Ухвала

від 16.12.2016 по справі 2-11847/09

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-11847/09

Провадження №6/522/452/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі - Шевчик В.І.,

розглянувши матеріали подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасову заборону виїзду за межі України громадянці України - ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: м. Одеса, вул. 15-а ОСОБА_2 (6-а станція Люстдорфської дороги 9),-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшло подання з Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасову заборону виїзду за межі України громадянці України - ОСОБА_3, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: м. Одеса, вул. 15-а ОСОБА_2 (6-а станція Люстдорфської дороги 9). Зазначене подання разом із довідкою з архіва Приморського районного суду м. Одеси надійшло судді 16.12.2016 року. В обґрунтування подання заявник зазначив, що подання надав до суду з метою вжиття заходів з виконання виконавчого листа № 2а/1570/8954/2011, виданого 26.04.2012 року Одеським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ «Александрія Нова» заборгованості по штрафній санкції у розмірі 3 250 000 гривень на користь Головного управління Державного казначейства.

Згідно ч.2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши вищевказане подання та дослідивши письмові матеріали справи вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Подання подане з додержанням чинного законодавства України.

Судом встановлено, що у Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області (надалі заявник, відділ) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 48564050 з примусового виконання виконавчого листа № 2-11847/09, виданого 23.04.2010 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з КС «Вітязь» на користь ОСОБА_4 коштів у розмірі 26982,52 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу ОСОБА_5 від 27.08.2015 року було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа (ВП № 48564050) де боржник є КС «Вітязь».

Згідно вказаної постанови директор КС «Вітязь» - ОСОБА_1у семиденний термін повинна самостійно була виконати вимоги вищезазначеного виконавчого документа, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ГУЮ в Одеській області.

Вказана постанова була направлена боржнику за адресою його мешкання для виконання та до відома а також стягувачу, що підтверджується наявними у матеріалах справи супровідним листом щодо такої відправки. Однак, з матеріалів справи вбачається, що вказані постанови залишилася поза увагою боржника та вимоги виконавчого документа залишилися без задоволення.

Доказів щодо належного вручення постанови про відкриття провадження або відмова від її отримання суду не надані.

З подання вбачається, що в рамках виконавчого провадження державним виконавцем були вчинені дії щодо виявлення у боржника майна, звернення стягнення на це майно, про що отримана інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №120379195 від 12.112015 року та накладено арешт постановою державного виконавця від 22.02.2016 року на грошові кошти боржника в ПАТ «Імексбанк» та ПАТ «ОСОБА_6 Аваль».

Актом державного виконавця від 14.04.2015 року було здійснено вихід за адресою м. Одеса, вул. Нечипоренко 2 офіс 6, проте КС «Вітязь» відсутня за вказаною адресою.

Також державним виконавцем неодноразово направлявся виклик державного виконавця на адресу ОСОБА_3 як керівника КС «Вітязь».

З довідки з реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що ОСОБА_3 є керівником КС «Вітязь».

Згідно відповіді з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_3 змінила прізвище на «Прокоф'єва».

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації, вбачається, що ОСОБА_3 за період з 17.09.2011 року по 08.06.2015 року неодноразово перетинала державний кордон України.

З усього вищенаведеного вбачається, що боржник вже досить тривалий час не виконує вимоги виконавчого документу, який перебуває у провадженні заявника та не з'являється до заявника для вирішення питання про погашення заборгованості.

Згідно п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Як вбачається, відділом в повному обсязі були вжиті заходи щодо примусового виконання виконавчого документа.

Відповідно до преамбули Закону України № 606-ХIV від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Відповідно до ст. 11 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається, заявник звернувся до суду з метою реалізації повноважень, наданих йому п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою до функцій органів державної виконавчої служби віднесено право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст.11).

Боржник, у встановлений йому строк для виконання зобов'язань по виконавчим документам, у добровільному порядку не виконав, у зв'язку з чим заявником до суду було направлено подання про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України.

Пунктом 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Крім інших покладених на органи Державної прикордонної служби України завдань, вони також мають право, зокрема, з'ясовувати підстави в'їзду в Україну або виїзду з України, не пропускати через державний кордон України осіб без дійсних документів на право його перетинання, осіб, які надали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, які мають невиконанні зобов'язання покладених на них судовим рішенням, у тому числі і судовим наказом.

Відповідно до п.2 та п.5 ч.1 ст. 6 Закону України N 3858-XII від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо: діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України та/або він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Отже, наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі і судовим наказом, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Суд вважає, що заявником не доведений факт ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.. 3, 10, 11, 15, 57, 60, 167, 179, 208-210, 217, 377-1 ЦПК України; ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.ст.. 1, 2, 5, 7, 8, 11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження»; ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України»,суд -

УХВАЛИВ:

Подання Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про тимчасову заборону виїзду за межі України громадянці України - ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: м. Одеса, вул. 15-а ОСОБА_2 (6-а станція Люстдорфської дороги 9) - задовольнити .

Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України - громадянинку України ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_1 І.П.Н. НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: м. Одеса, вул. 15-а ОСОБА_2 (6-а станція Люстдорфської дороги 9)до виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.12.2009 року по справі №2-11847/09 .

Копію ухвали направити для виконання до Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26).

Ухвала про підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, згідно ч.2 ст. 294 ЦПК України.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_2

16.12.2016