Постанова

від 22.12.2016 по справі 822/2318/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2318/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року 16:55м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторін, третьої особи розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів від 02 березня 2016 року №22-4514-СГ; №22-4516- СГ; №22-4518-СГ; №22-4520-СГ; №224521-СГ, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеоказастру у Хмельницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 (далі - третя особа, ОСОБА_3В.), в якому просить визнати протиправними скасувати накази відповідача про надання ОСОБА_3 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 85 га, розташованих за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району, з метою подальшої передачі для ведення фермерського господарства від 02 березня 2016 року №22-4514-СГ; №22-4516- СГ; №22-4518-СГ; №22-4520-СГ; №224521-СГ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні накази не відповідають вимогам чинного земельного законодавства України та прийнятті відповідачем всупереч законодавчо встановленій процедурі набуття права на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, а саме: в порушення ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", ОСОБА_3 у заявах про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо оформлення права користування земельними ділянками із земель запасу та резерву для створення фермерського господарства зазначено землі за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, які розташовані не єдиним масивом та на значній відстані одна від одної; не обґрунтовано розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, не зазначено даних про наявність необхідної сільськогосподарської техніки, наявність прав на безоплатне одержання земельних ділянок у власність та не вказано кількості членів фермерського господарства.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні. До суду подав письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що оскаржувані накази видані у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах повноважень Головного управління Держгеокадастру за наслідками розгляду заяв громадянина ОСОБА_3 та доданих до них документів. Представник відповідача вважає, що стаття 7 Закону України "Про фермерське господарство" не передбачає підстав для відмови громадянам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з мотивів не обґрунтування розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Також представник відповідача вказав на те, що оформлення права користування земельними ділянками із земель державної форми власності для створення фермерського господарства зазначено землі на території Кам'янець-Подільського районів, які розташовані не єдиним масивом не є підставою для відмови у такому оформлені, оскільки, хоча вимогами ч.7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено право громадян на отримання земельних ділянок єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, однак, тлумачення вказаної норми полягає у зручності ведення фермерського господарства, забезпечення його ефективної господарської діяльності шляхом можливого підключення до наявних електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, забезпечення водними джерелами та лісовими угіддями. Крім того, до заяв ОСОБА_3 додані документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Тому, з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа - ОСОБА_3, в судовому засіданні вказав, що накази Головного управління Держгеоказастру в Хмельницькій області прийняті в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного земельного законодавства України, тобто є правомірними. Крім того повідомив, що ним створене та функціонує фермерське господарство, у нього достатньо техніки для обробітку землі, а тому підстав для скасування спірних наказів немає, в зв'язку з чим просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що зазначеними вище спірними наказами Головного управління Держгеоказастру у Хмельницькій області від 02 березня 2016 року №22-4514-СГ; №22-4516- СГ; №22-4518-СГ; №22-4520-СГ; №224521-СГ ОСОБА_3 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Спірні накази прийняті на підставі результатів розгляду заяв ОСОБА_3 від 10 грудня 2015 року та доданих до них документів (копій паспорта, диплому про вищу освіту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування земельних ділянок).

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство".

Так, відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, Кодекс), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Фермерське господарство, згідно з положеннями ст.1 Закону України "Про фермерське господарство", є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За приписами ч.2 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Частиною 2 статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Поняття землеустрою визначено ст.1 Законом України "Про землеустрій", а саме - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5-10 і більше років.

Землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень, у відповідності до ст.22 Законом України "Про землеустрій".

Статтею 122 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, зокрема ч.4 встановлює, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч.2 ст.123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положення ч.1 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" аналогічно встановлюють, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Тобто, з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має містити обов'язкові реквізити, зокрема, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Суд встановив та підтверджується наявними у справі доказами, що 10 грудня 2015 року третя особа звернувся із заявами до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства із земель державної власності. До вказаних заяв також надано копію паспорту громадянина України, копію ідентифікаційного коду платника податків, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельних ділянок, копія завіреного у встановленому порядку диплому (що підтверджує наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі).

При цьому, у поданих заявах ОСОБА_3 не було обґрунтовано необхідність отримання такої великої площі земельних ділянок та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, зокрема, не наведено доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі; відсутня у заяві також обов'язкова інформація щодо кількості членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Крім цього, ОСОБА_3 не надав обґрунтування чіткого визначення його подальшої фермерської діяльності з перспективами на майбутнє, врахуванням ринків збуту продукції в Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області та ринках прилеглих територій.

Водночас, в судовому засіданні третьою особою надано докази створення та функціонування фермерського господарства "ОСОБА_3В.", ідентифікаційний код 36752119, юридична адреса: с. Веренчанка, Заставнівського району Чернівецької області, а також докази перебування у власності ОСОБА_3 сільськогосподарської техніки.

Вирішуючи спір по суті, суд звертає увагу сторін на те, що згідно висновків Верховного суду України, висловлених у постанові №6-2902цс15 від 03 лютого 2016 року, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Тому, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч.1 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

За змістом ч.5 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Земельні ділянки, розмір яких перевищує розмір, встановлений у частині 5 цієї статті, передаються громадянам у приватну власність для ведення фермерського господарства на підставі цивільно-правових угод.

Земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, що передбачає ч.7 ст.7 зазначеної норми Закону України "Про фермерське господарство".

Згідно з ч.3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, за наявності підстав для відмови в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області зобов'язано відмовити у такому погодженні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувані накази є протиправними, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання ОСОБА_3 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення загальною площею 85 га, розташованих за межами населених пунктів Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району, з метою подальшої передачі для ведення фермерського господарства від 02 березня 2016 року №22-4514-СГ; №22-4516- СГ; №22-4518-СГ; №22-4520-СГ; №224521-СГ.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2016 року , 10:58.

Суддя /підпис/ОСОБА_1 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1