Рішення

від 20.12.2016 по справі 922/3753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.Справа № 922/3753/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова, Харківська обл. до 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове", с. Слобожанське, Балаклійський р.-н, Харківська обл. , 2) Балаклійської районної державної адміністрації, м. Балаклія, Харківська обл. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1) Асіївська сільська рада Балаклійського району Харківської області, с. Асіївка, Балаклійський р.-н, Харківська обл.; 2) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок за участю представників сторін:

прокуратури - Горгуль Н.В. (службове посвідчення № 036152 від 29.10.2015 р.);

1-го відповідача - Зубаренко М.Ю. (довіреність б/н від 22.08.2016 р.);

2-го відповідача - Половинка А.А. (довіреність № 01-43/2590 від 19.07.2016 р.);

1-ої третьої особи - не з'явився;

2-ой третьої особи - Ремінний В.І. (довіреність № 32-20-14-1553/0/19-16 від 20.01.2016 р.).

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Лозова, Харківська обл. (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 27.06.2007 р., укладений між Балаклійською районною державною адміністрацією (далі за текстом - 2-й відповідач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Степове", с. Слобожанське, Балаклійський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - 1-й відповідач).

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що зазначений договір укладено з порушенням вимог ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме, без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди за спірним договором, та подальшого визначення з її урахуванням розміру орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.11.2016 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 06.12.2016 р.; залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Асіївську сільську раду Балаклійського району Харківської області, с. Асіївка, Балаклійський р.-н, Харківська обл. (далі за текстом - третя особа-1); 2) Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (далі за текстом - третя особа-2) .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 20.12.2016 р.

В процесі розгляду справи, 1-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 39239 від 17.11.2016 р.), в якому повідомляє суд про відповідність спірного договору оренди земельної ділянки № 040768300312 від 27.06.2007 р. вимогам законодавства, які діяли на час укладення спірного; про наявність у 2-го відповідача відповідних повноважень на укладення договору; про ненадання прокурором жодного доказу та підтвердження обставин, на які останній посилається в позовній заяві.

Прокурор надіслав до суду правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 39597 від 21.11.2016 р.), в яких звертає увагу суду на укладення договору між відповідачами з порушенням приписів ст. ст. 13, 18 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме: без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За таких обставин, прокурор вважає, що договір оренди земельної ділянки відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку, як наслідок, земельна ділянка, що є об'єктом договору, підлягає поверненню у власність держави.

Від прокуратури на адресу суду надійшли заперечення на відзив (вх. № 43252 від 19.12.2016 р.) аналогічного змісту.

2-й відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 39708 від 22.11.2016 р.), в якому просить суд відмовити в задоволенні даної позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що при укладенні спірного договору сторонами додержані вимоги Закону України "Про оренду землі"; результати нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення станом на 01.07.1995 р. відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213 стали базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності; що прокурором при зверненні до суду пропущено строк позовної давності.

Третя особа - 1 надіслала на адресу суду лист (вх. № 41822 від 06.12.2016 р.), в якому повідомляє про те, що самостійних вимог на предмет спору не заявляє, орендна плата за спірними земельними ділянками надходить до сільського бюджету своєчасно та в повному обсязі, нарахування та контроль якої здійснюється Балаклійським відділенням Ізюмської ОДПІ.

Третя особа - 2 супровідним листом надала суду письмові пояснення по справі (вх. № 41791 від 06.12.2016 р.), в яких доводить до відома те, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як юридична особа утворена в травні 2015 р., тому не приймало участі у наданні дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки, які є предметом оренди згідно з договором оренди земельних ділянок № 040768300312 від 27.02.2007 р.

На судове засідання 20.12.2016 р. прибули представники прокуратури, 1-го та 2-го відповідачів, та третьої особи - 2

Представник прокуратури підтримує позицію, викладену в позовній заяві, просить її задовольнити.

Представники 1-го та 2-го відповідачів проти задоволення позову заперечують, просять суд в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - 2 у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Третя особа - 1 на судове засідання свого представника не направила, у листі (вх. № 41822 від 06.12.2016 р.) просить суд розглядати справу за відсутності її представника.

Оскільки неявка на судове засідання представника третьої особи - 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останньої, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави наступним:

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають в тому, що передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки створила умови спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати, тобто, не на підставі і після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розглянувши відповідні доводи прокурора, суд зазначає про те, що вони можуть бути підставами для звернення до суду в інтересах держави.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 21.05.2007 № 306 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, які передаються в оренду СТОВ «Степове» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель держаної власності державного резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. Другим пунктом цього розпорядження зазначені земельні ділянки передано в оренду СТОВ «Степове» терміном на 20 років. Загальна площа земельних ділянок складає 558,0333 га.

27.06.2007 р. між 2-м відповідачем, як орендодавцем, та 1-им відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 23.07.2007 р. під № 040768300312 у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК (далі за текстом - договір; а.с. 21-22).

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 558,0333 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради, за рахунок земель державного резервного фонду (розділ «Предмет договору»).

Згідно з розділом «Об'єкт оренди» договору в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 558,0333 га, у тому числі: рілля - 558,0333 га.

На земельних ділянках присутні сторонні користувачі (охоронна зона ВАТ «Харківгаз» та охоронна зона ЛЕМ).

Грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 6060022,38 грн.

Згідно з розділом «Строк дії договору», цей договір укладено на 20 років.

Розділом «Орендна плата» договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 0,5% від грошової нормативної оцінки земельних ділянок, і становить - 30300,11 грн. на рік, згідно розрахунку розміру орендної плати на земельні ділянки державної власності, грошова оцінка яких проведена.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками до п'ятого числа місяця наступного за звітним.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору «Умови використання земельних ділянок» передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 24.07.2007 р. (т. 1 а.с. 88) 2-й відповідач на виконання умов зазначеного договору передав 1-му відповідачу земельну ділянку загальною площею 558,0333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області.

Трьома додатковими угодами від 25.12.2015 р. сторонами та Головним Управлінням держгеокадастру у Харківській області внесено зміни до зазначеного договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 040768300312 від 23.07.2007 р. Зокрема абзац перший розділу «Об'єкт оренди» доповнено найменуванням кадастрових номерів земельних ділянок, що є предметом оренди за договором (к.н. 6320280400:04:000:0573 - 73,7268 га., к.н. 6320280400:04:000:0572 - 204,2903 га., к.н. 6320280400:04:000:0574 - 53,5063 га., к.н. 6320280400:04:000:0575 - 67,3138 га., к.н. 6320280400:01:000:0399 - 12,0836 га., к.н. 6320280400:01:000:0352 - 116,3808 га., без кадастрового номеру - 30,7317 га.); абзац третій розділу «Об'єкт оренди» доповнено новою нормативною грошовою оцінкою кожної з земельних ділянок що є предметом оренди за договором, з урахуванням індексації; абзац третій розділу «Орендна плата» доповнено новим розміром орендної плати.

Прокурор вважає зазначений вище договір оренди земельної ділянки від 27.06.2007 р., який зареєстрований 23.07.2007 р. під № 040768300312 у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК таким, що не відповідає вимогам Закону, з підстав його невідповідності, зокрема, вимогам ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки його укладено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Прокурор зазначає, що відсутність проведеної СТОВ «Степове» нормативної грошової оцінки підтверджується офіційно витребуваним у відділі Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківській області технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, які передаються в оренду СТОВ «Степове» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель державного резервного фонду, розташованих за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, а також наданою Балаклійською районною радою інформацією від 27.09.2016 р. № 02-782 про те, що землевпорядна документація щодо проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок на розгляд до районної ради не надходила та рішення про затвердження відповідної документації не приймалось.

Обставини щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.06.2007 р., який зареєстрований 23.07.2007 р. під № 040768300312 у Балаклійському районному відділі ХРФ ДП ЦДЗК, з підстав його невідповідності вимогам Закону стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент укладання спірного договору - 27.06.2007 р.) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст. 21 Закону України «Про оренду землі» лише фіксують його граничні межі.

В пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», зокрема зазначено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

В пункті 2.9 зазначеної постанови також зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент, вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акту, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор в межах даної справи.

Крім того, відповідно ст. 201 Земельного кодексу України (редакція якої з моменту укладання спірного договору оренди не змінилася) грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 20.12.2007 р.) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення Балаклійською райдержадміністрацією.

Крім того, згідно із ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 20.12.2007 р.) використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 23 вказано Закону (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору, тобто 20.12.2007 р.) передбачалося, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.95 р. № 213 нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.

Згідно з п. 5 вказаної Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається заданими економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.95р. N213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України. Української академії аграрних наук 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, згідно із п.1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Пунктом 1.5 цього Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від'ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.

Отже, на час укладення спірного договору оренди від 20.12.2007 року та під час дії вище зазначених нормативних актів законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.

При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995 року, що була проведена по всій території України.

Тобто, законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім того, у розділі спірного договору «Об'єкт оренди» зазначено що Грошова нормативна оцінка земельних ділянок становить 6060022,38 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проведена станом на 01.07.1995 року відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213. Результати зазначеної нормативної грошової оцінки були базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Розпорядженням виконавчого комітету Балаклійської районної ради народних депутатів від 22.06.1995 року № 330 були затверджені матеріали грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення по господарствах району (в тому числі по СТОВ «Степове»).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції станом на 27.06.2007 р.) дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що передавались 27.06.2007 р. в оренду СТОВ «Степове», був саме витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі державного земельного фонду), розташовані за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради від 25.06.2007 р., виданий Балаклійським районним відділом земельних ресурсів 27.06.2007 р. вих. № 15 (т. 1 а.с. 89).

Розмір орендної плати в договорі був визначений у розмірі 0,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд зазначає, що згідно з законодавством на день укладання договору розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, повинен був робиться за формами, що були затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 13 грудня 2006 № 1724 «Деякі питання оренди земель» (додаток № 1 та №2).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України також вносить зміни до типового договору оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220, в якому зазначає, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розрахунок розміру орендної плати, що є додатком до договору, здійснений за формою встановленою додатком № 2 до Постанови КМУ від 13.12.2006 року та відповідає абз. 1 розділу «Орендна плата» укладеного договору оренди землі від 27.06.2007р.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладання договору передбачено, що розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути меншою для земель сільськогосподарського, призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"

Разом з тим, визначений в умовах договору розмір орендної плати в 10 разів більше ніж земельний податок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що розрахунок орендної плати за земельні ділянки повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, та здійснений у відповідності до вимог законодавства України, діючого на момент укладання договору.

Зазначене спростовує твердження прокурора про недодержання сторонами при укладанні спірного договору вимогам ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема з підстав нібито не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, та як наслідок є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що нібито положеннями ст. 21 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладання договору оренди було передбачено, що «річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю», та перевищувати 10 відсотків від їх нормативної грошової оцінки», оскільки зазначена стаття Закону на момент укладання договору такого положення не містила, та мала наступну редакцію:

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю")

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.

Дію частини 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», яку цитує прокурор в позовній заяві, було зупинено на 2007 рік згідно з ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в якій зазначено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2007 рік дію частини четвертої статті 21 Закону України "Про оренду землі" в частині централізації орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Таким чином, основним спеціальним актом, що регулював визначення розміру орендної плати станом на 27.06.2007 р. був Закон України «Про оренду, землі» та Закон України «Про плату за землю», який втратив чинність лише 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд визнає доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), позбавленими фактичного та правового обґрунтування.

Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суд також вважає безпідставними, оскільки як вже було зазначено вище, законом, що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, на день укладання спірного договору був Закон України «Про плату за землю», а Закон України «Про оцінку земель» згідно з його преамбулою визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Тобто, лише Законом України «Про плату за землю» встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не Проведено.

З набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України, п. 289.1 ст. 289, було встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності , обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За таких обставин, також є безпідставними доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки такі доводи побудовані на вільному тлумаченні зазначеного закону, без врахування сфери його застосування, та можливості застосування до спірних правовідносин в контексті інших законодавчих актів, які регулювали порядок встановлення та розмір орендної плати за землю на час укладання між сторонами спірного договору.

Висновки Верховного суду України, викладені в постановах, на які посилається прокурор, та які нібито підтверджують його правову позицію полягають в тому, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, базуються на нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., тобто вже після укладання сторонам спірного договору, а відтак не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні Ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що рішенням Балаклійської районної ради від 18.11.2016 р. № 208-VII «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться в оренді у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01) на території Асіївської сільської ради (за межами населених пунктів) Балаклійського району Харківської області» затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться в оренді у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ-01.01) на території Асіївської сільської ради (за межами населених пунктів) Балаклійського району Харківської області, розроблену ФОП ОСОБА_6, та затверджено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок (рілля) загальною площею 612,5597 га станом на 01.01.2016 р. становить 22083344,46 грн.

Зазначені обставини можуть бути підставами для подальшого внесення змін до спірного договору оренди, та приведенні його до вимог діючого Податкового та Земельного законодавства України.

Щодо заяви 2-го відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності суд зазначає.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Матеріали справи свідчать про те, що прокурор при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, на застосуванні якого наполягає 2-й відповідач.

Зокрема, у позовній заяві прокурор зазначає, що Балаклійський відділ Лозівської місцевої прокуратури Харківської області про порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки СТОВ «Степове», дізнався у вересні 2016 року. Однак, документальним підтвердженням того, що прокуратура Балаклійського району Харківської області про існування оспорюваного договору оренди земельної ділянки мала інформацію ще у травні 2013 року, є копії запитів прокуратури Балаклійського району Харківської області (яка на даний час є відділом Лозівської місцевої прокуратури Харківської області) на адресу Балаклійської районної державної адміністрації та відповідей Балаклійської районної державної адміністрації, в яких була інформація про оспорюваний договір оренди земельної ділянки (копія запиту прокуратури Балаклійського району від 21.05.2013 р. № 22-01-1933 вих. 13, від 28.03.2014 р. № 11-01-1520 вих. 14, від 21.05.2015 р. № 04-34-2492 вих. 15 та відповіді Балаклійської районної державної адміністрації відповідно від 29.05.2013 р. № 01-45/2702, від 07.04.2014 р. № 01-45/1268, від 25.05.2015 р. № 01-45/2105).

В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в межах даної справи суд відмовляє в задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості його позовних вимог, суд не застосовує позовну давність до спірних правовідносин.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по даній справі підлягають покладенню на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя О.І. Байбак