Постанова

від 19.12.2016 по справі 911/2386/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р. Справа№ 911/2386/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Бобер Д.О. (довіреність б/н від 10.11.2016 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл»

на рішення господарського суду Київської області від 03.10.2016 р.

у справі №911/2386/16 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» про стягнення 117018,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 5583,99 грн. та 67892,62 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2016 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 117018,00 грн. заборгованості, 117,02 грн. інфляційних втрат, 278,92 грн. 3% річних та 1761,21 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 15.11.2016 р. та від 05.12.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

12.03.2014 р. між ТОВ «Відродження Кривець» (покупець) та ТОВ «Аванхімікл» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 15, відповідно до умов п.п. 1.1, 3.1, 4.1 якого продавець зобов'язується передати покупцю засоби захисту рослин, насіння та мінеральних добрив (товар), асортимент, кількість, ціна, строки поставки та оплати якого наведені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість. Ціна товару встановлюється за домовленістю сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата товару здійснюється у гривні. Загальна сума договору складається з суми вартості товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках договору.

Умовами п.п. 5.1, 5.2 договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару. Базис поставки товару - ЕХW склад продавця (згідно Інкотермс у редакції 2000 року), якщо інші умови поставки не передбачені у специфікації (а.с. 23).

31.10.2014 р. між сторонами у справі підписана додаткова угода № 1, якою погоджено, що продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу: 50 % до 01.09.2015 р.; 50 % до 01.11.2015 р.

Між сторонами підписані специфікація № 1 від 09.04.2014 р., згідно якої продавець передає покупцю товар на загальну суму 229746,42 грн., специфікація № 3 від 29.05.2014 р. на загальну суму - 25920,00 грн., специфікація № 4 від 29.05.2014 р. на загальну суму - 46512,00 грн.

На виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань, відповідачем згідно специфікацій №№ 1, 3, 4 передано, а позивачем прийнято товар на загальну суму 302178,42 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії видаткових накладних № 29 від 09.04.2014 р., № 55 від 29.05.2014 р., № 56 від 29.05.2014 р.

Виконуючи умови договору, позивачем, згідно платіжних доручень № 16 від 10.09.2015 р. на суму 155650,00 грн., № 96 від 27.10.2015 р. - 86528,42 грн., № 98 від 28.10.2016 р. - 60000,00 грн. вказаний товар оплачено у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.04.2016 р. у справі № 925/118/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 р. досліджувались правовідносини ТОВ «Відродження Кривець» та ТОВ «Аванхімікл» при виконанні умов договору купівлі-продажу № 15 від 12.03.2014 р., зокрема, щодо поставки та оплати товару за специфікаціями №№ 1, 3, 4. Судами при розгляді справи № 925/118/16 було вирішено спір між тими ж сторонами з приводу правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем за зобов'язаннями за договором купівлі-продажу № 15 від 12.03.2014 р., за специфікаціями № 1 від 09.04.2014 р., № 3 від 29.05.2014 р., № 4 від 29.05.2014 р.

В рамках укладеного між сторонами договору, відповідачем для здійснення покупцем оплати товару - карбамід (50 кг), виставлений рахунок № 135 від 21.10.2014 р. на загальну суму 117018,00 грн.

На виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань, вказаний рахунок був оплачений позивачем в повному обсязі, про що свідчать додані до матеріалів справи копії банківських виписок з особового рахунку позивача від 23.10.2014 р. та від 29.10.2014 р.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, відповідач поставку товару не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, товар - карбамід (50 кг) позивачу не передав.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією повернути передоплату за товар в сумі 117018,00 грн. та нараховані 61639,61 грн. інфляційні втрати та 5277,06 грн. 3 % річних. Надіслання та отримання якої підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 23.04.2016 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, на підставі договору купівлі-продажу № 15 від 12.03.2014 р., позивачем на підставі рахунку на оплату № 135 від 21.10.2014 р., в рахунок попередньої оплати за товар, перераховано відповідачу 117018,00 грн., проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, не виконав свого обов'язку щодо передачі товару позивачу та, на вимогу позивача, не повернув грошові кошти в сумі 117018,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 117018,00 грн. заборгованості є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 67892,62 грн. інфляційних втрат та 5583,99 грн. 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю правовою природою обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Умовами укладеного між сторонами у справі договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 р. по справі №15/137 (910/14120/14).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 р. №01-06/1666/14 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням).

З урахуванням вищезазначеного, колегія cуддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення господарського суду Київської області від 03.10.2016 р. в частині позовних вимог про стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 03.10.2016 р. у справі №911/2386/16 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» (09543, Київська область, Таращанський район, с. Ківшовата, вул. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 34233121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» (20115, Маньківський район, Черкаська область, с. Кривець, вул. Леніна, 12, код ЄДРПОУ 36777861) 117018 (сто сімнадцять тисяч вісімнадцять) грн. 00 коп. заборгованості та 1755 (одну тисячу сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Кривець» (20115, Маньківський район, Черкаська область, с. Кривець, вул. Леніна, 12, код ЄДРПОУ 36777861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл» (09543, Київська область, Таращанський район, с. Ківшовата, вул. Леніна, 1-А, код ЄДРПОУ 34233121) 1212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 37 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

Справу №911/2386/16 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець