Постанова

від 22.12.2016 по справі 805/3898/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р. Справа №805/3898/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю сторін

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2016року за №0001071401, №0001081401,

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2016 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2016року за №0001071401, №0001081401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 29.07.2016року по 09.09.2016року відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питаннь дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014року по 31.03.2016року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнооов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011року по 31.03.2016року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 16.09.2016р. за №603/05-19-14-01/24065464.

Згідно висновків атку перевірки встановлені, зокрема, порушення п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 089 330грн., у тому числі за період листопад 2015року в розмірі 398 439грн., за грудень 2015року в розмірі 690 891грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березні 2016року у сумі 2 701 239грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0001071401 від 04.10.2016року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 361 663грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 089 330грн., за штрафними санкціями в розмірі 272 333грн., №0001081401 від 04.10.2016року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016року в розмірі 2 701 239грн.

Позивач не погоджується з даними висновками та податковими повідомленнями-рішеннями податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ «Цукорагропром», ТОВ Торговий дім «ТАН», спростовують висновки податкового органу стосовно безпідставного документального оформлення нереальних (безтоварних) операцій з придбання продукції/робіт, послуг.

Окрім іншого, позивач зазначив про неправомірність здійснення відповідаччем донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зробивши умовну продаж залишків зернових на 01.07.2015 року у сумі 255639,84 грн., так само, як і здійснення умовного продажу та нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на придбане позивачем зерно у період з липня по грудень 2015 року у сумі 5633559,12 грн.

Зазначив, що на момент придбання продукції підприємство не могло знати чи буде реалізовуватись зазначена продукція на території України, або приймати участь в експортних операціях.

З огляду на зазначене, вважає доводи податкового органу, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність права на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду для здійснення відповідних господарських операцій, тільки припущенням контролюючого органу, яке не грунтується на фактичних обставинах справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, в матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що згідно висновків атку перевірки від 16.09.2016р. за №603/05-19-14-01/24065464 встановлені зокрема, порушення п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 089 330грн., у тому числі за період листопад 2015року в розмірі 398 439грн., за грудень 2015року в розмірі 690 891грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березні 2016року у сумі 2 701 239грн. Зазначив, що перевіркою встановлено дефектність у складанні первинних документів, що наданні позивачем в якості підтвердження господарських операцій.

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, перевіркою встановлено неможливість здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ «Цукорагропром», ТОВ Торговий дім «ТАН», у зв'язку з чим позивачем було здійснено документальне оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності особи, з метою отримання податкової вигоди у вигляді зменшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість за спірні періоди.

Окрім іншого, зазначив, що на порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України позивачем невірно нараховано суми умовного продажу по операціях, що не є об'єктом оподаткування по даті фактичного використання товарів в операціях, що не є об'єктом оподаткування (Додаток №25 до Акту перевірки).

В судовому засіданні представник відповідача, просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» зареєстроване в якості юридичної особи 15.12.1995року, включене до ЄДРПОУ за номером 24065464, юридична адреса: 87548, м. Маріуполь, вул. Громової, буд.69. Знаходиться на обліку платників податків в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, що не є спірним в даній справі.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що з 29.07.2016року по 09.09.2016року відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питаннь дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014року по 31.03.2016року, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнооов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011року по 31.03.2016року, за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки від 16.09.2016р. за №603/05-19-14-01/24065464.

Згідно висновків атку перевірки встановлені, зокрема, порушення п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 089 330грн., у тому числі за період листопад 2015року в розмірі 398 439грн., за грудень 2015року в розмірі 690 891грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у березні 2016року у сумі 2 701 239грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесені спірні податкові повідомлення-рішення №0001061401 від 04.10.2016року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 361 663грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 089 330грн., за штрафними санкціями в розмірі 272 333грн., №0001081401 від 04.10.2016року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016року в розмірі 2 701 239грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ В«ЦукрагропромВ» було укладено договір поставки №4ЦА/0715/07 від 09.07.2015 року. Згідно пунктів 1.1 та 1.2 договору поставки №4ЦА/0715/07 від 09.07.2015 року ТОВ «Цукрагропром» зобов'язалось поставити цукор-пісок, кількість визначається у відповідних видаткових накладних.

Позивач отримав цукор згідно видаткових накладних №6443 від 13.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6444 від 13.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6589 від 13.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6592 від 15.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6693 від 15.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6694 від 15.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6695 від 15.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6698 від 16.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6699 від 16.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6700 від 16.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6759 від 20.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6760 від 20.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6912 від 21.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6919 від 22.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6921 від 22.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6930 від 22.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6931 від 22.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6934 від 23.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6956 від 23.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6957 від 23.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6958 від 23.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6961 від 24.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6962 від 24.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6964 від 24.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №6965 від 24.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 222000,00 грн., №7096 від 27.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7097 від 27.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7098 від 27.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7099 від 27.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7128 від 27.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7129 від 27.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7130 від 28.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7131 від 28.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7132 від 28.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7176 від 28.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7177 від 29.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7178 від 29.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7179 від 29.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7180 від 29.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., №7187 від 29.07.2015 року у кількості 20 тон на суму 221000,40 грн., на загальну суму 8865006,00 грн., у тому числі ПДВ - 1477500,99 грн., за товарно-транспортними накладними №6443 від 13.07.20145року, №6444 від 13.07.2015 року, №6589 від 13.07.2015 року, №6592 від 15.07.2015 року, №6693 від 15.07.2015 року, №6694 від 15.07.2015 року, №6695 від 15.07.2015 року, №6698 від 16.07.2015 року, №6699 від 16.07.2015 року, №6700 від 16.07.2015 року, №6759 від 20.07.2015 року, №6760 від 20.07.2015 року, №6912 від 21.07.2015 року, №6919 від 22.07.2015 року, №6921 від 22.07.2015 року, №6930 від 22.07.2015 року, №6931 від 22.07.2015 року, №6934 від 23.07.2015 року, №6956 від 23.07.2015 року, №6957 від 23.07.2015 року, №6958 від 23.07.2015 року, №6961 від 24.07.2015 року, №6962 від 24.07.2015 року, №6964 від 24.07.2015 року, №6965 від 24.07.2015 року, №7096 від 27.07.2015 року, №7097 від 27.07.2015 року, №7098 від 27.07.2015 року, №7099 від 27.07.2015 року, №7128 від 27.07.2015 року, №7129 від 27.07.2015 року, №7130 від 28.07.2015 року, №7131 від 28.07.2015 року, №7132 від 28.07.2015 року, №7176 від 28.07.2015 року, №7177 від 29.07.2015 року, №7178 від 29.07.2015 року, №7179 від 29.07.2015 року, №7180 від 29.07.2015 року, №7187 від 29.07.2015 року.

У відповідності до видаткових накладних відвантаження цукру здійснювалося за адресою 64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Свинці, вул. Савинське шосе, будинок 1. Згідно товарно-транспортних накладних завантаження відбулося за адресою 64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Свинці а місце доставки Донецька область м. Костянтинівка, вул. Паші Ангеліної 1а.

У відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб за адресою: 64270, Харківська область, Балаклійський район, смт. Свинці, вул. Савинське шосе, будинок 1, знаходиться товариство з обмеженою відповідальністю В«Агропромислова компанія СвинськаВ» код ЄДРПОУ 37010685. Основний вид діяльності виробництво цукру (код КВЕД 10.81). Разом з тим, за адресою: 85106 Донецька область м. Костянтинівка, вкл. ОСОБА_4 1а, знаходиться митний пост В«КостянтинівкаВ» . Відповідач у акті перевірки встановив, що отриманий цукор був експортований за межі території України, митне оформлення цукру було здійснено митницею Костянтинівки, що в свою чергу підтверджує здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Цукрагропром».

Цукор було оплачено згідно рахунків-фактури №2281 від 09.07.2015 року, №2323 від 14.07.2015 року, №2405 від 21.07.2015 року платіжними дорученнями №95 від 09.07.2015 року на суму 2220000,00 грн., №803 від 16.07.2015 року на суму 500000,00 грн., №809 від 17.07.2015 року на суму 1700000,00 грн., №828 від 21.07.2015 року на суму 100000,00 грн., №830 від 21.07.2015 року на суму 200000,00 грн., №831 від 21.07.2015 року на суму 830000,00 грн., №837 від 22.07.2015 року на суму 1400000,00 грн., №869 від 24.07.2015 року на суму 1000000,00 грн., №896 від 28.07.2015 року на суму 915006,00 грн.

Позивач отримав від ТОВ В«ЦукрагропромВ» податкові накладні №6535 від 09.07.2015 року на суму ПДВ 370000,00 грн., №6843 від 16.07.2015 року на суму ПДВ 83333,33 грн., №6844 від 17.07.2015 року на суму ПДВ 283333,33 грн., №6912 від 21.07.2015 року на суму ПДВ 188333,33 грн., №6919 від 22.07.2015 року на суму ПДВ 233333,33 грн., №6961 від 24.07.2015 року на суму ПДВ 166666,67 грн., №7130 від 28.07.2015 року на суму ПДВ 152501,00 грн., на загальну суму ПДВ 1477500,99 грн., які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, між позивачем та ТОВ В«ТД ТАНВ» було укладено договір поставки №10/7/1 від 10.07.2015 року. Згідно пунктів 1.1, 2.2 договору поставки №10/7/1 від 10.07.2015 року ТОВ «ТД ТАН» зобов'язалось поставити цукор білий кристалічний у кількості 100 тон на суму 1080000,00 грн., у тому числі ПДВ 180000,00 грн. Відповідно до пункту 3.1 договору умови поставки самовивіз зі складу ТОВ „ТД ТАНВ» . Листом №15 від 10.07.2015 року ТОВ В«ТД В«ТАНВ» сповістив позивача про те, що поставка цукру буде здійснена зі станції В«КостянтинівкаВ» з залізничних вагонів.

Згідно видаткової накладної №13/07-01 від 13.07.2015 року позивач отримав цукор у кількості 100 тон на суму 1080000,00 грн. У відповідності до листа ТОВ В«ТД ТАНВ» відвантаження цукру здійснювався на залізничній станції Костянтинівка.

Транспортування ТМЦ відбувалось шляхом завантаження на п'ять автомобілів за міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 13.07.2015 року №336752, №0649945, №0649946, №0554461 та без номеру.

Розрахунки між сторонами проводились в безготівковій формі, згідно рахунку-фактурі №13/07-01 від 13.07.2015 року платіжними дорученнями №849 від 24.07.2015 року на суму 300000,00 грн., №871 від 24.07.2015 року на суму 650000,00 грн., №897 від 28.07.2015 року на суму 130000,00 грн.

Позивач на виконання умов Договору отримав від ТОВ В«ТД ТАНВ» податкову накладну №1 від 13.07.2015 року на суму ПДВ 180000,00 грн., яка була зареєстрована в ЄРПН, про що свідчить квитанція №1.

Подальша реалізація цукру, придбаного у ТОВ В«ЦукрагропромВ» та ТОВ В«ТД ТАНВ» , була здійснена канадській компанії Nord Trade Compani Ltd.

Так, між позивачем та канадською компанією Nord Trade Compani Ltd. було укладено контракт №200 від 06.07.2015 року. Згідно додаткової угоди №1 від 13.07.2015 року до контракту №200 від 06.07.2015 року позивач зобов'язувався поставити цукор-пісок українського походження у кількості 100 тон на суму 44000,00 доларів США. Згідно додаткової угоди №2 від 27.07.2015 року до контракту №200 від 06.07.2015 року позивач зобов'язувався поставити цукор-пісок українського походження у кількості 1000 тон на суму 440000,00 доларів США. На виконання умов контракту позивач здійснив поставку цукру на експорт, про що свідчать вантажні митні декларації та міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR). Разом з тим, суд зазначає, що перелік вантажно митних декларацій та міжнародних товарно-транспортних накладних тотожній даним відповідача у акті перевірки (додаток 19 до Акту перевірки), що свідчить про відсутність спору між сторонами в цій частині.

Суд критично оцінює доводи відповідача відносно ліквідації контрагента канадської компанії Nord Trade Compani Ltd, оскільки цей факт спростовується Актом о комерційних корпораціях, свідоцтво провінції Нью-Брансуік Канада, про те що Nord Trade Company Ltd. станом на 01.06.2016 року не ліквідована. Повідомленням про зареєстрований офіс або про зміну зареєстрованого офісу, відповідно до якого місце і адреса зареєстрованого офісу Nord Trade Company Ltd. ОСОБА_5 337 Сьют 155 Сент Джон НБ, Повідомленням про директорів або про зміну директорів, згідно з яким директором Nord Trade Company Ltd. станом на 17.02.2016 р. є Нен Уіддікомб, домашня адреса ОСОБА_6, 15, Меєрхоф, Хартебееспоорт, Південна Африка, 0216.

Суд, дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у перевіряємому періоді дійшов висновку, що вони оформлені згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 22.09.2014 року.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період, що не заперечується актом перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст.3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності на формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) передбачено, що «…підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.…».

Відповідно до ст.8 розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, судом були спростовані посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Вимога щодо реальних змiн майнового стану платника податкiв як обов'язкова ознака господарської операцiї кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Згідно п.200.4 ст.200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), В«БулвесВ» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях.

Отже, висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами - постачальниками за спірний період не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Суд також зазначає, що Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче податкове законодавство, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов'язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Отже, суд критично оцінює висновки податкового органу в акті перевірки щодо зменшення показника податкового кредиту позивача за липень 2015року у сумі 1 657 500,99грн., оскільки зазначені висновки не грунутуються на нормах діючого законодавства України.

Стосовно правомірності донарахування податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість шляхом здійснення умовного продажу залишків зернових станом на 01.07.2015 року та придбаного позивачем зерна у період з липня по грудень 2015 року у сумі 5633559,12 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач в акті перевірки для розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість використав відомості з Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит позивача) у частині придбання позивачем зернових у період з липня по грудень 2015 року у розмірі 13050674,52 грн., з урахуванням відрахування податкових зобов'язань, нарахованих позивачем за операціями з продажу зернових на території України у сумі 1061016,97 грн., та відрахування податкових зобов'язань самостійно нарахованих позивачем за операціями продажу зернових на експорт, які звільнені від оподаткування у сумі 6356098,43 грн., та отримав суму донарахування 5633559,12 грн.

Суд зазначає, що між сторонами не має спору щодо кількості у позивача залишків зернових та об'ємів придбання позивачем зернових у період з липня по грудень 2015 року.

Згідно п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Так, відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду платник податків повинен нарахувати податкове зобов'язання у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподаткованих чи звільнених операціях, за умови, що до 1 липня 2015 року суми податку були включені до складу податкового кредиту за такими товарами/послугами, необоротними активами.

Як свідчить зазначена норма Податкового кодексу України обов'язок нарахування платником податку податкового зобов'язання з податку на додану вартість виникає в двох наступних випадках: коли при придбані товарів (послуг, необоротних активів) покупцю вже відомо, що вони будуть використані в неоподаткованих чи звільнених операціях, та коли придбані товари починають використовуватись в неоподаткованих чи звільнених операціях, за умови, що до 1 липня 2015 року суми податку були включені до складу податкового кредиту за такими товарами/послугами.

Відповідач у акті перевірки не зазначив жодного факту, який би свідчив, що при придбанні позивачем зернових йому вже було відомо, що ці зернові призначаються для використання в неоподаткованих чи звільнених операціях, зокрема, на експорт.

Крім того, як свідчить оборотно-сальдова відомість за січень 2016 рік станом на 01.01.2016 року залишок пшениці у позивача становив: 4 класу - 1922,25 грн., фураж 6 класу 2826,25 грн., 2 класу 7163231,63 грн., 3 класу 18107486,48 грн., 5 класу 5486370,11 грн., ячмінь 33127,25 грн., всього на суму 30794963,97 грн., без ПДВ.

Відповідно до Закону України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесено зміни до порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання зернових та технічних культур, а саме з підрозділу 2 розділу XX ПКУ виключено пункти 15, 151 та 152, якими було передбачено режим звільнення від оподаткування операцій з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, а також операцій з вивезення таких культур в митному режимі експорту.

З 01 січня 2016 року на вказані операції поширюються загальні правила оподаткування: при постачанні зернових та технічних культур на митній території України застосовується ставка податку у розмірі 20 відсотків, та 0 відсотків - при їх вивезенні за межі митної території України, незалежно від того, чи були зернові та технічні культури придбані з податком на додану вартість, чи із застосуванням пільги з оподаткування.

Таким чином, залишок зернових станом на 01.01.2016 року свідчить, що позивач не використовував у періоді з липня по грудень 2015 року зернові в операціях звільнених від оподаткування чи неоподаткованих операціях, а після 01.01.2016 року міг використати лише у оподаткованих податком на додану вартість операціях.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту №1512-1-2015 від 15.12.2015року, укладеного з «ROSSCO ALLIANCE L.P.», згідно митної декларації №700120003/16/000044 від 11.01.2016року позивачем реалізовано пшениці 2 класу - 2104465кг, пшениці 3 класу - 2946140кг, пшениці 5 класу - 1069720кг, на загальну суму 1 022 094,28дол.США (24 021 972,17грн.).

Разом з тим, згідно п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Подактвого кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Таким чином, згідно приписів п.п.195.1.1 п.195.1 ст.195 Подактвого кодексу України, операція з реалізації позивачем згідно митної декларації №700120003/16/000044 від 11.01.2016року, тобто після 01.01.2016року, пшениці 2 класу - 2104465кг, пшениці 3 класу - 2946140кг, пшениці 5 класу - 1069720кг, на загальну суму 1 022 094,28дол.США оподатковується за нульовою ставкою.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язок у позивача нараховувати собі податкові зобов'язання з податку на додану вартість виникає або коли при придбані товарів (послуг, необоротних активів) йому вже відомо, що вони будуть використані в неоподаткованих чи звільнених операціях, або коли придбані товари починають використовуватись в неоподаткованих чи звільнених операціях, за умови, що до 1 липня 2015 року суми податку були включені до складу податкового кредиту за такими товарами/послугами.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів про те, що позивачу було відомо для яких саме операцій в подальшому ним було придбано ТМЦ (зерно), тобто для реалізації їх на митній території України або на експорт, натомість згідно даних митної декларації №700120003/16/000044 від 11.01.2016року вбачається, що зазначені ТМЦ були реалізовані лише 11.01.2016року, тобто коли дії платника податку з реалізації вищезазначених ТМЦ не підпалали під дію норми пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд критично оцінює висновки податкового органу щодо збільшення податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість шляхом здійснення умовного продажу залишків зернових станом на 01.07.2015 року та придбаного позивачем зерна у період з липня по грудень 2015 року у сумі 5633559,12 грн., оскільки зазначені висновки не грунутуються на нормах діючого законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2016року за №0001071401, №0001081401 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2016року за №0001071401 від 04.10.2016року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 361 663грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 1 089 330грн., за штрафними санкціями в розмірі 272 333грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.10.2016року за №0001081401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2016року в розмірі 2 701 239грн.

Стягнути з Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовконтракт» судові витрати в розмірі 60 943 (шістдесят тисяч дев'ятсот сорок три)грн.53коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 22.12.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26.12.2016 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.