Рішення

від 22.12.2016 по справі 335/7356/16-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/7356/16-ц 2/335/1654/2016

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Герченової А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Гаражний кооператив «Маяк», Гаражне товариство «Таврія», про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод у користуванні власністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи - Гаражний кооператив «Маяк», Гаражне товариство «Таврія», про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, усунення перешкод у користуванні власністю, мотивуючи свої вимоги наступним.

01.02.2013 помер ОСОБА_4, чоловік позивача ОСОБА_1, якому на праві власності належали автомобіль ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, гараж № 106 в ГК «Маяк» площею 24 кв.м, гараж № 3 в ГТ «Таврія» площею 24 кв.м. Спадкоємцями після його смерті є позивач ОСОБА_1, дружина померлого, та його діти ОСОБА_5 (померла 26.02.2014) та ОСОБА_3 (помер 24.08.2015). За життя ОСОБА_4 залишив заповіт, за яким все своє майно заповідав позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка доводиться йому онукою, у рівних частках. 11.07.2013 позивачі звернулися до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, але постановою державного нотаріуса у задоволенні їх вимог було відмовлено у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на майно. В цей же час, відповідач ОСОБА_3, протиправно заволоділа спадковим майном, змінила замки на гаражах, що створює позивачам перешкоди у користуванні спадковим майном. Оскільки спірне майно було придбано позивачем ОСОБА_1 за час шлюбу з померлим ОСОБА_4, тому їй належить ? частина цього майна як дружині.

Просили визнати право власності на автомобіль ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, гараж № 106 в ГК «Маяк» площею 24 кв.м, гараж № 3 в ГТ «Таврія» площею 24 кв.м. за позивачем ОСОБА_1 - на ? частини, за позивачем ОСОБА_2 - на ? частини майна, усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні вказаним майном шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_3 повернути автомобіль та звільнити гаражі, передати їй ключі від цих гаражів, стягнути з відповідача судові витрати.

Від позивача ОСОБА_2, яка водночас є представником позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. У заяві вказала, що позивачі не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином рекомендованими листами із повідомленнями, причин неявки суду не повідомила. Конверти із поштовими відправленнями судових повісток повернулись на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову відповідача від отримання повісток на поштовому відділенні. Відповідно до частини восьмої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Від представника третьої особи гаражного товариства «Таврія» надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позову (арк. справи 138).

Представник третьої особи гаражного кооперативу «Маяк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів в порядку статті 224 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

1 лютого 2013 р. помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 31 березня 2016 р., актовий запис № 614 від 1 лютого 2013 р. (арк. справи 13).

Позивач ОСОБА_1 доводиться дружиною померлому ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим повторно Відділом реєстрації актів громадянського стану Орджонікідзевського району м. Запоріжжя 6 березня 1997 р., актовий запис № 1798 від 6 грудня 1952 р. (арк. справи 10).

За час шлюбу подружжям ОСОБА_4 і ОСОБА_1 було набуто таке майно:

-автомобіль ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2;

-гараж № 106 в ГК «Маяк» (ЄДРПОУ 26181849, вул. Промислова, 1-а, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м;

-гараж № 3 в ГТ «Таврія» (ЄДРПОУ 25474466, вул. Феросплавна, 38, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м.

Згідно з копією технічного паспорту серії ГГ № 900485 05.01.1990 р., та листом Регіонального сервісного центру в Запорізькій області МВС України від 13.06.2016 № 31/8-1570 автомобіль ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, зареєстрований за ОСОБА_4 (арк. справи 18, 52).

Згідно з висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1 станом на 09.06.2016 складає 9 361,00 гривень (арк. справи 22).

Право власності на вищевказані гаражі ОСОБА_4 за життя належним чином не зареєстрував, підтвердженням чого є листи ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 10.06.2016 (арк. справи 48), інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №№ 69679661, 69678943, 69679275 від 04.10.2016 (арк. справи 103- 108).

Разом із тим, суду надані такі документи, які посвідчують набуття ОСОБА_4 прав на вказані гаражі: довідка гаражного товариства «Таврія» від 21.11.2016 б/н про те, що ОСОБА_4 є членом ГТ «Таврія» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, 38 та заборгованості перед гаражним товариством не має (арк. справи 131); довідка гаражного кооперативу «Маяк» б/н б/д про те, що ОСОБА_4 був членом ГК «Маяк» з 02.09.1977 по 01.09.2015 (арк. справи 140); довідка ГК «Маяк» від 20.12.2016 б/н про те, що ОСОБА_4 був володільцем гаражу № 106 з 02.09.1977 по 01.09.2015, сплачував членські внески до І кварталу 2014 р.; виписка з протоколу № 30 засідання президії ОКП тресту «Запоріжжитлобуд» від 29.08.1973 р. про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки для будівництва гаражу (арк. справи 143); приходні касові ордери, квитанції до прибуткових касових ордерів про сплату пайових внесків (арк. справи 49, 141).

Згідно з висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість гаражу № 106 в ГК «Маяк» станом на 09.06.2016 складає 18 984,00 гривень (арк. справи 21).

Згідно з висновком про вартість майна, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, вартість гаражу № 3 в ГТ «Таврія» станом на 09.06.2016 складає 19 992,00 гривень (арк. справи 20).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як роз'яснено у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» у справах про право на гараж судам слід виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на свій розсуд, у т.ч. й заповідати його; внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

За вимогами статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС), чинного на час укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та набуття відповідного права на спірні гаражі та автомобіль, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Враховуючи, що спірні гаражі знаходяться у гаражних кооперативах, яким у встановленому законом порядку було виділено земельні ділянки під будівництво гаражів, а померлий ОСОБА_4 побудував гаражі за кошти сім'ї в період шлюбу зі ОСОБА_1, був членом вищевказаних гаражних кооперативів, повністю сплатив пайові внески, суд доходить висновку, що померлий ОСОБА_4 разом із позивачем ОСОБА_1 набули право спільної сумісної власності на ці гаражі. Також, враховуючи, що автомобіль ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, був придбаний ОСОБА_4 за час шлюбу зі ОСОБА_1, то цей автомобіль також є спільною сумісною власністю подружжя.

Оскільки ОСОБА_4 помер 01.02.2013, а позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом 29.06.2016, тобто після набрання чинності Сімейним кодексом України (далі - СК України), до правовідносин поділу майна подружжя підлягають застосуванню відповідні норми СК України.

Так, згідно зі статтею 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Відповідно до вимог ст.ст. 69, 70 СК України майно підлягає поділу між подружжям в рівних частинах.

З урахуванням приведених норм законодавства суд дійшов висновку, що автомобіль ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, гараж № 106 в ГК «Маяк» та гараж № 3 в ГТ «Таврія» підлягають поділу в рівних частинах, внаслідок чого за позивачем ОСОБА_1 слід визнати право власності на ? частину автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ? частину гаража № 106 в ГК «Маяк» та ? частину гаража № 3 в ГТ «Таврія», задовольнивши її позовні вимоги у цій частині.

Таким чином, інша ? частина вказаного майна належала ОСОБА_4, а отже, входить до складу спадкового майна, що залишилося після його смерті 1 лютого 2013 р.

Відтак, спадщина після смерті ОСОБА_4 складається з ? частини автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ? частини гаража № 106 в ГК «Маяк» та ? частини гаража № 3 в ГТ «Таврія».

Відповідно до частини другої статті 1226 ЦК України суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, за яким все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день його смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, заповідав ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в рівних частках кожній. Заповіт посвідчено 29 січня 2013 р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за № 796 та у спадковому реєстрі за № 54109921 (арк. справи 11, 12).

За вимогами частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1223 право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За вимогами частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з довідкою ЦОП № 1 МКП «Основаніє» ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, по день його смерті (арк. справи 72).

Крім того, у встановлений законом шестимісячний строк 11 липня 2013 р. позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою оформлення спадщини звернулись до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, внаслідок чого була заведена спадкова справа № 257/2013 (арк. справи 67- 69).

У заявах зазначили про наявність спадкоємців за законом - сина спадкодавця ОСОБА_8, дочки спадкодавця - ОСОБА_9, які померли 24 серпня 2015 р. та 26 лютого 2014 р. відповідно.

Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 за законом є ОСОБА_3, відповідач у справі, яка у встановленому законом порядку спадщину не прийняла та до нотаріальної контори у встановлений законом строк не зверталась. Інформації про наявність в неї права на обов'язкову частку у спадщині суду не надано.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 за заповітом.

За вимогами частини першої статті 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Згідно з заповітом від 29 січня 2013 р. спадкодавець ОСОБА_4 визначив частки спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спадщині як рівні.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на таке спадкове майно: ? частину автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ? частину гаража № 106 в ГК «Маяк» та ? частину гаража № 3 в ГТ «Таврія», та ОСОБА_2 також має право на спадщину у вигляді ? частини автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, ? частини гаража № 106 в ГК «Маяк» та ? частини гаража № 3 в ГТ «Таврія».

23.06.2016 позивач ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (арк. справи 93).

Постановою державного нотаріуса Третьої Запорізької державної нотаріальної контори від 23.06.2016 № 1152/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначені автомобіль та гаражі через не надання документів, потрібних для вчинення нотаріальної дії (арк. справи 17).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При цьому, як визначено у ст. 392 Цивільного кодексу України, особа має право звернутися у суд з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами; 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права й позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

В даному випадку позивачі є такими, що прийняли спадщину. Однак, за відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину (відсутність документа, якій засвідчує право власності спадкодавця на автомобіль, відсутність можливості одержати дублікат), позивачі позбавлені можливості оформити свої спадкові права.

Також, судом встановлено, що позивачі позбавлені можливості отримати у державного нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що за життя спадкодавцем не було зареєстровано належним чином право власності на спірні гаражі, що також позбавляє позивачів можливості зареєструвати належним чином своє право власності на належні їм частини цих гаражів.

З цього приводу суд зазначає, що у разі, якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Враховуючи дані обставини, суд доходить висновку, що у позивачів відсутній інший, крім судового, шлях для відновлення своїх порушених прав власності на спірне майно, на захист яких, зокрема, і спрямовано цивільне судочинство.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у частині визнання за ними права власності на майно в порядку спадкування також підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом витребування у ОСОБА_3 автомобіля та зобов'язання звільнити гаражі, передати їй ключі від них, то на переконання суду ці вимоги не можуть бути задоволені у зв'язку із невірним обранням способу захисту порушеного права позивачем.

Так, з наданих суду довідок ГК «Маяк» та ГТ «Таврія» померлий ОСОБА_4 був членом вказаних гаражних кооперативів. З 01.09.2015 відповідача ОСОБА_3 зареєстровано членом ГК «Маяк» та з 24.09.2015 - членом ГТ «Таврія» (арк. справи 15, 16).

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», виходячи з того, що внесений в період шлюбу одним з подружжя пай і гараж є їх спільною сумісною власністю і кожен з них згідно зі статтею 22 КпШС має рівне право на це майно, у разі вибуття члена кооперативу переважне право на вступ замість нього до кооперативу належить його дружині як співвласнику . У спорах між спадкоємцями члена кооперативу про перевагу на вступ до кооперативу і право на гараж належить, зокрема, враховувати, кому з них член кооперативу заповів гараж .

Відтак, у даному випадку між сторонами наявний спір про переважне право на вступ до гаражного кооперативу, з огляду на що позивач ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з відповідним позовом до гаражних кооперативів у разі, якщо їй буде відмовлено у членстві у них.

Крім того, слід зауважити, що відомостей про те, що ОСОБА_3 створює перешкоди позивачеві у користуванні власністю матеріали справи не містять. Крім того, на даний час судом визнається право власності за позивачем ОСОБА_1 на спадкове майно, а відтак вимоги про усунення перешкод у користуванні її власністю є такими, що заявлені на майбутнє, оскільки можуть бути вирішені лише після набрання законної сили рішенням суду про визнання права власності за позивачем на це майно та відповідної реєстрації права власності.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовольняє частково, а позовні вимоги ОСОБА_2 суд задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 551,20 гривень та витрати на правову допомогу у сумі 500,00 гривень, що документально підтверджені (арк. справи 1, 35). Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судових витрати в силу закону (арк. справи 6, 7), тому з відповідача ОСОБА_3 на користь державного бюджету України належить стягнути судові витрати у розмірі 551,20 гривень за позовними вимогами ОСОБА_1 майнового характеру, які судом задовольняються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 224 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, ? частину гаража № 106 в ГК «Маяк» (ЄДРПОУ 26181849, вул. Промислова, 1-а, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м, ? частину гаража № 3 в ГТ «Таврія» (ЄДРПОУ 25474466, вул. Феросплавна, 38, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер 1 лютого 2013 року, право власності на ? частину автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, ? частину гаража № 106 в ГК «Маяк» (ЄДРПОУ 26181849, вул. Промислова, 1-а, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м, ? частину гаража № 3 в ГТ «Таврія» (ЄДРПОУ 25474466, вул. Феросплавна, 38, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер 1 лютого 2013 року, право власності на ? частину автомобіля ЗАЗ-1102, 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, ? частину гаража № 106 в ГК «Маяк» (ЄДРПОУ 26181849, вул. Промислова, 1-а, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м, ? частину гаража № 3 в ГТ «Таврія» (ЄДРПОУ 25474466, вул. Феросплавна, 38, м. Запоріжжя) площею 24 кв.м.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок, витрати на правову допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок, а всього стягнути 1051 (одна тисяча п'ятдесят одну) гривню 20 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Копію заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення надіслати на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Шалагінова