Ухвала

від 21.12.2016 по справі 826/3953/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/3953/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляної Г.В.

Межевича М.В.

за участю секретаря Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (далі - ТОВ "АТ Каргілл") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2013 р. №0000012320 та №0000022320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 року постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанції скасовано. Позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. №0000012320 задоволено. В іншій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. №0000022320.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року постанову суду першої інстанції від 20 листопада 2014 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 15 січня 2015 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. №0000022320.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2016 року звернуто увагу суду на необхідність при новому розгляді справи з'ясування: характеристик активу, який виступав предметом поставки між позивачем та ПП «Трейд-Інвест-Агро», з метою перевірки належності спірних поставок до операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до Податкового кодексу України; походження товару, що виступав предметом поставок, факту його вирощування ПП «Трейд-Інвест-Агро» у заявлених обсягах; реальності виконання операцій з поставки позивачу експедиторських послуг по відносинам з ТОВ «Анонна Центр», дійсний рух активів та зміни майнового стану учасників на підставі первинних документів.

Згідно матеріалів справи, відповідачем у період з 04.12.2012 р. по 19.12.2012 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «АТ Каргілл» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання, сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.12.2012 р. №1461/40-50/23-20/20010397.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 185.1. ст. 185 , п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за серпень 2012 року на суму ПДВ 913434,73 грн., яка підлягає зменшенню; за вересень 2012 року - на суму ПДВ 362742,54 грн., яка підлягає зменшенню;

- п. 200.1, п. 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення за серпень 2012 року на суму ПДВ 913434,73 грн., яка підлягає зменшенню; за вересень 2012 року на суму ПДВ 362742,54 грн., яка підлягає зменшенню;

- п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 913435,00 грн., яке підлягає зменшенню.

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р.:

- №0000012320, яким позивачу визначено суму завищення бюджетного відшкодування на 913435,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 456717,50 грн.;

- №0000022320, яким позивачу зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 362743,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. №0000012320 скасоване постановою Вищого адміністративного суду України від 13 серпня 2014 року. При цьому, колегія суддів звертає увагу на такі обставини.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ «AT Каргілл» включено до податкового кредиту за серпень 2012 року 850522,60 грн. та податкового кредиту за вересень 2012 року 323447,79 грн., на підставі податкових накладних, складених в інших податкових періодах.

Викладене стало підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення за серпень 2012 року на 850522,60 грн. та вересень 2012 року на 323447,79 грн.

Як наслідок завищення від'ємного значення за серпень 2012 року на 850522,60 грн. призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2012 року у відповідному розмірі.

Крім того, під час перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року позивачем включено ПДВ у розмірі 62912,13 грн., сплачене ТОВ «Аннона Центр».

Завищення позивачем податкового кредиту за серпень 2012 року на 62912,13 грн. призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у вересні 2012 року на відповідну суму.

Відповідні суми, 850522,60 грн. та 62912,13 грн. і складають суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2012 року, зазначену у податковому повідомленні-рішенні від 04.01.2013 р. №0000012320, яке скасоване судом касаційної інстанції.

Проте згідно ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом касаційної інстанції встановлено необхідність дослідження та встановлення судом реальності виконання операцій з поставки позивачу експедиторських послуг по відносинам з ТОВ «Анонна Центр», дійсності руху активів та зміни майнового стану учасників на підставі первинних документів, які необхідно витребувати.

На виконання приписів суду касаційної інстанції по відносинам позивача з ТОВ «Анонна Центр», колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2011 р. між позивачем (клієнт) та ТОВ «Аннона Центр» (експедитор) було укладено договір №А37/11 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор зобов'язується від свого імені або від імені клієнта, за плату і за рахунок клієнта виконати та/або організувати виконання визначених цим договором послуг з перевезення.

Відповідно пункту 1.6 цього договору клієнт на кожну партію вантажу подає експедитору заявку, де зазначається наступна інформація: дата, час, місце завантаження та розвантаження; найменування вантажовідправника та вантажоодержувача; маршрут перевезення; адреса завантаження та розвантаження; відстань; контактні телефони; найменування, характер та парламенти вантажу (вага брутто); тариф на перевезення; строки виконання.

Згідно з пунктом 3.1. договору оплата послуг транспортного експедирування здійснюється клієнтом у безготівковій формі в національній валюті України - гривні на підставі документів, зазначених у підпункті 2.1.6.

У підпункті 2.1.6 договору визначено, що експедитор зобов'язаний надати клієнту після виконання послуг транспортного експедирування рахунок на оплату, акт про надання послуг, податкову накладну, товарно-транспорту накладну з відміткою вантажоодержувача, а у разі необхідності - документи, що підтверджують витрати експедитора.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: рахунки - фактуру, акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські довідки про здійснення перерахування грошових коштів ТОВ «Аннона Центр», копії яких містяться в матеріалах справи.

На вимогу суду позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які мали бути складені відповідно до умов вказаного договору. Також суду не надано довіреностей на право укладення договору перевезення від імені клієнта, договорів перевезення, довіреностей, виданих експедитором організації - перевізнику на право отримання вантажу (якщо транспортування виконувалося третьою особою), належних перевізних документів, які згідно висновків Вищого адміністративного суду України є належним підтвердженням виконання експедиторських послуг.

За таких обставин надані позивачем документи не є достатніми для підтвердження дійсного руху активів та зміни майнового стану учасників розглядуваної операції для оцінки її податкових наслідків.

При цьому, колегія суддів ще раз звертає увагу на те, що висновок податкового органу про відсутність реального виконання договору експедирування, став підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 р. №0000012320, яке постановою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2014 скасоване. Тому викладені вище висновки суду не стосуються предмету розгляду даної справи в частині перевірки правомірності податкового повідомлення - рішення від 04.01.2013 р. №0000022320.

Досліджуючи характеристики активу, який виступав предметом поставки між позивачем та ПП «Трейд-Інвест-Агро», з метою перевірки належності операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а також походження товару, що виступав предметом розглядуваних поставок, факту його вирощування ПП «Трейд-Інвест-Агро» у заявлених обсягах, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 10.09.2012 р. між позивачем (покупець) та ПП «Трейд-Інвест-Агро» (постачальник) укладено договір поставки №CVP35818, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника 2012 року українського походження, надалі товар, на умовах EXW «Франко завод - зерновий склад постачальника» на зерновому складі філії ТОВ «АТ Каргілл», місцезнаходження: Кіровоградська обл., згідно Інкотермс 2010 в частині, що не суперечить умовам цього договору. Загальна вартість товару на дату укладення договору складає 238500,00 грн., у тому числі ПДВ 39750,00 грн.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: податкову накладну, накладну №128 від 10.09.2012 р., складську квитанцію на зерно, рахунок на оплату №108 від 10.09.2012 р. та банківську довідку про переказ коштів на користь ПП «Трейд-Інвест-Агро». Крім того, ТОВ «АТ Каргіл» надано копії декларації сільськогосподарського підприємства - товаровиробника, згідно з якою ПП «Трейд-Інвест-Агро» підтверджує, що у 2012 році підприємством вирощувало наступну продукцію соняшник на площі 240 га.

Відповідно до пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року витребувано у Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області копії роздруківок державного статистичного спостереження форми 21-заг (місячна) "Реалізації сільськогосподарської продукції" за 2012 рік та копію Державного статистичного спостереження форми 29-сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2012 року", подані ПП "Трейд-Інвест-Агро".

Відповідно до наданих копій Державного статистичного спостереження форми 29-сг (річна) "Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01.12.2012 року", ПП "Трейд-Інвест-Агро" заявлено використання посівної площі під соняшник на зерно у розмірі 240 га та отримання врожаю соняшника на зерно 7200 ц.

Такі обставини дають підстави для висновку, що контрагент позивача мав площі для вирощування соняшника на зерно, отримав врожай, а тому мав можливість здійснити перше постачання відповідного товару власного виробництва. Отже, на час укладання та виконання договору №CVP35818 від 10.09.2012 р. контрагент позивача - ПП «Трейд-Інвест-Агро» мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, а також чинне Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ на дату здійснення спірної операції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операцій з придбання товарів, робіт, послуг надає право платникові на включення до податкового кредиту сум ПДВ й за відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом із податковими деклараціями за серпень, вересень 2012 року подав до податкового органу відповідні заяви з переліком відповідних постачальників та податкових накладних, які були виписані у минулих податкових періодах.

Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України обмежує лише строк початку формування податкового кредиту - правилом першої події, однак жодним чином не містить заборону щодо реалізації цього права у наступному періоді.

Таким чином, підстави для невизнання права позивача на податковий кредит з причин подання скарги на постачальника одночасно з декларуванням податкового кредиту поза межами періоду складення податкової накладної, - відсутні, отже податкове повідомлення-рішення №0000022320 є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 22.12.2016 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Межевич М.В.

Земляна Г.В.