУ від 26 грудня 2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Яким роз'яснено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

У судовому засіданні 21 грудня 2016 року уповноважені представники позивача підтримали позов в повному обсязі, наполягали на його задоволенні з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 21 грудня 2016 року представник відповідача - 1 та представник третьої особи позовні вимоги заперечили, решта відповідачів в судове засідання не В судовому засіданні 21 грудня 2016 року представник відповідача - 1 та представник третьої особи позовні вимоги заперечили, решта відповідачів в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21 грудня 2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2014 року між ОСОБА_1 управлінням юстиції у Рівненській області (далі - замовник, відповідач - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка+" (далі - оцінювач, позивач) укладено Договір про проведення незалежної оцінки майна (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору, оцінювач за Договором, укладеним з органом державної виконавчої служби проводить незалежну оцінку майна, описаного та арештованого в процесі примусового виконання рішень, на виконання постанови державного виконавця про призначення оцінювача та оцінку майна боржника.

Відповідно до пункту 2.1.4 Договору, оцінювач зобов'язаний укладати письмові договори щодо оцінки конкретного об'єкта оцінки безпосередньо з структурним підрозділом Державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору, замовник зобов'язаний прийняти та оплатити проведену незалежну оцінку майна.

За змістом пунктів 9.1, 9.2 Договору, договір набирає чинності з 25 серпня 2014 року та діє до 31 грудня 2015 року.

Вказана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками цих суб'єктів господарювання.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання Договору про проведення незалежної оцінки майна від 25 серпня 2014 року, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами частин 1, 4 статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Згідно з приписами частини 4 статті 13 Закону експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З зазначених вище норм права вбачається, що за своєю суттю Договір про проведення незалежної оцінки майна від 25 серпня 2014 року є Договором надання послуг.

На виконання пункту 2.1.4 Договору, в період з 2014 рік по 2015 рік, ТзОВ "Приватна агенція "Експертиза та оцінка+" було укладено письмові договори щодо оцінки конкретних об'єктів оцінки, виконання яких підтверджується актами виконаних робіт, підписаними оцінювачем та структурним підрозділом Державної виконавчої служби (вищевказані договори та акти знаходяться в матеріалах справи № 918/1269/16, а саме: том № 1 а.с. 129-250; том № 2 а.с. 1-254; том № 3 а.с. 1-245).

Зазначені договори та акти підписані позивачем та повноважними особами підрозділів ДВС України та скріплені відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

Отже, матеріалами справи стверджено, що позивач надав відповідачу послуги, щодо проведення незалежної оцінки майна в рамках договору від 25 серпня 2014 року на загальну суму 99 216 грн. 20 коп.

На адресу відповідача - 1 позивачем направлено акт звірки взаємних розрахунків від 29 лютого 2016 року, проте відповідач - 1 відмовився підписувати вище вказаний акт, будь-якої відповіді не надав. На листи позивача щодо погашення оплати рахунків і актів виконаних робіт за надані послуги відповідач - 1 відповіді не надав (том № 1 а.с. 77-102).

17 червня 2016 року позивачем направлено відповідачу претензію № 17-06/1 з вимогою сплатити заборгованість за договором про проведення незалежної оцінки майна по договору від 25 серпня 2014 року у розмірі 105 567 грн. 42 коп. з яких: 99 216 грн. 20 коп. заборгованість за надані послуги; 5 060 грн. 02 коп. інфляційних втрат; 1 301 грн. 20 коп. 3 % річних (копія вказаної претензії наявна в матеріалах справи № 918/1269/16).

Однак, вище вказана претензія залишена без задоволення

Відтак, в сукупності суд вбачає, що факт надання послуг в рамках Договору про проведення незалежної оцінки від 25 серпня 2014 року стверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договорами, актами виконаних робіт.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про проведення незалежної оцінки від 25 серпня 2014 року також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень, щодо неналежного або неповного виконання умов договору позивачем.

Проте всупереч умовам вищенаведеної угоди відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості наданих для нього послуг не виконав, будь яких доказів, які б свідчили про виконання умов договору, або неналежне виконання умов договору позивачем не надав.

За таких обставин загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором складає 99 216 грн. 20 коп.

Згідно статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Щодо тверджень відповідача про те, що в Договорі від 25 серпня 2014 року не дотримано усі вимоги чинного законодавства, зокрема не передбачено ані порядок здійснення розрахунків, ані порядок прийняття робіт за договором, суд зазначає наступне.

За приписами статті 11 цього Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону. Істотними умовами договору на проведення оцінки майна є: зазначення майна, що підлягає оцінці; мета, з якою проводиться оцінка; вид вартості майна, що підлягає визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів. Законодавством або за згодою сторін договору в ньому можуть бути передбачені інші істотні умови.

Розмір і порядок оплати робіт з оцінки майна визначаються за домовленістю сторін або у випадках відбору суб'єкта оціночної діяльності на конкурсних засадах - за результатами конкурсу. Не допускається встановлення у договорі розміру оплати робіт як частки вартості майна, що підлягає оцінці. Права, обов'язки та відповідальність оцінювача (суб'єкта оціночної діяльності), який проводить експертизу на підставі ухвали (постанови) суду про її призначення, визначаються законодавством України про судову експертизу та цим Законом.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що твердження відповідача про те що умовами договору не передбачений ані порядок здійснення розрахунків, ані порядок прийняття робіт за договором не відповідають матеріалам справи.

Так, у відповідності до пункту 3.1.1 договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити проведену незалежну оцінку майна, при цьому в розділі 12 договору зазначені реквізити сторін, в тому числі номер рахунку позивача, відтак відповідач після підписання актів виконаних робіт взяв на себе зобов'язання щодо повного розрахунку за надані послуги.

Матеріали справи не містять доказів того, що пункт 3.1.1 Договору в частині прийняття та оплати вартості наданих послуг не відповідає вимогам закону.

Крім того, як вже зазначалося, матеріали справи містять акти виконаних робіт згідно яких відповідачами - ДВС прийнято надані позивачем послуги без будь яких зауважень та заперечень.

Відповідач - 1 відмовився підписувати акти виконаних робіт, не довівши суду обґрунтованість такої відмови.

Крім того суд зазначає, що згідно пункту 3 частини 1 статті 3, статті 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі статті 3 ЦК України є свобода договору.

Волевиявлення позивача та відповідача підтверджується наявністю на Договорі про проведення незалежної оцінки майна від 25 серпня 2014 року підписів керівників, які скріплено печатками.

Укладаючи Договір, сторони були вільними в укладенні договору, визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину, відповідала внутрішній волі сторін.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що договір не містить усіх умов та вимог, які до нього ставляться законом.

Також відповідач вказував на те, що укладання Договору надання послуг без відповідних бюджетних асигнувань є недійсним (стаття 48 Бюджетного кодексу України).

Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

За змістом статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які складаються з авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, інших надходжень, що не суперечать чинному законодавству. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну виконавчу службу" також передбачено, що фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

За статтею 43 Закону України "Про виконавче провадження" за результатами розподілу стягнутих з боржника сум повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій, компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, задовольняються вимоги стягувача, стягується виконавчий збір та накладені державним виконавцем штрафи.

З зазначеного вище суд вбачає, що Державна виконавча служба відшкодовувала понесені витрати на проведення оцінки майна, яку проводив позивач за рахунок боржників у виконавчому провадженні.

Водночас, матеріали справи не містять будь яких належних та допустимих доказів, того що такі кошти не були відшкодовані для відповідача.

Крім того, згідно статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Відтак, відсутність коштів у боржника не можуть слугувати підставою для звільнення його від оплати наданих позивачем послуг за договором.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2015 року у справі № 11/446 та від 22 листопада 2016 року у справі № 918/153/15.

Згідно з статтею 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, підсумовуючи усе вище вказане, суд констатує, що матеріалами справи підтверджується наявність боргу у ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка+" в сумі 99 216 грн. 20 коп., зазначений борг відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам договору, а отже позов в цій частині підлягає до задоволення.

Крім того на підставі ст. 625 ЦК України позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог нарахував 3% річних в розмірі 2 887 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в розмірі 11 211 грн. 43 коп.

Як визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що розмір 3% річних становить 2 894 грн. 91 коп. (при заявленому - 2 887 грн. 00 коп.), інфляційні втрати - 11 310 грн. 65 коп. (при заявленому - 11 211 грн. 43 коп.), отже вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Оскільки проведений судом розрахунок в частині трьох відсотків річних та інфляційних втрат є більшим, ніж заявлений позивачем, суд не може вийти за межі заявлених вимог та бере до уваги розрахунок доданий до заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати пов'язані з забезпеченням явки представника в судове засідання в сумі 431 грн. 16 коп. та витрати пов'язані з надсиланням суду та учасникам судового процесу документів на суму 349 грн. 04 коп.

Водночас, на вимогу суду позивач не надав оригінали документів на які посилається, від так наявність указаних витрат не доведена, а також їх відшкодування не передбачено законом.

Виходячи з вище викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Рівненській області (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Замкова, будинок 29, ідентифікаційний код: 34922678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна агенція "Експертиза та оцінка +" (34100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 38426305) 99 216 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 20 коп. основної суми боргу, 11 211 (одинадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 00 коп. 3 % річних та 1 699 (одна тисяча шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 54 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено "26" грудня 2016 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 11 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (34100, АДРЕСА_2);

3 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 29);

4 - відповідачу рекомендованим (35000, м. Костопіль, вул. 1 Травня);

5 - відповідачу рекомендованим (34000, смт. Зарічне, вул. Центральна, 6а);

6 - відповідачу рекомендованим (34400, м. Вараш, м-н. Вараш, 44);

7 - відповідачу рекомендованим (34600, м. Березне, вул. Чорновола, 11а);

8 - відповідачу рекомендованим (34500, м. Сарни, вул. Бєлгородська, 31);

9 - відповідачу рекомендованим (34200, смт Рокитне, вул. Незаледності, 26);

10 - відповідачу рекомендованим (35400, смт. Гоща, вул. Незалежності, 3/33);

11 - третій особі рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 13).