Постанова

від 22.12.2016 по справі 910/12483/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2016 р. Справа№ 910/12483/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смаківниця"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Смаківниця» про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 327500 грн. вартості частини майна.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2016 прийнято апеляційну скаргу до провадження на призначено до розгляду на 06.12.2016.

Ухвалою суду від 06.12.2016 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 22.12.2016.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є обґрунтованим та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Також до суду від представника позивача 22.12.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про можливість розгляду спору за відсутності позивача та його представника.

В судове засідання 22.12.2016, представники сторін не з`явилися, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями наявними в матеріалах справи, причини неявки представника відповідача суду не повідомили.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановивши, що наявні матеріали справи є достатніми для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному розгляду спору, він скористався своїм правом та подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, вирішив розглянути апеляційну скаргу за відсутності позивача та його представника, з урахуванням поданого 22.12.2016 клопотання, та представника відповідача, встановивши наступне.

Згідно з п.3.1 статуту ТОВ "Смаківниця", затвердженого загальними зборами засновників товариства від 09.12.2004 (протокол № 2), засновниками вказаного товариства є: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2.

Пунктом 8.2 статуту ТОВ "Смаківниця" визначено, що статутний капітал товариства складається з вартості вкладів його засновників (учасників) та становить 1310000 грн.

В утворенні статутного капіталу беруть участь: ОСОБА_3 - 0,25 % (327500 грн.), ОСОБА_4 (25% - 327500 грн.), ОСОБА_5 - 1% (13100 грн.), ОСОБА_6 - 0,25% (3 275 грн.), ОСОБА_7 - 48,5% (635350 грн.), ОСОБА_2 - 25% (327500 грн.).

24.03.2014 відбулись загальні збори товариства, оформлені протоколом № 8, на яких було прийнято, зокрема рішення про виключення позивача із складу учасників товариства та про виплату його частки в статутному капіталі товариства загальною вартістю 327500 грн.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що з моменту виключення його з товариства минуло більше ніж 13 місяців, проте частка так йому виплачена і не була.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що рішенням загальних зборів від 24.03.2015 було призупинено виплату ОСОБА_2 до завершення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 та постановлення вироку по справі.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 145 ЦК України, ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства є загальні збори його учасників. При цьому, вищий орган товариства - загальні збори є волеутворючим органом товариства, який наділений певними повноваженнями за приписами законодавства та умов статутних документів та вправі здійснювати свої цивільні права у межах, наданих йому актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 148 ЦК України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Згідно з ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Відповідно до пункту 10.1 статуту ТОВ "Смаківниця" визначено, що вищим органом товариства є загальні збори його засновників (учасників), а до виключної компетенції загальних зборів віднесено зокрема виключення засновника (учасника) з товариства (п. 10.2.7).

Згідно із пункту 17 статуту ТОВ "Смаківниця" визначено, що засновник (учасник) товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 1 місяць до виходу (п. 1.7), засновник (учасник), який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства (п. 17.2).

За домовленістю між засновником (учасником) та вищим органом товариства, виплата вартості належної учаснику частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі (п. 17.3), порядок і спосіб визначення вартості частини майна (що пропорційна частці засновника (учасника) у статутному капіталі), а також порядок і строки її виплати встановлюються за домовленістю сторін (п. 17.4), виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов і товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Засновнику (учаснику) який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаному товариством у даному році до моменту його виходу (п. 17.6).

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 у справі № 910/5033/14 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смаківниця", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виділення учаснику в натурі частки майна товариства, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014, судом встановлено, що 24.03.2014 учасниками ТОВ "Смаківниця" були проведені загальні збори учасників, оформлені протоколом № 2, відповідно до якого присутніми учасниками товариства, що володіють 73,75% голосів в статутному капіталі товариства, були прийняті наступні рішення:

- про виключення зі складу учасників товариства ОСОБА_2 за систематичне перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, що передбачено п. 19.1 статуту товариства, а також прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 його частки в статутному капіталі товариства загальною вартістю 327500 грн., виплату якої вирішено здійснити після затвердження звіту за рік, в якому учасник виключений з товариства і в строк до 12 місяців з дня виключення;

- про перерозподіл часток в статутному капіталі товариства, визначивши їх наступним чином: ОСОБА_4 - 25% статутного капіталу (327500 грн.), ОСОБА_7 - 48,5% статутного капіталу (635350 грн.), ОСОБА_6 - 0,25% статутного капіталу (3275 грн.), ОСОБА_3 - 0,25% статутного капіталу (3275 грн.), ОСОБА_5 - 1 % статутного капіталу (13100 грн.), ТОВ "Смаківниця" - 25 % статутного капіталу (327 500 грн.).

- затверджено статут товариства в новій редакції.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи норми чинного ГПК України, а також те, що представниками сторін по справі не заперечувався ані факт виключення позивача зі складу учасників товариства, ані факт прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату позивачу його частки у статутному капіталі в розмірі 327500 грн., дані факти не встановлюються повторно в даному конкретному проваджені.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Згідно із п. 4.14, 4.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» Під час розгляду спорів про стягнення вартості частини майна ТОВ та розміру частини прибутку господарські суди повинні мати на увазі, що вартість майна та розмір частини прибутку товариства, що належать до виплати учаснику, який вийшов, обчислюються на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Судам слід враховувати, що у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов'язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов'язок товариства щодо розрахунків при виході з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати.

Згідно із п. 4.20 вказаної постанови пленуму учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахункі на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За змістом ч. 1 ст. 66 та ст. 139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 по справі була призначена судова оціночно-будівельна експертиза для вирішення питання ринкової вартості основних фондів відповідача.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 29.06.2016 року № 14553/15-42, експертом визначено, що ринкова вартість основних фондів ТОВ "Смаківниця", а саме нежилих приміщень (в літ. "А"), загальною площею 731,5 м2, та нежилого приміщення (в літ. "Б"), загальною площею 42,0 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 5-А, станом на 24.03.2014 становила 6687856 грн.

Як зазначає позивач, ним на адресу відповідача 30.03.2015 направлялвся лист-вимога про виплату частки у статутному капіталі в розмірі 327500 грн.

Факт направлення даного листа підтверджується копією повідомлення про вручення, на якому зазначено, що такий лист директором товариства був отриманий 31.03.2015.

Проте, відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, прийнятого рішення на загальних зборах 24.03.2014, відповіді позивачу на вказаний лист не надав та виплату останньому його частки в статутному капіталі товариства на дату звернення із позовом до суду та постановлення оскаржуваного рішення не здійснив.

Заперечуючи проти заявлених вимог, представник відповідача в письмових появленнях до суду першої інстанції зазначав про те, що рішення загальних зборів товариства від 24.03.2015 № 7 товариство вирішило зупинити виплату позивачу частки в статутному капіталі товариства до завершення кримінального провадження та постановлення вироку по справі.

На дане колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до чинного законодавства в сфері охорони корпоративних прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю, виплата учаснику товариства, який вибув (виключено) із складу такого товариства, його частики в статутному капіталі провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Рішення про виключення позивача зі складу учасників відповідача, загальними зборами товариства приймалось 24.03.2014, тобто виплата його частки мала відбутися в строк до 24.03.2015 включно, чого зроблено не було.

В той же час, колегія суддів зазначає, що ані нормами чинного законодавства України, ані положеннями статут товариства не передбачено права загальних зборів (підстав) для зупинення виплати частки у статутному капіталі товариства при виході (виключенні) такого учасника із товариства.

Отже, враховуючи все зазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, щодо порушення прав позивача, наявність та доведеність підстав для заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В той же час, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначав про порушення місцевим судом при постановленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, а саме спір був розглянутий та рішення постановлене без участі представника позивача, який не був належним чином повідомлений про день та час розгляду спору, що є безумовною підставою для скасування такого рішення.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема у випадку розгляду справи за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомлених належним чином про місце засідання суду.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, ухвалою суду від 03.10.2016 було поновлено провадження по справі та призначений розгляд на 17.10.2015.

Відповідно до витягу з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» адресату (ОСОБА_2М.) поштове повідомлення вручено особисто 19.10.2016.

Оскаржуване рішення суду було постановлено 17.10.2016, і відповідно до тексту такого рішення вбачається, що представник позивача також не був присутнім при розгляді спору та при оголошені вступної та резолютивної частини рішення.

Матеріалами справи не містять жодних доказів належного повідомлення позивача про день та час розгляду спору в строк до 17.10.2016 (зворотні повідомлення, витяги з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» або конверт про повернення ухвал суду у зв`язку з закінчення терміну зберігання), які б свідчили про дійсно належне сповіщення судом позивача про дату та час розгляду їх позову.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»

Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Отже, враховуючи все зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині порушення місцевим судом норм процесуального права та наявності підстав для скасування такого рішення, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2016 - скасуванню.

Крім того, апелянтом разом з апеляційною скаргою до суду була подана заява про збільшення позовних вимог та в прохальній частині скарги зазначено, про скасування рішення місцевого суду повністю та постановлення нового, яким задовольнити позовні вимоги позивача з урахування поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Проте, колегія суддів зазначає, що дана заява про збільшення позовних вимог не приймається до розгляду судом з огляду на те, що відповідно до п 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише

до прийняття рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України, позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до постанови Верховного суду України від 02.03.2016 № 6-2307цс15 суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, з огляду на все вище викладене підлягають задоволенню саме в розмірі 327500 грн.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із доданих до апеляційної скарги апелянтом квитанцій № 0.0.645419450.1 та 0.0.645416523.1, вбачається, що останній сплатив за подану апеляційну скаргу судовий збір в загальному розмірі 27645,68 грн., з призначення платежу: «за позовом ОСОБА_2….».

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно із квитанції № 1291520002 від 15.05.2015 позивачем був сплачений судовий збір за подання позову до суду у визначеному законом розмірі 6550 грн., а отже за подання апеляційної скарги скаржник мав би сплатити судовий збір в розмірі 7205 грн., отже апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги був сплачений в більшому розмірі, ніж визначено ЗУ «Про судовий збір».

Таким чином, судом апеляційної інстанції, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, розраховується, виходячи саме із суми 7205 грн.

Згідно із п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

В даному випадку вказана норма застосовується до розгляду апеляційної скарги та розподіл судового збору за результатами її розгляду та у зв`язку із її частковим задоволенням.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2016 у справі № 910/12484/15 - скасувати. Постановити нове рішення.

"Позов задовольнити

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смаківниця" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5-А, код 16478956) на користь ОСОБА_2 (02099, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 327500 грн. вартості частини майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі, 7372,80 грн. витрат на оплату експертизи та 6550 грн. судового збору за подання позову до суду".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смаківниця" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 5-А, код 16478956) на користь ОСОБА_2 (02099, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3602,50 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/12483/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко