Ухвала

від 22.12.2016 по справі 552/5647/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5647/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3330/16Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого : судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача- ОСОБА_3

представника позивача -адв. ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2016 року

по справі за позовом Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» заборгованість за договором купівлі-продажу автомобіля від 10 жовтня 2013 року в розмірі 110000,00 грн., компенсацію інфляційних втрат продавця у зв'язку з простроченням зобов'язання у розмірі 98903,47грн., 3 відсотки річних у розмірі 9239,68грн., а всього стягнуто 218143,15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «Полтаваавтозапчастина» 3271,68 грн. на відшкодування понесених судових витрат.

З цим рішенням не погодився відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПП «Полтаваавтозапчастина» у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що прийняте засновником рішення №3 від 07.10.2013 року та видана 07.10.2013 року директором ПП «Полтаваавтозапчастина» довіреність на ім'я ОСОБА_5 не є підтвердженням факту продажу йому позивачем автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зазначає також, що в цих документах не вказано першими особами (засновником та директором) про необхідність продажу цього автомобіля саме за ціною 110000,00 грн. Тому вважає, що вказані документи не є беззаперечними доказами на підтвердження взятих відповідачем зобов'язань щодо придбання вказаного автомобіля за ціною 110000,00 грн.

Вказує, що довідка-рахунок серії АВ №271950 від 10.10.2013 року, видана ТОВ «Білар», підтверджує правомірність придбання відповідачем спірного автомобіля та сплати всіх обов'язкових платежів, у тому числі і вартості автомобіля, в сумі 110000,00 грн. в день проведення державної реєстрації, а саме 10.10.2013 року.

Вважає, що наявний у матеріалах справи договір комісії від 09.10.2013 року є недійсним, через відсутність повноважень ОСОБА_5 на його підпис, а звіт №592 про оцінку транспортного засобу від 10.10.2013 року складений з порушенням норм закону та на цій підставі має бути визнаний судом як неналежний доказ. Окрім того, на його думку, матеріалами справи не доведено, що вказаний звіт зроблено саме щодо спірного автомобіля.

Окрім того, вважає, що судом при постановленні оскаржуваного рішення було порушено ряд процесуальних норм.

У поданих суду письмових запереченнях представник позивача прохає апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів заперечень посилаються на безпідставність тверджень відповідача про не відкладення розгляду справи за відсутності останнього, що, ніби-то позбавило його можливості надати письмові заперечення та пояснення, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, проте жодного клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а надана ним довідка як підтвердження неявки у судове засідання 07.11.2016 року не відповідає вимогам затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001р. №455 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оскільки в ній відсутній підпис лікаря, час проведення консультації, а сама довідка не скріплена печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Зазначають, що відповідач жодним чином не був позбавлений можливості надати суду свої письмові заперечення на позов в термін до судового засідання 07.11.2016 року, а тому твердження про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.

Доводи відповідача про порушення норм матеріального права вважають суперечливими, зокрема, відповідач визнає, що правомірно придбав у позивача автомобіль, але одночасно вказує на порушення процедури його реалізації та не визнавав купівлю-продаж спірного автомобіля недійсною.

Вказують, що довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на ТЗ від продавця до покупця, та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу ТЗ, відтак, сторони в момент реалізації автомобіля повністю узгодили умови договору, що підтверджується довідкою-рахунком серії ААВ №271950, якою визначено предмет договору - автомобіль Toyota Camrу V.3.5/2008/JTNBK40K303034696 та його вартість-110000,00грн.

Вважають твердження відповідача про те, що він виконав усі взяті зобов»язання щодо відчуження автомобіля необґрунтованими, та вказують, що довідка-рахунок не є платіжним документом, який засвідчує факт оплати за транспортний засіб та не є належним підтвердженням виконання своїх зобов»язань перед позивачем, відтак, відповідач помилково прийшов до висновку, що оформлення довідки-рахунку підтверджує факт оплати коштів за придбаний автомобіль.

Посилання відповідача на наявність розписки про відсутність заборгованості є неспроможним, оскільки вказана розписка підписана між фізичними особами та жодного відношення до факту придбання автомобіля Toyota Camrу V.3.5/2008/JTNBK40K303034696 у юридичної особи ПП «Полтаваавтозапчастина» не має.

Також вважають твердження відповідача про те, що він що він 10.10.2013 року повністю сплатив вартість автомобіля шляхом внесення готівки в касу ПП «Полтаваавтозапчастина» не доведеними, оскільки єдиним доказом внесення ОСОБА_2 готівки в касу підприємства за придбаний автомобіль є оригінал квитанції про сплату відповідачем суми грошових коштів у розмірі 110000,00грн., якого, як і будь-яких інших, передбачених затвердженим постановою НБУ від 15.12.2004р. №637 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті, розрахункових документів, які б підтверджували внесення готівки в касу підприємства, відповідач суду не надав. Тому за відсутності таких документів та недоведеності відповідачем виконання обов»язку по оплаті вартості придбаного у позивача автомобіля суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, надали пояснення, аналогічні доводам скарги.

Представник позивача прохав апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом , відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27.03.2009 року, серії ВІС 114418, автомобіль Toyota Camrу, державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, належав ПП «Полтаваавтозапчастина» (а.с.20).

Відповідно до рішення ПП «Полтаваавтозапчастина» №3 від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_6, як засновником даного підприємства, прийняв рішення про зняття з обліку та продаж, зокрема, автомобіля Toyota Camrу, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі /кузова, рами/ JTNBK40К303034696 (а.с.22).

Як убачається зі звіту про оцінку транспортного засобу №592 від 10 жовтня 2013 року, ринкова вартість автомобіля Toyota Camrу, державний номерний знак НОМЕР_1, становить 110000,00 грн (а.с.24-31).

09.10.2013 року між ПП «Полтаваавтозапчастина» (Комітент) в особі ОСОБА_5 та ТОВ «Білар»(Комісіонер) було укладено Договору комісії, згідно якого Комісіонер зобов'язувався за дорученням Комітента за комісійну плату продати транспортний Toyota Camrу, за ціною 110000,00 грн. (а.с.32).

Згідно довідки-рахунку від 10 жовтня 2013 року серії ААВ №271050, ОСОБА_2 продано та передано легковий седан Toyota Camrу, номер кузова JTNBK40К303034696, з визначеною вартістю 110000,00 грн. (а.с.34).

Як убачається зі звіту аудитора №47 від 27 липня 2016 року непогашена дебіторська заборгованість фізичної особи ОСОБА_2 перед ПП «Полтаваавтозапчастина» за автомобіль Toyota Camrу станом на 25 липня 2016 року складає 110000 грн. (а.с.35-37).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріалами справи достовірно встановлено наявність у відповідача заборгованості перед ПП «Полтаваавтозапчастина» за договором купівлі-продажу автомобіля в сумі 110000,00 грн. та, оскільки боржником прострочено грошове зобов'язання, то вбачаються підстави для сплати боржником встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Такий висновок відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на Законі, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо одання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.5 даної статті договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Як убачається з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (в редакції, яка була чинна на момент спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є, зокрема, засвідчена підписом відповідної посадової особи, що скріплена печаткою , довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери;

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки-рахунку від 10 жовтня 2013 року серії ААВ №271050, ОСОБА_2 придбав спірний автомобіль Toyota Camrу, з визначеною вартістю 110000,00 грн. (а.с.34).

Також, місцевим судом достовірно встановлено, що, згідно Звіту аудитора №47 від 27 липня 2016 року, вартість автомобіля Toyota Camrу не сплачена та за відповідачем ОСОБА_2 рахується дебіторська заборгованість у розмірі 110000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідачем були неналежно виконані умови договору купівлі-продажу, а саме щодо оплати товару, відтак, вбачаються підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ПП «Полтаваавтозапчастина» суми заборгованості в розмірі 110000,00 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідач вчасно не виконав взяті на себе зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат та 3% річних, та вважає наведений у рішенні розрахунок вірним.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що з рішення №3 від 07.10.2013 року та довіреності від 07.10.2013 року, виданої на ім'я ОСОБА_5, не вбачається, що позивач мав намір продати спірний автомобіль саме за ціною в 110000,00 грн., а тому вважає, що вказані документи не є беззаперечними доказами, на підтвердження взятих відповідачем зобов'язань, щодо придбання вказаного автомобіля за ціною 110000,00 грн., колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки довідкою-рахунком від 10.10.2013 року, з умовами якої погодився відповідач, засвідчивши це власним підписом, визначена вартість автомобіля Toyota Camrу саме в розмірі 110000,00 грн.

Твердження апелянта про те, що довідка-рахунок серії АВ № 271950 від 10.10.2013 року, видана ТОВ «Білар», підтверджує правомірність придбання відповідачем спірного автомобіля та сплати всіх обов'язкових платежів, у тому числі і вартості автомобіля, в сумі 110000,00 грн. в день проведення державної реєстрації, а саме 10.10.2013 року, колегія суддів в частині підтвердження сплати вартості автомобіля вважає неспроможними, з огляду на таке.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як убчається з положень ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (в редакції яка була чинна на момент спірних правовідносин), державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

З наведеного слідує, що законодавцем не встановлено обов'язкової сплати коштів за договором купівлі-продажу, оформленим довідкою-рахунком, при проведенні державної реєстрації транспортного засобу. Тобто, довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця, та є оформленням договірних відносин купівлі продажу.

Враховуючи вищевикладене, сторонами, в момент реалізації автомобіля Toyota Camrу, державний номерний знак НОМЕР_1, було повністю узгоджено умови договору, а саме щодо предмету договору - вказаного автомобіля, та ціни - 110000,00 грн., що підтверджується довідкою-рахунком серії ААВ №271950. Сама по собі довідка-рахунок не є платіжним документом, який засвідчує факт оплати за транспортний засіб та не є належним підтвердженням виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 15.12.2004 року №637, готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

За змістом п.1.2 даного Положення касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

Пунктом 3.1 Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п.3.3 Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

З наведеного вбачається, що при прийманні підприємством готівки в касу за прибутковим касовим ордером, видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

З урахуванням вищевикладеного колегія судів приходить до висновку, що єдиним доказом внесення ОСОБА_2 готівки в касу ПП «Полтаваавтозапчастина», як оплату за придбаний автомобіль, є оригінал відповідної квитанції про сплату відповідачем суми коштів у розмірі 110000,00 грн.

Твердження в апеляційній скарзі, що в ОСОБА_2 малась квитанція про оплату, але за три роки, що минули після покупки автомобіля, вона не збереглась, не заслуговують на увагу, оскільки рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене викладені в запереченнях на апеляційну скаргу доводи представника позивача про недоведеність тверджень відповідача стосовно того, що він 10.10.2013 року повністю сплатив вартість автомобіля шляхом внесення готівки в касу ПП «Полтаваавтозапчастина», оскільки ні оригінала квитанції про сплату відповідачем суми грошових коштів у розмірі 110000,00грн., ні будь-яких інших, належних розрахункових документів, які б підтверджували внесення готівки в касу підприємства, відповідачем суду надано не було, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що наявний у матеріалах справи договір комісії від 09.10.2013 року є недійсним, через відсутність повноважень ОСОБА_5 на його підпис, не можуть братися до уваги колегією суддів, оскільки відповідачем не заявлявся зустрічний позов про визнання правочину недійсним.

Твердження у скарзі про те, що зі змісту звіту №592 про оцінку транспортного засобу від 10.10.2013 року не вбачається, що він був зроблений саме щодо спірного автомобіля, спростовуються матеріалами справи, оскільки на другій сторінці вказаного звіту зазначено, що на дослідженні перебуває транспортний засіб седан, Toyota Camrу, державний номерний знак НОМЕР_1, номер шасі /кузова, рами/ JTNBK40К303034696, тобто спірний автомобіль.

Посилання на порушення місцевим судом норм процесуального права не знайшли підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, призначеного на 07.11.2016 року, проте жодного клопотання про відкладення розгляду справи не подав, а надана ним довідка як підтвердження неявки у судове засідання не відповідає вимогам затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001р. №455 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, оскільки в ній відсутній підпис лікаря, час проведення консультації, а сама довідка не скріплена печаткою лікувально-профілактичного закладу.

Окрім того, вказані доводи не спростовують правильних висновків суду, та, у відповідності до ч.2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог .

За таких обставин підстав для скасування рішення місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2016 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ : /підпис/ ОСОБА_7 /підпис/ ОСОБА_8

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1