Постанова

від 19.12.2016 по справі 915/709/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р.Справа № 915/709/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №866 від 14.11.2016р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) - ОСОБА_4 - за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю

від ТОВ «МИКОНТ»- ОСОБА_6 - за довіреністю; ОСОБА_7 - за довіреністю;

від ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited - не з'явився;

від ТОВ «Корнелія» - не з'явився;

від ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» - ОСОБА_8 - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 20 вересня 2016 року

по справі №915/709/15

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОНТ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія»;

- Публічне акціонерне товариство «Закарпатнафтопродукт-Мукачево»

про стягнення 289759105,35 грн. та розірвання договору

Сторони та треті особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 19.12.2016р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

27.04.2015р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) (надалі - позивач, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3) звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МИКОНТ» (надалі - відповідач, ТОВ «Миконт»), в якому просила суд:

- розірвати договір №М-15 від 18.07.2014р. про приймання та зберігання на митному складі;

- стягнути з відповідача на свою користь збитки у загальній сумі 12847586,26 доларів США та 6042,69 Євро, що складаються з вартості втраченого бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228 у розмірі 2316630,73 доларів США, вартості втраченого дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у розмірі 10529362,73 доларів США + 3012,69 Євро, та витрат на послуги інспекторів у розмірі 1592,80 доларів США та 3030,00 Євро.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначила, що 18.07.2014р. між нею та відповідачем був укладений договір №М-15 про приймання та зберігання на митному складі, згідно з яким позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання по наданню позивачу послуг, пов'язаних з прийомом і зберіганням товарів на МС (митний склад), проведення дозволених операцій з товарами позивача під митним контролем. Проте неналежне виконання відповідачем прийнятих за договором обов'язків зі зберігання майна - бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228, дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ, призвело до втрати пального та спричинення позивачу збитків, що і зумовило звернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 до суду з даним позовом.

З посиланням на норми ч.1 ст.901, ч.2 ст.628, ч.1 ст.956, ч.ч.2,5 ст.651, ст.ст.950,951 ЦК України, ч.1 ст.225 ГК України позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

18.05.2015р. ТОВ «Миконт» подало місцевому господарському суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду першої інстанції від 20.05.2015р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_1 Lirta Investment (UK);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Корнелія»;

- Публічне акціонерне товариство «Закарпатнафтопродукт-Мукачево».

24.06.2015р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала місцевому господарському суду заяву про уточнення позовної заяви, якою уточнила, що вимагає розірвання договору №М-15 від 18.07.2014р. у зв'язку із істотним порушенням ТОВ «МИКОНТ» умов зазначеного договору.

24.06.2015р. ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» подало господарському суду Миколаївської області пояснення, в яких просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

08.07.2015р. ТОВ «Корнелія» подало суду першої інстанції пояснення на позовну заяву, в яких просило відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р. позов задоволено - стягнуто з ТОВ «МИКОНТ» на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) грошові кошти в сумі 12847586,26 доларів США та 6042,69 євро, що еквівалентно 289759105,35грн.; розірвано договір №М-15 від 18.07.2014р. про приймання на митному складі між ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) та ТОВ «МИКОНТ»; стягнуто з ТОВ «МИКОНТ» на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 судовий збір: за майнову вимогу 73080грн. та немайнову вимогу 1218грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р. у справі № 915/709/15 скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016р. рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. у справі №915/709/15 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.05.2016р. прийнято справу №915/709/15 до провадження.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.09.2016р. (суддя Васильєва Л.І.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланням на норми ст.ст.11, 936, 942, 950, ст.951(ч.1), 22 ЦК України та вмотивовано тим, що 18.07.2014р. між позивачем та відповідачем укладений договір № М-15 про приймання та зберігання на митному складі, згідно з яким позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання по наданню позивачу послуг, пов'язаних з прийомом і зберіганням товарів на МС (митний склад), проведення дозволених операцій з товарами позивача під митним контролем. На виконання умов вказаного договору позивачем передано на зберігання відповідачу 5027664кг (або 5027.664т) бензину та 17940630 кг або (17940.630т) дизелю, про що свідчать видані останнім генеральні акти № 08/14 від 14.08.2014 та № 09/14 від 05.10.2014р. Позивач стверджував, що ним частково передано право власності на бензин та дизель ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited та у відповідача залишається на зберіганні 2318,764т. бензину та12050,759т. дизелю. Проте в ході інвентаризації (звіт по інспекції ТОВ «МИКОНТ») було виявлено 30.01.2015р. відвантаження товару без розпорядження позивача на підставі актів, складених 27.10.2014р., 06.10.2014р., 14.10.2014р., 20.10.2014р., 28.10.2014р., 29.10.2014р., 27.11.2014р., 27.11.2014р. на 2318,764т. бензину та 15940,63т. дизелю, чим йому спричинено збитки на спірну суму, а також збитки у вигляді витрат на послуги інспекторів. Відповідачем надані наступні акти передачі права власності нафтопродуктів від позивача до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited: №1/KMG-8/Бензин від 10.01.2014 на 1000т; №2/KMG-8/Бензин від 10.01.2014 на 708,9т; №3/KMG-8/Бензин від 10.01.2014 на 1000т; №4/KMG-8/Бензин від 10.01.2014 на 2318,764т; №1HR/Дизель від 15.09.2014 на 2180,102т; №2HR/Дизель від 15.09.2014 на 2216,769т; №3HR/Дизель від 15.09.2014 на 3415,022т; №4HR/Дизель від 15.09.2014 3413,521т; №5HR/Дизель від 15.09.2014 на 3520,495т; №6HR/Дизель від 15.09.2014 на 1194,721т; №7HR/Дизель від 15.09.2014 на 2000т . Всього на 5027,664т - бензину, 17940,630т - дизелю. Таким чином, переданий на зберігання до митного складу товар у розумінні п. 4.1.1.14 договору № М-15 від 18.07.2014 повернуто в повному обсязі. Відповідач діяв саме за розпорядженням позивача щодо передачі права власності ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited у порядку, який був встановлений сторонами контракту. Судом встановлено та визнається сторонами, що документообіг щодо переміщення нафтопродуктів з митного складу здійснювався виключно засобами електронного зв'язку, ця практика не відповідає умовам виконання зобов'язання за укладеним договором.

Разом з тим, суд вважає вказану зміну порядку виконання зобов'язання волевиявленням обох сторін. Отже відповідач правомірно розцінював отримання електронних копій актів передачі права власності на нафтопродукти як розпорядження (п.4.1.14. договору зберігання, п.1 Додатку №1 до договору від 18.07.2014р.) позивача належним йому майном, що передане на зберігання, а саме переходу права власності на товар до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, яка в той же день розпоряджалась товаром шляхом відчуження його на користь ТОВ "Корнелія" та ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево». Все вищезазначене свідчить про належне, своєчасне виконання відповідачем його обов'язку по зберіганню переданого йому майна по договору від 18.07.2014р. та його переоформленню за розпорядженням позивача про передачу права власності на нафтопродукти іншим особам. Таким чином, судом встановлена відсутність як протиправної поведінки зі сторони відповідача, так і відсутність будь-якої шкоди, завданої ним позивачу.

Не погодившись з рішенням суду від 20.09.2016р., ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначила, що рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:

- відповідальність зберігача за нестачу товару унормована приписами п.1 ч.1 ст.951 ЦК України, згідно з якими збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості;

- відповідач протягом тривалого часу намагався приховати результати власної протиправної поведінки, оскільки як видно зі звіту інспектора вже на 27.11.2014р. весь Бензин та Дизель позивача був відсутній на зберіганні, але незважаючи на це відповідач в середині грудня видав позивачеві свідоцтва про зберігання № 14-01/G від 12.12.2014р. та № 14-02/ULSD від 15.12.2014р., за якими Бензин та Дизель у відповідних кількостях все ще знаходились на зберіганні;

- позивач належним чином довів, що в діях відповідача з відвантаження спірних партій є усі визначені законом складові господарського правопорушення для застосування відповідальності за ст. ст. 950, 951 ЦК України;

- порушення порядку відпуску відповідачем ОСОБА_9 партій безумовно є істотним порушенням Договору (ч.1 ст.651 ЦК України), оскільки внаслідок такого неузгодженого відпуску Товарів третім особам позивач де-факто втратив товари з власності поза волею, зазнав збитків у вигляді вартості втраченого Товару в особливу великому розмірі та не міг продовжувати договірні відносини з неналежним зберігачем (відповідачем);

- відповідач є таким, що належно виконав обов'язки зі зберігання спірних партій, лише в одному випадку - коли він повернув спірні партії або самому позивачеві як поклажодавцеві або названій позивачем іншій особі . ОСОБА_10, ані закон не надають відповідачеві як зберігачу спірних партій права розпоряджатися ними за вказівками інших осіб, що не є сторонами Договору (поклажодавцем\зберігачем). Такий обов'язок відповідачем виконаний не був, оскільки позивач ніколи та в жодній формі (зокрема так званими актами) не надавав згоди на відвантаження спірних партій;

- надані відповідачем так звані "акти" не с належними та допустимими доказами (ст.ст.33, 34 ГПК України) розпорядження спірними партіями з боку позивача, так як не надані та не існують в оригіналах; суперечать іншим доказам у справі;

- оскільки ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited не є стороною Договору, то відповідач за жодних обставин та в жодному разі не мав права виконувати будь-які розпорядження (заявки), що надавалися такою сторонньою особою від імені позивача. При цьому, форма даних вказівок від третьої особи (електронний/паперовий документообіг) не має жодного значення, адже за вказівками Вищого господарського суду України електронний документообіг міг відбуватися виключно між сторонами Договору - Позивачем (поклажодавцем) та Відповідачем (зберігачем).

- У справі відсутній та в природі не існує електронного документообігу щодо розпорядження (заявок) позивача відносно спірних партій. Негативні наслідки відсутності електронних\паперових розпоряджень позивача настають виключно для відповідача та полягають в тому, що спірні партій були відвантажені третім особам незаконно, в порушення вимог п. 4.2.1.1, п. 4.2.1.9 Договору та п. 1 Додатку №1 1 від 19.08.2014 до Договору.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.10.2016р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) відновлено ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 15.11.2016р.; зобов'язано скаржника невідкладно здійснити нотаріально засвідчений переклад на англійську мову ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, направити переклад ухвали ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited (c/o Ata Associates LLP, Suite 601, Dephna House, 14 Cumberland Avenue London NW10 7QL, UK). Докази направлення надати до суду у строк до 15.11.2016р.

У зв'язку із перебуванням судді Будішевської Л.О. у відрядженні розпорядженням в.о. керівника апарату №866 від 14.11.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/709/15 .

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.11.2016р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Таран С.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції 14.11.2016р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Поліщук Л.В.) справу №915/709/15 прийнято до провадження; зобов'язано скаржника невідкладно здійснити нотаріально засвідчений переклад на англійську мову даної ухвали, направити переклад ухвали ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited (c/o Ata Associates LLP, Suite 601, Dephna House, 14 Cumberland Avenue London NW10 7QL, UK). Докази направлення надати до суду у строк до 08.12.2016р.

14.11.2016р. та 07.12.2016р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 надала суду докази на виконання вимог ухвал суду від 20.10.2016р. та від 14.11.2016р. відповідно.

14.11.2016р. скаржник подав суду апеляційної інстанції клопотання про витребування у відповідача доказів та про призначення економічної експертизи - експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, на вирішення якої поставити наступні питання:

1)Чи підтверджується документально наявність на зберіганні ТОВ «Миконт» станом з 15.10.2014 по 27.11.2014 та на 12.12.2014 дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у кількості 12050.759 т, що належало ОСОБА_1 «ОСОБА_2 ОСОБА_3 А.»?

2)Чи підтверджується документально наявність на зберіганні ТОВ «Миконт» станом з 15.10.2014 по 27.11.2014 та на 12.12.2014 бензину марки RON 95 10 РРМ, ЕN 288 у кількості 5027.664 т, що надежав ОСОБА_1 "ОСОБА_2 ОСОБА_3 А."?

3)Якою була вартість бензину марки RON 95 10 РРМ, ЕК 288 у кількості 5027.664 т, що належав ОСОБА_1 «ОСОБА_2 ОСОБА_3 А.», на день подання до суду відповідного позову?

4)Якою була вартість дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у кількості 12050.759 т, що належало ОСОБА_1 «ОСОБА_2 ОСОБА_3 А.», на день подання до суду відповідного позову?

У судовому засіданні 08.12.2016р. колегією суддів відхилено клопотання про витребування доказів з тих підстав, що позивач не зміг обґрунтувати неможливість заявлення такого клопотання згідно із ст.38 ГПК України в суді першої інстанції, а отже його намагання отримати додаткові докази з наступним їх поданням суду апеляційної інстанції суперечить вимогам ст.101 ГПК України.

З аналогічних процесуальних мотивів колегія суддів відхилила клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи (ст.101 ГПК України), взявши до уваги також ту обставину, що зміст питань, запропонованих для з'ясування експертами, нівелює саму підставу позовних вимог - відповідальність ТОВ «МИКОНТ» за втрату переданого на зберігання товару згідно ч.1 ст.951 ЦК України, а отже виводить спір у площину інших правовідносин, пов'язаних із неповерненням товару, що зберігається ТОВ «МИКОНТ», на вимогу позивача як поклажодавця (позивач ставить під сумнів у клопотанні сам факт втрати переданого на зберігання ТОВ «МИКОНТ» товару, одночасно висуваючи втрату товару шляхом протиправного розпорядження ним без вказівки поклажодавця підставою позовних вимог та мотивом оскарження рішення суду першої інстанції).

14.11.2016р. та 21.11.2016р. ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та ТОВ «Миконт», відповідно, надіслали Одеському апеляційному господарському суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В засіданні суду апеляційної інстанції представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги та усно уточнили вимоги скарги - просили суд частково скасувати оскаржене рішення, та прийняти нове рішення про розірвання договору №М-15 від 18.07.2014р. про приймання та зберігання на митному складі; стягнення з відповідача збитків у сумі 12847586,26 доларів США та 6042,69 Євро, що складаються з вартості втраченого бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228 у розмірі 2316630,73 доларів США, вартості втраченого дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у розмірі 10529362,73 доларів США + 3012,69 Євро, визнавши, що витрати на послуги інспекторів не можуть вважатись збитками за нормою п.1 ч.1 ст.951 ЦК України.

Представники ТОВ «МИКОНТ» та ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited та ТОВ «Корнелія» своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited була повідомлена про час та день розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання нотаріально засвідченого перекладу ухвали суду апеляційної інстанції від 08.12.2016р. на адресу третьої особи - c/o Ata Associates LLP, Suite 601, Dephna House, 14 Cumberland Avenue London NW10 7QL, UK. Відповідно до листа ТОВ «ДХЛ Україна» DHL копію ухвали суду від 08.12.2016р. було доставлено за вищезазначеною адресою 13.12.2016р.

ТОВ «Корнелія» повідомлялось судом апеляційної інстанції про час та день розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання копій ухвал суду від 15.11.2016р. та 08.12.2016р. за адресою третьої особи, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 61057, м.Харків, пров.Театральний, 4. Проте копії вищезазначених ухвал повернулись на адресу суду із зазначенням відділення поштового зв'язку «адресат вибув». Отже у відповідності до п.п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ТОВ «Корнелія» вважається таким, що повідомлене про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду, що 10.01.2014р. та 15.09.2014р. між ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) та ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited укладені контракти №169/14 від 10.01.2014 та №305/14 від 15.09.2014 щодо постачання нафтопродуктів на територію України.

Відповідно до пунктів 3, 7 Контракту №169/14 від 10.01.2014р. позивач зобов'язався поставити бензин марки RОN 95 10 РРМ, ЕН 288 (далі - Бензин) на умовах ІТТ ("іn-tank transfer").

Згідно із пунктами 3 та 7 Контракту №305/14 від 15.09.2014р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) зобов'язалась поставити дизельне паливо з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ, що відповідає французьким стандартам на зимове дизельне паливо на умовах ІТТ Миколаїв (термінал Миконт) або Іллічівськ (Іллічівський паливний термінал).

За умовами пунктів 11 контрактів №169/14 від 10.01.2014р. та №305/14 від 15.09.2014р. право власності на бензин та дизель переходить до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited з дати відповідного акту приймання-передачі на нафтопродукти, виданого терміналом та підписаного всіма сторонами відповідного контракту.

28.03.2014р. між ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) та ОСОБА_1 «Weldex Holding Limited» був укладений договір №WM-N-1 про надання послуг по прийманню та передачі нафтопродуктів.

20.03.2014р. ОСОБА_1 «Weldex Holding Limited» уклала з ОСОБА_1 «Solonsta Ltd» договір №SW-14 від 20.03.2014 про надання послуг по прийманню та передачі нафтопродуктів.

18.07.2014р. між ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (Mercuria Energy Trading SA) (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МИКОНТ» (Виконавець) укладений договір №М-15 про приймання та зберігання на митному складі, згідно з яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню позивачу послуг, пов'язаних з прийомом і зберіганням товарів на МС (митний склад), проведення дозволених операцій з товарами ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 під митним контролем (надалі - ОСОБА_10 №М-15 від 18.07.2014р.).

При цьому відповідно Розділу «Термінологія договору» митний склад - склад Виконавця, номер в реєстрі митних складів №М/0354/V/00, що знаходиться за адресою: Україна, 54018, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 1-н; зберігання товарів - зберігання та проведення дозволених операцій з Товарами Замовника під митним контролем в режимі «митний склад» на МС. Виконавець надає послуги по прийманню та зберіганню Товарів на МС.

За умовами п.п. 4.2.1.1, 4.2.1.9 Договору №М-15 від 18.07.2014р. ТОВ «МИКОНТ» прийняло на себе зобов'язання належним чином виконувати доручення ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, а також забезпечувати схоронність товарів на МС з моменту їх прийому та до передачі товарів позивачу або передачі позивачем товарів покупцю (повернення із зберігання).

Згідно із п.4.4 Договору №М-15 від 18.07.2014р. прийом і повернення Товару здійснюється тільки в присутності представника замовника (позивача) або представника замовника і погодженої з виконавцем експертної організації. Витрати на оплату послуг експертної організації покладаються на замовника.

Відповідно до п.10.1 Договору №М-15 від 18.07.2014р. договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015р.

18.07.2014 між сторонами по справі підписано додаткову угоду до Договору №М-15 від 18.07.2014р., за змістом якої положення даного Договору застосовуються у разі, якщо замовник постачає нафтопродукти ОСОБА_1 «Weldex holdings limited», ОСОБА_1 «Lirta Investment (UK) Limited» або по письмовій вказівці (підтвердженню) ОСОБА_1 «Weldex holdings limited» та/або ОСОБА_1 «Lirta Investment (UK) Limited».

19.08.2014р. між ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ТОВ «Миконт» укладено Додаток №1 до Договору №М-15 від 18.07.2014р.

Згідно із п.1 Додатку №1 до Договору №М15 від 18.07.2014р. ТОВ «МИКОНТ» зобов'язалося по розпорядженню (заявці) позивача здійснити відпуск (відвантаження) товару позивача автомобільним, водним і/або залізничним транспортом пункти призначення (порти, станції призначення), вказані позивачем у відповідну митному режимі при наявності дозволів митних органів і банка-заставодержателя (якщо товар в заставі банка).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №М-15 від 18.07.2014р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 шляхом відвантаження із суден передано на зберігання ТОВ «МИКОНТ» 5027664кг (або 5027.664 т) бензину та 17940630 кг або (17940.630т) дизелю, що підтверджують видані ТОВ «Миконт» генеральні акти №08/14 від 14.08.2014р. та №09/14 від 05.10.2014р. (з актами-повідомленнями від 14.08.2014р. та від 05.10.2014р.).

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначає, що нею частково передано право власності на бензин та дизель до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, що підтверджується ОСОБА_6 передачі права власності на нафтопродукти (т.1 а.с. 74-82):

- №1/КMG-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т;

- №2/КMG-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 708,900т;

- №3/КMG-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т;

- №4/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 1480,000т;

- №5/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 700,102т;

- №6/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 2216,769т;

- №9/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 673,000т;

- №10/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 370,000т;

- №15/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 450,000т.

Всього на 2708,900т - Бензину, 5889,871т - Дизелю.

Отже у ТОВ «Миконт» на зберіганні, за твердженням позивача, мало залишитись 2318.764 т бензину та 12050.759 т дизелю.

25.12.2014р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 направила до Миколаївської митниці запит з проханням надати інформацію про кількість бензину та дизелю позивача на зберіганні у режимі митного складу на потужностях ТОВ «Миконь».

15.01.2015р. Миколаївська митниця Міндоходів та зборів України листом №14/10/14-10-65-60 на запит позивача від 25.12.2014 №319 повідомила ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про те, що, що станом на 01.12.2014р. пальне позивача відсутнє в повному обсязі, у зв'язку з їх поміщенням у інші митні режими.

27.01.2015р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернулась до відповідача з письмовою вимогою, в якій вимагала негайного проведення відповідної інвентаризації.

У листі від 29.01.2015р. № 44-01 ТОВ «МИКОНТ» не заперечувало проти проведення інвентаризації із залученням інспектора Носенко В.І., при цьому у зазначеному листі було вказано, що за даними Миколаївської митниці станом на 01.01.2015р. у базі даних органів доходів та зборів не міститься інформації про наявність бензину та дизелю позивача на митному складі відповідача. В результаті було узгоджено провести документальну перевірку руху Бензину та Дизелю позивача на митному складі відповідача.

Інспектором компанії Spectis ОСОБА_11 (на замовлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3) складено «Звіт по інспекції ТОВ «МИКОНТ» від 30.01.2015р., в якому зазначено, що бензин та дизель відвантажувався на підставі наступних документів та в наступні дати на підставі актів: №4 27.10.2014р. відвантажено 2318.764т Бензину; №1 06.10.2014р. відвантажено 2180.102т Дизелю; №2 14.10.2014р. відвантажено 2216.769т Дизелю; №3 20.10.2014р. відвантажено 3415.022т Дизелю; №4 28.10.2014р. відвантажено 3413.521т Дизелю; №5 29.10.2014р. відвантажено 3520.495т Дизелю; №6 27.11.2014р. відвантажено 1194.721т Дизелю; №7 27.11.2014р. відвантажено 2000.00 т Дизелю.

У звіті зроблено висновок, що акти приймання-передачі вантажу надходили від LIRTA, чию дійсність нафтобаза не перевіряла звіркою з Mercuria Energy Trading SA; внаслідок відсутності оригіналів листів-заявок на передачу нафтопродуктів та ОСОБА_6 прийому-передачі від ОСОБА_1 Mercuria Energy Trading SA, компанії LIRTA встановити легітимність проведених операцій, без зустрічної документальної перевірки між «Mercuria Energy Trading SA» - «Миконт» - «LIRTA» не видається за можливе .

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначила, що протиправна поведінка ТОВ «МИКОНТ», яка виявилась у відвантаженні бензину в кількості 2318.764т та дизелю в кількості 15940,63т , всупереч п. 4.2.1.1, п. 4.2.1.9 договору та п.1 додатку № 1 від 19.08.2014 до договору без розпорядження позивача спричинила йому збитки в сумі 12847586,26 доларів США та 6042,69 Євро, що складаються з вартості втраченого бензину марки RON 95 10 РРМ, EN 228 у розмірі 2316630,73 доларів США, вартості втраченого дизельного палива з низьким вмістом сірки марки ULSD 10 РРМ у розмірі 10529362,73 доларів США + 3012,69 Євро, та витрат на послуги інспекторів у розмірі 1592,80 доларів США та 3030,00 Євро, які вона просила стягнути з відповідача.

Позивач також зазначав, що пальне в період його знаходження на складі ТОВ «МИКОНТ» знаходились у заставі ОСОБА_12 Централ банк Остеррайх, на підставі укладеного 07.08.2009р. між ним та банком договору застави.

У своїх письмових поясненнях від 09.06.2016р.(т.5 а.с.173) ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 спростувала факт знаходження спірного майна у заставі банку, та вказала, що спірні партії товарів не перебували у заставі ОСОБА_12 Централ банк Остеррайх.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 з огляду наступного.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення прав та обов'язків сторін у даному спорі є договір №М-15 від 18.07.2014р. про приймання та зберігання на митному складі.

Відповідно до ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із ч.1 ст.937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. ОСОБА_10 зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ч.1 ст.942 ЦК України на зберігача покладено обов'язок вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно із ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Відповідно до ч.1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013р. у справі №3-72гс12).

Таким чином, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 зазначала про те, що протиправна поведінка ТОВ «МИКОНТ» виразилась в порушенні останнім умов п.4.2.1.1, п. 4.2.1.9 Договору №М-15 від 18.07.2014р. та п.1 Додатку №1 від 19.08.2014р. до цього договору (відвантаження пального без розпорядження позивача).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору №М-15 від 18.07.2014р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 передано на зберігання ТОВ «Миконт» 5 027 664 кг бензину та 17 940 630 кг дизелю (генеральні акти №08/14 від 14.08.2014р. та № 09/14 від 05.10.2014р.).

Пунктом 4.1.1.14 Договору №М-15 сторони визначили, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 розпоряджається пальним наступним шляхом: оформлення Товарів у В«вільний обігВ» ; повернення не реалізованих Товарів; передання права власності на Товар, що знаходиться в режимі митного складу, третій особі, яке уклало з виконавцем договір зберігання Товару на митному складі ; відправлення Товару в будь-яку третю країну (розмір винагороди виконавця в даному випадку визначається окремою угодою сторін до цього Договору; здійсненням у відношенні Товару будь-яких інших дій, що дозволені Законами України. Дата, коли замовник розпорядився Товаром, що поміщений у митний склад способом, зазначеним в абзаці першому цього пункту вважається датою повернення зі зберігання на митному складі.

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 стверджує, що розпорядилася лише частиною товару, розміщеного на митному складі, шляхом його продажу ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited згідно контрактів №169/14 від 10.01.2014р. та № 305/14 від 15.09.2014р., про що свідчать акти передачі права власності на нафтопродукти: №1/КGM-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т; №2/КGM-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 708,900т; №3/КGM-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т; №4/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 1480,000т; №5/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 700,102т; №6/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 2216,769т; №9/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014 на 673,000т; №10/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 370,000т; №15/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 450,000т.

Всього на 2708,900т - Бензину, 5889,871т - Дизелю.; у ТОВ «МИКОНТ» на зберіганні за твердженням позивача мало залишитись 2318.764 т бензину та 12050.759т дизелю.

Проте твердження позивача про наявність на зберіганні у відповідача до моменту незаконного розпорядження товаром 2318.764т бензину та 12050.759т дизелю спростовуються матеріалами справи, а саме наступним.

18.05.2015р. ТОВ «МИКОНТ» був поданий відзив на позовну заяву, в додатки до якого відповідачем були долучені наступні акти передачі права власності від позивача до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited (т.2, а.с.6-16):

- №1/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014р. на 1000т;

- №2/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014р. на 708,9т;

- №3/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014р. на 1000т;

- №4/KMG-8/Бензин (Румунія) до контракту №169/14 від 10.01.2014р. на 2318,764т;

- №1HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. на 2180,102т;

- №2HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. на 2216,769т;

- №3HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. на 3415,022т;

- №4HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. 3413,521т;

- №5HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. на 3520,495т;

- №6HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. на 1194,721т;

- №7HR/Дизель до контракту №305/14 від 15.09.2014р. на 2000т.

Всього на 5027,664т - бензину, 17940,630т - дизелю.

Таким чином, спірною є партія бензину за ОСОБА_6 від 27.10.2014р. №4/KMG-8/Бензин (Румунія) у кількості 2318764МТ, та партії дизельного пального за актами №1HR, №2HR-№7HR у кількості 2180,102тн; 3415,022тн; 3413,521тн; 3520,495тн; 1194,721тн; 2000тн (усього 15723,861тн). Дизельне пальне у кількості 2216,769тн. за актом, наданим відповідачем №2/ HR від 14.10.2014р., не є спірною кількістю товару, проте за наданими позивачем документами передане зі зберігання за ОСОБА_6 передачі права власності №6/дизель від 04.11.2014р. (разом 15723,961+2216,769 складають 17940,63тн, що є кількістю переданого на зберігання дизельного пального) ТОВ «МИКОНТ».

Таким чином, твердження позивача про втрату Товару (розпорядження ним ТОВ «МИКОНТ» без вказівки власника) не є доведеними, адже дійсність ОСОБА_6 передачі права власності, представлених ТОВ «МИКОНТ» нічим не спростована в контексті їх юридичної сили як вказівок позивача на розпорядження товаром, а обставина надходження ОСОБА_6 з електронної адреси ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited позивачем не заперечується.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що ТОВ «МИКОНТ» діяло саме за розпорядженням ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 щодо передачі права власності ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited у порядку, який був встановлений сторонами контракту, зі зміною способу оформлення таких розпоряджень.

Відповідно до п. 11.3. Договору №М-15 від 18.07.2014р. документи, передані з використанням факсимільного та електронного зв'язку, мають юридичну силу нарівні з оригіналами, що не звільняє сторони від наступної передачі оригіналів документів.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного перегляду справи сторонами справи не заперечувалось, що документообіг щодо переміщення нафтопродуктів з митного складу здійснювався виключно засобами електронного зв'язку.

ТОВ «МИКОНТ» пояснило наступним чином практику, що склалася у відносинах сторін у разі передачі права власності на пальне:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 складає акт передачі права власності на нафтопродукти, підписує такий акт, ставить свою печатку та направляє на електронну адресу представника ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited ОСОБА_13.

ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited підписує такий акт, ставить свою печатку та направляє на електронну адресу ТОВ «МИКОНТ» (через свого представника - ОСОБА_13).

ТОВ «МИКОНТ» отримує в електронному вигляді акт передачі права власності та нафтопродукти, ставить відмітку про ознайомлення, після чого такий акт в зворотному порядку надходить через ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited на електронну адресу ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Всі акти про передачу права власності (як ті, що визнаються позивачем (т.1 а.с.74-82) так і ті, що ним заперечуються (т.2, а.с.6-16) надходили з однієї і тієїж самої електронної адреси ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, мали всі необхідні реквізити. Жодного разу до ТОВ «МИКОНТ» не надходили від ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited оригінали отриманих в електронному вигляді документів.

Позивач фактично визнає існування вказаного ТОВ «МИКОНТ» порядку переоформлення права власності на пальне за тим виключенням, що ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 направляла ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited комерційний інвойс (рахунок) на сплату відповідної партії товарів. Lirta Investment (UK) Limited оплачувала партію товарів за відповідним рахунком, після чого надавала позивачеві SWIFT-повідомлення у підтвердження платежу. Далі ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 друкувала акт передачі права власності в своєму офісі в Москві, підписувала його від імені уповноваженої особи, проставляла печатку та робила скан-копію вже підписаного акту. Скан-копія підписаного позивачем акту приймання-передачі направлялася Lirta Investment (UK) Limited на адресу електронної пошти у форматі PDF-файлу. Lirta Investment (UK) Limited, отримавши скан-копію акту приймання-передачі в форматі PDF-файлу, підписувала його та проставляла на акті печатку. Після цього, Lirta Investment (UK) Limited відправляла скан-копію підписаного (позивачем та нею) акту до відповідача на адресу електронної пошти.

Виходячи із наведеного, зауваження позивача стосовно особливостей здійснення електронного документообігу з ТОВ «МИКОНТ» при виконанні договору №М-15 від 18.07.2014р. стосуються виключно його відносин із ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited та не можуть братись до уваги при висновках щодо дій ТОВ «МИКОНТ», котре при отриманні ОСОБА_6 передачі права власності із підписами та печатками позивача та третьої особи на електронну пошту від ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited не мало підстав вважати це будь-чим іншим, ніж вказівкою позивача стосовно розпорядження товаром.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що встановлена сторонами практика виконання зобов'язання за договором складського зберігання не відповідає порядку виконання зобов'язань, визначеному укладеним між сторонами договором, та дійшов висновку, що це відбулось внаслідок волевиявлення обох сторін.

Колегія суддів зазначає, що умовами Договору №М-15 від 18.07.2014р. не передбачено надсилання позивачем або ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited відповідачу доказів оплати партії товарів за відповідним рахунком, отже за обставини надходження до ТОВ «МИКОНТ» електронною поштою від ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited актів передачі права власності на нафтопродукти з однієї і тієї є самої електронної адреси у відповідача були відсутні підстави не відпускати товар за ОСОБА_6, що мали усі належні реквізити.

В матеріалах справи (т.2, а.с.17-29) наявні надані відповідачем акти приймання-передачі ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited нафтопродуктів до ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та ТОВ «Корнелія» у кількості 1000т. бензину (15.10.2014р.), 708,900т. бензину (16.10.2014р.), 1000т. бензину (21.10.2014р.), 2318,764т. бензину (27.10.2014р.); 2180,102т. дизпального (06.10.2014р.), 2216,769т. дизпального (14.10.2014р.), 2000т. дизпального (20.10.2014р.), 1415,022т. дизпального (20.10.2014р.), 3413,521т. дизпального (28.10.2014р.), 2000т. дизпального (29.10.2014р.), 1520,495т. дизпального (29.10.2014р.), 1194,721т. дизпального (27.11.2014р.), 2000т. дизпального (27.11.2014р.) на підставі відповідних договорів з ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та ТОВ «Корнелія», при цьому товар передано у власність останніх з терміналу ТОВ «МИКОНТ» (на умовах DDU Миколаїв термінал ТОВ «МИКОНТ»).

Зазначені акти підписані та скріплені підписами повноважних осіб ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево», ТОВ «Корнелія» та ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, а також примітку про ознайомлення ТОВ «МИКОНТ» з ними.

Загальна кількість переданого у власність третіх осіб бензину та дизельного пального співпадає із загальною кількістю нафтопродуктів, переданих за актами передачі від позивача до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, та складає 5027,664т. бензину та 17940,630т. дизельного пального.

Між тим, позивач, визначаючи обставину правомірного розпорядження ТОВ «МИКОНТ» нафтопродуктами у кількості, що не є спірною, не надає суду відповідні ОСОБА_6 приймання-передачі від ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited до ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево» та ТОВ «Корнелія», які б відповідали даним, наведеним у його ОСОБА_6 у матеріалах справи : №1/КMG-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т; №2/КMG-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 708,900т; №3/КMG-8/Бензин (Румунія) до контракту № 169/14 від 10.01.2014 на 1000,00т; №4/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 1480,000т; №5/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 700,102т; №6/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 2216,769т; №9/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 673,000т; №10/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 370,000т; №15/Дизель до контракту № 305/14 від 15.09.2014 на 450,000т.

Отже суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні цілком обґрунтовано зазначив про те, що ТОВ «МИКОНТ» правомірно розцінювало отримання електронних копій актів передачі права власності на нафтопродукти як розпорядження (п.4.1.14. договору зберігання, п.1 Додатку №1 до договору від 18.07.2014р.) позивача належним йому майном, що передане на зберігання, а саме переходу права власності на товар до ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, яка в той же день розпоряджалась товаром шляхом відчуження його на користь ТОВ «Корнелія» та ПАТ «Закарпатнафтопродукт-Мукачево».

Однією з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань складського зберігача, позивач зазначав переоформлення відповідачем товару, переданого ним на зберігання, на іншу особу, без відповідної вказівки банку-заставодержателя. У матеріалах справи знаходиться копія договору застави, укладеного позивачем з банком.

Доказів існування вказаної обставини (переоформлення відповідачем товару, переданого ним на зберігання, на іншу особу без відповідної вказівки банку-заставодержателя) позивачем не надано. У своїх письмових поясненнях від 09.06.2016р. (т.5 а.с.173) позивачем спростовано факт знаходження спірного майна у заставі банку та вказано, що спірні партії товарів не перебували у заставі ОСОБА_12 Централ банк Остеррайх.

Матеріалами справи підтверджено виконання ТОВ «МИКОНТ» його обов'язку по зберіганню переданого йому майна по Договору №М-15 від 18.07.2014р. та його переоформленню за розпорядженням ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про передачу права власності на нафтопродукти іншим особам через ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited.

Отже відсутня як протиправна поведінка з боку ТОВ «МИКОНТ», так і відсутність шкоди, завданої останнім ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ «МИКОНТ» вартості бензину та дизельного палива, оскільки позивачем не доведено порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №М-15 від 18.07.2014р.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. ОСОБА_10 може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи встановлення судом першої інстанції відсутності істотного чи будь-якого порушення умов Договору №М-15 від 18.07.2014р. ТОВом «МИКОНТ», суд першої інстанції правомірно зазначив в оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для розірвання у судовому порядку вищезазначеного договору.

Вищий господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду Миколаївської області від 08.07.2015р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. по даній справі, у своїй постанові від 26.04.2016р., крім іншого, зазначив про те, що підставою позову є втрата товару, переданого на зберігання. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві, регулюються положеннями статті 951 ЦК України, яка є спеціальною нормою права і якою передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві, втратою (нестачею) речі відшкодовується зберігачем у розмірі її вартості. Позивачем заявлені до стягнення й інші збитки, спричинені йому втратою товару, однак обставини правомірності їх заявлення судами попередніх інстанцій не оцінені. Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що іншими збитками, про які йдеться у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2016р., є витрати ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 на послуги інспекторів у розмірі 1592,80 доларів США та 3030,00 Євро.

В обґрунтування позову в цій частині позивач посилався на те, що він був вимушений проводити дві інспекції - з боку міжнародної сюрвейерської компанії Bureau Verstas (ТОВ Інспекторат Україна (Inspectorat Ukraine LLC) та ОСОБА_11 (ОСОБА_1 SPECTIS) задля того, щоб пересвідчитись, що належні йому бензин та дизель є у наявності на митному складі відповідача. Якщо б у позивача не було обґрунтованих причин вважати, що відповідач може здійснювати несанкціоноване відвантаження нафтопродуктів, витрати на проведення цих інспекції не були б понесені, адже об'єктивна потреба в додатковій перевірці товару була б відсутня.

Разом з цим, позивач не враховує, що такі збитки згідно із нормою п.1 ч.1 ст.951 ЦК України не відшкодовуються зберігачем, оскільки не є вартістю втраченого товару, тому позовні вимоги в цій частині не відповідають чинному законодавству та задоволенню в будь-якому разі не підлягають в межах даного спору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2013р. між ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited був укладений договір про сумісну діяльність №038/13, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited є довіреною особою позивача, здійснювала функції дилера нафтопродуктів позивача та здійснювала на території України спільно з позивачем сумісну діяльність по реалізації нафтопродуктів. При покупці, транспортуванні товару в пункт призначення, зберігання його до моменту його оплати ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited позивачу, ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited виступає в якості довіреної особи ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 (п. 3.4. договору). Сторони погоджуються ділити порівно прямі збитки, пов'язані з виконанням цього договору, при умові, що такі збитки не виникли в результаті дій чи бездіяльності або халатності Сторони-1 та/або Сторони-2, включаючи серед іншого будь-які заборгованості третьої сторони покупцю або постачальнику, експедитору чи іншому підряднику за порушення умов контракту, включаючи неустойки, відшкодування збитків, виконавську заставу (п. 3.1. договору). При цьому прибуток/збиток від сумісної діяльності повинен розподілятися між Сторонами в рівних пропорціях і розраховуватися, виходячи із всіх фактичних документально підтверджених витрат, у тому числі, але не виключно таких як податки, затрати на транспортування, страхування, хеджування, фінансові операції, інспектування, зберігання, природні втрати (п. 4.1. договору).

Твердження ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про те, що ТОВ «МИКОНТ» протягом тривалого часу намагалося приховати результати власної протиправної поведінки, оскільки як видно зі звіту інспектора вже на 27.11.2014р. весь Бензин та Дизель позивача був відсутній на зберіганні, але незважаючи на це відповідач в середині грудня видав позивачеві свідоцтва про зберігання № 14-01/G від 12.12.2014р. та № 14-02/ULSD від 15.12.2014р., за якими Бензин та Дизель у відповідних кількостях все ще знаходились на зберіганні, не беруться судом до уваги, оскільки вищезазначені свідоцтва не є доказом того, що відповідач порушив п.1 Додатку №1 від 19.08.2014р. до Договору, здійснивши відпуск Товару.

З ксерокопій вищевказаних свідоцтв вбачається, що вони видані не на адресу ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3, а Raiffeisen bank international (ОСОБА_12 Інтернешнл), Відень, Австрія, адресовані ОСОБА_14, і в них повідомляється про те, що 2318,764 т. бензину та 12050,759т. дизельного палива перебувають в заставі в Raiffeisen bank international (ОСОБА_12 Інтернешнл), а ТОВ «МИКОНТ» нібито зобов'язується розпоряджатися вказаними продуктами виключно з попереднього письмового дозволу банку.

В матеріалах справи відсутній договір застави, укладений з Raiffeisen bank international (ОСОБА_12 Інтернешнл), чи докази того, що цей ОСОБА_12 та ОСОБА_12 Централбанк ОСОБА_15 є однією і тією ж юридичною особою. Разом з цим, позивач наразі спростовує обставину перебування спірного товару у заставі ОСОБА_12 Централбанк ОСОБА_15

Щодо того, хто саме має нести негативні ризики недотримання встановленого договором №М-15 порядку виконання зобов'язань, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Відповідно до п.п.4.1.1.14 Договору №М-15 від 18.07.2014р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 як Замовник має обов'язок розпорядитись товарами у строк встановлений законодавством:

- оформити Товари у В«вільний обігВ» ;

- повернути не реалізовані Товарів;

- передати право власності на Товар, що знаходиться в режимі митного складу, третій особі, яке уклало з виконавцем договір зберігання Товару на митному складі;

- відправити Товар в будь-яку третю країну (розмір винагороди виконавця в даному випадку визначається окремою угодою сторін до цього Договору;

- здійснити у відношенні Товару будь-які інші дії, що дозволені Законами України.

Відповідно до п.4.2.1.1. Договору та п.1 Додатку до Договору зберігання (від 19.08.2014р.) відповідач зобов'язався виконувати належним чином розпорядження позивача щодо випуску Товару, при цьому ці розпорядження мають надаватись Виконавцю у відповідності із умовами договору від 18.07.2014р.

Позивач погодився із зміною порядку оформлення таких розпоряджень, що підтверджується оформленням ним ОСОБА_15 передачі права власності на нафтопродукти в електронному вигляді, без оформлення оригіналів таких документів, на адресу покупця - ОСОБА_1 Lirta Investment (UK) Limited, хоча згідно із пунктом 4.1.1.14 саме його обов'язком є розпорядження товаром у визначені цим пунктом способи.

Недійсність спірних ОСОБА_15, наданих відповідачем (№4/KMG-8 на 2318,764т, №1HR на 2180,102т, №2HR на 2216,769т, №3HR на 3415,022т, №4HR на 3413,521т, №5HR на 3520,495т, №6HR на 1194,721т, №7HR на 2000т.) належними та допустимими доказами не доведена, а довільні припущення позивача про їх фіктивність до уваги судом не приймаються.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що саме позивач взяв на себе ризики негативних наслідків, оскільки не дотримався зобов'язань, передбачених пунктами 4.2.1.1, 4.1.1.14 договору та п.1 додатку до договору (від 19.08.2014р.).

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 не свідчать про неправильність висновку про відмову у позові місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області від 20.09.2016р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.09.2016р. по справі №915/709/15 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 23.12.2016р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Таран С.В.

Суддя Поліщук Л.В.