Постанова

від 22.12.2016 по справі 910/14754/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа№ 910/14754/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.12.2016 року по справі №910/14754/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016

у справі №910/14754/16 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин"

про стягнення заборгованості у сумі 99 055,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАІС" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 99 055,71 грн., в тому числі 63 404,79 грн. пені за період з 01.10.2015 по 14.02.2016 за 94 банківські дні на підставі п. 5.3 договору, 17 894,29 грн. 3 % річних за загальний період з 01.10.2015 по 23.05.2016, 17 756,63 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року у відповідності до ст. 625 ЦК України з урахуванням часткового погашення боргу.

11.10.2016 через відділ діловодства суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з контррозрахунком позовних вимог, заява про зменшення розміру пені та заява про розстрочку виконання рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 №910/14754/16 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Столичний Млин" на користь ТОВ "МАІС" 62 054,65 грн. пені, 17 894,29 грн. 3% річних, 17 756,63 грн. - інфляційних нарахувань, в іншій частині позовних вимог відмовлено, як заявлених безпідставно.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 13.10.2016, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 №910/14754/16 скасувати в частині стягнення 62 054,65 грн. пені та відмови в розстрочці виконання рішення суду, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зменшити розмір пені до 10% та розстрочити виконання рішення на шість місяців рівними частинами.

Тобто, підставою звернення до суду апеляційної інстанції стало питання правомірності стягнення з відповідача на користь позивача пені у заявленому розмірі, та можливість розстрочення судового рішення. Задоволена сума інфляційних втрат та 3 % річних скаржником не заперечується.

ТОВ "МАІС" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу ТОВ "Столичний Млин" без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 №910/14754/16 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

До судового засідання від представник відповідача не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи зворотне поштове повідомлення №09-33/46601/16.

Крім того, до судового засідання від 22.12.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Столичний Млин" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (від 21.12.2016 №1-825) та клопотання про продовження строку розгляду справи (від 21.12.2016 №1-824). Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що у судове засідання, яке призначене на 22.12.2016 представник відповідача «не має змоги забезпечити участь повноважного представника».

Позивач стосовно задоволення вказаного клопотання скаржника заперечував, наполягав на можливості здійснення апеляційного перегляду даної справи за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, дослідивши клопотання відповідача, дійшла висновку, що названі у клопотанні причини відкладення, а саме - неможливість забезпечити участь повноважного представника у судове засідання, без обґрунтування мотивованих причин такої не можливості, не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Між тим, у даному випадку, відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України і ст. 244 Цивільного кодексу України та забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків. Таким чином у задоволенні вказаного клопотання відповідача слід відмовити.

Колегією суддів також відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку розгляду справи, оскільки в такому не має необхідності.

Враховуючи, що присутній представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду справи по суті за наявними матеріалами.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку здійснювати апеляційний перегляд даної справи без участі представників сторін, які є належним чином повідомленні про дату та час судового засідання, без порушення вимог процесуального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу ТОВ "Столичний Млин" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 №910/14754/16 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 62 054,65 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в позовних вимогах про стягнення пені відмовити повністю, в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАІС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (покупець) укладено договір № 104/п (далі - договір), у відповідності з пунктами 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити зерно пшениці 2, 3 класу, жита прод. (товар), одиниці виміру - тонна (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.5 договору, орієнтовна вартість всієї партії зерна становить 5 180 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

За умовами пункту 3.4 договору встановлено, що термін та порядок оплати протягом 5 банківських днів по факту поставки зерна відповідачу.

Відповідно до пункту 4 Протоколу погодження ціни від 31.07.2015 року (додаткова угода до договору № 104/п від 31.07.2015 року) оплата здійснюється покупцем на протязі 10 банківських днів з моменту поставки.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 029 127,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № 38 від 31.07.2015 року, № 39 від 01.08.2015 року, № 40 від 02.08.2015 року.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором, відповідач вчасно не оплатив вартість отриманого товару на суму 1 120 000,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач в обумовлений договором строк належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, ТОВ "Маіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Столичний млин" про стягнення 1 120 000,00 грн. заборгованості, 39 168,14 грн. пені та 6 381,22 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі № 910/26128/15, позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 910/26128/15 частково змінено та стягнуто з відповідача 1 120 000,00 грн. боргу, 37 297,21 грн. пені та 5 270,96 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 у справі № 910/26128/15 на три місяці.

Так, вказаною постановою суду апеляційної інстанції по пов'язаній справі №910/26128/15, яка вступила в законну силу, було встановлено факт наявності заборгованості за договором купівлі-продажу № 104/п від 31.07.2015, що в даному позовному провадженні не потребує доказування.

За ствердженням позивача, вищеназване судове рішення по пов'язаній справі №910/26128/15, було виконано відповідачем повністю - 24.05.2016.

В обґрунтування позову по даній справі ТОВ "Маіс" вказував на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі № 910/26128/15 та постанова Київського апеляційного господарського суду 04.02.2016 фактично виконана відповідачем 24.05.2016, що, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача пені за спірний період з 01.10.2015 по 14.02.2016 на суму 63 404,79 грн., 3 % річних, нарахованих за період з 01.10.2015 по 23.05.2016 на суму 17 894,29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 17 756,63 грн. з жовтня 2015 року по квітень 2016 року.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали даної справи, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у іншій справі № 910/26128/15, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016, позов задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "Столичний млин" на користь ТОВ "Маіс" 1 120 000,00 грн. основного боргу, 37 297,21 грн. пені та 5 270,96 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти, які підтверджують наявність грошового зобов'язання відповідача щодо оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу № 104/п від 31.07.2015 року, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у справі № 910/26128/15 та у постанові Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 року, в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача пені за період з 01.10.2015 року по 14.02.2016 року на суму 63 404,79 грн., 3% річних, нарахованих за період з 01.10.2015 року по 23.05.2016 року на суму 17 894,29 грн. та інфляційних в розмірі 17 756,63 грн. з жовтня 2015 року по квітень 2016 року за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 104/п від 31.07.2015.

Колегія суддів, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, відзначає про таке.

За правовою позицією Верховного суду України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 23.01.2012 № 3-143гс11.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою стягнення штрафних санкцій.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, або виконувалось протягом тривалого періоду, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до моменту повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України".

Відтак, заборгованість, яку було стягнуто за рішенням господарського суду міста Києва суду у справі № 910/26128/15, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016, є грошовим зобов'язанням за договором та на яку в силу статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

Крім того, слід відзначити, що за змістом доводів апеляційного оскарження, відповідачем задоволена сума (розмір) інфляційних втрат та трьох відсотків річних не заперечується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення на користь ТОВ "Маіс" з ТОВ "Столичний млин" інфляційних нарахувань на суму 17 756,63 грн. та 3 % річних на суму 17 894,29 грн., розрахунок яких є обґрунтованим та арифметично вірним за період визначений позивачем.

Але, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 63 404,79 грн., вважає такий висновок суду помилковим, з огляду на наступне.

ТОВ "МАІС" у позові просить стягнути з ТОВ "Столичний Млин" на користь ТОВ "МАІС" 63 404,79 грн. пені за період визначений позивачем - 01.10.2015 по 14.02.2016 за 94 банківські дні з посиланням на п. 5.3 договору.

Судом першої інстанції здійснено власний перерахунок пені та задоволено пеню на суму - 62 054,65 грн. Крім того, місцевим судом відмовлено відповідачеві у задоволенні клопотання про зменшення пені, як заявленому необґрунтовано та безпідставно.

Так, пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку порушення умов оплати, визначених п.3.4. договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Вищенаведена правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 15.04.2015 № 3-53гс15.

Як вказувалось вище, за рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2015 року у пов'язаній справі №910/26128/15, яке змінене постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016, позов задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ "Столичний млин" на користь ТОВ "Маіс" 37 297,21 грн. пені. При цьому, стягуючи пеню у вказаному розмірі місцевим господарським судом, здійснено посилання на п. 5.4 договору та ст. 232 Господарського кодексу України, за якою передбачено, що нарахування пені, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд першої інстанції по даній справі № 910/14754/16, стягнувши пеню у розмірі 62 054,65 грн. за період з 01.10.2015 по 14.02.2016, не звернув уваги, що згідно з п. 5.3 Договору поставки визначено, у випадку порушення умов оплати, визначених п.3.4. договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна. Тобто, у даному випадку, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору «…за кожний банківський день прострочення від вартості неоплаченої партії зерна» не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарський кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а саме шестимісячного строку.

Тобто, в спірному договорі купівлі-продажу сторони не передбачили іншого в регулюванні правовідносин, чим передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу. Вищевказаним п. 5.3 договору купівлі-продажу період нарахування пені не змінено, а саме не передбачено стягнення пені за весь час прострочки виконання договірного зобов`язання по день фактичної оплати. В свою чергу, шестимісячний термін за який може бути стягнуто пеню на договорі вже розглянуто в межах іншої справи № 910/26128/15.

Таким чином, за оцінкою колегії суддів, вимога позивача ТОВ "МАІС" стягнути з ТОВ "Столичний Млин" 63 404,79 грн. пені за період з 01.10.2015 по 14.02.2016 за 94 банківські дні є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим та підлягає скасуванню.

Стосовно заяви відповідача від 11.10.2016 № 1-661 (а/с 92-95) про розстрочку виконання судового рішення, колегія суддів відзначає про наступне.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на те, що станом на сьогодні підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі у зв'язку з великою дебіторською заборгованістю, що підтверджує даними бухгалтерського обліку. Посилається на складні стосунки з партнерами з якими співпрацює, тощо. Крім того, відповідачем відзначено, що у інших справах було враховано його становище та надано розстрочку виконання судових рішень, зокрема у справах №№910/30870/15, 910/26128/15.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, слід враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Така ж правова позиція викладена у Пленумі Вищого господарського суду України у пункті 7.2 його постанови від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що стаття 121 ГПК України вказує на те, що суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може, зокрема, розстрочити виконання рішення.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов`язаний за заявою сторони про розстрочку виконання рішення, але може розстрочити виконання рішення згідно ст.121 ГПК України в порядку ст.43 ГПК України.

Саме своєю протиправною бездіяльністю по несплаті боргу відповідач змусив позивача звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

За оцінкою суду, наведені заявником підстави для розстрочення виконання судового рішення (тяжке фінансове становище, систематичне порушення грошових зобов'язань контрагентами відповідача та фактичне погашення суми основного боргу перед позивачем) не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.

Крім того, на своє тяжке фінансове становище звертає увагу і позивач, наголошуючи на тому, що він потерпів реальні втрати у зв'язку з неналежним та довготривалим виконанням свого зобов'язання відповідачем.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. За приписами статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Слід також враховувати, що за змістом частини 1 статті 229 Господарського кодексу України та частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України за невиконання грошового зобов'язання боржник несе відповідальність, якщо таке виконання стало неможливим внаслідок його винних дій чи бездіяльності, а не внаслідок дії непереборної сили, випадку тощо. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник може бути звільнений від відповідальності за невиконання своїх договірних зобов'язань лише в силу об'єктивних факторів.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 ЦК України, статті 218 ГК України не вважається винятковим випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язань, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу приписів статті 96 ЦК України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції вірно визначився, що вказані відповідачем в заяві підстави для розстрочки виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які надають підстави для розстрочки виконання судового рішення, оскільки економічна криза впливає не тільки на відповідача, а й на позивача, а по-друге, у випадку недостатності грошових коштів на рахунках, стягнення може бути звернуте на майно відповідача.

Таким чином, у заяві ТОВ "Столичний млин" не довело належними та допустимим доказами наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, а тому його заява про розстрочення виконання задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, апеляційну скаргу ТОВ "Столичний млин" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 №910/14754/16 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 62 054,65 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в позовних вимогах про стягнення пені відмовити повністю, в іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Столичний млин" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 №910/14754/16 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 62 054,65 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в позовних вимогах про стягнення пені відмовити повністю.

В іншій частині оскаржене судове рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 37175801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС" (08444, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Дениси, вул. Леніна, 51-Б; код ЄДРПОУ 32393607) 534,46 грн. судового збору за розгляд даної справи у суді першої інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС" (08444, Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Дениси, вул. Леніна, 51-Б; код ЄДРПОУ 32393607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Столичний Млин" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, код ЄДРПОУ 37175801) 1046,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Зобов'язати Господарський суд міста Києва видати відповідні накази.

Матеріали справи №910/14754/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

І.М. Скрипка