Рішення

від 22.12.2016 по справі 927/1080/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

22 грудня 2016 року Справа № 927/1080/16

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром»,

вул. Щусєва, 36, м. Київ, 04060

адреса для листування: вул. Борисоглібська, 6-Б, м. Київ, 04070

відповідач: Державне підприємство «Дослідне господарство «Наукове» Національної

академії аграрних наук України,

вул. Гедройця, 4, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область, 17035

вул. Наукова, 18, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область, 17035

предмет спору: про стягнення 878647,55 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №06/12/16 від 06.12.2016, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» подано позов про стягнення з відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «Наукове» Національної академії аграрних наук України 878647,55 грн за неналежне виконання умов форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 та додаткової угоди №1 до нього від 01.09.2011.

В судовому засіданні 01.12.2016 позивачем подано письмове клопотання № 02-30/11/16 від 08.11.2016 про залучення до матеріалів справи копій податкових накладних, статуту позивача та витягу про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром», яке задоволено судом.

В судовому засіданні 13.12.2016 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 13.12.2016 суд відмовив в задоволенні заяви позивача № 01-06/12/16 від 06.12.2016 про зміну підстав позову та відхилив клопотання позивача № 02-12/12/16 від 12.12.2016 про вихід за межі позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 01.12.2016, 13.12.2016 та 22.12.2016 не з`явився, заяв та клопотань не надіслав. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 22.11.2016 та копії ухвал про відкладення розгляду справи від 01.12.2016 та від 13.12.2016, направлених на адресу Державного підприємства «Дослідне господарство «Наукове» Національної академії аграрних наук України (вул. Гедройця, 4, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область, 17035 та вул. Наукова, 18, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область, 17035) повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення зв'язку «за зазначеною адресою не проживає».

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2016 підтримав раніше подане письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

19.12.2016, через канцелярію суду, від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«УкрагропромВ» надійшли письмові пояснення № 03-19/12/16 від 30.12.2016. В поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що як позивач, так і відповідач, знали і вважали здійснення передоплати згідно платіжних доручень № 430388 від 22.04.2011 на суму 59700,00 грн, № 430439 від 27.04.2011 на суму 107302,00 грн, № 430459 від 28.04.2011 на суму 52400,00 грн, № 449696 від 06.05.2011 на суму 14835,92 грн, № 449779 від 16.05.2011 на суму 80700,00 грн, № 449991 від 27.05.2011 на суму 30300,00 грн, № 584991 від 09.09.2011 на суму 1243,71 грн. № 585044 від 12.09.2011 на суму 6000,00 грн, № 585073 від 13.09.2011 на суму 36250,00 грн, № 585227 від 19.09.2011 на суму 34800,00 грн, № 585243 від 20.09.2011 на суму 24290,00 грн, № 585299 від 22.09.2011 на суму 29693,35 грн, № 585334 від 23.09.2011 на суму 2200,00 грн, № 585348 від 26.09.2011 на суму 17400,00 грн як передоплату саме по форвардному контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011, що підтверджується виписаними відповідачем податковими накладними на відповідні суми в графі «вид цивільно-правового договору» яких зазначено форвардний контракт від 26.01.2011 № 26/01-11-02.

Крім того, позивачем в поясненнях вказано, що податкові накладні № 2 від 15.06.2011 на суму 46000,00 грн, № 3 від 16.06.2011 на суму 184400,00 грн, № 4 від 17.06.2011 на суму 8600,00 грн, № 5 від 25.06.2011 на суму 24900,00 грн, № 2 від 20.07.2011 на суму 22000,00 грн, № 3 від 21.07.2011 на суму 27900,00 грн, № 4 від 29.07.2011 на суму 6463,00 грн виписані по форвардному контракту № 26/01-11, а в платіжних дорученнях № 470199 від 15.06.2011 на суму 46000,00 грн, № 470234 від 16.06.2011 на суму 184400,00 грн, № 470265 від 17.06.2011 на суму 8600,00 грн, № 470423 від 25.06.2011 на суму 24900,00 грн, № 470751 від 20.07.2011 на суму 22000,00 грн, № 470794 від 21.07.2011 на суму 27900,00 грн, № 470995 від 29.07.2011 на суму 6463,00 грн, помилково зазначено по контракту № 26/01-11-01.

В поданих поясненнях позивач посилається на те, що в даному випадку здійснено описки при оформленні первинних бухгалтерських документів, оскільки між сторонами було укладено тільки форвардний контракт № 26/01-11-02, а форвардні контракти з реквізитами № 26/01-11 і № 26/01-11-01 не укладались. Коригування вказаних описок сторонами було здійснено шляхом складення акту звірки взаємних розрахунків станом на 29.11.2013, в якому позивач та відповідач перенесли суму в розмірі 1085624,06 грн з договору № 26/01-11-01 в договір № 26/01-11-02. Позивач вважає, що підписуючи акт звірки та засвідчуючи його печаткою, бухгалтер та керівник підприємства, погодились зі зміною призначення платежів та погодились зі здійсненням коригування бухгалтерської звітності.

Посилаючись на постанову Вищого господарського суду України від 25.07.2007 року по справі № 14/608 позивач наполягає, що акт звірки взаємних розрахунків є певною формою фіксації юридично значимих дій сторін та підтверджує інвентаризацію дебіторської та кредиторської заборгованості, підписання відповідачем акту звірки свідчить про визнання останнім своєї заборгованості перед позивачем на зазначену в ньому суму. Тобто, на думку позивача, здійснивши підписання акту звірки відповідач визнав коригування бухгалтерської звітності (зміну призначення платежів) та визнав свої зобов'язання перед позивачем власне по форвардному контракту № ФК 26/01-11-02. Визнання такого коригування позивач вважає проставляння директором відповідача відтиску печатки підприємства на акт звірки, що є свідченням участі такого підприємства як юридичної особи у здійсненні певної господарської операції.

Щодо надання податкових декларацій позивач пояснює, що протягом виконання договору податковий облік, зокрема, заповнення податкових декларацій та порядок надання податкових накладних, регулювалось Реєстром виданих та отриманих податкових накладних і Порядку його ведення, затверджених наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1002, та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, відповідно до положень яких ні в реєстрі податкових накладних, ні податкових деклараціях не зазначаються реквізити господарського договору, по якому виписана податкова накладна. Тому ні податкова декларація, ні реєстр податкових накладних не дадуть змогу ідентифікувати зобов'язання по договору в податковій звітності. Крім того, за форвардним контрактом відповідач є продавцем, а тому виключно продавець наділений правом виписувати податкові накладні.

В письмових поясненнях позивач зазначає, що не має змоги надати інші витребувані судом документи в зв'язку з їх втратою внаслідок переїзду (зміни місця знаходження) та знищення внаслідок затоплення приміщення, в якому зберігались документи, що підтверджується доданими до пояснень копіями актів про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) №1 від 14.08.2015, №2 від 18.08.2015 та №01/09/15-01 від 01.09.2015.

До початку судового засідання, 21.12.2016, через канцелярію суду, від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Торговий дім В«УкрагропромВ» надійшли письмові пояснення № 03-19/12/16 від 20.12.2016 в яких позивач зазначає, що листом № 252 від 25.06.2013 ТОВ В«Торговий дім В«УкрагропромВ» повідомив відповідача щодо допущених описок в платіжних дорученнях в графі призначення платежу та просив здійснити коригування даних бухгалтерської звітності. У відповідь на вищезгаданий лист позивач отримав лист Державного підприємства «Дослідне господарство «Наукове» Національної академії аграрних наук України № 187 від 10.07.2013 в якому відповідач зазначає, що державне підприємство не заперечує проти здійснення коригування даних бухгалтерського обліку щодо зарахування платежів, в призначенні яких зазначено форвардний контракт № ФК 26/01-11-01 від 26.01.2011 в рахунок оплати за форвардним контрактом № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011.

В судовому засіданні 22.12.2016 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог на 90510,00 грн і стягнення з відповідача 788137,55 грн, оскільки відповідно до акту звірки розрахунків станом на 29.11.2013 та інших бухгалтерських документів, 01.10.2019 було проведено операцію на 90510,00 грн. Крім того, в поданій заяві позивач посилаючись на ст. 7 Закону України «Про судовий збір» просить суд повернути надмірно сплачені 1357,65 грн судового збору.

Заява позивача про зменшення розміру майнових позовних вимог на суму 90510,00 грн та відповідно стягнення з відповідача 788137,55 грн попередньої оплати прийнята судом, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 22.12.2016 судом було здійснено огляд оригіналів документів: податкової накладної №10 від 22.09.2011; листа №252 від 25.06.2013 з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 05.07.2013; оригінал реєстру від 25.06.2013. Оригінали документів оглянуті судом та повернуті представнику позивача.

Інших заяв та клопотань на час розгляду справи до суду не надходило.

Судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 01.12.2016, 13.12.2016 та 22.12.2016 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив, документи, витребувані судом не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Крім того, ухвалами суду від 22.11.2016, 01.12.2016 та 13.12.2016 сторони були попередженні, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача , з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було подано письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 90510,00 грн та відповідно стягнення з відповідача 788137,55 грн попередньої оплати, яка прийнята судом, суд розглядає справу з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром» (покупець, позивач по справі) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Наукове» Національної академії аграрних наук України (продавець, відповідач по справі) укладено форвардний контракт №ФК 26/01-11-02.

Відповідно до п. 1.1. форвардного контракту №ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011, в порядку та на умовах визначених цим контрактом продавець зобов'язується передати покупцю у власність базовий актив, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною передбачених цим контрактом.

Розділом 2 форвардного контракту №ФК 26/01-11-02 сторони погодили базовий актив контракту та його характеристики. Так базовим активом (товаром) за цим контрактом виступає:

- овес власного урожаю 2011 року (надалі за текстом - Товар-1), або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ: вологість - 15% макс., смітна домішка - 2% макс., зернова домішка - 10% макс, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів. Кількість 477 тон в залікової вазі Елеватора;

- просо власного урожаю 2011 року (надалі за текстом - Товар-2), або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ: вологість - 13,5% макс., смітна домішка - 3% макс., зернова домішка - 10% макс., без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів. Кількість 20 тон в залікової вазі Елеватора. (п. 2.1.1., 2.1.2. форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 в редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2011);

- насіння соняшнику власного урожаю 2011 року (надалі за текстом - Товар-3), або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ: вологість - 8% макс., смітна домішка - 2% макс., масляна домішка - 7% макс, без насіння карантинних рослин і сторонніх запахів. Кількість 865 тон в залікової вазі Елеватора (п. 2.1.3. форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011).

Пунктами 3.1.-3.2. форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 сторони визначили, що поставка товару за цим контрактом здійснюється на умовах Інкотермс 2000 EXW (франко-елеватор) сертифікований «Млібор» м. Чернігів з кінцевим строк оком поставки товару: для Товару-1 - до 01.09.2011; для Товару-2 - до 30.10.2011; для Товару-3 - до 30.10.2011. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передачі товару продавцем у власність покупця.

Відповідно до п. 12.1. форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011, контракт набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим контрактом.

Оскільки сторони не надали суду належних та допустимих доказів розірвання форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 та визнання його недійсним, то суд доходить висновку, що на час розгляду справи форвардний контракт № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 є чинним.

Зі змісту форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 вбачається, що за юридичною природою вказаний контракт є договором поставки .

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.2. форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 сторони визначили, що поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання-передачі товару продавцем у власність покупця.

Відповідно до положень розділу 4 - вартість контракту, форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 в редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2011 ціна однієї тони товару в заліковій вазі на базисі поставки EXW (франко-елеватор), відповідно до умов п. 3.1. контракту, встановлюється сторонами: для Товару-1 у сумі 625,00 грн, ПДВ - 125,00 грн, загальна вартість 750,00 грн; для Товару-2 у сумі 583,33 грн, ПДВ - 116,67 грн, загальна вартість 700,00 грн; для Товару-3 1666,67 грн, ПДВ - 333,33 грн, загальна вартість 2000,00 грн. Вартість цього контракту складає 1751458,33 грн, ПДВ - 350291,67грн, загальна вартість 2101750,00грн. є кінцевою і зміні не підлягає.

Згідно з п. 5 додаткової угоди №1 від 01.09.2011 форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 у зв'язку зі зміною ціни базового активу та загальної вартості контракту, повернення переплати різниці загальної вартості контракту, що виникла в результаті такої зміни, продавець здійснює траншами в розмірах, погоджених сторонами в строк до 31.12.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1. форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 встановлено, що оплата вартості товару проводиться Покупцем на умовах 100% попередньої оплати траншами за наступним графіком, узгодженим сторонами: перший транш в розмірі 60% вартості товару у строк до 01.06.2011; другий транш в розмірі 30% вартості товару у строк до 01.08.2011; третій транш в розмірі 10% вартості товару у строк до 15.09.2011.

На виконання умов форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 позивач перерахував відповідачу грошові кошти на суму 1288472,02 грн. платіжними дорученнями: № 1813 від 18.02.2011 на суму 52863,29 грн, № 2119 від 17.03.2011 на суму 46555,40 грн, № 2172 від 22.03.2011 на суму 2500,00 грн, № 2311 від 01.04.2011 р. на суму 7 500,00 грн, № 2484 від 18.04.2011 на суму 20677,00 грн, № 449836 від 19.05.2011 на суму 3100,00 грн, № 540793 від 09.08.2011 на суму 12200,00 грн, №540849 від 11.08.2011 на суму 680,34 грн, № 540831 від 11.08.2011 на суму 76000,00 грн, № 540943 від 17.08.2011 на суму 83810,00 грн, № 541095 від 26.08.2011 на суму 1155,00 грн, № 541147 від 30.08.2011 на суму 12650,00 грн, № 584895 від 06.09.2011 на суму 1188,38 грн, № 585473 від 05.10.2011 на суму 7117,42 грн, № 585558 від 11.10.2011 на суму 2000,00 грн, № 585569 від 12.10.2011 на суму 25400,00 грн, № 585596 від 13.10.2011 на суму 12650,00 грн, № 585608 від 14.10.2011 на суму 42000,00 грн, № 585693 від 19.10.2011 на суму 42315,00 грн, № 585760 від 20.10.2011 на суму 29000,00 грн, № 585913 від 27.10.2011 на суму 9320,00 грн, № 585897 від 27.10.2011 на суму 45982,58 грн, № 585965 від 28.10.2011 на суму 141967,58 грн, № 586240 від 11.11.2011 на суму 30000,00 грн, № 586230 від 11.11.2011 на суму 4000,00 грн, № 586222 від 11.11.2011 на суму 71425,56 грн, № 586388 від 18.11.2011 на суму 30000,00 грн, № 586368 від 18.11.2011 на суму 103711,00 грн, № 586438 від 22.11.2011 на суму 2520,00 грн, № 586485 від 25.11.2011 на суму 95837,39 грн, № 1817 від 18.02.2011 на суму 19403,16 грн, № 2069 від 15.03.2011 на суму 6948,34 грн, № 2143 від 18.03.2011 на суму 63294,58 грн, № 2215 від 24.03.2011 на суму 2000,00 грн, № 2271 від 30.03.2011 на суму 6100,00 грн, № 2340 від 04.04.2011 на суму 35000,00 грн, № 2388 від 07.04.2011 на суму 50400,00 грн, № 430210 від 20.04.2011 на суму 13200,00 грн., № 430319 від 21.04.2011 на суму 71900,00 грн, № 502201366 від 07.02.2013 на суму 4100,00 грн. Копії вказаних платіжних доручень додані до матеріалів справи.

До матеріалів позовної заяви позивачем також були додані платіжні доручення на суму 817377,98 грн в яких в графі призначення платежу зазначено «сплата за с/г продукцію зг. договору № ФК 26/01-11-01 від 26.01.11» а саме: платіжні доручення № 430388 від 22.04.2011 на суму 59700,00 грн, № 430439 від 27.04.2011 на суму 107302,00 грн, № 430459 від 28.04.2011 на суму 52400,00 грн, № 449696 від 06.05.2011 на суму 14835,92 грн, № 449779 від 16.05.2011 на суму 80700,00 грн, № 449991 від 27.05.2011 на суму 30300,00 грн., № 470199 від 15.06.2011 на суму 46000,00 грн, № 470234 від 16.06.2011 на суму 184400,00 грн, № 470265 від 17.06.2011 на суму 8600,00 грн, № 470423 від 25.06.2011 на суму 24900,00 грн, № 470751 від 20.07.2011 на суму 22000,00 грн., № 470794 від 21.07.2011 на суму 27900,00 грн, № 470995 від 29.07.2011 на суму 6463,00 грн., № 584991 від 09.09.2011 на суму 1243,71 грн., № 585044 від 12.09.2011 на суму 6000,00 грн., № 585073 від 13.09.2011 на суму 36250,00 грн., № 585227 від 19.09.2011 на суму 34800,00 грн., № 585243 від 20.09.2011 на суму 24290,00 грн., № 585299 від 22.09.2011 на суму 29693,35 грн, № 585334 від 23.09.2011 на суму 2200,00 грн., № 585348 від 26.09.2011 на суму 17400,00 грн.

Надаючи пояснення у справі, позивач вказує на те, що 817377,98 грн перераховані вищезгаданими платіжними дорученнями було враховано відповідачем як попередню оплату за форвардним контрактом № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011, оскільки договір № ФК 26/01-11-01 від 26.01.11 між сторонами не укладався.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Так, відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа В«призначення платежуВ» , оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції

В силу п.3.8 доручення, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Згідно з 1.19. Інструкції банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду. Усі спори, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, вирішуються ними відповідно до законодавства України. Спірні питання між банками та їх клієнтами розглядаються ними відповідно до законодавства України. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку.

Таким чином визначення "призначення платежу" у платіжному дорученні є правом платника, а відповідно і змінити призначення платежу має право лише платник коштів.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист № 252 від 25.06.2013 з проханням зарахувати платежі в призначенні яких було зазначено форвардний контракт № ФК 26/01-11-01 від 26.01.2011 в рахунок оплати за форвардним контрактом ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011. Лист отримано відповідачем 04.07.2013

Відповідач листом № 187 від 10.07.2013 на адресу ТОВ «Торговий дім «Украропром» повідомив позивача, що державне підприємство не заперечує проти здійснення коригування даних бухгалтерського обліку щодо зарахування платежів, в призначенні яких зазначено форвардний контракт № ФК 26/01-11-01 від 26.01.2011 в рахунок оплати за форвардним контрактом № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011.

У підтвердження оплати в сумі 817377,98 грн саме за форвардним контрактом № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 позивачем надано суду до матеріалів справи копії податкових накладних, виписаних відповідачем, в яких зазначено саме форвардний контракт № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011, а не форвардний контракт ФК 26/01-11-01 від 26.01.2011.

Факт зарахування відповідачем отриманих за платіжними дорученнями коштів в сумі 817377,98 грн як попередню оплату за форвардним контрактом № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків станом на 29.11.2013, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що грошові кошти в сумі 817377,98 грн були сплачені позивачем як попередня оплата саме на виконання умов форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011.

Таким чином загальна сума здійсненої позивачем попередньої оплати за форвардним контрактом № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 становить 2105850 грн.

На виконання умов форвардного контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011, відповідач поставив, а позивач прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: № 92 від 12.12.2011 на суму 440000,88 грн; № 93 від 14.12.2011 на суму 395200,79 грн та № 94 від 16.12.2011 на суму 392000,78 грн, всього на загальну суму 1227202,45грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 Статті 693. Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №202 від 10.06.2013 щодо повернення останнім отриманої попередньої оплати в сумі 878647,55 грн за недопоставлений товар. Відповіді на вимогу позивачем не отримано.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків доданим позивачем до матеріалів справи, станом на 29.11.2013 за Державним підприємством В«Дослідне господарство В«НауковеВ» Національної академії аграрних наук України по форвардному контракту № ФК 26/01-11-02 від 26.01.2011 обліковується заборгованість на суму 788137,55 грн. Акт підписано директорами позивача і відповідача та скріплено печатками сторін. По бухгалтерському обліку позивача також рахується заборгованість в сумі 788137,55 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3711 за період з 26.01.2011 по 30.11.2016.

Як вбачається із акту звірки розрахунків станом на 29.11.2013, доданого до матеріалів справи, а також наданої позивачем виписки з оборотно-сальдової відомості по рахунку 3711 з 26.01.2011 по 30.11.2016, сторонами враховано поставку здійснену 01.10.2013 в сумі 90510,00 грн.

Позивач, скориставшись своїх правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив позовні вимоги на суму 90510,00 грн та просив стягнути 788137,55 грн суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, попередньо оплачений позивачем товар не поставив, доказів здійснення поставок товару чи повернення суми попередньої оплати суду не надав, отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 788137,55 грн суми попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011 №3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 11822,06 грн.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивач зменшив позовні вимоги на суму 90510,00 грн, а тому йому підлягає поверненню судовий збір в сумі 1357 грн 65 коп., сплачений згідно платіжного доручення №2295 від 08.11.2016.

Керуючись ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 610, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 175, 193, Господарського кодексу України, ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4, 7 Закону України «Про судовий збір», господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Наукове» Національної академії аграрних наук України, вул. Гедройця, 4, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область, 17035 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 37225438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром», вул. Щусєва, 36, м. Київ, 04060; адреса для листування: вул. Борисоглібська, 6-Б, м. Київ, 04070 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 36529168) 788137 грн. 55 коп. суми попередньої оплати та 11822 грн. 06 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Украгропром», вул. Щусєва, 36, м. Київ, 04060; адреса для листування: вул. Борисоглібська, 6-Б, м. Київ, 04070 (відомості про банківські реквізити відсутні, ідентифікаційний код 36529168) з державного бюджету (рахунок 31217206783002 УК у м. Чернігові банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592, код 38054398, код платежу 22030101) 1357,65 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 2295 від 08.11.2016, яке знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/1080/16.

Це рішення є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету .

Повне рішення підписано 23.12.2016.

Суддя Л.М. Лавриненко