Рішення

від 19.12.2016 по справі 275/612/16-ц

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/612/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

за участі секретаря Довгаленко О.І.,

позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом зазначивши, що 26 травня 2016 року рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.05.2016 р., зміненим рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22.08.2016 р., її поновлено на посаді контролера комунального підприємства "Господарник" з 10 березня 2016 року. Після набрання рішенням чинності вона звернулась до керівника підприємства з заявою про видачу наказу про допуск її до роботи, але відповіді на заяву не отримала. Виконавчий лист про примусове виконання рішення суду позивачка подала на виконання до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області і 19 жовтня 2016 року було відкрито виконавче провадження та надано десятиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Але до даного часу рішення суду не виконано. У зв'язку з невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, позивачка була позбавлена доходів, зазнала моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків у зв'язку з чим їй була завдана моральна шкода.

Вимагала стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 10593 гривень 99 копійок та моральної шкоди в сумі 10000 гривень.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з мотивів викладених в позові, просили позов задовольнити. Додатково суду пояснили, що через незаконне звільнення, вилучення та не повернення трудової книжки, а потім через невиконання рішення суду про поновлення її на роботі, вона не мала і не має можливості працевлаштуватись і заробляти на життя, належно забезпечувати та утримувати себе та своїх дітей, один з яких є неповнолітнім. Через постійне хвилювання з цього приводу, у вересні 2016 року в неї стався гіпертонічний криз і вона потрапила до лікарні, де лікувалась два тижні. Все це призвело до спричинення моральної шкоди.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. На адресу суду, за підписом тимчасового виконувача обов'язків керівника підприємства надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини справи.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 22 серпня 2016 року, залишено в силі рішення Брусилівського районного суду Житомирській області в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді контролера Комунального підприємства «Господарник» з 10 березня 2016 року. Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4564,89 гривень без врахування податків та обов'язкових платежів (а.с.5-9).

Постанова про відкриття виконавчого провадження серії ВП №52718606 від 19.10.2016 року, виконавчий лист №275/142/16-ц виданий 17.10.2016 року Брусилівським районним судом зобов'язують відповідача добровільно протягом десяти робочих днів поновити ОСОБА_1 на посаді контролера КП "Господарник" (а.с.10-12).

Відповідно до заяви позивачки ОСОБА_1 від 06.09.2016 р., конверту та поштового повідомлення вбачається, що вона зверталася до відповідача з вимогою укладення з нею трудового договору та видачі наказу про поновлення її на роботі. Проте лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до п.32 постанови Пленуму ВС України N 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів з відповідними змінами, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Враховуючи пояснення позивачки, надані суду докази, та встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає позов в частині стягнення середньої зарплати за час вимушеного прогулу обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Водночас, при визначенні розміру середньої заробітної плати, що підлягає стягненню, судом встановлено, що від 26 травня 2016 року (день, по який середній заробіток стягнено судовим рішенням від 22.08.2016 року) та по 15.11.2016 р. за день до звернення до суду з позовною заявою (про що просив позивач, згідно позовної заяви), пройшло 119 робочих днів.

Відповідачем не було забезпечено участі представника у судовому засіданні, не подані будь-які докази та заперечення, зокрема, щодо розміру заробітної плати позивачки. Будь-яких заяв чи клопотань з цього питання від позивачки також не надходило.

З огляду на це, спираючись на засади змагальності цивільного судочинства, суд встановив, що позивачка після незаконного її звільнення, на роботі поновлена не була.

Отже, визначаючи суму стягнення, суд виходить з середньоденної заробітної плати позивачки на день звільнення - 86,13 гривень, визначеної у висновках Апеляційного суду Житомирської області в рішенні від 22.08.2016 року, що є обов'язковими для суду в силу ч.3 ст.61 ЦПК України.

Сума середнього заробітку за період з 27 травня 2016 року до 15 листопада 2016 року, що підлягає, таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачки, визначається множенням середньоденної зарплати 86,13 гривень на кількість робочих днів у вказаному періоді - 119 і дорівнює 10249,47 гривень.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає, що не виконання рішення про поновлення на роботі за встановлених судом обставин не може бути несвідомим з боку відповідача. Це дійсно призвело позивача до моральних страждань, обумовлених відсутністю заробітку, невизначеністю майнового становища на майбутнє, обов'язком дбати про дитину. Суд погоджується з доводами позивачки про те, що понесені моральні страждання призвели до погіршення здоров'я, з огляду на подані нею та не спростовані відповідачем письмові докази у вигляді медичної довідки про перенесений гіпертонічний криз.

З огляду на ці обставини, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 5000 гривень.

Питання стягнення судового збору суд вирішує відповідно ст.88 ЦПК України, ст.4, 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи звільнення позивачки від сплати судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Враховуючи пояснення позивачки про надзвичайно скрутне майнове становище внаслідок невиконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, необхідність утримання неповнолітньої дитини та з метою дотримання нагальних інтересів дитини, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць, виходячи з встановленого середньоденного заробітку позивачки, відповідно до ст.367 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.236, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 10, 11, 60-61, 88, 169, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34465115) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 травня 2016 року до 15 листопада 2016 року в розмірі 10249,47 гривень (десять тисяч двісті сорок дев'ять гривень 47 копійок).

Рішення в частині стягнення середньої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню із розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 86,13 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34465115) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Господарник» Брусилівської селищної ради Житомирської області (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34465115) на користь держави судовий збір в розмірі 1102,4 (тисяча сто дві гривні 04 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами до Апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Брусилівський районний суд Житомирської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Руденко